Рішення

від 14.09.2020 по справі 910/8584/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2020Справа № 910/8584/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Медичний центр Добробут-Поліклініка

до Товариства з обмеженою відповідальністю А.А

про стягнення 504 892,19 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Медичний центр Добробут-Поліклініка звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю А.А. про стягнення 504892,19 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам договору поставки №23/03/2020 від 23.03.2020, не здійснив поставку попередньо оплаченого позивачем товару, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 480240,00 грн., пеню у розмірі 16377,90 грн, інфляційні втрати у розмірі 5282,64 грн та 3% річних у розмірі 2991,65 грн.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Частинами 3, 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Так, з огляду на предмет позову у даній справі, ціну позову та незначну складність справи, суд визнає її такою, яку доцільно розглядати в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України , суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Так, будь-яких заяв або клопотань про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи від сторін спору до суду не надходило.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про розгляд даної справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; подати суду докази надіслання (надання) її іншим учасникам справи, встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд

ВСТАНОВИВ:

23.03.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Медичний центр Добробут-Поліклініка (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю А.А (постачальник, відповідач) був укладений договір поставки №23/03/2020 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується постачати покупцю медичні витратні матеріали, згідно замовлень покупця, на умовах та в строки встановлені договором, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати поставлений товар на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору кількість, ціна та вартість кожної партії товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура за видами, марками, типами, розмірами) визначаються у накладних на кожну окрему партію товару, які є невід`ємними частинами до цього договору. Комплектність товару визначається виробником товару. Партією товару є попередньо погоджена сторонами до поставки кількість товару, сформована згідно замовлень покупця.

Розрахунки за цим договором здійснюються виключно у національній валюті України - гривні, безготівково, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника на умовах відстрочки платежу або передплати, згідно умов оплати, вказаних у рахунках-фактурах. Обов`язок покупця по оплаті товару вважається виконаним з моменту зарахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника (п. п. 4.1, 4.2 Договору).

Згідно з п. 6.1 Договору поставка товару здійснюється за власний рахунок постачальника протягом трьох робочих днів з дати отримання замовлення (або передплати) покупця та погодження його сторонам на умовах DDP (згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року) на склад покупця за адресою, вказаною при замовленні товару.

Пунктами 11.1, 11.2 Договору передбачено, що він вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2020 року. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його не виконання або не належне виконання, яке мало місце під час дії цього договору.

Дослідивши зміст укладеного Договору, суд дійшов висновку, що вказаний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідно до замовлення покупця постачальником було виставлено Рахунок-фактуру № СФ-0000000011 від 23.03.2020 на оплату товару, а саме: медичний засіб індивідуального захисту (маска) в кількості 30000 штук на загальну суму 480240,00 грн з ПДВ.

На виконання умов Договору позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 480240,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 5566213980 від 24.03.2020 на суму 240120,00 грн та № 5566214057 від 25.03.2020 на суму 240120,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про невиконання відповідачем зобов`язання за договором поставки №23/03/2020 від 23.03.2020 щодо передачі товару - медичних засобів індивідуального захисту (масок), у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 480 240,00 грн., пеню у розмірі 16 377,90 грн, інфляційні втрати у розмірі 5 282,64 грн та 3% річних у розмірі 2 991,65 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 23.03.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Медичний центр Добробут-Поліклініка та Товариством з обмеженою відповідальністю А.А був укладений договір поставки №23/03/2020, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується постачати покупцю медичні витратні матеріали, згідно замовлень покупця, на умовах та в строки встановлені договором, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати поставлений товар на умовах, передбачених даним договором.

На виконання умов Договору, відповідно до Рахунку-фактури № СФ-0000000011 від 23.03.2020, позивач перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 480240,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 5566213980 від 24.03.2020 на суму 240120,00 грн та № 5566214057 від 25.03.2020 на суму 240120,00 грн.

Згідно з п. 6.1 Договору поставка товару здійснюється за власний рахунок постачальника протягом трьох робочих днів з дати отримання замовлення (або передплати) покупця та погодження його сторонам на умовах DDP (згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року) на склад покупця за адресою, вказаною при замовленні товару.

Однак, як зазначає позивач, всупереч умовам Договору, відповідач не поставив товар у визначений строк.

З огляду на зазначене, позивачем було направлено відповідачу претензію №08/05-20 від 08.05.2020 стосовно повернення попередньої оплати у розмірі 480 240,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст. 664 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Виходячи із змісту вищевикладених норм, покупець має право на односторонню відмову від договору купівлі-продажу, зокрема, у випадку здійснення покупцем попередньої оплати та непередання продавцем товару після її отримання у встановлені договором строки, у такому випадку покупець має право на повернення попередньої оплати, водночас, з моменту відмови покупця від договору та вимоги повернути попередню оплату - обов`язок продавця поставити товар припиняється.

Отже, відповідне право передбачає собою відмову від договору купівлі-продажу та припинення зобов`язань сторін за договором, в тому числі припинення обов`язку продавця поставити погоджений товар.

За таких обставин, з огляду на волевиявлення позивача щодо повернення суми попередньої оплати за Договором у розмірі 480240,00 грн., яке одночасно є односторонньою відмовою покупця від договору поставки через невиконання продавцем обов`язку з поставки обумовленого сторонами товару, що отримало вираз у вимогах позивача щодо повернення коштів, такий договір в силу ст. 651 Цивільного кодексу України є розірваним, а зобов`язання сторін з цього моменту є припиненим.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд зазначає, що наявність обов`язку відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не було спростовано, зокрема, відповідачем не надано суду доказів виконання такого обов`язку - доказів повернення позивачу грошових коштів у розмірі 480 240,00 грн., у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім наведеного розміру заборгованості позивачем заявлено до стягнення 5282,64 грн. інфляційних втрат та 2991,65 грн. 3% річних за прострочення повернення попередньої оплати.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України Про інформацію є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що вказаний розрахунок здійснено за період з 01.04.2020 по 15.06.2020 щодо суми 480 240,00 грн., визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 2991,65 грн. та інфляційних втрат у розмірі 5282,64 грн. підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення 16377,90 грн. пені за період з 01.04.2020 по 15.06.2020.

Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Як встановлено судом, згідно з п. 8.3. Договору за порушення строків виконання зобов`язань, передбачених Договором, винна сторона сплачує на користь іншої сторони неустойку, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в момент виникнення прострочення, від суми заборгованості за кожен робочий день, прострочення виконання зобов`язань за Договором.

Перевіривши розрахунок пені, судом встановлено, що вказаний розрахунок здійснено за період з 01.04.2020 по 15.06.2020 щодо суми 480240,00 грн., визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, також, позивачем враховано умови, визначені пунктом 8.3 Договору (щодо розрахунку пені за кожен робочий день прострочення виконання зобов`язань), вказаний розрахунок є арифметично правильним, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 16377,90 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідачів з огляду на задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю А.А (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8; ідентифікаційний код: 38650829) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Медичний центр Добробут-Поліклініка (02141, м. Київ, вул. Мишуги, 12; ідентифікаційний код: 38806862) грошові кошти у розмірі 480240 (чотириста вісімдесят тисяч двісті сорок) грн 00 коп., пеню у розмірі 16377 (шістнадцять тисяч триста сімдесят сім) грн 90 коп., інфляційні втрати у розмірі 5282 (п`ять тисяч двісті вісімдесят дві) грн 64 коп., 3% річних у розмірі 2991 (дві тисячі дев`ятсот дев`яносто одну) грн 65 коп. та судовий збір у розмірі 7573 (сім тисяч п`ятсот сімдесят три) грн 38 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева