Рішення

від 03.09.2020 по справі 925/867/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2020 року м. Черкаси справа № 925/867/20

Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Романенко Л.В., за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розглянув справу за позовом Жашківського підприємства теплових мереж, вул. Миру, 2, м. Жашків, Черкаська область,

до Комунального підприємства Жашківська телерадіокомпанія Жасмін , вул. Захисників України, 17, м. Жашків, Черкаська область

про стягнення 53187,41 грн заборгованості та санкцій за послуги теплопостачання,

без участі повноважних представників сторін.

Жашківське підприємство теплових мереж звернулось в господарський суд Черкаської області з позовом до Комунального підприємства Жашківська телерадіокомпанія Жасмін , в якому просить суд стягнути з відповідача 53187,41 грн заборгованості за поставлену теплову енергію, що виникла на підставі Договору №39 від 02.01.2015 про постачання теплової енергії в гарячій воді - за період 2019-2020 років, з яких:

46307,73 грн основного боргу,

2960,49 грн пені,

3442,84 грн інфляційні втрати,

467,35 грн - 3% річних,

та відшкодування судових витрат.

Короткий опис руху справи :

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 08.07.2020 відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Підготовче засідання суду призначено на 06.08.2020.

Від відповідача надійшла заява про врегулювання спору за участю судді та примірник заяви (що направлений позивачеві) про реструктуризацію заборгованості. Відзиву та пропозицій по врегулюванню спору - суду не подано.

В підготовчому засіданні представник позивача вимоги підтримав, перехід до процедури врегулювання спору за участю судді заперечив з мотивів, що відповідач уже протягом шести місяців не вчиняє дій, спрямованих на погашення боргу. Укладення договору про реструктуризацію боргу з відповідачем - заперечив. Наполягає на задоволенні позовних вимог і переході в судове засідання з розгляду справи по суті, оскільки ніяких додаткових документів не надає, предмет чи підставу спору не змінює. Доказів погашення заборгованості не подано. Представник позивача заперечив надання відповідачем пропозицій по врегулюванню спору.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 06.08.2020 суд закрив підготовче провадження у справі, розгляд справи по суті призначено на 03.09.2020.

Перед судовим засіданням до суду надійшла заява відповідача про розстрочення боргу до кінця 2020 року. Відповідач просить суд розстрочити виплату боргу перед позивачем до кінця 2020 року в рівних частинах щомісячно. Суд вважає, що опосередковано відповідач визнав позов.

Позивач надіслав до суду клопотання, в якому не заперечив проти розстрочення боргу до кінця 2020 року рівними частинами, просить справу розглянути без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідно до приписів ст. 240 ГПК України в засіданні 03.09.2020 прийнято рішення. Вступна та резолютивна частина рішення не проголошувалась.

Інших доказів не подано.

Судом встановлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:

02.01.2015 Жашківським підприємством теплових мереж (теплопостачальна організація за договором, позивач у справі) та КП Жашківська телерадіокомпанія Жасмін (споживач за договором, відповідач у справі) уклали Договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №39.

Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений їх печатками. Копія Договору знаходиться в матеріалах справи (а.с. 6-8).

Відповідно до п.п. 1.1. Договору теплопостачальна організація (позивач) бере на себе зобов`язання постачати споживачу теплову енергію для опалення будівлі у відповідності з умовами Договору, а споживач зобов`язується своєчасно проводити оплату за спожиту теплову енергію для опалення будівлі за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим Договором.

Згідно з п.п. 11.1 цей договір набирає чинності з дня підписання та діє до 31.12.2015 включно, а у частині розрахунків за теплову енергію - до їх повного здійснення. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього Договору або його перегляд.

Відповідно до п. 4.6. та 4.7 Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться у грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Платежі вносяться споживачем не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим.

На виконання умов Договору позивач надав відповідачеві теплової енергії:

у 2019 році на суму 58060,44 грн, а відповідач здійснив оплату в сумі 41051,26 грн;

у 2020 році - надано теплової енергії позивачем на суму 29298,95 грн, відповідач за отриману енергію не розрахувався.

Виконуючи свої зобов`язання за Договором, позивач у період з листопада 2019 року по червень 2020 року (включно) надав відповідачу теплової енергії, виставивши рахунки на загальну суму 46307,73 грн.

Акти звірки взаєморозрахунків сторін від 02.01.2020 та від 01.05.2020 містяться у матеріалах справи (а.с. 9-10).

Відповідач за отриману енергію не розрахувався, тим самим не виконавши взяті на себе за Договором зобов`язання.

Окрім того, позивачем на суму заборгованості нараховані 2960,49 грн пені, 3442,84 грн - інфляційних втрат та 467,35 грн - 3% річних за весь час прострочення виконання зобов`язань.

Відповідач в позасудовому порядку стягувані суми боргу, пені, інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не сплатив, що й стало підставою для звернення позивача за захистом свого порушеного права в судовому порядку.

Оцінюючи пояснення учасників та докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. №14 Про судове рішення у цивільній справі , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно положень Пленуму ВГСУ від 23.03.2012р. №6 Про судове рішення при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.

Відповідно до приписів ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Сторони за договором (Позивач та відповідач) є самостійними юридичними особами та суб`єктами господарювання на ринку послуг в Україні, що підтверджено витягами з ЄДРПОУ. Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ - положення ст. 93 Цивільного кодексу України.

Між сторонами виникли та існують договірні відносини оплатного постачання теплової енергії в гарячій воді - як різновид товару - на підставі письмового строкового оплатного двостороннього консенсуального договору.

