Рішення

від 15.09.2020 по справі 914/854/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2020 справа № 914/854/20

Господарський суд Львівської області у складі судді Горецької З.В. за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства "ОЛЕРОМ", смт. Брюховичі Львівської області

про стягнення 22 575,91 грн.

за участю представників:

від позивача: Улинець Ольга Миколаївна - представник;

від відповідача: Мельник Христина Сергіївна - адвокат.

Виходячи із вищевикладеного керуючись ст.ст. 13,74,76,77,78,86,129,236-241,327 господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

КЕВ м. Львова звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства "ОЛЕРОМ" про стягнення заборгованості на суму 22 575,91 грн.

Ухвалою суду від 14.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на 12.05.2020. 12.05.2020 на 09.06.2020. 09.06.2020 на 30.06.2020.

Рух справи відображено в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.

Позивачем 24.06.2020 року подано додаткові пояснення в якості підтвердження доводів викладених в позовній заяві.

Відповідачем на електронну адресу суду надіслано заяву про застосування строків позовної давності.

Позивач за №25904/20 від 04.09.2020 року заперечив проти застосування процесуальних строків.

Судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст. 81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору, суд вважає за можливе ухвалити рішення в цій справі.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 15.09.2020 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Аргументи сторін.

Позиція позивача.

19.08.2011 р. між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Львова в особі начальника підполковника Максименка Юрія Івановича та приватним підприємством ОЛЕРОМ в особі директора Проць Ярослава Юліановича укладено договір оренди №30/2011/КЕВ нерухомого військового майна, розташованого в Львівському гарнізоні за адресою: Львівська область, смт. Брюховичі, вул. Незалежності України, 49 військове містечко №160, буд №№57, 124, 116, 141, 152 (далі - Договір).

В п. 1.1. вказано, що Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно - нежитлові будівлі, а саме: будівля сховище технічного майна загальною площею 65,0 (шістдесят п`ять цілих нуль десятих) квадратних метрів, позначена на плані ліг. Ф-1 (№57); вартове приміщення загальною площею 138,0 (сто тридцять вісім цілих нуль десятих) квадратних метрів, позначене на плані літ Х-1 (№124); будівля вбиральні загальною площею 4,1 (чотири цілих одна десята) квадратних метрів, позначена на плані літ У-1 (№116); будівля сховище для техніки загальною площею 59,2 (п`ятдесят дев`ять цілих дві десятих) квадратних метрів, позначена на плані літ Т-1 (№141); приміщення собаковода загальною площею 37,7 (тридцять сім цілих сім десятих) квадратних метрів, позначене на плані літ. С-1 (№152), а всього загальною площею 304,0 (триста чотири цілих нуль десятих) квадратних метри, що знаходяться на балансі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, розташовані за адресою: Львівська область, м. Львів, смт. Брюховичі, вул. Незалежності України, 49, вартість якого визначена на 31.05.2011 року та становить згідно акту оцінки 98229,00 гривень (дев`яносто вісім тисяч двісті двадцять дев`ять гривень 00 копійок).

Розділом 3 Договору, а саме в його п. 3.7 передбачено індексацію орендної плати, котра за п. 5.3 повинна сплачуватись своєчасно і у повному обсязі.

У п.10.1. розділу 10 Договору вказано що цей Договір укладений строком на

чотири роки і триста шістдесят чотири дні та діє з 19 серпня 2011 року по 17

серпня 2016 року (включно).

В подальшому за спільною згодою сторін в особі уповноважених осіб укладено:

- Договір №30-1/2011/КЕВ від 08 вересня 2011 року про внесення змін та доповнень до договору оренди від 19 серпня 2011 року нерухомого військового майна, розташованого в Львівському гарнізоні за адресою: Львівська область, смт. Брюховичі, вул.. Незалежності України, 49 військове містечко №160, буд №№57, 124,1 16,141,152;

- Додатковий Договір оренди №30-2/2011/КЕВ від 31 грудня 2011 року до Договору №30/2011/КЕВ від 19.08.2011, та додаткового договору №30-1/2011/КЕВ від 08.09.2011 року:

- Додаткову угоду №30-3/2016/КЕВ від 20.11.2016 року до договору оренди №30/2011/КЕВ від 19.08.2011 року. Договору про внесення змін та доповнень №30- 1/2011/КЕВ від 08.09.2011 року, додаткового договору №30-2/2011/КЕВ від31.12.2011 року;

