Рішення

від 10.09.2020 по справі 911/546/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2020 р. м. Київ Справа № 911/546/20

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Лилака Т.Д. за участю секретаря судового засідання Усик Г.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" (01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15, код 14333937)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІМЕРШПАГАТ" (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Шевченка, буд. 100/9, код 34284250)

про стягнення 953091,16 грн.

за участю представників:

позивача - Маслова Т.В.;

відповідача - Яровий О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 911/546/20 за позовом Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІМЕРШПАГАТ" (відповідач) про стягнення 953 091,16 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження задоволено. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Розгляд справи призначено на 02.04.2020.

Ухвалою суду від 02.04.2020 повідомлено, що судове засідання у справі № 911/546/20, призначене на 02.04.2020, не відбулось.

Ухвалою суду від 13.04.2020 призначено судове засідання у справі № 911/546/20 на 30.04.2020.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.04.2020 відкладено розгляд справи на 28.05.2020.

В судовому засіданні 28.05.2020 оголошено перерву до 18.06.2020.

15.06.2020 на адресу господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов лист із відзивом на позовну заяву.

16.06.2020 на адресу господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов лист із клопотанням про витребування доказів.

Розглянувши подане клопотання суд прийшов до висновку, що у задоволенні даного клопотання слід відмовити, виходячи з такого:

У відповідності до ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Отже, відповідач повинен був подати клопотання про витребування доказів разом із поданням відзиву на позов, який відповідно до відмітки відділення зв`язку подано 12.06.2020.

Разом з тим, клопотання про витребування доказів надіслано на адресу суду 15.06.2020.

Ніякого обґрунтування про неможливість подання клопотання у встановлений ГПК строк звернення відповідача мне містить.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 81 ГПК України визначено, що у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;

5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

У клопотанні відповідач не вказав, зокрема, про обставини, які може підтвердити кожен доказ, який слід витребувати або аргументи, які кожен доказ може спростувати; не вказано заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, не надано доказів вжиття таких заходів.

Отже, відповідачу слід відмовити у задоволенні клопотання про витребування доказів, оскільки воно подано із пропуском встановлених для цього строків та не відповідає вимогам ч. 2 ст. 81 ГПК України.

В судовому засіданні 18.06.2020 оголошено перерву до 02.07.2020.

30.06.2020 через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача подано відповідь на відзив.

В судовому засіданні 02.07.2020 оголошено перерву до 30.07.2020.

13.07.2020 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення додаткових матеріалів.

В судовому засіданні 30.07.2020 оголошено перерву до 10.09.2020.

Частиною 1 ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

У частині 8 ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

В судовому засіданні 10.09.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним акціонерним товариством "ВФ Україна" (23.05.2017 р. перейменоване із ПрАТ МТС Україна ) та Товариством з обмеженою відповідальністю ПОЛІМЕРШПАГАТ була досягнута згода з усіх істотних умов і укладено:

Договір про надання послуг мобільного зв`язку № бн/НОМЕР_12 від 26.06.2008 р. (контракт НОМЕР_1) на номер телефону № НОМЕР_3 ;

Договір про надання послуг мобільного зв`язку № бн/НОМЕР_12 від 26.06.2008 р. (контракт НОМЕР_2) на номер телефону № НОМЕР_4 ;

Договір про надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку № НОМЕР_18/НОМЕР_5 від 25.01.2017 р. (контракт НОМЕР_5) на номер телефону № НОМЕР_6 ;

Договір про надання послуг мобільного зв`язку № бн від 13.02.2014 р. (контракт НОМЕР_7) на номер телефону № НОМЕР_8 ;

Договір про надання послуг мобільного зв`язку № бн/НОМЕР_12 від 26.06.2008 р. (контракт НОМЕР_9) на номер телефону № НОМЕР_10 ;

Договір про надання послуг мобільного зв`язку № бн/НОМЕР_12 від 26.06.2008 р. (контракт НОМЕР_11) на номер телефону № НОМЕР_1 ;

Договір про надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку НОМЕР_20/НОМЕР_12 від 23.05.2012 р. (контракт НОМЕР_19) на номер телефону № НОМЕР_1 (далі - Договори).