Позивач звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом про стягнення заборгованості та санкцій за неналежне виконання умов договору №39 від 02.01.2015.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов`язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

За приписами ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 14 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Суд погоджується з доводами учасників, що їх дії були направлені на настання певних юридичних наслідків, що охоплюється положеннями ст.ст. 4, 11 Цивільного кодексу України.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання врегульовуються Законом України Про теплопостачання .

Взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії також визначають Правила користування тепловою енергією, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року №1198 (далі - Правила).

Правила є обов`язкові для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії (пункт 2 Правил).

Пунктом 23 Правил встановлено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

За своєю правовою природою договір постачання теплової енергії в гарячій воді (приєднаними мережами) від 02.01.2015 №39 відповідає вимогам статті 712 ЦК України, якою передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

За правовою природою Договір та додаткові угоди до нього відповідають вимогам статей 712 ЦК України, 264 ГК України, якими передбачено, що за договором поставки постачальник зобов`язується передати у встановлений строк товар (енергоносії) у власність покупця для використання його у підприємницькій або іншій діяльності, не пов`язаній з сімейним, домашнім або подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж (глава 54 ЦК України), якщо інше не встановлено договором, законом, або характером відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язання, що виникає між суб`єктами господарювання, в силу якого один суб`єкт зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору. Договір постачання теплової енергії в гарячій воді від 02.01.2015 №39 не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним та не розірваний в установленому порядку. Суд також враховує презумпцію правомірності правочину (положення ст. 204 ЦК України).

Відповідно до п. 4.6, 4.7 Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться у грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Платежі вносяться споживачем не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Виконуючи свої зобов`язання за Договором, позивач у період з листопада 2019 року по червень 2020 року (включно) надав відповідачу теплової енергії, виставивши рахунки на загальну суму 46307,73 грн.

Акти звірки взаєморозрахунків сторін від 02.01.2020 та від 01.05.2020 містяться у матеріалах справи (а.с. 9-10).

Відповідач за отриману енергію не розрахувався, тим самим не виконавши взяті на себе за Договором зобов`язання.

У відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 7 статті 193 ГК України, статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами статті 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до постачання теплової енергії в гарячій воді від 02.01.2015 №39 року позивач поставив, а відповідач спожив теплову енергію за договором у період з листопада 2019 року по червень 2020 року (включно) на суму 46307,73 грн. Представниками сторін дана обставина визнана.

Отже, строк для оплати вартості за поставлену теплову енергію вже настав. Остаточна сплата основного боргу відповідачем не проведена.

Таким чином, підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача 46307,73 грн основного боргу.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у відповідності з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У п. 4.8 Договору закріплено, що у випадку несплати платіжних документів в терміни, обумовлені цим Договором, сторони керуються договірними зобов`язаннями, вимогами Правил в частині припинення подачі теплової енергії, а на суми невиконання зобов`язання нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючій в період затримки платежу, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

На підставі вказаних положень позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 2960,49 грн - пені.

Розрахунок перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу Еліт:Ліга-Закон .

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інше не встановлено договором.

На підставі вказаних вимог Позивачем нараховано Відповідачу:

3442,84 грн інфляційних,

467,35 грн - 3% річних за користування чужими грошовими коштами.

Розрахунок міститься у матеріалах справи (а.с. 12), перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу Еліт:Ліга-Закон . Заявлені до стягнення суми не перевищують можливих нарахувань санкцій.

Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 46307,73 грн - основного боргу за поставлену теплову енергію, 2960,49 грн - пені, 3442,84 грн - інфляційні втрати, 467,35 грн - 3% річних.

Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Суд при прийнятті рішення враховує правові позиції та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п. 4 ст. 11 ГПК України):

- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили - з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення Агрокомплекс проти України nо.23465/03 від 08.03.2012р.);

- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов`язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення Серявін проти України nо. 4909/04 від 10.02.2010р., рішення Трофімчук проти України nо. 4241/03 від 28.10.2010р.);

- принцип повноти та межі обгрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994р., серія А, N 303-А, п. 29);

- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення Желтяков проти України nо. 4994/04 від 09.09.2011р.).

У пункті 70 рішення від 18 січня 2001 року у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom"), заява N 27238/95, Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

У пункті 49 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів про якість судових рішень зазначається, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак, коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні.

Відповідно до положень ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Розглянувши подані сторонами заяви про розстрочення виконання рішення суду, суд дійшов висновку про необхідність їх задоволення. Суд вважає за можливе розстрочити стягнення заборгованості рівними частинами щомісячно зі сплатою:

до 30 вересня 2020 року - 13820,10 грн,

до 30 жовтня 2020 року - 13820,10 грн,

до 30 листопада 2020 року - 13820,10 грн,

до 30 грудня 2020 року - 13820,10 грн.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати належить покласти на відповідача повністю та стягнути на користь позивача 2102 грн судового збору

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства Жашківська телерадіокомпанія Жасмін , вул. Захисників України, 17, м. Жашків, Черкаська область, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32585519, рахунок в банку невідомий

на користь Жашківського підприємства теплових мереж, вул. Миру, 2, м. Жашків, Черкаської області, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 21370764, рахунок в банку невідомий

46307,73 грн основного боргу, 2960,49 грн пені, 3442,84 грн інфляційних втрат, 467,35 грн - 3% річних, 2102,00 грн судового збору.

Розстрочити виконання судового рішення рівними частинами зі сплатою:

до 30 вересня 2020 року - 13820,10 грн,

до 30 жовтня 2020 року - 13820,10 грн,

до 30 листопада 2020 року - 13820,10 грн,

до 30 грудня 2020 року - 13820,10 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції на вказане рішення або через господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 11.09.2020

Суддя Г.М. Скиба