- Додаткову угоду №30-4/2016/КЕВ від 01.12.2016 року до договору оренди №30/201 1/КЕВ від 19.08.201 1 року. Договору про внесення змін та доповнень №30- 1/2011/КЕВ від 08.09.2011 року, додаткового договору №30-2/2011/КЕВ від З 1. 12.201 1 року, додаткової угоди №30-3/2016/КЕВ від 20.09.2016 року;

- Додаткову угоду №30-5/2019/КЕВ від 22.07.2019 року до договору оренди №30/2011/КЕВ від 19.08.2011 року, Договору про внесення змін та доповнень №30- 1/2011/КЕВ від 08.09.2011 року, додаткового договору №30-2/2011/КЕВ від 31.12.2011 року, додаткової угоди №30-3/2016/КЕВ від 20.09.2016 року, додаткової угоди №30-4/2016/КЕВ від 01.12.2016 року;

Додаткову угоду №30-6/2019/КЕВ від 02.10.2019 року до договору оренди №30/2011/КЕВ від 19.08.2011 року, Договору про внесення змін та доповнень №30- 1/2011/КЕВ від 08.09.2011 року, додаткового договору №30-2/2011/КЕВ від 31.12.2011 року, додаткової угоди №30-3/2016/КЕВ від 20.09.2016 року, додаткової угоди №30-4/2016/КЕВ від 01.12.2016 року, додаткової угоди №30-5/2019/КЕВ від 22.07.2019 року. - якою визначено термін дії договору з 17 серпня 2019 року по 15 серпня 2022 року.

Предметом Договору, згідно останньої додаткової угоди становить строкове платне користування нерухомого військового майна - нежитлові приміщення площею 138,0 квадратних метри в будівлі №124 (літ. Х-1 ) військове містечко №160, що знаходиться на балансі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, розташоване за адресою: м. Львів, смт. Брюховичі, вул. Незалежності України №49, вартість якого визначена на 31.05.2019 року, за незалежною оцінкою та становить згідно з актом оцінки 297 764,00 гри. без ПДВ.

п.п.3.1 Розділу 3 Орендна плата викладено у наступній редакції: 3.1. Орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (червень 2019 року) на рівні 7 354,72 гри. за результатами домовленості та з урахуванням моніторингу орендної плати па аналогічних об`єктах оренди, але не нижче орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року №786 (зі змінами) (далі- Методика), яка становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (червень 2019р.) - 4 444,13 гри (додаток №3).

Надалі встановлено, що у порушення вимог п. 2 ст. 10 Закону України Про оренду , п. 1 та 2 сг. 284 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, методики розрахунку орендної плати, внаслідок не нарахування індексації орендної плати у 2016-2017 роках, орендодавцем недоотримано доходи в рамках зазначених договірних відносин.

Проведеним розрахунком підлягаючої до оплати суми за оренду нерухомого майна за вказаним Договором (із змінами) встановлено, що така за період з 01.01.2016 по 15.08.2019 складає 22 575,91 грн.

В запереченні на заяву про застосування процесуальних строків Позивач посилається на п.п. 10.1 Розділу 10 Додаткової угоди №30-6/2019/КЕВ від 02.10.2019 - Договір укладено до трьох років, що діє з 17 серпня 2019 року по 15 серпня 2020 року включно на підставі чого, правовідносини між сторонами мають триваючу дію та зобов`язальний характер.

Ця заборгованість з боку орендаря фактично складає донараховану індексацію орендної плати за період дії Договору.

За таких обставин КЕВ м. Львова 16.12.2019 за вих. №5844 виставив орендарю претензію і вимогу про перерахунок зазначеної суми на рахунки Орендодавця, одночасно попередивши, що у протилежному випадку спір буде передано на вирішення до господарського суду.

Всупереч наведеному, Орендарем не надавалась відповідь на претензію і не було сплачено виставлену заборгованість.

Заперечення відповідача .

Відповідач не скористався правом на подання відзиву, однак подав заяву про застосування строків позовної давності. Зокрема, станом на дату звернення до суду із позовною заявою, а саме 10.04.2020 року минув трирічний термін по стягненню заборгованості за період з 01.01.2016 року по 10.04.2017 року на загальну суму 8878,99 грн.

Обставини встановлені судом .

