Постанова

від 16.09.2020 по справі 904/6215/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2020 року м.Дніпро Справа № 904/6215/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мороза В.Ф. (доповідач)

суддів: Кузнецова В.О., Чередка А.Є.,

розглянувши апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Самарське" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2020 (суддя Манько Г.В.)

у справі №904/6215/19

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Самарське", смт.Слобожанське Дніпропетровської області

про стягнення 2182 грн. 63 коп.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Самарське" пені 1854 грн. 52 коп., 3% річних 111 грн. 13 коп., інфляційних втрат 216 грн. 96 коп. та судового збору.

В обґрунтування вимог позивач посилається на порушення відповідачем строків оплати природного газу, отриманого за договором купівлі-продажу природного газу №1511/15-ТЕ-4 від 31.12.2014, у зв`язку з чим позивачем нараховано пеню в сумі 1 854,52 грн, 3% річних в сумі 111,13 грн, інфляційні втрати в сумі 216,96 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2020 у справі №904/6215/19 позовні вимоги задоволено та стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Самарське" на користь акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 1854 грн. 52 коп. пені, 111 грн. 13 коп. 3% річних, 216 грн. 96 коп. інфляційних втрат, судовий збір у розмірі 1921 грн. 00 коп.

Не погодившись з вказаним рішенням Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку « Самарське » звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати дане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" та зазначає, що даною нормою законодавець передбачив можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань. Право не нараховувати неустойку, інфляційні втрати, відсотки річних не ставиться у залежність від будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Відповідач розрахувався за поставлений газ 03.02.2016, до набрання чинності вищевказаним Законом, а тому пеня, 3% річних та інфляційні втрати не нараховуються, а нараховані підлягають списанню.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.07.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Самарське" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2020 у справі №904/6215/19 у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Позивачем подано заперечення на апеляційну скаргу, згідно яких останній зазначає, що до спірних правовідносин не може застосовуватися Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії". Законом передбачено чітке коло осіб, що мають право на списання заборгованості та нарахувань, передбачений і певний порядок списання заборгованості. Згідно норм даного Закону учасниками процедури врегулювання заборгованості, яка включає і списання заборгованості, є теплопостачальні та теплогенеруючі підприємства, включені до реєстру. Матеріали справи не містять доказів, що відповідач є теплопостачальною організацією та має відповідну ліцензію, як не надано і доказів включення останнього до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а тому застосування ч.3 ст. 7 Закону є неправомірним.

Відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та перевіривши правильність висновків місцевого господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Самарське» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №1511/15-ТЕ-4 від 31.12.2014 (з урахуванням Додаткових угод надалі - Договір)

Відповідно до умов даного Договору продавець зобов`язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією Нафтогаз України за кодом УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору.

В пункті 2.1 Договору сторони погодили, що Продавець передає Покупцеві з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 43 тис. куб. м.

Продавець передає Покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірний/ відключаючій арматурі Покупця. Право власності на газ переходить від Продавця до Покупця в пунктах, приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ (п. 3.1 Договору).

Згідно п. 3.3 Договору приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.

Відповідно до п. 3.4 Договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов`язується надатиПродавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов`язується повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноважений представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами.

Кількість газу, яка подається Покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу Покупця (п.4.1 Договору).

Згідно п. 5.1 Договору ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються уповноваженим державною владою України органом.

Ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1 091,00 гри. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу -1 091,00 гри,, крім того ПДВ - 20% - 218,20 гри., всього з ПДВ - 1 309,2 грн. (п.5.2 Договору).

Додатковими угодами №1 від 23.03.2015, №3 від 31.07.2015, №4 від 15.10.2015 сторонами вносилися зміни до п.5.2 Договору.

Ціна газу з квітня 2015 року за 1000 куб. м природного газу складала 2 495,25 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 2 495,25 грн.. крім того ПДВ - 20% - 499,05 грн., всього з ПДВ - 2 994,30 грн. (дві тисячі дев`ятсот дев`яносто чотири грн. 30 коп.

