Рішення

від 15.09.2020 по справі 909/489/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.09.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/489/20

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А. , секретар судового засідання Кучма І. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Коломийської міжрайонної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, вул. А. Міцькевича, буд. 56,м. Коломия, Коломийський район, Івано-Франківська область,78203

до відповідача: Івано-Франківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів вул. Берегова, буд. 24,м. Івано-Франківськ,76019

про: стягнення заборгованості в сумі 156 907 грн 20 к.

представники сторін не з"явились

ВСТАНОВИВ:

Коломийська міжрайонна державна лабораторія Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області про стягнення з Івано-Франківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів 156 907,20грн. заборгованості.

Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 01.07.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження та ухвалив здійснювати розгляд справи відповідно за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

13.07.2020 відповідач адресував суду відзив на позов, у якому зазначає, що у зв`язку із затримкою бюджетного фінансування кошти за надані послуги Івано-Франківська регіональна державна лабораторія Держпродспоживслужби отримала в грудні 2019 року в останній день роботи Державної казначейської служби України, тому, вкачані кошти не були вчасно перераховані за надані послуги. Відповідач у відзиві зазначає, що на даний час в Івано-Франківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів відсутня можливість добровільно оплатити вартість виконаних лабораторних досліджень. Крім того, відповідач просить суд розглянути справу без участі його представника за наявними матеріалами.

15.09.2020 відповідач адресував суду відзив на позов ( вх. 11981/20 від 15.09.2020) у якому визнає позовні вимоги позивача.

Представники сторін у судове засідання не з"явились.

Поряд з цим, поштові відправлення, якими відповідачу та позивачу направлялись судова кореспонденція (ухвала від14.07.2020) з позначкою судова повістка одержані представниками сторін.

Наведене дає підстави суду дійти висновку про належне повідомлення сторони відповідача про розгляд справи судом.

Як вбачається із ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Враховуючи викладене вище та керуючись з ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

2 квітня 2019 року між Івано-Франківською регіональною державною лабораторією Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (ЄДРІІОУ 00699626) та Коломийською міжрайонною державною лабораторією Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (ЄДРІІОУ 32805931) був укладений Договір № 2 від 02.04.2019 р., (надалі - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується за завданням Замовника власними та залученими силами і засобами, на свій ризик виконувати лабораторні дослідження у порядку визначеному ним Договором.

Згідно з розділом 2 цього Договору, вартість досліджень визначається згідно з нормативно-правовими актами, які встановлюють вартість цих досліджень. Оплата повинна бути проведена у строк до 30 календарних днів з дня підписання акту про надані послуги.

За період з червня по грудень 2019 р. замовник доручив виконавцю виконати лабораторні дослідження, про що зазначив у відповідних заявках :від 03.06.2019р. №15, від 07.06.2019р. № 21, від 14.06.2019р. №24, від 18.06.2020р. №27, від 21.06.2019р. №30. від 1.07.2019р. №32, віл 05.07.2019р. №36, від 09.07.2019р. №39. віл 15.07.2019р. №41, від 19.07.2019р. №46, від 24.07.2019р, №49. від 31.07.2019, №53, від 02.08.2019р. №57, від 12.08.2019р. №61, від 13.08.2019р. №63, від 19.08.2019р. №66, від 28.08.2019р. №72. від 30.08.2019р. № 73, від 2.09.019р. №77,' від 4.09.2019р. №78, від 8.11.2019р. №94. від 11.11.2019р. №97, від 13.11.2019р. №101, від 21.11.2019р. №104, від 28.11.2019р. №109, від 6.12.2019р. №115, від 12.12.2019р. №119, від 18.12.2019р. №121.

Відповідно до п. 1.2. Договору Замовник зобов`язується прийняти і оплатити дослідження на умовах, визначених ним Договором.

