Рішення

від 15.09.2020 по справі 904/2104/19 (904/3795/20)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2020м. ДніпроСправа № 904/2104/19 (904/3795/20)

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Владимиренко І.В. за участю секретаря судового засідання Сечиної Ю.Ю.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДАСТРІАЛ СЕРВІС КОМПАНІ" (49033, м. Дніпро, вул. 152-ї Дивізії, 3, оф. 238, ЄДРПОУ 38844819)

до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" (51925, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Соборна, 18-б, код ЄДРПОУ 05393043)

про стягнення пені у розмірі 34 972,77 грн., інфляційних втрат у розмірі 35 790,06 грн., 3% річних у розмірі 35 639,97 грн., витрат на професійну правчину допомогу у розмірі 8 800,00 грн. та судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.

Представники:

від позивача представник Смірнов А.А. ордер АЕ № 1008674 від 20.11.19р.

від відповідача представник Терехова О.О. дов. № 78 від 02.01.20р.

СУТЬ СПОРУ:

15.07.2020р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Індастріал Сервіс Компані звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства Дніпровський металургійний комбінат (51925, Дніпропетровська область, м. Кам`яньске, вул. Соборна, 18-б, код ЄДРПОУ 05393043) пені у розмірі 34 972,77грн., інфляційних втрат у розмірі 35 790,06 грн. 3% річних у розмірі 35 639,97 грн., від суми основного боргу за Договором № 19-0448-02 від 17.04.2019 р., витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 800,00 грн. та судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань по оплаті виконаних робіт згідно Договору № 19-0448-02 від 17.04.2019 р. за актом № 112 від 31.07.2019р. в сумі 805 343,12 грн. та актом № 118 від 31.08.2019 р. в сумі 1 096 935,77 грн., з посиланням на те, що сума основного боргу згідно Договору № 19-0448-02 від 17.04.2019 р. вже була стягнута з відповідача рішеннями господарського суду Дніпропетровської області у справах № 904/4348/19, № 904/4841/19.

У даній справі позивач просить суд стягнути з позивача пеню, 3% річних та інфляційні втрати, що розраховані від суми основного боргу за період з дати виникнення прострочення по дату стягнення суми основного боргу в повному обсязі в примусовому порядку приватним виконавцем Біловол В.О. на підставі наказів Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2020 р. у справі № 904/4348/19 та від 26.03.2020 р. у справі № 904/4841/19.

Ухвалою суду від 15.07.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 17.08.2020 р. Викликано у судове засідання повноважних представників сторін, визнавши їх явку обов`язковою. До засідання подати: позивачу - відповідь на відзив відповідача (у разі його отримання - до дня першого підготовчого засідання), складену відповідно до вимог ст. 166 ГПК України, документальне і нормативне обґрунтування викладених доводів; докази направлення копії відповіді на відзив відповідачу; оригінали документів, доданих до заяви (для огляду в судовому засіданні); відповідачу: відповідно до ст. 165 ГПК України відзив на позовну заяву і всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття; одночасно надіслати позивачу, докази такого направлення надати суду до початку підготовчого засідання; заперечення на відповідь на відзив (у разі її отримання - до дня першого підготовчого засідання), складене відповідно до вимог ст. 167 ГПК України, документальне і нормативне обґрунтування викладених доводів; докази направлення копії заперечення позивачу.

12.08.2020 р. до суду від відповідача засобами поштового зв`язку надійшов відзив по справі № б/н від б/д, в якому відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову з підстав зловживання позивачем своїм цивільним правом, що на думку відповідача полягає в тому, що позивачем подано позов про стягнення пені, 3 % річних та інфляційні втрати в тому числі за період, в якому заборгованість за договором була поточною, не простроченою. Крім того відповідач послався на відсутність копії акту приймання-передачі послуг на суму 7 тис. грн. серед надісланих разом із позовом письмових доказів., на який позивач посилається в обґрунтування своїх вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

17.08.2020 р. в судовому засіданні представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із необхідністю перевірки правильності розрахунку позовних вимог з урахуванням заперечень відповідача у відзиві на позовну заяву.

17.08.2020 р. в судовому засіданні представник відповідача заявила клопотання, в якому просила суд зобов`язати позивача надіслати відповідачу копію акту приймання- передачі правничої допомоги, на який є посилання у позові, проте який не був надісланий відповідачу із позовом.

Господарський суд, заслухавши обґрунтування усних клопотання сторін, задовольнив клопотання позивача про відкладення судового засідання, запропонувавши позивачу разом із відповіддю на відзив на позовну заяви надіслати відповідачу копію акту приймання- передачі правничої допомоги, зазначеного у додатках до позову, докази чого надати до суду.