Ціна газу з липня 2015 року за 1000 куб. м природного газу складала 2 994,30 грн. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 2 495,25 грн., крім того ПДВ - 20% - 499,05 грн., всього з ПДВ - 2 994,30 грн. (дві тисячі дев`ятсот дев`яносто чотири грн. 30 коп.

Ціна газу з жовтня 2015 за 1000 куб.м газу складала 1 770,74 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування і розподіл природного газу. До сплати за 1000 куб. м. природного газу 2 495,25 грн. крім того ПДВ 20%- 499,05 грн., всього з ПДУВ - 2 994,30 грн.

Умовами п.5.3 Договору передбачено, що у разі зміни уповноваженим органом ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання вони є обов`язковими для Сторін за цим договором з моменту введення їх в дію.

Відповідно до п. 5.5 Договору загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно), місяця наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 Договору).

Згідно п. 6.2 Договору при невиконанні Покупцем вимог, передбачених у п. 6.1 цього договору, Продавець має право обмежити передачу газу Покупцеві або припинити передачу газу до повного погашення заборгованості за переданий газ по цьому договору.

Відповідно до п. 6.3 Договору оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами перерахування коштів, затвердженими відповідною постановою уповноваженого органу, та зараховується як оплата за газ, поставлений Продавцем Покупцю в порядку визначеному нормами чинного законодавства. Сторони погоджуються, що при перерахуванні коштів в призначені платежу посилання на номер договору є обов`язковим. У разі якщо на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Покупця надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу, Покупець зобов`язується здійснити будь-які дії в межах чинного законодавства для виконання пункту 6.1 цього договору.

У разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору Сторони-погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від Покупця, погашає вимоги Продавця у такій черговості, незалежно від призначення платежу явного Покупцем: у першу чергу відшкодовуються витрати Продавця, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу погашається основна сума боргу (п. 6.4 Договору).

Умовами п. 7.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

Згідно п. 7.2 Договору у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1. цього договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно п. 9.1 договору вказано, що у випадку виникнення спорів або розбіжностей Сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій.

У разі недосягнення Сторонами згоди, спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку (п. 9.2 Договору).

В п. 9.3 Договору передбачено, що у строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захисту своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років.

Відповідно до розділу 11 Договору, договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 27 190,68 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2015 на суму 5 074,47 грн., від 28.02.2015 на суму 2 937,84 грн., від 31.03.2015 на суму 2 910,34 грн., від 30.04.2015 на суму 1 284,55 грн., від 31.10.2015 на суму 4 940,60 грн., від 30.11.2015 на суму 7 093,50 грн., від 31.12.2015 на суму 2 949,38 грн. Зазначені акти підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у повному обсязі розрахувався за поставлений газ 03.02.2016, що підтверджується виписками по особовому рахунку ПАТ НАК Нафтогаз України .

Зазначені обставини не заперечуються сторонами у справі.

Предметом спору є стягнення 1 854,52 грн. пені, 111,13 грн. 3% річних та 216,96 грн. інфляційних витрат за несвоєчасну оплату природного газу за договором купівлі-продажу природного газу №1511/15-ТЕ-4 від 31.12.2014

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Статтею 599 Цивільного Кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України правовими наслідками порушення грошового зобов`язання є нарахування процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вже було зазначено, відповідач за поставлений у 2016 році газ остаточно розрахувався 03.02.2016 тобто, з порушенням строків.

Разом з тим, 30.11.2016 набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» , яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Метою цього Закону є поліпшення фінансового становища теплопостачальних підприємств життєзабезпечення, запобігання їхнього банкрутства, забезпечення фінансової стабільності та уникнення кризових ситуацій під час проходження опалювального періоду.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості. Реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону.

