Рішення

від 14.09.2020 по справі 910/8079/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2020Справа № 910/8079/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУД СИСТЕМИ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР КОННЕКТ ГРУПП"

про стягнення 74 640,11 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Буд Системи" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Коннект Групп" про стягнення 74640,11 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань з оплати вартості поставленого товару за договором поставки товару №БС-0132 від 04.12.2019, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 65014,42 грн., інфляційні втрати у розмірі 520,12 грн., 3% річних у розмірі 373,03 грн., штраф у розмірі 6501,44 грн., пеню у розмірі 2231,10 грн.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Так, з огляду на те, що у справі № 910/8079/20 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, враховуючи клопотання позивача, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

У позовній заяві позивач просить розглядати даний спір у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Так, враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2020 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд

ВСТАНОВИВ:

04.12.2019 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки товару № БС-0132 (далі - Договір), відповідно до якого постачальник зобов`язується поставляти (передавати) у власність покупця, а покупець - приймати та оплачувати будівельні матеріали, що визначені у цьому договорі, надалі іменуються Товар .

Відповідно до п. 1.2 Договору найменування, одиниця виміру, ціна за одиницю товару, що підлягає поставці за цим договором, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами за згодою сторін визначаються Специфікацією, яка міститься в додатку до цього договору та є його невід`ємною частиною.

Ціна за одиницю товару кожного найменування за згодою сторін визначається Специфікацією, що міститься в додатку до цього договору та є його невід`ємною частиною, додатково погоджується сторонами при поставці кожної конкретної партії товару, з урахуванням умов поставки, додаткових знижок та інших обставин, що впливають на ціну товару, та остаточно вказується в рахунках-фактурах, видаткових накладних та/або товарно-транспортних накладних на товар. Зміна остаточно узгодженої ціни сторонами в рахунках-фактурах, видаткових накладних та/або товарно-транспортних накладних на товар не допускається (п. 2.1 Договору).

Відповідно до пунктів 4.1, 4.1.1, 4.2 Договору постачання товару здійснюється окремими партіями. Партією товару вважається обсяг товару, передача якого оформлена однією видатковою накладною або товарно-транспортною накладною. Покупець самостійно визначає номенклатуру (асортимент, сортамент, тощо) та кількість товару у кожній партії, виходячи з переліку товару, що міститься у Специфікації або рахунку-фактурі шляхом оформлення замовлення на товар.

Згідно з п. 5.1 Договору розрахунки за кожну партію товару здійснюються покупцем, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах попередньої оплати в розмірі 100% (сто відсотків) від ціни замовленого товару у строк, вказаний постачальником в рахунку-фактурі на оплату замовленого товару.

Пунктами 9.1, 9.2 Договору встановлено, що він вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 9.1 та закінчується 31 грудня 2020 року.

Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 9.3 Договору).

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивачем поставлено відповідачу товар, а також надано послуги з супроводження товару на загальну суму 104909,62 грн (з ПДВ), що підтверджується видатковими накладними № 5533 від 18.11.2019 на суму 3067,20 грн, № 5534 від 18.11.2019 на суму 1533,60 грн, № 6035 від 16.12.2019 на суму 18414,00 грн, № 6175 від 18.12.2019 на суму 1801,08 грн, № 6039 від 18.12.2019 на суму 16819,40 грн, № 6071 від 19.12.2019 на суму 179,06 грн, № 99 від 22.01.2020 на суму 27643,72 грн, № 179 від 27.01.2020 на суму 15854,59 грн, № 181 від 27.01.2020 на суму 445,07 грн, № 182 від 28.01.2020 на суму 521,87 грн, № 239 від 30.01.2020 на суму 146,69 грн, № 571 від 27.02.2020 та актами надання послуг № 6130 від 18.12.2019 на суму 1000,00 грн, № 131 від 22.01.2020 на суму 3500,00 грн, № 183 від 27.01.2020 на суму 2600,00 грн.

Разом з тим, відповідно до банківської виписки, копія якої міститься в матеріалах справи, відповідачем було перераховано на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 39895,20 грн (оплата за будматеріали згідно рахунків № 5847 від 13.12.2019 та № 5399 від 15.11.2019).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про невиконання відповідачем зобов`язань з оплати вартості поставленого товару за договором поставки товару №БС-0132 від 04.12.2019 в повному обсязі, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 65014,42 грн., інфляційні втрати у розмірі 520,12 грн., 3% річних у розмірі 373,03 грн., штраф у розмірі 6501,44 грн., пеню у розмірі 2231,10 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 04.12.2019 між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки товару № БС-0132, відповідно до якого постачальник зобов`язувався поставляти (передавати) у власність покупця, а покупець - приймати та оплачувати будівельні матеріали, що визначені в договорі.

Згідно з п. 5.1 Договору розрахунки за кожну партію товару здійснюються покупцем, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах попередньої оплати в розмірі 100% (сто відсотків) від ціни замовленого товару у строк, вказаний постачальником в рахунку-фактурі на оплату замовленого товару.

