Рішення

від 10.09.2020 по справі 920/593/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.09.2020 Справа № 920/593/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., при секретарі судового засідання Галашан І.В., розглянувши без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 920/593/20

за позовом: Управління поліції охорони в Сумській області (вул. Псільська, буд. 36, м. Суми, 40022, ідентифікаційний код 41008871, email:sumy-ohrana@ukrpost.ua),

до відповідача: Відділу культури та туризму Шосткинської міської ради (вул. Миру, буд. 11, м. Шостка, Сумська область, 41100, ідентифікаційний код 22983575, email:fim62@ukr.net),

про стягнення 19 223,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Управління поліції охорони в Сумській області (вул. Псільська, буд. 36, м. Суми, 40022, ідентифікаційний код 41008871) звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача - Відділу культури та туризму Шосткинської міської ради (вул. Миру, буд. 11, м. Шостка, Сумська область, 41100, ідентифікаційний код 22983575), відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в загальній сумі 19 223,80 грн на підставі договорів про централізовану охорону майна на об`єкті з реагуванням наряду поліції охорони від 17.02.2020 №№ п13-000371-20-65, п13-000372-20-65, п13-000374-20-65, п13-000380-20-65 та договору про наданні послуг з обслуговуванням технічних засобів охоронно-пожежної сигналізації, встановленої на об`єкті від 17.02.2020 №№ п13-000373-20-61, п13-000370-20-62, укладених між сторонами; з них: 18 635,64 грн - основний борг та 588,16 грн - пеня; а також витрати, по сплаті судового збору в сумі 2 102,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 16.06.2020 у справі № 920/593/20 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі № 920/593/20; справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; розгляд справи по суті призначити в судове засідання на 06.08.2020, 10:00; встановити відповідачу строк для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; встановити позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив до 30.07.2020; а також встановити відповідачу строк для подання до суду заперечення до 03.08.2020.

22.07.2020 від позивача до суду надійшли письмові пояснення від 17.07.2020 № 1405/43/38/1/01-2020 (вх. № 6335/20 від 22.07.2020), відповідно до яких позивач зазначає, що відповідачем не надіслано на його адресу відзиву, а тому позивач позбавлений можливості надати суду відповідь на відзив.

Станом на 10.09.2020 від відповідача на адресу суду не надходило заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, відзиву на позов та письмових заперечень по суті позовних вимог, хоча відповідно до повідомлень про вручення поштового відправлення відповідач отримав ухвали суду 16.07.2020 та 19.08.2020, тобто повідомлений про розгляд даної справи належним чином.

Згідно частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

В силу частини першої статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з частиною першою статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що сторонам, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 року, Смірнова проти України від 08 листопада 2005 року, Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 року, Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 року та інші).

З огляду на обставини справи, належне повідомлення сторін про наявність судового спору та надання можливості забезпечити в повному обсязі право на захист, обов`язок дотримання принципу розумних строків вирішення спору, суд, керуючись з частиною дев`ятою статті 165 ГПК України, частиною другою статті 178 ГПК України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини третьої статті 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.02.2020 між сторонами у справі укладено договір про централізовану охорону майна на об`єкті з реагуванням наряду поліції охорони № п13-000373-20-61.

За умовами п. 1.1 договору, відповідач доручає, а позивач зобов`язується здійснювати охорону майна відповідача на об`єкті та обслуговування сигналізації на цьому об`єкті. Позивач не приймає майно відповідача на зберігання і не вступає у володіння ним.

Пунктом 1.4 договору періодом охорони майна на об`єкті вважається час з моменту прийняття позивачем сигналізації, якою обладнаний об`єкт, під спостереження ПЦС до зняття її з-під спостереження відповідачем або його уповноваженими особами у відповідності до Інструкції про порядок приймання/здавання/ об`єктів та окремих приміщень під охорону на ПЦС.

Відповідно до п. 2.1 договору ціна послуг виконавця за цим договором є договірною, визначається сторонами на підставі Дислокації-розрахунку та Протоколу узгодження договірної ціни (додаток №№ 1, 2 до договору, які є невід`ємними частинами договору) і складає 35 884,56 грн на рік в тому числі ПДВ в сумі 5 980,76 грн.

Додатками № 1 та № 2 до договору (Дислокація-розрахунку і Протокол узгодження договірної ціни) визначено ціну послуг позивача за один місяць здійснення охоронних заходів у відношенні кожного належного відповідачу об`єкта, залученого для здійснення таких заходів. Загальна вартість послуг Позивача становить 2 990,38 грн на місяць.

Пунктом 2.2. договору сторонами погоджено, що оплата послуг виконавця здійснюється відповідачем в національній валюті України, щомісячно, не пізніше останнього числа місяця, в якому надавались такі послуги, шляхом перерахування визначеної додатками № 1 та № 2 цього договору суми грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що ним були надані послуги на виконання умов договору в період з 01.02.2020 по 01.06.2020 за загальну суму 18 635,64 грн.

