Рішення

від 14.08.2020 по справі 911/295/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2020 р. м. Київ Справа № 911/295/20

Господарський суд Київської області у складі судді Мальованої Л.Я. за участю секретаря судового засідання Майбороди В.М. розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Він-Теп", Вінницька обл., м. Бершадь

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Марвен Фуд Європа", Київська обл., м. Біла Церква

про відшкодування матеріальної шкоди

Представники:

Позивача - Савенко Г.С.

Відповідача - Шаблій Г.С., Ковіня О.О.

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача матеріальної шкоди в розмірі 6 022 141 грн. 72 коп.

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що об`єкт незавершеного будівництва - резервна твердопадивна котельня знаходиться на закритій території відповідача, який займає монопольне становище на ринку товару, та у зв`язку з односторонньою відмовою останнього від співробітництва згідно договору поставки пари, позивачем понесені матеріальні збитки що складають 3 011 070 грн. 86 коп.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представники відповідача заперечили проти позову посилаючись на те, що заявлена до стягнення сума не перебуває в причинно-наслідковому зв`язку з діями відповідача, оскільки саме позивачем було порушено строки виконання зобов`язань за договором поставки пари, що стало підставою для розірвання договору № 27-09-17/06 від 13.09.2017 року в судовому порядку, а щодо монопольного становища суб`єктів господарювання на ринку то визначається виключно Антимонопольним комітетом України.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 26.06.2020 року по 14.08.2020 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Він-Теп" в позовній заяві посилається на те, що з метою реалізації проекту будівництва на території ТОВ Маревен Фуд Європа за адресою: м. Біла Церква, вул. Офіцерська, 1, резервної твердопаливної котельні та відповідно в подальшому вироблення та постачання пари для потреб відповідача, у вересні 2017р. одночасно в нерозривному комплексі та взаємозв`язку, було укладено низку договорів:

13.09.2017р. Договір купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва резервної твердопаливної котельні за адресою: м. Біла Церква, вул. Офіцерська, 1, між ТОВ ВІН- ТЕП (Покупець) та ТОВ АГРОПРОМЕНЕРГО (Продавець)

13.09.2017р. Додаткова угода №1 між ТОВ МАРВЕН ФУД Європа , ТОВ АГРОПРОМЕНЕРГО та ТОВ ВІН-ТЕП згідно якої викладено у новій редакції Договір суперфіція земельної ділянки, що розташована за адресою: м. Біла Церква, вул. Офіцерська, 1 (сторона 1, суперфіціар ТОВ МАРВЕН ФУД Європа та сторона 2, суперфіціарій ТОВ ВІН-ТЕП ).

13.09.2017р. Договір між ТОВ ВІН-ТЕП та ТОВ АГРОПРОМЕНЕРГО на придбання обладнання незавершеної котельні.

Договір поставки пари №27-09-17/06 від 13.09.2017р. між ТОВ ВІН-ТЕП та ТОВ Маревен Фуд Європа .

13.09.2017р. ТОВ ВІН-ТЕП як покупцем були здійснені розрахунки у повному обсязі за придбане майно.

Договір поставки пари №27-09-17/06 від 13.09.2017р. (далі - Договір) і Договір суперфіція земельної ділянки, що розташована за адресою: м. Біла Церква, вул. Офіцерська, 1 укладені між ТОВ ВІН-ТЕП та ТОВ Маревен Фуд Європа терміном на 10 років.

Позивач зазначає, що укладаючи Договір поставки пари №27-09-17/06 від 13.09.2017р. та інших пов`язаних Договорів, та в подальшому вчиняючи дії щодо закупівлі обладнання та завершення будівництва ТОВ "ВІН-ТЕП" зі свого боку вчиняло дії щодо реалізації умов Договору №27-09-17/06 від 13.09.2017р. розраховуючи на довготривалі господарськи відносини з ТОВ Маревен Фуд Європа та відповідно здійснення господарської діяльності на вказаному об`єкті нерухомості що розташований за адресою: м. Біла Церква, вул. Офіцерська. 1.

Об`єкт нерухомості (незавершеного будівництва) розташовано на земельній ділянці кадастровий номер: 3210300000:02:004:0034, що на праві власності належить Відповідачу.