20.08.2020 р. до суду від позивача засобами поштового зв`язку надійшла відповідь на відзив на позовну заяву за вих. № 18-08/20-1 від 18.08.2020 р. та заява за вих. № 18-08/20-2 від 18.08.2020 р. про зменшення розміру позовних вимог в порядку п.2 ч.2 ст. 46 ГПК України.

У відповіді на відзив позивачем визнано допущення технічної помилки у розрахунку суми позовних вимог. Крім того, у відповіді на відзив позивач визнав допущену ним описку у позові в посиланні на суму акту надання послуг від 07.04.2020 р. на суму 7 000 грн, в той час як даний акт був підписаний на суму 3 200 грн.

З урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 96 124,88 грн., в тому числі: 34 921,40 грн. пені, 30 476,17 грн. збитків від інфляції (інфляційних втрат), 30 727,31 грн. 3 % річних, судовий збір у розмірі 2 102,00 грн., витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8 800,00 грн. Судом відповідь на відзив на позовну заяву та заява про зменшення розміру позовних вимог прийняті до відома.

В судовому засіданні 09.09.2020 р. представником позивача заявлено клопотання про залучення письмових доказів від 09.09.2020 р. за вих. № 09-09/20-1, в якому просив суд залучити до матеріалів справи копію акту № 2 приймання -передачі наданих юридичних послуг (правничої допомоги) від 09.09.2020 р. та звіту про надання послуги згідно акту приймання-передачі наданих юридичних послуг (правничої допомоги) від 09.09.2020 р. №2. Доказів надсилання або надання відповідачу заздалегідь копій цих доказів до суду не надано. Відповідачем копії даних доказів отримані від позивача у судовому засіданні.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.09.2020р. заявила усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із необхідністю підготовки відповідачем заперечень до відповіді на відзив на позовну заяву та до заяви про зменшення позовних вимог з урахуванням додатково отриманих в даному судовому засіданні письмових доказів від позивача.

Господарський суд, заслухавши обґрунтування усного клопотання відповідача, відклав судове засіданні по справі на 15.09.2020 р.

15.09.2020 р. відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких відповідач заперечує проти позовних вимог в частині стягнення пені у повному обсязі, інфляційних втрат на суму основного боргу за актом № 112 від 31.07.2019р. за вересень 2019р. та за актом № 118 від 31.08.2019 р. за жовтень 2019 р., в частині стягнення витрат на правову правничу допомогу у повному обсязі, та заявляє клопотання про зменшення розміру пені на 80%, зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до розміру 2 000,00 грн. Судом дані заперечення відповідача прийняті до відома.

В судовому засіданні 15.09.2020 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши наявні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Дніпропетровської області, заслухавши представників позивача та відповідача

ВСТАНОВИВ:

17.04.2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Індастріал Сервіс Компані (Виконавець) та Публічним акціонерним товариством Дніпровський металургійний комбінат (Замовник), укладений Договір № 19-0448-02 від 17.04.2019 р., за умовами якого Виконавець зобов`язався виконувати роботи по вивантаженню, очищенню, підготовці вагонів під навантаження та здавання на вантажних фронтах Замовника, а Замовник зобов`язався прийняти та оплатити вартість виконаних робіт згідно з цінами, які вказані у специфікації, яка є невід`ємною частиною даного Договору (Додаток № 1).

Пунктом 5.3 Договору встановлено, що оплата робіт за даним Договором здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця протягом 30 календарних днів з моменту підписання Сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт за відповідний місяць.

Відповідно до п.5.4. Договору датою оплати вартості виконаних робіт вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Замовника.

У випадку порушення строку оплати виконаних Робіт Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі 0,01% від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня (п.8.2. Договору).

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що факт виконання Роботи підтверджується актом приймання-передачі виконаних Робіт, який підписується уповноваженими представниками Замовника та Виконавця та скріплюється печатками Сторін. Форма акту визначена в Додатку №4 до даного Договору.

Акт приймання-передачі виконаних робіт за звітний місяць Виконавець зобов`язаний надати Замовнику не пізніше 1-го числа місяця, наступного за звітним (п.6.2 Договору).

До акту додаються рахунок та розшифровка за видами виконаних робіт з відображенням кількості розвантажених вагонів, найменування та кількості розвантаженого вантажу на підставі звітів, які оформляються представником Замовника і підписуються представником Виконавця кожну зміну на вантажних фронтах. За умови відсутності зауважень до виконання Роботи з боку Замовника він розглядає та підписує акт не пізніше 2-го числа місяця, наступного за звітним ( п.6.3. Договору).