Матеріалами справи підтверджується факт надання послуг, про що свідчать акти прийому-здачі виконаних робіт/послуг, зокрема:

- акт прийому-здачі виконаних робіт/послуг № ШО-0001165 за лютий 2020 на суму - 115,00 грн;

- акт прийому-здачі виконаних робіт/послуг № ШО-0001166 за лютий 2020 на суму - 120,39 грн;

- акт прийому-здачі виконаних робіт/послуг № ШО-0001167 за лютий 2020 на суму - 2 990,38 грн;

- акт прийому-здачі виконаних робіт/послуг № ШО-0001168 за лютий 2020 на суму - 65,00 грн;

- акт прийому-здачі виконаних робіт/послуг № ШО-0001169 за лютий 2020 на суму - 919,58 грн;

- акт прийому-здачі виконаних робіт/послуг № ШО-0001170 за лютий 2020 на суму - 444,40 грн;

- акт прийому-здачі виконаних робіт/послуг № ШО-0002265 за березень 2020 на суму - 919,58 грн;

- акт прийому-здачі виконаних робіт/послуг № ШО-0002266 за березень 2020 на суму - 65,00 грн;

- акт прийому-здачі виконаних робіт/послуг № ШО-0002267 за березень 2020 на суму - 463,64 грн;

- акт прийому-здачі виконаних робіт/послуг № ШО-0002268 за березень 2020 на суму - 115,00 грн;

- акт прийому-здачі виконаних робіт/послуг № ШО-0002269 за березень 2020 на суму - 120,39 грн;

- акт прийому-здачі виконаних робіт/послуг № ШО-0002270 за березень 2020 на суму - 2 990,38 грн;

- акт прийому-здачі виконаних робіт/послуг № ШО-0003336 за квітень 2020 на суму - 919,58 грн;

- акт прийому-здачі виконаних робіт/послуг № ШО-0003337 за квітень 2020 на суму - 461,04 грн;

- акт прийому-здачі виконаних робіт/послуг № ШО-0003338 за квітень 2020 на суму - 65,00 грн;

- акт прийому-здачі виконаних робіт/послуг № ШО-0003339 за квітень 2020 на суму - 2 990,38 грн;

- акт прийому-здачі виконаних робіт/послуг № ШО-0003340 за квітень 2020 на суму - 120,39 грн;

- акт прийому-здачі виконаних робіт/послуг № ШО-0003341 за квітень 2020 на суму - 115,00 грн;

- акт прийому-здачі виконаних робіт/послуг № ШО-0005275 за травень 2020 на суму - 115,00 грн;

- акт прийому-здачі виконаних робіт/послуг № ШО-0005276 за травень 2020 на суму - 120,39 грн;

- акт прийому-здачі виконаних робіт/послуг № ШО-0005278 за травень 2020 на суму - 65,00 грн;

- акт прийому-здачі виконаних робіт/послуг № ШО-0005277 за травень 2020 на суму - 2 990,38 грн;

- акт прийому-здачі виконаних робіт/послуг № ШО-0005279 за травень 2020 на суму - 919,58 грн;

- акт прийому-здачі виконаних робіт/послуг № ШО-0005280 за травень 2020 на суму - 425,16 грн.

Вищезазначені акти підписані та скріплені печатками обох сторін, без будь-яких зауважень.

Відповідно до пункту 9.1 договору, цей договір після підписання його сторонами та скріплення печатками сторін набуває чинності з 01.01.2020 і діє до 31.12.2020.

З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за надані послуги, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором в сумі 18 635,64 грн.

Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 Цивільного кодексу України).

Суд встановив факт надання позивачем передбачених договором послуг на загальну суму 18635,64 грн, що підтверджується актами прийому-здачі виконаних робіт за період з лютого 2020 року по травень 2020 року, які підписані сторонами та скріплені їхніми печатками.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, у розумінні статей 76-78 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження наявності у відповідача зауважень до якості наданих позивачем послуг, їх кількості, обсягу або наявності ненаданих позивачем послуг.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення пункту 2.2 договору, обов`язок відповідача щодо оплати вартості наданих позивачем послуг мав бути виконаний не пізніше останнього числа місяця, в якому надавались такі послуги.

Таким чином, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором є таким, що настав.

Відповідно до частин першої, другої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 цього ж Кодексу передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частинами третьою, четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами першою, другою статті 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що відповідач не скористався своїм правом надати відзив на позов, обставини і докази, на які посилається позивач, як на обґрунтування своїх вимог, відповідач не спростував, доказів оплати отриманих послуг суду не надав, в зв`язку з чим суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 18 635,64 грн суми боргу за надані послуги.

Окрім цього, за порушення термінів розрахунків за отримані послуги позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (стаття 549 зазначеного Кодексу).

Відповідно до статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з пунктом 5.2.1 договору у разі несвоєчасного проведення розрахунків за послуги охорони передбачено нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день його прострочення.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку, сума пені становить 588,16 грн, виходячи з суми заборгованості 18 635,64 грн за період з 01.02.2010 по 11.06.2020.

Судом перевірено розрахунок заборгованості пені з урахуванням встановлених періодів нарахування та визначено правильність розрахунку позивача.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог про стягнення пені в сумі 588,16 грн.

За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України судовий збір в сумі 2 102,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись статями 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Відділу культури та туризму Шосткинської міської ради (вул. Миру, буд. 11, м. Шостка, Сумська область, 41100, ідентифікаційний код 22983575) на користь Управління поліції охорони в Сумській області (вул. Псільська, буд. 36, м. Суми, 40022, ідентифікаційний код 41008871) 18 635,64 грн основного боргу, 588,16 грн пені, 2 102,00 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 15 вересня 2020 року.

Суддя Ю.А. Джепа