Зокрема, актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №40 від 30.10.2019р., №41 від 04.11.2019р., №42 від 06.11.2019р., №43 від 08.11.2019р., №44 від 15.11.2019р., №45 від 27.11.2019р., №46 від 04.12.2019р., №47 від 06.12.2019р.. №48 від 09.12.2019р., №49 від 10.12.2019р., №50 від 12.12.2019р.. №51 від 13.12.2019р., №52 від 17.12.2019р.. №53 від 18.12.2019р., №54 від 19.12.2019р., №55 від 20.12.2019р., №56 від 23.12.2019р., №57 від 24.12.2019р., №58 від 26.12.2019р..відповідачем було прийнято виконані дослідження. Претензій щодо їх якості від Відповідача не надходило.

Пунктом 2.2. Договору встановлено, що оплата повинна бути проведена у строк до 30 календарних днів з дня підписання акту про надані послуги.

Проте, Відповідачем, у встановлений термін, не було здійснено оплату цілого ряду актів здачі-приймання робіт (надання послуг), а саме №40 від 30.10.2019р., №41 від 04.11.2019р., №42 від 06.11.2019р., №43 від 08.11.2019р., №44 від 15.11.2019р., №45 від 27.11.2019р., №46 від 04.12.2019р., №47 від 06.12.2019р., №48 від 09.12.2019р., №49 від 10.12.2019р., №50 від 12.12.2019р., №51 від 13.12.2019р.. №52 від 17.12.2019р., №53 від 18.12.2019р., №54 від 19.12.2019р., №55 від 20.12.2019р.. №56 від 23.12.2019р.. № 57 від 24.12.2019р., №58 від 26.12.2019р..

Згідно п. 4.2.2. Договору Відповідач узяв зобов`язання оплачувати послуги на умовах та в порядку зазначеному в п. 2.1. та 2.2. нього Договору.

Проте, відповідачем не було оплачено, вказані вище акти здачі-приймання роби (надання послуг) № 40 58, на суму 156907,20 (сто п`ятдесят шість тисяч дев`ятсот сім) грн. 20 коп.

21.05.2020 р. Коломийською міжрайонною державною лабораторією Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів було направлено Відповідачу претензію від 19.05.2020 р. № 26 на суму 156907,20 грн., на яку отримав відповідь про неможливість погасити таку заборгованість у зв`язку із відсутністю відповідного фінансування із Державного бюджету України.

Отже, предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання послуг.

За змістом положень ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, що встановлено ст. 629 ЦК України.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначено у ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, що встановлено ст. 629 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено в ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг виконавець зобов`язується за завданням замовника надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як видно із матеріалів справи, позивач належним чином виконав свої договірні зобов`язання та надав відповідачу обумовлені договором від 02 квітня 2019 р. № 2 послуги на загальну суму 156907,20грн., які відповідач не оплатив.

Враховуючи наведене, позов Коломийської міжрайонної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів слід задовольнити.

Судовий збір відповідно до приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позову покладається судом на відповідача.

Разом з тим, ч.1 ст.130 Господарського процесуального кодексу України та ч.3 ст.7 Закону України Про судовий збір передбачено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Таким чином, 50 відсотків судового збору покладається судом на відповідача та 50 відсотків судового збору повертається позивачу з державного бюджету.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 74, 76, 129, 130, 185, 191, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

Керуючись статтями 129, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити;

Стягнути з Івано-Франківської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів вул. Берегова, буд. 24,м. Івано-Франківськ,76019 (ЄДРПОУ 00699626) на користь Коломийської міжрайонної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів вул. А. Міцькевича, буд. 56, м. Коломия, Коломийський район, Івано-Франківська область (ЄДРПОУ 32805931) заборгованість за виконані лабораторні дослідження за договором № 2 від 02.04.2019 року у розмірі 156907 грн. 20коп та 1176,81грн. судового збору.

Видати наказ.

Повернути Коломийській міжрайонній державній лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів вул. А. Міцькевича, буд. 56,м. Коломия, Коломийський район, Івано-Франківська область (ЄДРПОУ 32805931) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 1176,81грн., сплачений згідно платіжного доручення №117 від 03.06.2020р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне рішення складено 15.09.2020

Суддя Шкіндер П.А.