Згідно ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Згідно умов укладеного між сторонами Договору № 19-0488-02 від 17.04.2019 р. в липні-серпні 2019 р. позивач на користь відповідача виконував роботи вивантаження, очищення, підготовці вагонів під навантаження та здавання на вантажних фронтах Замовника.

01.08.2019 року разом з листом від 01.08.2019 р. № 288 позивач надав для підписання відповідачу акт виконаних робіт від 31.07.2019 року № 112, рахунок-фактура від 31.07.2019 року № 12 на загальну суму 805 343,12 грн. з ПДВ.

05.08.2019 року позивач отримав від відповідача лист від 02.08.2019 року № 01/760 згідно якого позивачу були повернуті акт виконаних робіт від 31.07.2019 року № 112 без підпису та рахунок-фактура від 31.07.2019 року № 12, у зв`яку із відсутністю розшифровки за видами виконаних робіт з відображенням кількості розвантажених вагонів, найменування та кількості розвантаженого вантажу.

07.08.2019 року разом з листом від 07.08.2019 р. № 294 позивач повторно надав відповідачу акт виконаних робіт від 31.07.2019 року № 112, рахунок-фактуру від 31.07.2019 року № 112 на загальну суму 805 343,12 грн. з ПДВ, разом зі звітом до акту № 112 від 31.07.2019 року про обсяги фактично виконаних робіт ТОВ ІНДАСТРІАЛ СЕРВІС КОМПАНІ (розшифровка за видами виконаних робіт з відображенням кількості розвантажених вагонів, найменування та кількості розвантаженого вантажу) за період з 07.00 год. 01.07.2019 р. по 19.00 31.07.2019 р.

Відповідач в 2-денний строк з дати повторного отримання Акту виконаних робіт № 112 від 31.07.2019 р., даний акт не підписав, зауважень до акту щодо виконання робіт не надав.

Сторонами в суді визнано, що датою початку перебігу строку оплати виконаних робіт згідно акту № 112 від 31.07.2019 р. є 09.08.2019 р.

У встановлений п.5.3 Договору 30-ти денний строк з моменту підписання Сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт № 112 від 31.07.2019 р. (в даному випадку з моменту спливу строку, протягом якого відповідач повинен був підписати акт за відсутності зауважень до виконаних робіт) відповідач оплату виконаних позивачем робіт в сумі 805 343,12 грн. не здійснив.

За наведених обставин, датою виникнення прострочення з оплати відповідачем виконаних робіт за Актом № 112 від 31.07.2019 р. є 09.09.2019 р., що не заперечується сторонами.

Крім того, 02.09.2019 р. разом з листом від 02.09.2019 р. № 311 позивач надав відповідачу акт виконаних робіт від 31.08.2019 року № 118, рахунок-фактуру від 31.08.2019 року № 118 на загальну суму 1 096 935, 77 грн. зі звітом до акту № 118 від 31.08.2019 року про обсяги фактично виконаних робіт ТОВ ІНДАСТРІАЛ СЕРВІС КОМПАНІ (розшифровка за видами виконаних робіт з відображенням кількості розвантажених вагонів, найменування та кількості розвантаженого вантажу) за період з 07.00 01.08.2019 р. по 19.00 31.09.2019 р. згідно договору.

Сторонами в суді визнано, що датою початку перебігу строку оплати виконаних робіт згідно акту № 118 від 31.08.2019 р. є 04.09.2019 р.

У встановлений п.5.3 Договору 30-ти денний строк з моменту підписання Сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт № 118 від 31.08.2019 р. (в даному випадку з моменту спливу строку, протягом якого відповідач повинен був підписати акт за відсутності зауважень до виконаних робіт) відповідач оплату виконаних робіт в сумі 1 096 935, 77 грн. не здійснив.

За наведених обставин датою виникнення прострочення грошового зобов`язання відповідача по оплаті виконаних робіт згідно Акту № 118 від 31.08.2019р. є 04.10.2019 р., що не заперечується сторонами.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2020 р. у справі № 904/4348/19 з відповідача на користь позивача було стягнуто прострочену заборгованість з оплати основного боргу за Договором № 19-0448-02 від 17.04.2019 р. за актом № 112 від 31.07.2019 р. в сумі 805 343,12 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2020 р. у справі № 904/4841/19 з відповідача на користь позивача було стягнуто прострочену заборгованість з оплати основного боргу за Договором № 19-0448-02 від 17.04.2019 р. за актом № 118 від 31.08.2019 р. в сумі 1 096 935, 77 грн.

