Ухвала

від 14.09.2020 по справі 916/1635/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

"14" вересня 2020 р. Справа№ 916/1635/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Євсікова О.О.

Попікової О.В.

за участю секретаря судового засідання: Костяк В.Д.,

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 14.09.2020,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяви Державної установи "Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології Міністерства охорони здоров`я України" та Міністерства охорони здоров`я України про ухвалення додаткового рішення

за апеляційними скаргами Державної установи "Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології Міністерства охорони здоров`я України" та Міністерства охорони здоров`я України,

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2020, повний текст якого складено 29.01.2020,

у справі №916/1635/19 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Державної установи "Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології Міністерства охорони здоров`я України"

до Одеської обласної Ради,

треті особи:

1. Міністерство охорони здоров`я України,

2. Фонд державного майна України,

3. Кабінет Міністрів України,

про визнання протиправними та скасування рішень,

за позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - Міністерства охорони здоров`я України,

до Одеської обласної Ради,

треті особи:

1. Державна установа "Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології Міністерства охорони здоров`я України",

2. Фонд державного майна України,

3. Кабінет Міністрів України,

про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

Державна установа "Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології Міністерства охорони здоров`я України" (надалі - позивач, Державна установа) звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Одеської обласної ради (надалі - відповідач) про:

- визнання протиправним та скасування рішення Одеської обласної Ради народних депутатів від 12.05.1993 № 449-ХХІ "Про заходи з охорони та використання нерухомих пам`яток історії та культури в Одеській області" (надалі також - Рішення № 449-ХХІ);

- визнання протиправним та скасування підпункту 168 пункту 1 розділу 11 рішення Одеської обласної ради від 22.09.2006 № 73-V "Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області" (надалі також - Рішення № 73-V);

- визнання протиправним та скасування виданого Одеською обласною радою 24.12.2012 свідоцтва серії САА №273185 про право власності на нерухоме майно - на будівлі та споруди загальною площею 3 299, 8 кв.м, які відображені у технічних паспортах від 10.07.1996, виготовлених Одеським міським бюро технічної інвентаризації та знаходяться за адресою: Одеська область, м. Одеса, провулок Лермонтовський, 6, (надалі також - спірне/оспорюване свідоцтво).

24.10.2019 від Міністерства охорони здоров`я України (надалі - Міністерство) до суду надійшла заява третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору до Одеської обласної ради, в якій Міністерство просило суд визнати протиправним та скасувати:

- пункт другий рішення Одеської обласної Ради народних депутатів від 12.05.1993 № 449-ХХІ "Про заходи охорони та використання нерухомих пам`яток історії та культури в Одеській області";

- підпункт 168 пункту 1 розділу 11 рішення Одеської обласної ради від 22.09.2006 № 73-V"Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області";

- видане Одеською обласною радою 24.12.2012 свідоцтво серії САА № 273185 про право власності на нерухоме майно - на будівлі та споруди загальною площею 3 299, 8 кв.м, які відображені у технічних паспортах від 10.07.1996 року, виготовлених Одеським міським бюро технічної інвентаризації та знаходяться за адресою: Одеська область, м. Одеса, провулок Лермонтовський, 6.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2020 у справі №916/1635/19 у задоволенні позовних вимог Державної установи "Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології Міністерства охорони здоров`я України" до Одеської обласної ради відмовлено. У задоволенні позовних вимог третьої особи - Міністерства охорони здоров`я України до Одеської обласної ради - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, 17.02.2020 Державна установа "Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології Міністерства охорони здоров`я України" звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2020 у справі №916/1635/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Також, не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, 25.02.2020 Міністерство охорони здоров`я України звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2020 у справі №916/1635/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2020:

Апеляційну скаргу Державної установи "Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології Міністерства охорони здоров`я України" залишено без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2020 в частині відмови у задоволенні позову Державної установи "Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології Міністерства охорони здоров`я України" залишено без змін з підстав, викладених у даній постанові.

Апеляційну скаргу Міністерства охорони здоров`я України задоволено.

Рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2020 скасувано та прийнято нове рішення, яким позов Міністерства охорони здоров`я України задоволено частково.

Визнано протиправним та скасувано пункт другий рішення Одеської обласної Ради народних депутатів від 12.05.1993 № 449-ХХІ "Про заходи з охорони та використання нерухомих пам`яток історії та культури в Одеській області" в частині передання з державної до комунальної власності нерухомого майна - будівлі та споруди загальною площею 3 299, 8 кв. м, які відображені у технічних паспортах від 10.07.1996, виготовлених Одеським міським бюро технічної інвентаризації та знаходяться за адресою: Одеська область, м. Одеса, провулок Лермонтовський, 6.

Визнано протиправним та скасовано підпункт 168 пункту 1 розділу 11 рішення Одеської обласної ради від 22.09.2006 № 73-V "Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області".

Визнано протиправним та скасовано виданане Одеською обласною радою 24.12.2012 свідоцтво серії САА №273185 про право власності на нерухоме майно - на будівлі та споруди загальною площею 3 299, 8 кв.м, які відображені у технічних паспортах від 10.07.1996, виготовлених Одеським міським бюро технічної інвентаризації та знаходяться за адресою: Одеська область, м. Одеса, провулок Лермонтовський, 6.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Cтягнуто з Одеської обласної Ради (65032, м. Одеса, просп.. Шевченка, 4, код ЄДРПОУ 25042882) на користь Міністерства охорони здоров`я України (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 7, код ЄДРПОУ 00012925) 5763 (п`ять тисяч сімсот шістдесят три) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 8 644 (вісім тисяч шістсот сорок чотири) грн 50 коп витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів доручено Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

06.08.2020 від Державної установи "Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології Міністерства охорони здоров`я України" через відділ документального забезпечення суду надійшла заява про ухвалення додаткової постанови, в якій заявник просить: заяву задовольнити та ухвалити додаткову постанову, якою припинити у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності Одеської обласної ради на будівлі та споруди загальною площею 3 299,8 кв.м, які відображені у технічних паспортах від 10.07.1996, виготовлених Одеським міським бюро технічної інвентаризації та знаходяться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, провулок Лермонтовський, 6, яке було зареєстроване на підставі виданого Одеською обласною радою 24.12.2012 свідоцтва серії САА №273185 про право власності на нерухоме майно.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2020 повідомлено учасників справи про призначення до розгляду заяви Державної установи "Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології Міністерства охорони здоров`я України" про ухвалення додаткового рішення у справі №916/1635/19. Встановлено учасникам апеляційного провадження строк до 19.08.2020 для надання своїх заперечень чи пояснень щодо поданої позивачем заяви про ухвалення додаткової постанови у справі №916/1635/19.

У судовому засіданні судом апеляційної інстанції повідомлено учасникам справи, що 12.08.2020 до суду від Міністерства охорони здоров`я України також надійшла заява про ухвалення додаткової постанови, в якій останній просить заяву задовольнити та прийняти додаткову постанову, якою припинити у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності Одеської обласної ради на будівлі та споруди загальною площею 3 299,8 кв. м., які відображені у технічних паспортах від 10.07.1996, виготовлених Одеським міським бюро технічної інвентаризації та знаходяться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, провулок Лермонтовський, 6, яке було зареєстроване на підставі виданого Одеською обласною радою 24.12.2012 свідоцтва серії САА №273185 про право власності на нерухоме майно.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2020 відкладено розгляд заяви Державної установи "Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології Міністерства охорони здоров`я України" про ухвалення додаткової постанови у справі №916/1635/19 на 14.09.2020 о 15 год. 40 хв. Об`єднано заяву Державної установи "Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології Міністерства охорони здоров`я України" та Міністерства охорони здоров`я України про ухвалення додаткової постанови у справі №916/1635/19 в одне апеляційне провадження. Повідомлено учасників справи про призначення до розгляду заяви Міністерства охорони здоров`я України" про ухвалення додаткової постанови у справі №916/1635/19 на 14.09.2020 на 15:40 год. Встановлено учасникам апеляційного провадження строк до 11.09.2020 для надання своїх заперечень чи пояснень щодо поданої Міністерством охорони здоров`я України заяви про ухвалення додаткової постанови у справі №916/1635/19. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою.