19.08.2011 р. між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Львова та приватним підприємством ОЛЕРОМ укладено договір оренди №30/2011/КЕВ нерухомого військового майна, розташованого в Львівському гарнізоні за адресою: Львівська область, смт. Брюховичі, вул. Незалежності України, 49 військове містечко №160, буд №57, 124, 116, 141, 152 (далі - Договір).

В п. 1.1. вказано, що Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно - нежитлові будівлі, а саме: будівля сховище технічного майна загальною площею 65,0 (шістдесят п`ять цілих нуль десятих) квадратних метрів, позначена на плані ліг. Ф-1 (№57); вартове приміщення загальною площею 138,0 (сто тридцять вісім цілих нуль десятих) квадратних метрів, позначене на плані літ Х-1 (№124); будівля вбиральні загальною площею 4,1 (чотири цілих одна десята ) квадратних метрів, позначена на плані літ У-1 (№116); будівля сховище для техніки загальною площею 59,2 (п`ятдесят дев`ять цілих два десятих) квадратних метрів, позначена на плані літ Т-1 (№141); приміщення собаковода загальною площею 37,7 (тридцять сім цілих сім десятих) квадратних метрів, позначене на плані літ. С-1 (№152), а всього загальною площею 304,0 (триста чотири цілих нуль десятих) квадратних метри, що знаходяться на балансі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, розташовані за адресою: Львівська область, м. Львів, смт. Брюховичі, вул. Незалежності України, 49, вартість якого визначена на 31.05.2011 року та становить згідно акту оцінки 98229,00 (дев`яносто вісім тисяч двісті двадцять дев`ять гривень 00 копійок).

Пунктом 3.3. Договору визначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, згідно із законодавством.

Розділом 3 Договору, а саме в його п. 3.7 передбачено індексацію орендної плати, котра за п. 5.3 повинна сплачуватись своєчасно і у повному обсязі.

Предметом Договору, згідно останньої додаткової угоди становить строкове платне користування нерухомого військового майна - нежитлові приміщення площею 138,0 квадратних метри в будівлі №124 (літ. Х-1 ) військове містечко №160, що знаходиться на балансі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, розташоване за адресою: м. Львів, смт. Брюховичі, вул. Незалежності України №49, вартість якого визначена на 31.05.2019 року, за незалежною оцінкою та становить згідно з актом оцінки 297 764,00 гри. без ПДВ.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає що ним у порушення вимог п. 2 ст. 10 Закону України Про оренду , п. 1 та 2 ст. 284 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, Методики розрахунку орендної плати, внаслідок не нарахування індексації орендної плати у 2016-2017 роках не здійснювалася індексація орендної плати за договором №68/2016/КЕВ від 16.06.2016 на підставі Закону України Про Державний бюджет на 2016 рік . З огляду на це, позивачем було здійснено перерахунок розміру орендної плати за період 01.01.2016 по 15.08.2019 та донараховано орендну плату у розмірі 22 575,91 грн.

За таких обставин КЕВ м. Львова 16.12.2019 року за вих. №5844 виставив орендарю претензію і вимогу про перерахунок зазначеної суми на рахунки Орендодавця, одночасно попередивши, що у протилежному випадку спір буде передано на вирішення до господарського суду.

Всупереч наведеному, Орендарем не надавалась відповідь на претензію і не було сплачено виставлену заборгованість.

Оцінка суду.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Відповідно до положень ст. 1 Закону України Про оренду державного та комунального майна , орендою є речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

За змістом статті 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна , законодавство України про оренду державного та комунального майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим, складається з цього Закону, інших законодавчих актів. Галузеві особливості оренди державного та комунального майна можуть встановлюватися виключно законами. Відносини оренди рухомого та нерухомого майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також за спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань організації спеціального зв`язку та захисту інформації, підпорядкованими йому регіональними органами та територіальними підрозділами, закладами та установами Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які ведуть його облік у спеціальному порядку, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України".

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Відповідно до ст. 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна (в редакції чинній станом на 2016 рік), однією із істотних умов договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації.

Так, ч. 2-4 ст.10 Закону визначено, що укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України, типові договори оренди майна, що належить АРК або перебуває у комунальній власності, затверджують відповідно ВР АРК та органи місцевого самоврядування. За згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови. Умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря.

Порядок визначення розміру оренди визначений Методикою розрахунку орендної плати №786, яка, як і Типовий договір оренди, містить вимоги щодо індексації оренди.

За змістом пунктів 3.3, 3.6 Договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, згідно із законодавством та перераховується орендарем не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Приписами ч.1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно п.5.3. Договору, орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно із ч.1 ст.526 ЦК України, яка кореспондується з ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Попри це, орендна плата за спірний період сплачувалася відповідачем без врахування індексації.

Орендна плата за кожний наступний місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п.3.3 Договору).

Законом України від 25 грудня 2015 року "Про Державний бюджет України на 2016 рік" було зупинено на 2016 рік дію норми статті 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна .

Тобто законодавцем визначено, що при укладенні відповідних договорів у 2016 році, орендна плата з урахуванням її індексації не є істотними умовами договору оренди, а відтак при укладенні договорів протягом 2016 року, сторони мали право не вказувати як істотну умову договору, вимогу індексації орендної плати.

Норма Закону України Про Держбюджет-2016 не містить прямої заборони на проведення індексації орендної плати у 2016 році чи вказівки про внесення змін до умов договору.

Відтак, відповідні положення Закону України Про Державний бюджет України на 2016 рік не містять прямої заборони погодити сторонами в договорі оренди таку умову як орендна плата з урахуванням її індексації, містить заборони на проведення індексації орендної плати чи вказівки при внесення змін до договору оренди в частині індексації орендної плати.

У рішеннях Конституційного суду України від 09.07.2007р. №6- г рп/2007, від 22.05.2008р. №10-рп/2008 викладено висновок про те, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям; бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

Отже, пункт 9 Прикінцевих положень Закону України Про державний бюджет України на 2016 рік не може зупиняти дію ст.10 Закону України Про оренду державного та комунального майна в частині індексації орендної плати.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 11.09.2018 року справі №3911/747/17.

Таким чином, прийняття Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" не було безумовною підставою для ненарахування індексу інфляції на орендну плату протягом 2016 року, однак, дозволило сторонам в договорівному порядку врегульовувати питання щодо нарахування або ненарахування індексу інфляції протягом 2016 року.

Положеннями ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позивачем неправомірно не здійснювалася індексація орендної плати протягом 2016-2017 р. за період з 01.01.2016 по 15.08.2019 за договором оренди від 19.08.2011 року.

Разом з тим, відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності до вимог позивача.

Згідно зі статтями 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, встановлений для захисту цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність становить три роки.

Відповідно до частини 5 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності за зобов`язаннями з визначеним строком виконання, починається зі спливом строку виконання.

Предметом спору, який перебуває у провадженні Господарського суду міста Львова, є стягнення коштів за періодичні платежі за період з 01.01.2016 по 15.08.2019.

При цьому позов про стягнення коштів скеровано до суду 10 квітня 2020 року, про що свідчить конверт, в якому надійшли позовні матеріали.

Частиною 4 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Отже, коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, і буде встановлено, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі статті 267 ЦК України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності.

Окрім цього, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих Позивачем до Відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого Позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право Позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

Вимоги про стягнення індексації орендної плати до квітня 2017 року, задоволенню не підлягають, оскільки заявлені з пропуском встановленого ст. 257 ЦК України трирічного строку позовної давності. Доказів поважності пропуску зазначеного строку суду не надано.

Поясненнями позивача, викладеними у позовній заяві, поданим ним розрахунком, проведеним відповідно до умов спірного договору та вимог чинного законодавства підтверджується той факт, що за період квітня 2017- серпень 2019 років відповідач не сплатив на користь позивача належної орендної плати, проіндексованої відповідно до умов п. 3.1 договору, у розмірі 13 696,92 грн.

Доказів належної оплати вказаних сум суду не надано.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. 622 ЦК України підлягає стягненню 13 696,92 грн. боргу.

Судові витрати.

Відповідно до ч.1 ч.3 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак судовий збір в розмірі 1275,29 грн. покладається на Відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 130, 236-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

Ухвалив:

1. Позов задоволити частково

2. Стягнути з Приватного підприємства "ОЛЕРОМ" (79491, Львівська область, смт. Брюховичі, вул. бічна Коновальця, буд 2Д, ЄДРПОУ 37528151) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (79007, м. Львів, вул. Батуринська, 2, ЄДРПОУ 07638027) заборгованості в сумі 13 696,92 грн. та 1275,29 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 16.09.2020 року.

Суддя З.В. Горецька