На підставі наказів господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2020 р. у справі № 904/4348/19 та від 26.03.2020 р. у справі № 904/4841/19 сума основного боргу за Договором № 19-0448-02 від 17.04.2019 р. була стягнута з відповідача приватним виконавцем Біловол В.О. в порядку примусового виконання, а саме :1) Заборгованість за актом № 112 від 31.07.2019 р. в сумі 805 343,12 грн. була стягнута наступним чином: 06.04.2020р. списано з рахунку відповідача та перераховано приватним виконавцем наступного дня на користь позивача кошти в сумі 318 701, 52 грн., 08.04.2020 р. списано з рахунку відповідача та перераховано приватним виконавцем наступного дня на користь позивача кошти в сумі 486 641,60 грн. 2) заборгованість за актом № 118 від 31.08.2019 р. в сумі 1 906 935,77 грн. була стягнута наступним чином: 06.04.2020р. списано з рахунку відповідача та перераховано приватним виконавцем наступного дня на користь позивача кошти в сумі 434 094,60 грн., 08.04.2020 р. списано з рахунку відповідача та перераховано приватним виконавцем наступного дня на користь позивача кошти в сумі 662 841,17 грн.

Дані обставини підтверджуються наданими відповідачем копіями платіжних доручень № № 04/20-1 від 06.04.2020 р., 08.04.2020 р. та наданою позивачем випискою за рахунками за період з 01.04.2020 р. по 30.04.2020 р.

У даній справі позивач просить стягнути з відповідача суму пені, 3 % річних та інфляційні втрати за період прострочення оплати суми основного боргу по дату погашення суми основного боргу.

Згідно заявленого позову з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 96 124, 88 грн. у зв`язку із простроченням оплати за Договором № 19-0488-02 від 17.04.2019 р., в тому числі 34 921, 40 грн.- пені, 30 727, 31 грн. - 3 % річних , 30 476, 17 грн. збитків від інфляційних втрат .

На підтвердження своїх вимог про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 800,00 грн. позивачем надано до суду копії договору № 08-07 про надання юридичних послуг від 08.07.2020 р., укладеного між позивачем та адвокатським бюро Смирнов та партнери , рахунку-фактури № 08-07 від 08.07.2020 р. на попередню оплату за надання юридичних послуг згідно договору про надання правової допомоги від 08.07.2020 р. № 08-07, квитанцій № 136, № 0.0.1762065526.1 від 09.07.2020 р. на підтвердження здійснення позивачем попередньої оплати за надання юридичних послуг, актами приймання-передачі наданих юридичних послуг (правової допомоги) № 1 від 14.07.2020 р. на суму 3 200,00 грн. та № 2 від 09.09.2020 р. на суму 5 600,00 грн. із доданими до них звітами про надані послуги згідно акту приймання-передачі наданих юридичних послуг.

Відповідач у поданих ним запереченнях до відзиву на позовну заяву позовні вимоги позивача з урахуванням їх зменшення не визнає з наступних підстав.

Позивачем неправильно розраховано суму збитків від інфляційних втрат в розмірі 30 476,17грн.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає , інфляційні нарахування на суму основного боргу повинні здійснюються не з місяця, у якому виникла прострочена заборгованість (як розрахував позивач), а з місяця, наступного за місяцем, у якому виникло прострочення.

За розрахунком відповідача періодом нарахування інфляційних втрат від прострочення на суму 805 343, 12 грн. за Актом № 112 від 31.07.2019 р. є жовтень 2019 - березень 2020 р.

Інфляційне збільшення за цей період за розрахунком відповідача складає: 805 343,12 х 1,013- 805 343,12 = 10 484,59 грн.

Періодом нарахування інфляційних втрат від прострочення на суму 1 096 935,77 грн. за Актом № 118 від 31.08.2019 р. є листопад 2019 - березень 2020 р.

Інфляційне збільшення за цей період за розрахунком відповідача складає: 1 096 935,77 грн. х 1,006- 1 096 935,77 грн. = 6 556,33 грн.

Таким чином згідно наведеного відповідачем контррозрахунку, ним фактично визнаються вимоги позивача зі стягнення інфляційних втрат в розмірі 17 040,92 грн.

Відповідач заявляє клопотання про зменшення пені на 80 % до розміру 6 984,28 грн.