В судове засідання від 14.09.2020 з`явилися представники Міністерства охорони здоров`я України та Кабінету Міністрів України.

Інші учасники справи до судового засідання не з`явилися, про час та місце судового засідання належним чином повідомлені у відповідності до ст. 120, 242 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, зокрема залучені поштові повідомлення.

Відповідно до ч. 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Беручи до уваги те, що суд апеляційної інстанції не визнавав участь учасників справи обов`язковою, учасники належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи наявність достатніх у матеріалах справи доказів для вирішення даної справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість здійснення розгляду заяви про прийняття додаткового рішення за наявними матеріалами справи без присутності усіх учасників справи.

Розглянувши вказану заяви, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вищезазначених заяв та відповідно прийняття додаткового рішення у даній справі, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Суд звертає увагу на те, що додаткове судове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.

Заяви про ухвалення додаткового рішення мотивовано порушенням та неврахуванням судом апеляційної інстанції приписів зокрема в ч. 3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , які набрали чинності 16.01.2020, відповідно до абз. 3 якої ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Таким чином, за посиланнями заявників, постанова суду апеляційної інстанції не може бути виконана, оскільки на час ухвалення постанови матеріально-правове регулювання спірних реєстраційних відносин істотно змінилося.

Дослідивши вказані твердження заявника, колегія судів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, наведена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, у тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (ч. 1 ст.16 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 162 Господарського процесуального кодексу у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення особи до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предмет позову - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставами заявленого позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

При цьому, позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Виходячи з наведеного, судова колегія зауважує, що суди розглядають позовні вимоги, виходячи саме з предмету та підстав, самостійно визначених позивачем при поданні відповідного позову, та позбавлений права розглядати вимоги, які не були заявлені позивачем.

Як вже зазначалось вище за текстом, у даній справі з позовом звернулись Державна установа та Міністерство з вимогами про визнання протиправним та скасування рішень Одеської обласної Ради від 12.05.1993 № 449-ХХІ, підпункту 168 пункту 1 розділу 11 рішення від 22.09.2006 № 73-V , а також вимогами про визнання протиправним та скасування виданого Одеською обласною радою 24.12.2012 свідоцтва серії САА №273185 про право власності на нерухоме майно.

Всі заявлені вимоги розглянуто судом першої інстанції, їм надано належну правову оцінку судом.

При цьому, будь-яких похідних вимог, як то скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав відповідача у справі, або вимог про зобов`язання скасувати/включити будь-які записи в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, припинити речові права або визначення способу виконання будь-яких дій позивачем не заявлялось.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції, який відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України діє в межах перегляду справи в суді апеляційної інстанції і не може розглядати вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, під час апеляційного перегляду рішення. Зазначені вимоги також відсутні у апеляційних скаргах.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Між іншим, зміни ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , набрали чинності 16.01.2020, тобто після звернення Державної установи та Міністерства з позовом, відтак останні не були позбавленні права звернутися із відповідними заявами до суду.

З урахуванням викладеного, судова колегія зазначає, що заяви про прийняття додаткового рішення за своєю суттю та змістом не відповідають ст. 244 ГПК України, зокрема не є вимогою стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

За таких обставин, відсутні підстави для винесення додаткового рішення, заяви Державної установи та Міністерства про прийняття додаткового рішення не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 234, ч.5 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити в прийнятті додаткового рішення у справі №916/1635/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний тескт ухвали підписано - 16.09.2020.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.О. Євсіков

О.В. Попікова