Рішення

від 14.09.2020 по справі 909/604/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.09.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/604/20

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу без виклику сторін справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Снятинське АТП-12642",

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "ВАРТО", про стягнення заборгованості в сумі 341 536,59 грн., з них: 327 310,00 грн. - основний борг, 10 263,01 грн. - 3% річних, 3963,58 грн.- інфляційні

без виклику представників сторін

установив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Снятинське АТП-12642" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "ВАРТО" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 341 536,59 грн., з них: 327 310,00 грн. - основний борг, 10 263,01 грн. - 3% річних, 3963,58 грн.- інфляційні.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань згідно Договору оренди № 07/02-2018 від 07.02.2018 року в частині здійснення плати за оренду майна, внаслідок чого виникла заборгованість на суму 327 310 грн 00к. Керуючись статтями 625, 611 Цивільного кодексу України та п. 9.1. договору позивач нарахував відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 14.07.2020 року прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження та ухвалив здійснювати розгляд справи відповідно до приписів ст.252 ГПК України за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами та встановив сторонам строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням. Вказаною ухвалою надано відповідачу строк подачі суду (протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дня вручення цієї ухвали) відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду).

04 серпня 2020 року на адресу суду поступило від позивача по справі клопотання за вх.№9716/20 від 04.08.2020 року про долучення письмових доказів по справі.

05 серпня 2020 року на адресу суду надійшов відзив на позов (вх.№9773/20 від 05.08.2020) відповідно до якого відповідач заперечує проти позову та просить суд в позові відмовити. Свої заперечення обгрунтовує тим, що орендну плату за оренду автобуса відповідач здійснював з урахуванням Актів виконаних робіт, які підписані сторонами по справі та долучені до відзиву.

06 серпня 2020 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив (вх.№9901/20 від 06.08.2020) відповідно до якої позивач проти тверджень відповідача заперечує та просить суд позов задовольнити.

31 серпня 2020 року до суду надійшло від відповідача по справі заперечення на відповідь на відзив (вх.№11048/20 від 31.08.2020), згідно якого відповідач все ж таки заперечує проти позову та просить в позові відмовити, стверджуючи що орендну плату здійснював, про що свідчать долучені до матеріалів справи Акти про прийняття-передачі виконаних робіт.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про розгляд судової справи для реалізації ними конституційного права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Розглянувши та дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

07 лютого 2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Снятинське АТП-12642" (по договору - орендодавець/по справі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою "Варто" (по договору орендар/по справі - відповідач) укладено Договір оренди №07/02-2018 року, відповідно до умов якого позивач зобов`язався передати за плату відповідачу у строкове користування, а відповідач в свою чергу - прийняти у строкове користування автобус марки ПАЗ, модель: 32054-07, державний номерний знак: НОМЕР_1 , рік випуску:2006, колір: білий, об`єм двигуна:4750 куб.см, номер шасі: НОМЕР_2 (далі - об`єкт оренди), право власності якого у позивача посвідчується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 від 27.10.2016 року (п.1.1.-1.3 Договору). Вказаний договір підписаний сторонами та скріплений печатками: в судовому порядку недійсним не визавався.

Відповідно до п.3.1 та 3.2 Договору передання об`єкта оренди в користування оформляється актом приймання-передачі та вважається переданим в оренду з моменту підписання Акту приймання-передачі.

Пунктом 4.1 Договору сторони обумовили, що строк користування об`єктом оренди з 07.02.2018 року до 31.12.2018 року.

Пунктом 4.1.1 Договору оренди між сторонами погоджено пролонгацію зазначеного договору необмежену кількість років, у разі відсутності повідомлення від будь-якої із сторін про намір припинення правовідносин за даним договором за два тижні до дати закінчення строку користування об`єкта оренди.

Окрім того п.4.2 Договору сторони погодили, що у разі втрати будь-якою із сторін інтересу до правовідносин за даним договором, сторони мають право розірвати договір достроково, офіційно повідомивши про це іншу сторону не пізніше десяти робочих днів до запланованої дати розірвання договору.

Пунктими 5.1 , 5.2 Договору визначено, що орендна плата встановлюється в розмірі

1065 грн без ПДВ за один календарний день оренди та виплачується орендодавцю шляхом перерахування на розрахунковий рахунок (за усною попередньою домовленістю сторін) або на протязі п`ять банківських днів після закінчення календарного місяця оренди або в наступному порядку: - за 01-07 календарний день місяця - до 10 числа поточного місяця; - за 08-14 календарний день місяця - до 17 числа поточного місяця; за 15-21 календарний день місяця - до 24 числа поточного місяця; за 22-28 календарний день місяця - до 04 наступного місяця; за 29-31 календарний день місяця (якщо такі календарні дні місяця передбачені місяця користування об`єкта оренди) - до 07 числа поточного місяця.

На виконанням умов вказаного вище договору, 07.02.2018 сторони підписали Акт приймання-передачі в оренду об`єкта оренди, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв відповідно до умов договору автобус, зазначений в п.1.2. Договору.