В обґрунтування даного клопотання відповідач посилається на те, що виходячи із правових наслідків, які наступили для сторін за результатами господарських відносин між позивачем та відповідачем, позивач не довів суду, що ним понесено будь-які збитки через тимчасову затримку виконання грошового зобов`язання з боку відповідача. В той же час відповідач, перебуваючи у скрутному становищі, у процедурі банкрутства у період здійснення господарських правовідносин з позивачем, через невизнання податковим органом реальності господарської діяльності позивача, фактично поніс збитки у сумі 7 856 889,35 грн., що дорівнює сумі ПДВ, яку відповідач сплатив позивачу у складі вартості виконаних робіт за період з грудня 2017 р. по вересень 2018 року, проте контролюючий орган не визнає право відповідача на включення цієї суми до складу податкового кредиту відповідача.

Тому оцінюючи майновий стан сторін, правові та фінансові наслідки для відповідача через невизнання податковим органом реальності господарських операцій із позивачем за наслідками проведених податкових перевірок, а також те, що неустойка не є способом збагачення, відповідач просить суд зменшити розмір пені на 80 % до суми 6 984,28 грн., а тому відповідач заявив клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 2 000,00 грн.

Дане клопотання відповідачем обґрунтоване тим, що вартість робіт, пов`язаних із підготовкою та поданням до суду 3 200 грн. є явно не співмірною із складністю справи, оскільки позовні вимоги стосуються стягнення санкцій за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, що не потребувало складних підрахунків і складається з суми пені, 3% річних та інфляційних, які є стандартними нарахуваннями для такого виду позовів, підрахунок яких виконується із застосуванням стандартної програми, яка міститься в системі Ліга-Закон .

Крім того, згідно п. 3.1 укладеного між позивачем та адвокатським бюро Смирнов та Партнери договору № 08-07 від 08.07.2020 р. сторони узгодили вартість послуг адвоката по підготовці матеріалів, складання позовної заяви, виконання розрахунків та подання її до суду, направлення поштою відповідачу в розмірі 2 400,00 грн,. в той час як згідно поданого представником позивача до суду разом із позовом акту приймання-передачі наданих юридичних послуг № 1 від 14.07.2020 р. складає 3 200, 00 грн.

При цьому жодного обґрунтування збільшення розміру вартості наданих послуг порівняно із їх вартістю, визначеною договором, позивач до суду не надав.

З огляду на предмет позову, обґрунтування позову не підлягало особливому доведенню, обрахунок заборгованості не потребував складної доказової бази, в якості нормативного обґрунтування позовних вимог наведені загальні норми Цивільного кодексу України застосування яких не потребує поглибленого аналізу застосування цих приписів закону та судової практики.

Стосовно заперечень проти стягнення з відповідача відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 5 600,00 грн. за участь у судових засіданнях у даній справі, що відбулись 17.08.2020 р, 09.09.2020р, та за підготовку відповіді на відзив та заяви про зменшення розміру позовних вимог, згідно наданого представником позивача акту № 2 приймання-передачі наданих юридичних послуг (правничої допомоги ) від 09.09.2020 р., відповідач посилається на те, що за предметом, фактичним обставинами, обсягами матеріалів справи та правовим обґрунтуванням дана справа є малозначною та за належного добросовісного виконання позивачем та його представником своїх процесуальних обов`язків щодо належного, обґрунтованого заявлення позовних вимог без помилок, за своєчасного отримання позивачем надісланої на його адресу кореспонденції позивач мав можливість отримати відзив на позов та підготувати і подати до суду відповідь на відзив на позов до дати першого засідання і даний спір міг бути розглянутий судом в одному засіданні.

Проте, як вбачається із матеріалів справи та встановлено в першому судовому засіданні по справі, позивач за офіційним місцем реєстрації свого місцезнаходження відсутній. Поштову кореспонденцію позивач не отримує, представник позивача до дати першого судового засідання по справі не цікавився у позивача, чи надходив на адресу останнього відзив відповідача на позов.

Ухилення позивача від отримання надісланої на його адресу кореспонденції, неякісне надання адвокатом позивача юридичних послуг при складенні позовної заяви , що призвело до суттєвих помилок у розрахунку суми позову, безпідставного зазначення в позові вартості вже фактично наданих юридичних послуг в розмірі 7 000,00 грн. за відсутності документального підтвердження даному ствердженню представника позивача мало наслідком відкладення розгляду справи та необхідність надання позивачем уточнення позовних вимог на усунення власних допущених адвокатом помилок.

Крім того відповідач вважає, що є безпідставним наведення кількості часу, витраченого на участь у судових засіданнях по даній справ по 1,5 годин кожне, які відбулись 17.08.2020 р. та 09.09.2020 р., оскільки фактично дані судові засідання тривали не більше 15 хвилин.