Як встановлено судом, позивачем було поставлено відповідачу товар, а також надано послуги з супроводження товару на загальну суму 104909,62 грн (з ПДВ), що підтверджується видатковими накладними № 5533 від 18.11.2019 на суму 3067,20 грн, № 5534 від 18.11.2019 на суму 1533,60 грн, № 6035 від 16.12.2019 на суму 18414,00 грн, № 6175 від 18.12.2019 на суму 1801,08 грн, № 6039 від 18.12.2019 на суму 16819,40 грн, № 6071 від 19.12.2019 на суму 179,06 грн, № 99 від 22.01.2020 на суму 27643,72 грн, № 179 від 27.01.2020 на суму 15854,59 грн, № 181 від 27.01.2020 на суму 445,07 грн, № 182 від 28.01.2020 на суму 521,87 грн, № 239 від 30.01.2020 на суму 146,69 грн, № 571 від 27.02.2020 на суму 11383,34 грн та актами надання послуг № 6130 від 18.12.2019 на суму 1000,00 грн, № 131 від 22.01.2020 на суму 3500,00 грн, № 183 від 27.01.2020 на суму 2600,00 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 13.03.2020 поштовим відправленням № 0101305072169 позивачем на адресу відповідача (м. Київ, вул. Костянтинівська, 73, корпус А 1, офіс 8) було направлено претензію № 06/03-9 від 06.03.2020 з вимогою щодо сплати заборгованості за договором поставки, однак, відповідачем зазначену претензію отримано не було.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Так, станом на дату ухвалення рішення, матеріали справи не містять доказів оплати вартості товару за Договором, а враховуючи момент пред`явлення позивачем претензії (вимоги) строк виконання обов`язку такої оплати є таким, що настав. З огляду на викладене, суд приходь до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 65014,42 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачем також заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 520,12 грн. та 3% річних у розмірі 373,03 грн. за прострочення сплати вартості поставленого товару.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Так, враховуючи дату пред`явлення претензії щодо оплати поставленого товару за договором № БС-0132 від 04.12.2019, строк оплати товару закінчився 20.03.2020 (останній день здійснення оплати).

Перевіривши розрахунок 3% річних за період з 21.03.2020 до 29.05.2020, суд зазначає, що вказаний розрахунок є обґрунтованим, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме у розмірі 373,03 грн.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що він є обґрунтований, арифметично правильний, з огляду на що вимоги щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 520,12 грн. підлягають задоволенню

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2231,10 грн пені та 6501,44 грн штрафу.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.4 Договору за порушення строків розрахунків, встановлених договором, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом простроченого періоду від суми простроченого платежу за кожен день прострочення; за порушення строків розрахунків, встановлених цим договором понад 10 календарних днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від ціни неоплаченої партії товару.

Перевіривши розрахунок пені за прострочення оплати, з урахуванням встановленого строку оплати, суд зазначає, що розрахунок позивача є обґрунтованим, з огляду на що позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 2231,10 грн. підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунок штрафу, що становить 10% від 65014,42 грн, враховуючи, що прострочення строку оплати поставленого товару складає понад 10 календарних днів, суд зазначає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 6501,44 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 123 ГПК України). До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

01.05.2020 між позивачем (клієнт) та Адвокатським об`єднанням Нечаєв і Партнери (адвокатське об`єднання) був укладений договір про надання правової допомоги № 3/20, за умовами якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає доручення клієнта про надання правової допомоги на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 3.1 Договору № 3/20 від 01.05.2020 за надання юридичних послуг за цим договором клієнт зобов`язується сплачувати адвокатському об`єднанню погодинну винагороду (гонорар) в розмірі 1666,67 грн, крім того ПДВ 20% - 333,33 грн, всього з ПДВ 2000,00 грн за одну годину надання послуг.

Відповідно до акту №3/20 про надані юридичні послуги від 29.05.2020 адвокатським об`єднанням було надано послуги з підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості з ТОВ Інтер Коннект Групп за договором поставки товару № БС-0132 від 04.12.2019 (витрачено 4 години) на суму 8000,00 грн з ПДВ.

Судом встановлено, що 01.06.2020 позивач сплатив адвокатському об`єднанню грошові кошти у визначеному розмірі, що підтверджується банківською випискою, копія якої додана до матеріалів позовної заяви (призначення платежу: винагорода за надання юридичних послуг згідно з договором надання правової допомоги №3/20 від 01.05.2020).

Враховуючи обсяг наданої адвокатом позивачеві правничої допомоги, а також предмет спору, суд дійшов висновку про те, що розмір витрат на правову допомогу в сумі 8000,00 грн є співмірним із позовними вимогами, а тому, враховуючи також відсутність письмових заперечень відповідача щодо розміру правничої допомоги, вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача покладаються на відповідача у зв`язку з задоволенням позову.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 130 231, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Коннект Групп (04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, 73, корпус А 1, офіс 8; ідентифікаційний код: 36197740) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Буд Системи (01013, м. Київ, Набережно-Печерська дорога, 9-А; ідентифікаційний код: 40443988) основний борг у розмірі 65014 (шістдесят п`ять тисяч чотирнадцять) грн 42 коп., інфляційні втрати у розмірі 520 (п`ятсот двадцять) грн 12 коп., 3% річних у розмірі 373 (триста сімдесят три) грн 03 коп., штраф у розмірі 6501 (шість тисяч п`ятсот одну) грн 44 коп., пеню у розмірі 2231 (дві тисячі двісті тридцять одну) грн 10 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 (вісім тисяч) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева