Рішення

від 18.08.2020 по справі 918/507/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/507/20

Господарський суд Рівненської області у складі головуючий суддя Торчинюк В.Г. , при секретарі судового засідання Фесюка О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю - науково-виробнича фірма

"Лігос"

до відповідача: Рівненське обласне виробниче комунальне підприємство

водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал"

про стягнення заборгованості в сумі 21 812 грн. 16 коп.

В засіданні приймали участь:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

Описова частина:

В червні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю - науково - виробнича фірма "Лігос" звернулося у Господарський суд Рівненської області із позовною заявою до відповідача Рівненського обласного виробничо комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" про стягнення в сумі 21 812 грн. 16 коп.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від суду від 09 червня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/507/20 визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 07 липня 2020 року.

07 липня 2020 року через відділ канцелярії позивачем подано клопотання в якому останній просить суд проводити розгляд справи за відсутності представника за наявними матеріалами справи, також надав пояснення, щодо часткової оплати боргу відповідачем в сумі 5 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 26 березня 2020 року № 2091, копія якого міститься в матеріалах даної справи а.с. 49).

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 07 липня 2020 року відкладено розгляд справи по суті на 18 серпня 2020 року.

07 серпня 2020 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду відповідач подав відзив на позовну заяву від 03 серпня 2020 року № 2605/01-11, в якому останній просить суд не застосовувати до Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно - каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" штрафні санкції за несвоєчасно виконання перед позивачем зобов`язань.

18 серпня 2020 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно - каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" надійшло клопотання від 17 серпня 2020 року № 2810, в якому останнє просить суд відкласти розгляд даної справи на іншу дату.

У судове засідання 18 серпня 2020 року позивач та відповідач не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлені .

Відповідач, Рівненське обласне виробниче комунальне підприємство водопровідно - каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал", про час та місце судових засідань повідомлялося належним чином шляхом надсилання вищевказаних ухвал суду на юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у судові засідання не з`явився.

За змістом статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Приймаючи до уваги, що ухвали суду відповідачем було отримано, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення, при цьому явку сторін визнано обов`язковою не було, також розгляд справи неодноразово відкладався і сторони мали достатньо часу для подання усіх доказів на підтвердження викладених у позовній заяві та відзиві на позовну заяву обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі позивача та відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до пункту 9 статті 165 ГПК України.

Мотивувальна частина:

17 жовтня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю - науково - виробнича фірма "Лігос" (наділі - виконавець) та Рівненським обласним виробничим комунальним підприємством водопровідно - каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" було укладено договір про виконання робіт (створення технічної продукції, надання послуг № 17/86 (надалі - договір 1, а.с. 9).

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

Відповідно до пункту 1.1 договору 1 замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати наступні послуги: Розробити проект нормативів гранично допустимих скидів речовин у водний об`єкт із зворотними водами (очисні споруди каналізації в с. Олександрія). Замовник зобов`язується передати виконавцю всі вихідні дані, необхідні для виконання робіт. Строк передачі даних може бути визначений додатковими умовами. Строк здачі робіт по договору грудень 2017 року (пункти 1.3., 1.4. договору 1).

Згідно з пунктом 2.1 договору 1 за надані послуги, зазначені в пункті 1 договору замовник сплачує виконавцю 11 705 грн. 93 коп., згідно кошторисних розрахунків та протоколу узгодження договірної ціни, що додається до договору. В 10-денний термін після підписання договору Замовник перераховує виконавцю аванс в розмірі 5 852 грн. 96 коп., що складає 50% від вартості послуг (пункт 2.2. договору 1).

Пунктом 2.3 договору 1 Сторони погодили, що оплата наданих послуг проводиться замовником на поточний рахунок виконавця по факту наданих послуг, згідно виставленого рахунку, протягом 10 днів.

По завершенню надання послуг виконавець та замовник підписують акт здачі-приймання послуг. Право власності з`являється у замовника негайно після підписання акту здачі-приймання послуг обома сторонами (пункти 2.4., 2.5. договору).

Матеріалами справи стверджено, на виконання умов договору 1, позивачем належно виконано роботи по розробці проектів нормативів гранично допустимих скидів речовин у водний об`єкт із зворотними водами (очисні споруди в селі Олександрія), що підтверджується підписанням акту № 1 здачі - приймання робіт по договору № 17-86 (а.с. 12), підписаного сторонами 11 червня 2018 року який підписаний відповідачем без заперечень, щодо якості чи обсягу виконання робіт, окрім того, 11 червня 2018 року позивачем виставлено рахунок відповідачу для оплати.

З огляду на вищезазначене зобов`язання відповідача перед позивачем, щодо здійснення розрахунку за виконану роботу настав 22 червня 2018 року.

Окрім того, 17 жовтня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю - науково - виробнича фірма "Лігос" (наділі - виконавець) та Рівненським обласним виробничим комунальним підприємством водопровідно - каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" було укладено договір про виконання робіт (створення технічної продукції, надання послуг № 17/87 (надалі - договір 2, а.с. 19).

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

Відповідно до пункту 1.1 договору 1 замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати наступні послуги: Розробити проект нормативів гранично допустимих скидів речовин у водний об`єкт із зворотними водами (служба ВКГ Гощанського району). Замовник зобов`язується передати виконавцю всі вихідні дані, необхідні для виконання робіт. Строк передачі даних може бути визначений додатковими умовами. Строк здачі робіт по договору грудень 2017 року (пункти 1.3., 1.4. договору 2).

Згідно з пунктом 2.1 договору 2 за надані послуги, зазначені в пункті 1 договору 2 замовник сплачує виконавцю 11 705 грн. 93 коп., згідно кошторисних розрахунків та протоколу узгодження договірної ціни, що додається до договору. В 10-денний термін після підписання договору Замовник перераховує виконавцю аванс в розмірі 5 852 грн. 96 коп., що складає 50% від вартості послуг (пункт 2.2. договору 2).

Пунктом 2.3 договору 1 Сторони погодили, що оплата наданих послуг проводиться замовником на поточний рахунок виконавця по факту наданих послуг, згідно виставленого рахунку, протягом 10 днів.

По завершенню надання послуг виконавець та замовник підписують акт здачі-приймання послуг. Право власності з`являється у замовника негайно після підписання акту здачі-приймання послуг обома сторонами (пункти 2.4., 2.5. договору).

Матеріалами справи стверджено, на виконання умов договору 1, позивачем належно виконано роботи по розробці проектів нормативів гранично допустимих скидів речовин у водний об`єкт із зворотними водами (очисні споруди в селі Олександрія), що підтверджується підписанням акту № 1 здачі - приймання робіт по договору № 17-87 (а.с. 22), підписаного сторонами 11 червня 2018 року який підписаний відповідачем без заперечень, щодо якості чи обсягу виконання робіт, окрім того, 11 червня 2018 року позивачем виставлено рахунок відповідачу для оплати.

З огляду на вищезазначене зобов`язання відповідача перед позивачем, щодо здійснення розрахунку за виконану роботу настав 22 червня 2018 року.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за вказаними правочиноми також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов зазначених вище угод.

Проте всупереч положенням вищенаведених договорів Рівненське обласне виробниче комунальне підприємство водопровідно - каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" взятий на себе обов`язок по оплаті вартості наданих йому послуг виконало лише частково, сплативши позивачу 5 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 26 березня 2020 року № 2091, (копія якого міститься в матеріалах даної справи а.с. 49) та заборгувавши таким чином останньому 18 411 грн. 86 грн.

Суд зазначає, у відзиві на позовну заяву, відповідач зазначав про часткову оплату основної суми боргу, зокрема 26 березня 2020 року на суму 10 000 грн. 00 коп.

Суд критично ставиться до таких тверджень відповідача, оскільки матеріали справи містять платіжне доручення від 26 березня 2020 року №2091 на суму 5 000 грн. 00 коп., які сплачені відповідачем на користь позивача.

Отже, твердження відповідача про сплату саме 10 000 грн. 00 коп. не підтверджується матеріалами справи, а тому судом до уваги не приймається, доказів протилежного відповідачем не надано.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною першою статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами частини 2 цієї статті визначено, що положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Судом встановлено, що у спірний період правовідносини між сторонами також регулювалися Законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за договором 1 № 17-86 та договором 2 № 17-87 про виконання робіт (створення технічної продукції, надання послуг) від 17 жовтня 2017 року, яка складає 18 411 грн. 86 коп. (з урахуванням часткової оплати), підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю - науково - виробнича фірма "Лігос" до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати наданих йому послуг, позивач також просив суд стягнути з відповідача 1 223 грн. 42 коп. трьох процентів річних нарахованих за період з 22 червня 2018 року по 18 березня 2020 року на суму боргу в розмірі 23 411 грн. 86 коп. та 2 185 грн. 74 коп. інфляційних втрат, нарахованих за період з 22 червня 2018 року по 18 березня 2020 року на суму боргу в розмірі 23 411 грн. 86 коп. згідно наданого Товариством з обмеженою відповідальністю - науково - виробнича фірма "Лігос" розрахунку (а.с. 29).