З огляду на вказані обставини, відповідач вважає подання позивача відзиву на позовну та заяви про зменшення позовних вимог, повторне перенесення відкладення розгляду справи пов`язане саме із неналежним наданням адвокатом послуг за Договором № 08-07 від 08.07.2020 р. та усуненням адвокатом власних допущених ним помилок при підготовці позову.

Відтак подання позивачем відзиву на позовну заяву та заяви про зменшення позовних вимог має бути віднесене на відповідальність Адвоката, а визначені в Акті про надання правової допомоги № 2 грошові кошти в розмірі 5 600,00 грн за участь у судових засіданнях, підготовку, складення та подання відповіді на відзив на позовну заяву та заяви про зменшення позовних вимог не підлягають відшкодуванню відповідачем, оскільки заява про зменшення позовних вимог в більшій частині дублює відповідь на відзив.

Надаючи оцінку наведеним сторонами доводам та аргументами, з урахуванням фактичних обставин справи та наданих сторонами доказів, господарський суд виходить із наступного.

Зідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із вимогами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Відповідно до ст. 526 вказаного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. З огляду на вимоги ч.ч. 1,3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Сторони у Договорі № 19-0048-02 від 17.04.2019 р. погодили, що у разі неналежного виконання відповідачем (Замовником) своїх грошових зобов`язань по оплаті виконаної роботи відповідач сплачує пеню у визначеному сторонами розмірі.

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до частини другої вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, позивач правомірно звернувся до суда з розглядуваним позовом до відповідача.

Щодо правильності розрахунку позивачем суми пені та 3 % річних від простроченої суми основного боргу.

Господарський суд перевірив розрахунок пені та 3 % річних здійснений позивачем, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, та вважає такий розрахунок обґрунтованим та арифметично вірним.

Відповідачем заперечень щодо правильності наданого позивачем розрахунку суми пені та 3 % річних від суми основного боргу на надано.

Щодо правомірності включення до періоду нарахування інфляційних втрат місяця, у якому виникло прострочення.

З цього питання господарський суд виходить з наступного.

Згідно п. 3.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ( далі по тексту - Пленум № 14) інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Тому є помилковим розрахунок позивача суми інфляційних втрат на суму основного боргу з місяця, у якому виникло прострочення а не з наступного, а саме: за актом № 112 від 31.07.2019 р. за період з вересня 2019 по березень 2020 р., за актом № м118 від 31.08.2019 за період з жовтня 2019 р. по березень 2020 р.

В цій частині позовні вимоги позивача підлягають задоволенню за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, тобто: з жовтня 2019 р. по березень 2020 р. за актом № 112 від 31.07.2019 р., що за перевіркою розрахунку складає 10 484,59 грн.; з листопада 2019 р. по березень 2020 р. за актом № 118 від 31.08.2019 р., що за перевіркою розрахунку складає 6 556,33 грн.

Щодо наявності підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення суми пені на 80 % до розміру 6 984,28 грн.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для боржника чи бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 .

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

У відзиві на позов та у запереченнях на відповідь на відзив Відповідач просив зменшити розмір пені, виходячи з того, що порушення грошового зобов`язання сталось в період перебування відповідача у важкому майновому стані, що підтверджується фактом порушеної господарським судом Дніпропетровської області справи про банкрутство боржника, в межах якої розглядається дана справа.

Крім того, судом враховуються наведені відповідачем обставини настання для відповідача негативних фінансових наслідків у вигляді втрати права на податковий кредит в сумі 7 856 889,35 грн. ПДВ, що було сплачено позивачу з грудня 2017 року у складі вартості виконаних робіт за результатами проведених податкових перевірок відповідача, докази чого надавались відповідачем у справах № 904/4841/19, № 904/4348/19.

В матеріалах справи знаходиться лист відповідача від 26.07.2019 р. за вих. № 01/730 на адресу позивача із запитом про надання позивачем документів та інформації, що спростовують висновки контролюючого органу про неможливість здійснення позивачем господарської діяльності. У відповідь на даний запит позивач листом від 09.08.2019 р. за вих. № 299 відмовив у надані запитуваної відповідачем інформації та документів, жодним чином не спростував висновків контролюючого органу про неможливість виконання позивачем власними силами обсягу робіт, визначеного в актах виконаних робіт.

Відповідно до приписів ст. 11 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно ч.3 ст. 6 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Згідно листа Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 24.07.2019 р. за вих.№ 10056/7/04-36-14-05-12 підтверджено фактичну відсутність позивача, його посадових осіб за задекларованою юридичною адресою.