Листом №44/1 від 02.03.2020 року відповідач повідомив позивача про втрату інтересу до правовідносин та розірвання договору з 17.03.2020 року. Вказаний лист позивач отримав 14.05.2020 року, про що свідчать штампи Укрпошти та докази яких долучені до матеріалів справи.

Претензійним листом №1 від 20.05.2020 року позивач звернувся до відповідача про погашення заборгованості за оренду транспортного засобу (автобуса) та повідомив про погодження ним щодо дострокового припинення спірного договору 24.05.2020 року.

Однак, відповідач заборгованість по орендній платі в повному обсязі не сплатив, що зумовило позивача звернутись з позовом до суду.

За наведеного, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).

На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання, в силу яких один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст. 171, 174 ГК України).

В спірному випадку між сторонами по справі виникли договірні правовідносини на підставі договору оренди №07/02-2018 від 07.02.2018 року.

Згідно з ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об`єктом оренди можуть бути, зокрема, інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Щодо терміну дії спірного договору, тобто строку користування орендованим майном, то суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи між сторонами справи існують розбіжності щодо самого терміну дії договору (строку користування орендованим майном).

Відповідно до умов Договору (п. 4.1, 4.2, п.10.1, 10.2) сторони погодили термін його дії, зокрема зазначили, що строк цього договору починає свій перебіг у момент його підписання сторонами та закінчується 31.12.2018 року. Разом з тим, сторони умовами договору погодили можливість пролонгації спірного договору необмежену кількість років, у разі відсутності повідомлення від будь-якої із сторін про намір припинення правовідносин за даним договором за два тижні до дати закінчення строку користування об`єкта оренди.

Пунктом 4.2 Договору сторони погодили, що у разі втрати будь-якою із сторін інтересу до правовідносин за даним договором, сторони мають право розірвати договір достроково, офіційно повідомивши про це іншу сторону не пізніше десяти робочих днів до запланованої дати розірвання договору.

Листом №44/1 від 02.03.2020 року відповідач повідомив позивача про втрату інтересу до правовідносин та розірвання договору з 17.03.2020 року. Проте, вказаний лист позивач отримав 14.05.2020 року, про що надав суду докази його отримання, зокрема відбитки штампів Укрпошти, докази яких долучені до матеріалів справи. Факт отримання 14.05.2020 року зазначеного вище Листа підтверджується самим позивачем.

Разом з тим, судом встановлено факт продовження використання відповідачем об`єкта оренди по договору (автобуса ПАЗ 32054-07) після подання повідомлення про втрату інтересу до правовідносин та розірвання договору, зокрема його використання 23.03.2020 року, про що свідчить долучена до матеріалів справи копія постанови Снятинського районного суду Івано-Франківської області у справі №351/625/20 від 07.05.2020 року.

З урахування наведеного вище, суд вважає датою розірвання (припинення спірного договору оренди) - 24.05.2020 року, а отже відповідно термін його дії з 07 лютого 2018 року по 23.05.2020 року.

Відповідно до п. 8.1. та 8.2 Договору об`єкт оренди повинен бути повернений орендодавцеві не пізніше двох робочих днів після закінчення строку користування. Повернення об`єкта оренди оформляється Актом приймання-передачі. Однак, в матеріалах справи відсутній Акту приймання-передачі (повернення) орендованого майна, що свідчить про неповернення відповідачем у вказаний вище строк після розірвання договору (його припинення) орендованого майна . Тобто відповідач здійснював користування орендованим майном також після розірвання договору (закінчення строку його дії ) та станом на момент винесення рішення судом.

Згідно ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст.525, 526, 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору оренди, є господарськими зобов`язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Факт отримання відповідачем об`єкту в оренду підтверджується долученою до матеріалів справи копією Акта приймання-передачі об`єкта оренди згідно Договору оренди №07/02-2018 від 07.02.2018 року.

Зобов`язання відповідача щодо оплати за орендований об`єкт передбачено умовами договору та нормами законодавства.

Зокрема, розмір орендної плати визначено у пункті 5.1. Договору встановлено орендну плату в розмірі 1 065, 00 грн. (одна тисяча шістдесят п`ять гривень 00 копійок) без ПДВ за один календарний день оренди.

Порядок розрахунків сторонами погоджено у п.5.2 Договору, про що уже зазначалось вище.

Однак, в порушення умов договору відповідач орендні платежі належним чином, згідно договору, не здійснював.

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Як підтверджується долученими до матеріалів справи доказами відповідач оплату за орендоване майно за час дії договору (з 07.02.2018 по 23.05.2020) та за його користування після зазначеного строку, у зв`язку з неповерненням орендованого майна по Акту приймання-передачі належним чином не виконував, внаслідок чого і утворилась основна заборгованість за період користування орендованим майном в сумі 327 310 грн 00к.

Щодо доводів відповідача на позовну заяву про те, що фактична оплата послуг (оренди) відбувалася відповідно до підписаних сторонами Актів про прийняття-передачу виконаних робіт, а порядок розрахунків за весь час договірних відносин не піддавався сумнівам та не викликав жодних зауважень зі сторони позивача, то вони не є обгрунтованими у спростуванні позовних вимог з наступних підстав. По-перше, жодним пунктом укладеного між сторонами Договору не визначено обов`язок позивача відправляти на адресу відповідача рахунки на оплату та/або щомісячні акти прийому-передачі наданих послуг. По-друге, відповідно до положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України договір найму (оренди) (Глави 58,59 ЦК України), (Глава 30 параграф 5 ГК України) не вважається договором про надання послуг (Глави 63-66 ЦК України).

Отже, згідно з нормами цивільного та господарського законодавства оренда в принципі не є послугами, а тим більше роботами.

Оскільки договір найму (оренди) не є договором про надання послуг, то первинними документами, які підтверджують здійснення господарської операції за договором найму є саме акти передачі (повернення) об`єкту оренди, а не акти здавання - приймання наданих послуг.

Передання наймачеві об`єкту оренди оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору і з цього моменту починається обчислення строку договору найму та обов`язок сплати орендних платежів, якщо інше не встановлено договором.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. Саме з цього моменту договір найму припиняється, та, відповідно припиняється обов`язок орендаря сплачувати орендну плату.

Крім того, додані відповідачем копії Актів про прийняття-передачу виконаних робіт суперечать умовам договору щодо розрахунку орендної плати за користування орендованим майном.

Щодо посилання відповідача на Лист Міністерства фінансів України №31-1 1410-09-10/15182 від 30.05.2016 року, то слід зазначити, що у ньому відсутня пряма вказівка на складання акту про надання послуг під час дії договору оренди. І оскільки лист Міністерства фінансів України №31-11410-09-10/15182 від 30.05.2016 року не пройшов державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України, то має лише рекомендаційний, а не обов`язковий характер.

Разом з тим, як зазначено вище, жодним пунктом укладеного між сторонами договору не визначено обов`язок позивача відправляти на адресу відповідача рахунки на оплату та щомісячні акти прийому-передачі наданих послуг, а обов`язок відповідача щодо сплати орендних платежів жодною умовою договору непоставлено в залежність від отримання рахунків на оплату та складання щомісячних актів прийому- передачі наданих послуг.

Щодо твердження відповідача щодо перебування об`єкту оренди у розпорядженні ТОВ "Снятинське АТП-12642", то з даного приводу слід констатувати тільки те, що належних письмових доказів такого перебування майна у позивача відповідачем суду не надано. Крім того, як уже вказувалось вище передача спірного орендованого майна відбувалась, з урахуванням умов договору, на підставі Акту приймання-передачі і відповідно до умов цього ж договору його повернення повинно відбутись теж на підставі складення того ж Акту приймання-передачі (тобто Акту повернення орендованого майна). Однак, на момент прийняття рішення суду не надано доказів повернення об`єкту оренди відповідачем.

Відповідно до заявленого позивачем розрахунку сума основної заборгованості складає 327 310 грн 00 к. Суд здійснивши перерахунок її нарахування приходить до висновку про обгрунтованість її нарахування та такої, що підлягає задоволення в повному обсязі.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 9.1 Договору сторонами передбачена відповідальність, визначену цим договором та(або) чинним законодавством.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати позивачем нараховані інфляційні втрати та три відсотки річних. Відповідно до поданого позивачем розрахунку три відсотки річних складає - 10 263 грн 01 к. та 3963 грн 58 к. - інфляційні втрати.

Судом встановлено факт порушення відповідачем основного зобов`язання щодо оплати орендної плати в період з 07 лютого 2018 року - 31 червня 2020 року на суму 327 310 грн 00к.

З урахуванням наведеного, суд перевірив за допомогою ІПС "Законодавство" правильність нарахування позивачем зазначених у позовній заяві сум інфляційних втрат та 3% річних, дійшов висновку про арифметично вірне нарахування зазначених сум та таких, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

З аналізу наведеного вище, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та таких, що підлягають в повному обсязі.

З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір по справі слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст.124, ст.129 Конституції України, ст. 525, 526, 530, 546, 610, 611, 612, 625, 629, 762 Цивільного кодексу України, ст. 67, 171, 174, 193, 283, 286 Господарського кодексу України, ст. 13, 74, 77, 86, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Снятинське АТП-12642" до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "ВАРТО" про стягнення заборгованості в сумі 341 536 грн 59 к., з них: 327 310 грн 00 к. - основний борг, 10 263 грн 01 к. - 3% річних, 3 963 грн 58 к.- інфляційні - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "ВАРТО" (вул. Гоголя, 75, м. Снятин, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 30895651) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Снятинське АТП-12642" (вул. Річна, буд. 9, м. Снятин, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 22176679) - 341 536 грн 59 к. (триста сорок одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень п`ятдесят дев`ять копійки) - заборгованості, з них: 327 310 грн 00 к. (триста двадцять сім тисяч триста десять гривень) - основний борг, 10 263 грн 01 к. (десять тисяч двісті шістдесят три гривні одна копійка) - 3% річних, 3 963 грн 58 к. (три тисячі дев`ятсот шістдесят три гривні п`ятдесят вісім копійки) - інфляційні та 5123 грн 06 к. (п`ять тисяч сто двадцять три гривні шість копійки) - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційну скаргу може бути подано до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Фанда О. М.