З метою нарахування тривалості і тарифікації розмов та здійснення розрахунків за послуги зв`язку Відповідач було присвоєно особовий рахунок № НОМЕР_12 . З технічних причин, у зв`язку з переходом ПрАТ ВФ Україна на нову білінгову систему (автоматизовану систему розрахунків за послуги) особовий рахунок абонента було замінено на НОМЕР_18.

Відповідно до умов Договорів та Умов користування мережами мобільного зв`язку ПрАТ МТС Україна (далі - Умови), що є невід`ємною частиною зазначених Договорів, та згоду з якими підтверджено підписом Відповідача, Відповідач взяв на себе обов`язок своєчасно сплачувати рахунки за надані послуги та плату за утримання номера в мережі оператора, особисто перевіряти залишок авансового платежу та вносити відповідні платежі за послуги, отримані за Договорами.

Згідно умов Договорів, Відповідач взяв на себе обов`язок своєчасно сплачувати рахунки за надані послуги та плату за утримання номера в мережі мобільного зв`язку. За наявності авансу рахунки повинні бути сплачені в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Станом на дату подання позовної заяви Відповідач не оплатив отримані ним послуги зв`язку ані самостійно, ані на підставі надісланих Позивачем на його адресу рахунків, виставлених 31.07.2017 р. та 31.08.2017 р.

На підставі цього та відповідно до умов Договорів Відповідач був відключений від мережі зв`язку ПрАТ ВФ Україна .

На адресу Відповідача 26.12.2017 року Позивачем була надіслана претензія № С НОМЕР_18/12 з проханням терміново сплатити суму заборгованості. Проте, Відповідач залишив її без задоволення.

Текст одного із договорів, на підставі яких виникла заборгованість (а саме Договір про надання послуг мобільного зв`язку № бн від 13.02.2014 р. (контракт НОМЕР_7) на номер телефону № НОМЕР_8 ), Позивачем було втрачено. У зв`язку з цим, сума позовних вимог зменшена на вартість послуг, наданих згідно втраченого договору.

Таким чином, за розрахунком позивача, сума заборгованості Відповідача перед ПрАТ ВФ Україна , яка виникла з 16.08.2017 р. (дата, з якої настало прострочення сплати за надані послуги) на момент звернення до суду із заявою становить 953 091 грн. 16 коп.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Укладені між сторонами договори за своєю правовою природою є договорами про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір про надання послуг характеризується особливим об`єктом, який, по-перше, має нематеріальний характер, по-друге, нероздільно пов`язаний з особистістю послугонадавача. Тобто, у зобов`язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має матеріального змісту, як це має місце при виконанні роботи, а полягає у самому процесі надання послуги. З урахуванням наведених особливостей слід зазначати, що стаття 177 Цивільного кодексу України серед переліку об`єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об`єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто, характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача, синхронність надання й одержання послуги. При цьому, виникнення обов`язку здійснити оплату за договором законодавець пов`язує саме з її фактичним наданням у строки та в порядку, що встановлені договором; строк (термін) виконання обов`язку здійснити оплату також визначається у відповідності з умовами договору.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 68 Закону України Про телекомунікації визначено, що розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо в разі одержання споживачем замовленої за передоплатою (авансованої) послуги за тарифами, затвердженими згідно із законодавством.

Відповідно до норм ст. 33 Закону України Про телекомунікації споживачі телекомунікаційних послуг зобов`язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема, виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із змісту ст. 525 ЦК України випливає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач не оплатив фактично отримані ним телекомунікаційні послуги, які були надані позивачем за Договорами згідно із виставленими рахунками з деталізованою інформацією про надані послуги на вказану суму, а тому позовні вимоги щодо стягнення основної суми заборгованості є доведеними та обґрунтованими.