З огляду на вищенаведені обставини, відповідач вважає, що обсяг та розмір негативних фінансових наслідків в сумі 7 856 889,35 грн., що вже фактично настали через те, що відповідач мав господарські правовідносини із позивачем, які не визнаються контролюючим органом реальними, є неспівмірно значно більшими, ніж сума прострочення відповідача, тим більш сума штрафних санкцій, що є істотною обставиною, яка має значення при вирішенні клопотання про зменшення розміру пені.

Крім того, позивач не надав до суду жодного доказу того, несвоєчасне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань будь-яким чином негативно вплинуло на фінансовий стан позивача, не доведено наявності понесених у зв`язку з цим збитків.

В силу вимог ст. ст. 525, 526, 530, 610, 611 Цивільного кодексу України зобов`язання підлягає виконанню належним чином та у встановлений строк. Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання (неналежне виконання), що тягне за собою настання правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, сплата неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.09.2019р. у справі №910/16925/18, від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Суд зауважує, що в процесі реалізації договору замовник та виконавець як господарюючі суб`єкти несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленої пені, яка нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно зі ст. 74 Господарського процесуального Кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, та що порушення були зумовлені винятковими обставинами, а також не завдали значних збитків контрагенту.

Підприємництвом, за положеннями ст.42 Господарського кодексу України, є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Отже сторони, здійснюючи господарську діяльність, могли передбачити пов`язані із цим ризики.

При цьому, суд зауважує, що у будь-якому випадку у вирішенні питання щодо зменшення розміру штрафу мають бути враховані майнові інтереси обох сторін.

В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: враховуючи неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків чи додаткових витрат внаслідок допущеного відповідачем порушення, а також наявність факту настання негативних фінансових наслідків для відповідача у сумі втраченого права на податковий кредит в розмірі 7 856 889,35 грн. саме через висновки податкового органу про неможливість здійснення господарської діяльності саме позивачем, беручи до уваги як інтереси позивача, який заперечує проти зменшення пені, проте не навів жодних доказів на спростування доводів відповідача, яким обгрунтовано клопотання, так і відповідача, суд дійшов висновку про можливість застосування приписів статей 233 Господарського кодексу України, 551 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин та вважає за необхідне зменшити суму штрафу, який підлягає до стягнення з відповідача на 80%, а саме: до 6 984,28 грн. (34 921, 40 - 80%).

Таке зменшення розміру суми пені суд вважає розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.

Із матеріалів справи вбачається, що сума основного боргу вже сплачена, при цьому сторони припинили господарські взаємовідносини.

В аспекті чого суд зазначає, що пеня - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги про стягнення пені в сумі 34 921,40 грн., з урахуванням їх зменшення на 80%, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в розмірі 6 984,28 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу до розміру 2 000,00 грн.

Оцінюючи доводи сторін та наявні у справі докази, господарський суд приходить до наступних висновків.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

У відповідності до ч.5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Враховуючи викладене вище, ціна позову, необгрунтованість розміру заявлених витрат, а також те, що вирішення справи не могло вплинути на репутацію позивача та відсутність будь-якого публічного інтересу, як до процесу розгляду справи так і до результату її вирішення, враховуються судом при вирішення питання щодо розміру стягнення витрат на професійну правову допомогу.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом у постанові від 29.04.2020 р. у справі № 920/13/19.

Верховний Суд у постанові від 08.04.2020 по справі № 922/2685/19 зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

08.07.2019 р. між позивачем (Замовник) та адвокатським бюро Смирнов та партнери (Виконавець) було укладено Договір № 08-07 про надання юридичних послуг, відповідно до умов якого Виконавець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язався протягом строку, зазначеного у Договорі, надати Замовнику професійну правничу допомогу -юридичні послуги, а Замовник зобов`язується оплатити такі послуги.

Згідно п.1.2 Договору № 08-07 наведена детальна інформація щодо послуг, які надаються за цим Договором: підготовка та подання позовної заяви про стягнення пені, збитків від інфляції, та 3 % річних за договором підряду № 19-0448-02 від 17.04.2019 р. ( за період з 04.10.2019 р. по момент оплати 1 096 935, 77 грн. за серпень 2020 р, з 07.09.2019 р. по момент оплати 805 343,12 грн. за липень 2020 р.), представництво інтересів замовника в судових інстанціях та органах виконання судового рішення.

Згідно п.2.1 Договору № 08-07 якість послуг, що надаються, повинна відповідати максимально високим професійним стандартам, що звичайно ставляться до юридичних послуг у відповідному напрямку галузі права та забезпечити всебічний і повний захист інтересів замовника.

