Рішення

від 15.09.2020 по справі 910/2918/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2020 м. Київ Справа № 910/2918/20

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "БРОВАКАР";

до: товариства з обмеженою відповідальністю "РЕФРІЗ";

про: стягнення 11.420,89 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники: без виклику сторін.

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "БРОВАКАР" (далі позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "РЕФРІЗ" (далі - відповідач) про стягнення 11.420,89 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов`язання за укладеним між сторонами спору договором надання послуг з технічного обслуговування та поточного ремонту автомобілів від 05.10.2016 № 20/16, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 11.420,89 грн., з яких: 11.043,53 грн. - основна заборгованість, 6,84 грн. - пеня, 205,14 грн. - 3 % річних та 165,38 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/2918/20 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, оскільки вказана справа є справою незначної складності та визнана судом малозначною.

Приписами частини 2 другого розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 № 731-ІХ (далі - Закон № 731-ІХ) встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Закон № 731-ІХ набрав чинності 17.07.2020.

Відтак, останній день процесуальних строків, з урахуванням пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, є 06.08.2020.

Відповідач відзиву на позов, в порядку передбаченого ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суду не надав, а тому відповідно до положень частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, укладено договір про надання послуг з технічного обслуговування та поточного ремонту автомобілів від 05.10.2016 № 20/16 (далі - Договір), відповідно до предмету якого відповідач доручає а позивач зобов`язується надавати послуги з технічного обслуговування та ремонту автомобілів відповідача, перелік яких наведений у таблиці, що є додатком № 1 до цього договору із зазначенням у ньому моделей, державного номеру та номеру кузова автомобілів (далі - автомобілі) та забезпечення їх потрібними автозапчастинами (п. 1.1 Договору).

Пунктом 3.1 Договору визначено, що відповідач оплачує позивачу послуги з технічного обслуговування та ремонту автомобілів, а також отримані запчастини протягом 3-х банківських днів після підписання акту виконаних робіт або видаткової накладної.

Положеннями п. 4.2 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати за Договором, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1 % від вартості наданих послуг та наданих автозапчастин за кожний день прострочення, але не більше 50 % суми вказаної в наряді-замовленні.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з надання послуг, тому, права і обов`язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Положеннями ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Так, позивач, на виконання своїх зобов`язань за Договором та на його умовах, надав відповідачу послуги за Договором на загальну суму 11.043,53 грн. Наведена фактична обставина підтверджується актом виконаних робіт від 21.06.2019 № НЗБ-000521, який підписаний сторонами, скріплений відбитками їх печаток та наявний в матеріалах справи у вигляді засвідченої копії.

Проте, вказана сума заборгованості відповідачем на користь позивача не сплачена.

Враховуючи, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення грошового зобов`язання за Договором, позивачем заявлені вимоги про застосування до відповідача господарської санкції у вигляді пені в сумі 6,84 грн., а також стягнення 3 % річних в сумі 205,14 грн. та інфляційних втрат в сумі 165,38 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з урахуванням наступного.

Приписами ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Суд відзначає, жодного підтвердження факту сплати відповідачем на користь позивача заборгованості в розмірі 11.043,53 грн. сторонами судового процесу до суду не подано.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 11.043,53 грн.

Вирішуючи спір в частині стягнення з відповідача неустойки у вигляді пені за порушення строків виконання робіт суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи з наведених вище норм права, перебіг періоду прострочення відповідачем грошового зобов`язання за Договором починається з першого дня, за терміном, коли зобов`язання мало бути виконано, а також виходячи з припису ч. 6 ст. 232 ГК України, пеня нараховується за шість місяців прострочення виконання зобов`язання, починаючи з першого дня такого прострочення.

Суд, дослідивши здійснений позивачем розрахунок пені, визнав його арифметично невірним виходячи з припису ч. 6 ст. 232 ГК України.

Приймаючи до уваги положення 3.1, 4.2 Договору, а також дату підписання сторонами акту виконаних робіт, перший день прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами спору Договором є 27.06.2019.

Таким чином, період нарахування пені, враховуючи приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, наступний: з 27.06.2019 по 25.12.2019 (182 дні).

При цьому, суд враховує положення п. 2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", відповідно до якого: за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Враховуючи те, що за розрахунком суду в заявлений позивачем період нарахування пені (приймаючи до уваги приписи ч. 6 ст. 232 ГК України та положення п. 2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14) сума пені є більшою ніж заявлена позивачем до стягнення - позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню в заявленій сумі - 6,84 грн., проте, в період з 27.06.2019 по 25.12.2019 (182 дні).

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, дослідивши здійснений позивачем розрахунок 3 % річних, визнав його арифметично невірним виходячи з дати першого дня прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за Договором (27.06.2019).

Враховуючи те, що за розрахунком суду в заявлений позивачем період нарахування 3 % річних (приймаючи до перший день прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за Договором (27.06.2019) є більшою ніж заявлена позивачем до стягнення - позовна вимога про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає задоволенню в заявленій сумі - 205,14 грн., проте, в період з 27.06.2019 по 10.02.2020.

Суд, дослідивши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, визнав його арифметично невірним.

Враховуючи те, що за розрахунком суду в заявлений позивачем період нарахування інфляційних втрат є більшою ніж заявлена позивачем до стягнення - позовна вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає задоволенню в заявленій сумі - 165,38 грн., в період з 09.2019 по 11.2019.

Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 250, 252, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "РЕФРІЗ" (02094, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЧЕРВОНОТКАЦЬКА, будинок 93, корпус 18, офіс 60, ідентифікаційний код: 38897614) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БРОВАКАР" (07400, Київська обл., місто Бровари, БУЛЬВАР НЕЗАЛЕЖНОСТІ, будинок 22-Б, ідентифікаційний код: 33502475) основну заборгованість в сумі 11.043 (одинадцять тисяч сорок три) грн. 53 коп., пеню в сумі 6 (шість) грн. 84 коп., 3 % річних в сумі 205 (двісті п`ять) грн. 14 коп., інфляційні втрати в сумі 165 (сто шістдесят п`ять) грн. 38 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2.102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.В. Балац