Відповідач не заперечує проти факту укладення Договорів та користування послугами міжнародного роумінгу. Також Відповідач погоджується із заборгованістю, яка нарахована за липень 2017 за номерами телефонів № НОМЕР_13 , НОМЕР_14 , НОМЕР_15 , НОМЕР_16 , НОМЕР_17 на загальну суму 2 605,92 грн., яка була сплачена ним після відкриття провадження, що підтверджується копією платіжного доручення № 461 від 25.06.2020.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що провадження по справі в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 2 605,92 грн. підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Разом з тим, відповідач зазначив, що основна сума заборгованості виникла по Договору про надання послуг мобільного зв`язку № бн/НОМЕР_12 від 26.06.2008 р. (контракт НОМЕР_2) на номер телефону № НОМЕР_4 . Розрахунки вартості послуг за даним договором, на думку відповідача, не відповідають фактичним даним, так як проведені по тарифам, що не були доведені до відома ТОВ "ПОЛІМЕРШПАГАТ".

Стосовно даних заперечень відповідача, суд зазначає наступне.

В п. 2.1.3 Договору вказано про те, що оператор має право змінювати тарифи на послуги, перелік та умови надання послуг, зони покриття мережі мобільного зв`язку та перелік роумінг-операторів.

Відповідно до п. 3.1.2 Умов користування абонент може замовляти та користуватися на свій вибір послугами, які пропонує ПрАТ ВФ Україна , згідно зі встановленими оператором Тарифами. Договір про надання телекомунікаційних послуг є публічним договором приєднання.

Згідно з п. 4.13 Умов користування, чинних на момент виникнення заборгованості, абонент зобов`язаний до початку користування будь-якою послугою, що не замовлялася раніше, ознайомитися з Тарифами та умовами її надання на сайті Оператора.

Як вбачається з відповідей на письмові звернення ТОВ Полімершпагат вих. № 112 від 28.09.2017, № 114 від 12.10.2017 та № 115 від 26.10.2017 у період перебування в роумінгу відповідач обслуговувався в ціновому пакеті "ULTRA Plus".

В матеріалах справи наявна копія заяви від відповідача № НОМЕР_4 від 24.09.2013, згідно якої тарифний пакет було замінено на GSM "ULTRA Plus". На першій сторінці Абонент підтвердив ознайомлення із тарифами Оператора Умовами (Правилами) користування мережами мобільного зв`язку .

Разом з тим, у липні 2017 за мобільним номером НОМЕР_4 було зафіксовано користування послугами мобільного зв`язку на території Болгарії в мережі мобільного оператора Cosmo Bulgaria Mobile EAD/Globul , зокрема користування послугою Мобільний Інтернет .

Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, послуга мобільного інтернету у роумінгу не включається в жоден персональний тарифний план, обраний абонентом. На послуги роумінгу є окремі тарифи, які єдині для всіх контрактних абонентів.

На час користування Відповідачем послугами міжнародного роумінгу вартість послуги Мобільний інтернет у роумінгу становила 30,00 грн. (з ПДВ та збором в ПФ) за кожні 100 КБ, при цьому кожні неповні 100 КБ тарифікуються як повні, про що відповідача було повідомлено в SMS-повідомленні при перетині кордону із Болгарією.

Таким чином твердження відповідача про те, що він не був ознайомлений з діючими тарифами є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 ГПК України, обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України, встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги те, що відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами доводи відповідача, не надано доказів повної оплати наявної заборгованості, а також те, що провадження у справі в частині сплати основного боргу у розмірі 2 605,92 грн. закрито, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 950 485,24 грн. основного боргу.

З приводу розподілу судових витрат за результатами розгляду спору суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п.2 ч.1 ст.129 ГПК України).

У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, з урахуванням п.5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", оскільки провадження у даній справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 2 605,92 грн. на підставі п.2 ч. 1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмету спору закрито, надмірно сплачена позивачем сума судового збору , може бути повернута за письмовим клопотанням останнього.

Відповідно до ст. ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача на судовий збір в сумі 14 257 грн. 28 коп. підлягають відшкодуванню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Закрити провадження в частині заявленої позовної вимоги про стягнення 2605,92 грн. основного боргу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІМЕРШПАГАТ" (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Шевченка, буд. 100/9, код 34284250) на користь Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" (01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15, код 14333937) 950 485 (дев`ятсот п`ятдесят тисяч чотириста вісімдесят п`ять) грн. 24 коп. боргу та 14 257 (чотирнадцять тисяч двісті п`ятдесят сім) грн. 28 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 та з урахуванням п.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 15.09.2020

Суддя Т.Д. Лилак