Пунктом 3.1. Договору № 08-07 визначено, що загальна вартість Послуг за цим Договором включає в себе витрати Виконавця, пов`язані із наданням Послуг за Договором та складає 10 000, 00 грн., що дорівнює 800, 00 грн. за 1 годину та складається орієнтовно з послуг, зокрема:

-підготовка матеріалів, складання позовної заяви, виконання розрахунків та подання її до суду, направлення її відповідачу - 3 години, 2 400, 00грн.

Згідно з п.3.3 до вартості послуг Виконавця включено усі витрати, понесені у зв`язку виконанням цього Договору, такі як судовий збір за подання позовної заяви 2 102,00 грн., тощо.

Оплата вартості Послуг здійснюється банківським переказом коштів на рахунок Виконавця у вигляді попередньої оплати 8 800,00 грн. перед поданням позовної заяви, 1200, 00 - після отримання рішення суду про стягнення боргу, перед пред`явленням судового наказу до виконавчої служби.

Як вбачається із матеріалів справи, адвокат Смирнов А.А. представляв інтереси позивача також у справах № 904/4348/19 та № 904/4841/19 про стягнення суми основного боргу за Договором № 19-0488-02 від 18.04.2018 р. за актами № 112 від 31.07.2019 та № 118 від 31.08.2019 р., тобто був обізнаний про фактичні обставини виникнення даного спору.

З огляду на предмет та фактичний обсяг даної справи даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку із неналежним виконанням договору. У спорах такого характеру судова практика є сталою.

Крім того, спірні правовідносини регулюється нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Дана справа є звичайним розрахунковим спором, проте при поданні позову адвокат Смирнов А.А. вийшов за межі визначеного позивачем періоду прострочення, визначеного п. 1.2 Договору, допустив помилок у розрахунку суми позовних вимог, тим самим своїми діями призвів до безпідставного заявлення позову у більшому розмірі, до затягування судового спору малозначної, нескладної справи.

Крім того, позивач та його представник у відповідності до вимог ч.1 ст. 43 ГПК України повинні добросовісно користуватись процесуальними правами.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У пункті 41 рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України наголошується, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Проте ні позивачем, ні його представником не вживались заходи щодо своєчасного отримання поштової кореспонденції до дати першого судового засідання, внаслідок чого своєчасний направлений відповідачем відзив на позовну заяву не був отриманий позивачем без наведення поважних причин, представник позивача з`явився у перше судове засідання, не будучи обізнаним із відзивом на позов, що призвело до затягування судового процесу у даній малозначній справі.

Крім того, господарський суд погоджується з доводами відповідача про відсутність підстав для стягнення з відповідача вартості наданих адвокатом Смирновим А.А. юридичних послуг шляхом складення та подання відповіді на відзив та заяви про зменшення позовних вимог, оскільки такі послуги були ним надані фактично на виправлення допущеної ним помилки при підготовці позовної заяви.

Також суд погоджується з доводами позивача про невідповідність умовам п.1.2. договору визначеної у акті № 1 приймання-передачі наданих юридичних послуг (правничої допомоги) від 14.07.2020 р. вартості наданих послуг, що пов`язані із підготовкою та подання до суду позовної заяви.

З огляду на вищенаведені обставини, господарський суд погоджується із доводами відповідача щодо наявності підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до розміру 2 000,00 грн.

Оскільки суд зменшує розмір неустойки та суми витрат на професійну правничу допомогу, витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено, у зв`язку з чим відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 2 102,00 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Дніпропетровської області

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Дніпровський металургійний комбінат (51925, Дніпропетровська область, м. Камянське, вул. Соборна, 18-б, код ЄДРПОУ 05393043) на користь Товариства з обмеженою діяльністю Індастріал Сервіс Компані (49033, м. Дніпро, вул. 152 Дивізії,буд.3, офіс 238, код ЄДРПОУ 38844819) грошові кошти у сумі 57 252 (п`ятдесят сім тисяч двісті п`ятдесят дві) грн. 51 коп. у зв`язку із простроченням оплати за Договором № 19-0488-02 від 17.04.2019 р. що складається з: 6 984 (шість тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири) грн. 28 коп. - пені, 17 040 (сімнадцять тисяч сорок) грн. 92 коп. - інфляційних втрат, 30 727 (тридцять тисяч сімсот двадцять сім) грн. 31 коп. - 3 % річних, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп., судовий збір у сумі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено - 16.09.2020р.

Суддя І.В. Владимиренко