Позивач користується земельною ділянкою на умовах Договору про право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) та обслуговування об`єкту резервної твердопаливної котельні від 22.12.2015року (номер запису про реєстрацію іншого речового права: 13048955), викладеного в новій редакції 13.09.2017р. згідно Додаткової угоди №1 (Сторона-1 суперфіціар ТОВ МАРВЕН ФУД Європа ) та (Сторона-2 суперфіціарій ТОВ ВІН-ТЕП ).

Об`єкт незавершеного будівництва - резервна твердопаливна котельня по вул. Офіцерській, 1 в м. Біла Церква, Київської області, знаходиться на закритій території (фактично в середині ділянки) Відповідача та може використовуватись за цільовим призначенням виключно для потреб Відповідача, а тому Відповідач як суб`єкт господарювання займає по відношенню до Позивача монопольне (домінуюче) становище на ринку товару (теплової енергії).

Крім того, позивач вказує, що Договір поставки пари за правовою природою є багатофункціональним (змішаним) та включає в себе окрім положень поставки також інвестиційні та підрядні складові, відповідно до умов якого сторона 2 зобов`язується після виконання Сторонами умов наведених в розділі 2 даного. Договору здійснювати поставку Стороні 1 тепла у вигляді технологічного пару для виробничих потреб, а Сторона 1 зобов`язується оплачувати тепло яке було надано їй у вигляді технологічного пару на умовах, визначених Договором.

Згідно п. 2.1. Договору Сторона 1 зобов`язана в строки, погоджені Сторонами (що не перевищують 2 (двох) календарних місяців з дати укладення цього Договору, здійснити правове оформлення земельної ділянки, що розташована за адресою: м. Біла Церква, вул. Офіцерська, 1 та укласти з Стороною 2 Договір про право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) та обслуговування об`єкту резервної твердопаливної котельні, строком на 10 років, за умови використання земельної ділянки для будівництва та подальшої експлуатації РТК та поставки Стороні 1 технологічного пару, виробленого на такому об`єкті. Наведена земельна ділянка повинна забезпечити можливість виконання зобов`язань Сторони2 за цим Договором.

Положеннями п. 2.2. Договору передбачено що для виконання умов Договору Сторона 2 будує РТК на земельній ділянці, наданій Стороною 1 в користування, при цьому Сторона2 погоджує зі Стороною 1 пляму забудови під вказане будівництво, з обов`язковим урахуванням площі складу паливних матеріалів. Будівництво включає в себе побудову будівлі котельні з витяжною вежею, встановлення системи спалювання твердого палива з допоміжним обладнанням та облаштування складу палива з наявністю окремого проїзду до складу вантажних транспортних засобів та можливості їх розвороту.

Також положеннями п. 2.2. Договору закріплено що строк будівництва РТК з виробничою потужністю 8 тон пари на годину та характеристиками згідно п. 3.2.1.2.Договору, з урахуванням пункту 2.1. даного Договору, становить 9 (дев`ять ) місяців при умові Укладення між Сторонами Договору про право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) та обслуговування об`єкту резервної твердопаливної котельні та його державної реєстрації згідно вимог чинного законодавства.

Пунктом 2.4. Договору обумовлено що строки будівництва РТК можуть бути переглянуті та змінені Сторонами за взаємною згодою.

Зобов`язання Сторін за договором визначені у розділі третьому, а саме зобов`язання Сторони 1 прописані у п. 3.1. Договору; Сторони 2 визначені у п. 3.2. Договору.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Також позивач зазначає, що у зв`язку з об`єктивними обставинами, при здійсненні господарської діяльності Сторони окрім господарського та цивільного законодавства, повинні також керуватися приписами антимонопольного законодавства.

Правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин, регламентуються Законом України Про захист економічної конкуренції .

Відповідно до п. 1 ст. 12 Закону України Про захист економічної конкуренції суб`єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб`єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар`єрів для доступу на ринок інших суб`єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Приписами Закону України Про захист економічної конкуренції визначено поняття зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, так зокрема згідно ст.13 Закону України Про захист економічної конкуренції зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб`єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається: встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку; застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб`єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об`єктивно виправданих на те причин; обумовлення укладання угод прийняттям суб`єктом господарювання додаткових ( зобов`язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору; обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб`єктам господарювання, покупцям, продавцям; часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання; суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб`єктів господарювання на ринку без об`єктивно виправданих на те причин; створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб`єктів господарювання.

Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Оскільки об`єкт незавершеного будівництва - резервна твердопаливна котельна знаходиться на території відповідача, тому фактична неможливість для Позивача закінчення процесу добудови котельні та відповідно в подальшому її експлуатація за цільовим призначенням, в зв`язку з односторонньою відмовою ТОВ "МАРЕВЕН ФУД ЄВРОПА" від господарських взаємовідносин з ТОВ ВІН-ТЕП за Договором поставки пари №27-09-17/06 від 13.09.2017р., в силу п. 2, ч. І ст.50 Закону України Про захист економічної конкуренції є порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції.

З огляду на вищевикладені обставини позивач просить суд стягнути з відповідача 3 011 070 грн. 86 коп. )згідно бухгалтерської довідки з розрахунками понесених витрат) у подвійному розмірі згідно ч. 1 ст. 55 ЗУ "Про захист економічної конкуренції".

Відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що ним виконано усі зобов`язання за договором поставки пари №27-09-17/06 від 13.09.2017 року, в зв`язку з чим будівництво резервної твердопаливної котельні (далі - РТК) за умовами договору повинно було закінчитися 13.06.2018 року, оскільки строки будівництва РТК не були переглянуті чи змінені сторонами за взаємною згодою.

З метою досудового врегулювання спору та керуючись ст.188 ГК України, 16.05.2019 року Позивачу була надіслана пропозиція про розірвання договору поставки пари №27-09-17/06 від 13.09.2017 року шляхом укладання додаткової угоди до договору, яка була залишена Позивачем без відповіді та задоволення, у встановлені законодавством строки, у зв`язку з чим відповідач звернувся до суду з позовом про розірвання договору поставки пару.

Крім того, відповідач зазначає, що оскільки рішенням суду у справі №902/566/19 від 16.01.2020 року було відмовлено в позові про розірвання договору поставки пари №27-09-17/06 від 13.09.2017 року, станом на день розгляду справи договір є діючим, а зобов`язання за ним не порушені.

Щодо суми понесених витрат, відповідач зазначає, що вказані витрати входили в перелік зобов`язань за договором поставки пари, тому заявлена до стягнення сума матеріальної шкоди не є збитками в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки витрати Позивача за договором поставки пари №27-09- 17/06 від 13.09.2017 року не мають необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства та не знаходяться у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з намірами Відповідача розірвати в судовому порядку договір поставки пари №27-09-17/06 від 13.09.2017 року.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що проведення дослідження ринку, визначення меж товарного ринку, а також становища, в тому числі монопольного (домінуючого), суб`єктів господарювання на цьому ринку та прийняття відповідних рішень віднесено до повноважень названого Комітету.

Відповідно до ч. 4 ст. 7 ЗУ "Про Антимонопольний комітет України" здійснення відповідних повноважень іншими органами державної влади не допускається.

З огляду на вищевикладені обставини встановлення факту порушення антимонопольного законодавства не входить до предмету розгляду судом у даній справі, а в матеріалах справи відсутнє рішення антимонопольного комітету про порушення відповідачем антимонопольного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано доказів реального понесення збитків оскільки придбане майно не вибуло з власності останнього та не було втрачено, а бухгалтерська довідка не може бути прийнято судом до уваги в якості безспірного доказу.

Також слід зазначити, що відповідач ніяким чином не перешкоджав позивачу виконувати умови договору, судом встановлено, що будівля котельні не добудована, поставка пари за договором не здійснюється, розрахунки за договором не проводяться.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що у випадку виконання позивачем робіт з дотриманням умов договору, матеріальні втрати позивача були б еквівалентні сумі заявлених до стягнення збитків.

Суд вказує, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження реальності настання збитків.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:

- наявність реальних збитків;

- вина заподіювача збитків;

- причинний зв`язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.

Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Таким чином, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

Проте, суд не може дійти до беззаперечного висновку, що заявлені до стягнення кошти за своєю правовою природою є реальними збитками в розумінні чинного законодавства, а також відсутні докази понесення вказаних збитків у випадку дотримання строків виконання робіт за договором поставки пари, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача збитків у розмірі 6 022 141 грн. 72 коп. не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються позивача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України .

Повний текст рішення підписано 15.09.2020 року.

Суддя Л.Я. Мальована