Рішення

від 14.09.2020 по справі 910/3000/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.09.2020Справа № 910/3000/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Комунального некомерційного підприємства Дитяча клінічна лікарня №4 Солом`янського району міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Гідротехланд

третя особа Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про стягнення 336613,74 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року Комунальне некомерційне підприємство Дитяча клінічна лікарня №4 Солом`янського району міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Гідротехланд третя особа - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення 336613,74 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №1300-1 від 25.10.2016, в частині повної та своєчасної сплати обумовлених договором платежів, у зв`язку з чим, за відповідачем рахується заборгованість за період з 01.02.2019 по 23.10.2019 в розмірі 294650,27 грн, яку просить стягнути позивач. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 41963,17 грн пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2020 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 16.03.2020, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 26.03.2020 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 03.04.2020. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 30.03.2020.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 04.03.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03067, м. Київ, вул. Гарматна, буд. 23, кв. 41; ідентифікаційний код 37817061.

Станом на дату розгляду справи на адресу Господарського суду міста Києва повернулось повідомлення про вручення поштового відправлення №0103053420935 з відміткою про вручення конверту представнику відповідача за довіреністю 10.03.2020.

В силу положення пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Частиною 7 вказаної статті Кодексу визначено, що якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Таким чином, суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.10.2016 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (третя особа, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Гідротехланд (відповідач, орендар), а також Дитяча клінічна лікарня №4 Солом`янського району міста Києва (підприємство-балансоутримувач), правонаступником якого є Комунальне некомерційне підприємство Дитяча клінічна лікарня №4 Солом`янського району міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (позивач) було укладено Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 08.08.2013 №1300) №1300-1 від 25.10.2016, відповідно до умов якого, орендодавець на підставі протоколу засідання конкурсної комісії Київради з питань власності від 13.09.2016 №24 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва; далі - об`єкт, яке знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Ковальський, 12 для розміщення офісу (12,4 кв.м), пункту доочищення та продажу - питної води (6,0 кв.м) та іншого використання нерухомого майна (виробництво продуктів харчування (151,64 кв.м).

Відповідно до п. 2.1. договору, об`єктом оренди є: нежилі приміщення загальною площею 170,04 кв. м на 1 поверсі, згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід`ємну частину договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва в оренду від 08.08.2013р. №1300.

Згідно з п. 3.1. договору визначено, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради під 21.04.2015 №415/1280: згідно з розрахунком орендної плати, що є невід`ємною частиною цього договору (додаток 1) становить без ПДВ: 133 гривні 80 копійок за 1 кв. м орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяці. розрахунку липень 2016 р. 22752,05 (двадцять дві тисячі сімсот п`ятдесят дві) гривні 05 коп.

Пунктом 3.2. договору погоджено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.

Згідно із п. 3.6. договору, орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства - балансоутримувача.

Пунктом 3.7.договору погоджено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.

Згідно із пунктом 4.2.2. договору орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі.

Відповідно до п. 6.2. договору, за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та інших платежів на користь підприємства - балансоутримувача орендар сплачує на користь підприємства - балансоутримувача пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних та інших платежів за кожен день прострочення, але не більше розміру встановленого законодавством України.

Цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 25 жовтня 2016 року до 23 жовтня 2019 року.

Як стверджує позивач, відповідач належним чином не виконав умови договору в частині повної та своєчасної оплати орендних платежів за період з 01.02.2019 по 23.10.2019 загальна сума яких складає 311256,68 грн, що підтверджується актами виконаних робіт за лютий 2019 року на суму 34890,42 грн, за березень 2019 року на суму 35239,32 грн, за квітень 2019 року на суму 35415,52 грн, за травень 2019 року на суму 35734,26 грн, за червень 2019 року на суму 36091,61, за липень 2019 року на суму 36344,24 грн, за серпень 2019 року на суму 36162,53 грн, за вересень 2019 року на суму 35945,56 грн, за жовтень 2019 року на суму 25433,22 грн.

Однак, як вбачається з матеріалів справи відповідач орендні платежі сплатив частково, зокрема сплативши на рахунок позивача 16606,11 грн, у зв`язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 294650,57 грн.

Суд зазначає, що наразі матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем існуючої перед позивачем заборгованості за вищевказаним договором, також факт наявності заборгованості в розмірі 294650,57 грн відповідачем не спростований.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Виходячи із вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором оренди наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч.1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Частино 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

На відносини, пов`язані із орендою комунального майна поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-XII від 10.04.1992.

Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

У відповідності до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Пунктом 3.7. договору визначено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору в частині своєчасного виконання зобов`язання по сплаті обумовлених наведеним договором платежів.

За таких обставин суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендних платежів в розмірі 294650,57 грн.

Щодо заявлених позивачем вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 41963,17 грн, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч.1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктом 6.2. договору сторони погодили, що за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та інших платежів на користь підприємства - балансоутримувача орендар сплачує на користь підприємства - балансоутримувача пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних та інших платежів за кожен день прострочення, але не більше розміру встановленого законодавством України.

В той же час, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Разом з тим, перевіривши наданий позивачем розрахунки пені судом встановлено, що вказані нарахування проведені позивачем у відповідності до положень укладеного між сторонами договору та вимог чинного законодавства, а відтак позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин.

Разом з тим, з урахуванням положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Гідротехланд (03067, м. Київ, вул. Гарматна, буд. 23, кв. 41; ідентифікаційний код 37817061) на користь Комунального некомерційного підприємства Дитяча клінічна лікарня №4 Солом`янського району міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (03126, м. Київ, просп. Любомира Гузара, буд. 3; ідентифікаційний код 01994037) 294650 (двісті дев`яносто чотири тисячі шістсот п`ятдесят) грн 27 коп. заборгованості, 41963 (сорок одна тисяча дев`ятсот шістдесят три) грн 17 коп. пені, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 5049 (п`ять тисяч сорок девять) грн 21 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 14.09.2020

Суддя Я.В. Маринченко