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю - науково - виробнича фірма "Лігос" до стягнення розміри трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум компенсаційних виплат підлягають задоволенню.

Крім того, у відзиві на позовну заяву, відповідач просив суд не застосовувати до нього штрафні санкції за невиконання зобов`язання.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо ж порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 7 Оглядового листа ВГСУ № 01-06/767/2013 від 29.04.2013 року за наявності підстав, передбачених ч.3ст. 551 ЦК України, ч.1ст. 233 ГК України, розмір пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, може бути зменшений за рішенням господарського суду.

Суд зазначає, у відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, з огляду на зазначене, до штрафних санкцій у відповідності до норм права, відносяться поняття штрафу та пені, які і можуть бути зменшені судом, у разі їх неспіврозмірності.

В свою чергу в межах справи №918/507/20, позивач просив суд стягнути з відповідача 3 відсотка річних та інфляційні втрати.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань".

Отже, визначене законодавство, яке зазначалося вище і на яке покликався відповідач, не дає права суду зменшувати 3 відсотки річних та інфляційні втрати, оскільки зазначені господарські санкції не відноситься до штрафних, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора.

За таких обставин позов підлягає задоволенню, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - науково - виробнича фірма "Лігос" з Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно - каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" підлягає стягненню 18 411 грн. 86 коп. основної суми боргу, 1 223 грн. 42 коп. три процента річних та 2 185 грн. 74 коп. інфляційних втрат.

У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, у відповідно до статті 129 ГПК України, оскільки позов задоволено в повному обсязі, судові витрати в розмірі 2 102 грн. 00 коп. покладаються на Рівненське обласне виробниче комунальне підприємство водопровідно - каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал".

Крім того, у позовній заяві, Товариства з обмеженою відповідальністю - науково - виробнича фірма "Лігос", просило суд стягнути з відповідача на свою користь 5 000 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, та, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу, суд виходив із наступного.

За п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

В позовній заяві позивач повідомив суд, що на момент подання позовної заяви поніс судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102 грн. 00 коп. та очікує понести орієнтовні витрати на правничу допомогу, пов`язану із розглядом цієї справи, у розмірі 5 000 грн. 00 коп.

Суд констатує, позивач не надав доказів сплати витрат на професійну правничу допомогу, не зазначив попередній розрахунок, не визначив складових, з яких складається розрахунок (опису робіт, орієнтовної кількості витраченого часу, розміру плати за годину роботи адвоката).

Згідно з частиною третьою статті 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною. 4 ст. 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналіз судових рішень Верховного Суду дає змогу дійти обґрунтованого висновку, що підставою для відмови у розподілі витрат на професійну правничу допомогу у заявленій сумі може бути неподання відповідною стороною переліку послуг (робіт), наданих (виконаних) адвокатом (постанова Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 05.06.2018 у справі № 904/8308/17).

Відповідно до правової позиції, викладеній у вказані постанові, встановлений у договорі про надання правової допомоги фіксований розмір адвокатських послуг не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі) з іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Крім того, Верховний Суд дотримується позиції, що необхідною умовою для вирішення питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи (постанови КГС ВС від 31.01.2019 у справі № 19/64/2012/5003, від 05.01.2019 у справі № 906/194/18, від 19.02.2019 у справі № 917/1071/18).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи викладене, а також неподання позивачем будь яких доказів понесених останнім витрат на професійну правничу допомогу (договору, актів виконаних робіт, платіжних доручень, тощо), суд відповідно до ч. 2 ст. 124 ГПК України відмовляє відповідачу у стягненні зазначених витрат з відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно - каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вулиця Степана Бандери, будинок 2, код ЄДРПОУ 03361678) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - науково - виробнича фірма "Лігос" (33013, Рівненська обл., місто Рівне, проспект Миру, будинок 114, код ЄДРПОУ 21082456) - 18 411 грн. (вісімнадцять тисяч чотириста одинадцять) грн. 86 коп. - основного боргу, 1 223 (одна тисяча двісті двадцять три) грн. 42 коп. - 3% річних, 2 185 (дві тисячі сто вісімдесят п`ять) грн. 74 коп. - інфляційних втрат та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. - витрат по оплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua

Повний текст рішення складено та підписано 16 вересня 2020 року.

Суддя В.Г. Торчинюк

Віддруковано 3 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (33013, Рівненська обл., м. Рівне, проспект Миру, буд. 114);

3 - відповідачу рекомендованим (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. С. Бандери, буд. 2).