Згідно зі ст. 2 Закону, його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Як було встановлено вище, умовами договору купівлі-продажу природного газу №1511/15-ТЕ-4 від 31.12.2014 визначено, що газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Отже Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Самарське» використовує природний газ для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, тобто ним фактично здійснюється господарська діяльність з виробництва та постачання теплової енергії, а Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» є постачальником природного газу.

Частиною першою статті 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Так, відповідно до пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

Водночас згідно з частиною 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Тобто вказаною нормою передбачено можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у сфері теплопостачання як у спосіб не нарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на суму заборгованості, так і у спосіб списання цих нарахувань у разі погашення основного боргу до набрання чинності цим Законом.

Верховний Суд в постановах від 26.02.2019 у справі №904/2960/18, від 30.05.2018 у справі №908/2055/17, від 20.12.2018 у справі №904/1619/18, від 29.01.2018 № 904/10745/16, від 07.02.2018 № 927/1152/16 зазначає, що ч.3 ст.7 Закону є нормою прямої дії. При цьому застосування приписів ч. 3 ст. 7 даного Закону не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов (в т.ч. включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості), окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Закону.

Як свідчать матеріали справи, останній платіж на погашення суми основного боргу відповідачем здійснено 03.02.2016, тобто до 30.11.2016, коли набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» .

Отже враховуючи, що заборгованість на яку позивачем нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати, погашена відповідачем до набрання чинності Законом, що не заперечується сторонами та підтверджується матеріалами справи, колегія апеляційного суду прийшла до висновку, про відсутність підстав для стягнення з відповідача нарахованих 1 854,52 грн пені, 111,13 грн. 3% річних та 216,96 грн інфляційних втрат.

Щодо заперечень позивача, що матеріали справи не містять доказів включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть учать у процедурі врегулювання заборгованості, колегія вважає за необхідне ще раз наголосити, що ч.3 ст.7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії» є нормою прямої дії, тому застосування цієї норми не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов (в т.ч. включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості), окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Закону.

Окрім того колегія зазначає, що у постанові від 29.01.2019 у справі №925/108/18 Верховний Суд зазначив, що вимогу стосовно включення до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії (як передумову для застосування процедури реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ) встановлено для теплогенеруючих та теплопостачальних організацій, які не погасили до 31.12.2016 заборгованість перед постачальником за спожитий до 01.07.2016 природний газ. Відтак до заборгованості, що виникла та була погашена споживачем до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", не можуть бути застосовані правила та вимоги щодо необхідності включення підприємства до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.

Щодо посилання позивача, що відповідачем не надано доказів, що останній є теплопостачальною організацією та не має відповідної ліцензії колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про теплопостачання", теплогенеруюча організація - суб`єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

За змістом п.1.2 укладеного між сторонами договору, газ, що поставляється за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Позивачем в матеріали справи не надано доказів, що свідчили б що відповідач, отриманий за договором газ, використовував на будь-які інші цілі, ніж ті що зазначені в п.1.2 Договору, а саме - для виробництва теплової енергії для надання послуг теплової енергії, яка споживається населенням.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже заперечуючи проти апеляційної скарги позивач не довів належними та допустимими доказами, про те, що до спірних правовідносин не застосовуються положення ч. 3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії» .

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Виходячи з того, що скаржниками доведена обґрунтованість апеляційної скарги, встановлені обставини та докази, наявні в матеріалах справи, свідчать про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати рішення господарського суду та ухвалити нове рішення - про відмову в задоволенні позову.

В силу приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З огляду на задоволення апеляційної скарги, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позову, а також апеляційної скарги (1 921,0 грн. та 2881,50 грн.) покладаються на позивача.

Керуючись статтями 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Самарське" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2020 у справі №904/6215/19 задовольнити.

Рішення Господарського Дніпропетровської області від 18.02.2020 у справі №904/6215/19 скасувати.

Ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Стягнути з Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Самарське» витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2881,50 грн.

Видачу наказу відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.Ф.Мороз

Суддя В.О.Кузнецов

Суддя А.Є.Чередко