Рішення

від 08.09.2020 по справі 925/1470/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2020 року м. Черкаси справа № 925/1470/19

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Гаркуши Петра Петровича, с. Свидівок, Черкаський район, Черкаська область

до Черкаської міської ради, м. Черкаси

про визнання недійсним підпункту договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Гаркуша Петро Петрович ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Черкаської міської ради (вул. Б.Вишневецького, 36, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код 25212542), в якому просить суд визнати недійсним підпункт з пункту 31 договору оренди землі від 30.11.2018, який зареєстрований 06.12.2018 за № 1718869071101 та який укладений між Черкаською міською радою та Фізичною особою-підприємцем, згідно з яким орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю суму упущеної вигоди (не отриманого прибутку) в розмірі орендної плати за весь період з дати прийняття рішення Черкаської міської ради від 09.06.2011 № 2-573 до моменту державної реєстрації права оренди .

Підставами позову позивач зазначив невідповідність змісту оспорюваного пункту правочину вимогам законодавства, зокрема ст. 215, 203 ЦК України, вказавши, що лише з 30 листопада 2018 року (дата укладення між сторонами договору оренди землі) зобов`язання Фізичної особи-підприємця Гаркуші Петра Петровича та на майбутнє є деліктними. З 09.06.2011 по 30.11.2018 року відносини з фактичного користування земельними ділянками без укладених договорів їх оренди та недоотримання Черкаською міською радою доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Тому, Черкаська міська рада та/або орган доходів і зборів, у відповідності до норм податкового законодавства України (визначення грошового зобов`язання у формі податкового повідомлення-рішення), повинні були вчиняти заходів щодо сплати земельного податку.

Ухвалою від 20 грудня 2019 року Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішив розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 21 січня 2020 року; встановив відповідачу строк для надіслання (надання) господарському суду та позивачу відзиву на позов.

27 грудня 2019 року відповідач подав до суду відзив на позов (а.с. 30-33), у якому просив у задоволені позову відмовити. Відповідач зазначає, що при укладенні договору позивач не заперечував проти його умов, будь-який протокол розбіжностей сторонами не складався, а тому оспорюваний пункт договору відповідає вимогам закону, оскільки чітко передбачає настання відповідних правових наслідків, що обумовлені ним. Сторони договору не обмежені в укладені таких видів договорів, і приписи земельного та цивільного законодавства не містять заборони для сторін врегулювати відносини із відшкодування неодержаних доходів у договірному порядку, що мало місце в даному випадку, а тому за наведених обставин позивачем не наведено підстав того, що даний договір суперечить вимогам чинного законодавства. Відповідно до ст. 14.1.72, 14.1.73 Податкового кодексу України твердження позивача про те, що з нього мали стягувати земельний податок є безпідставним. Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів та не наведено фактів та відповідних наслідків, які б вказували на порушення ч. 1 ст. 215 ЦК України, а саме: недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Ухвалою від 21 січня 2020 року Господарський суд Черкаської області підготовче засідання відклав на 06 лютого 2020 року.

Ухвалою від 06.02.2020 Господарський суд Черкаської області закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 27.02.2020.

Судові засідання 27 лютого 2020 року, 19 березня 2020 року, 16 квітня 2020 року та 04 червня 2020 року переносились у зв`язку з введення в Україні карантинних заходів.

У судове засідання, що відбулося 08.09.2020 представники сторін не з`явилися.

Від позивача 08.09.2020 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з його хворобою.

Від представника відповідача 08.09.2020 надійшла заява про розгляд справи без його участі у зв`язку з його участю у розгляді справи в іншому суді, проти задоволення позову заперечує в повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позов.

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:

неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;

повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки;

неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;

неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Враховуючи те, що сторони про час та місце розгляду справи по суті повідомлені належним чином, явка учасників судового процесу не визнана обов`язковою, неявка сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, суд у судовому засіданні, що відбулося 08.09.2020, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи на іншу дату та розгляд справи проводити без участі сторін.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 08.09.2020 підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, суд встановив такі обставини.

Рішенням Черкаської міської ради № 2-573 від 09.06.2011 (а.с. 17-18) надано приватному підприємцю Гаркуші Петру Петровичу земельну ділянку площею 14711 кв.м. по вул. Пацаєва, 53 в оренду на 49 років (без права передачі її в суборенду) під нежитлові будівлі для виробництва, зберігання, переробки сільськогосподарської продукції за рахунок земель сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Черкаси .

Зобов`язано приватного підприємця Гаркушу Петра Петровича: укласти договір оренди землі з Черкаською міською радою, здійснивши його державну реєстрацію; розробити проект озеленення та благоустрою земельної ділянки (включаючи прилеглу територію) протягом двох місяців з дати прийняття рішення; виконати розроблений проект озеленення та благоустрою земельної ділянки (включаючи прилеглу територію) протягом терміну, встановленого в проекті.

Згідно з п. 5 рішення ради контроль за укладенням договору оренди землі з Черкаською міською радою та його державною реєстрацією покладено на управління земельних ресурсів та землеустрою департаменту архітектури, будівництва та землеустрою.

Вирішено довести до відома управління державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у Черкаській області інформацію щодо необхідності вжиття відповідних заходів по усуненню порушень законності користування земельною ділянкою в разі не укладення заявником договору оренди землі (п. 6 рішення ради).

30 листопада 2018 року між Черкаською міською радою (орендодавець за договором, відповідач по справі) та Фізичною особою-підприємцем Гаркушою Петром Петровичем (орендар за договором, позивач по справі) було укладено договір оренди землі (а.с. 19-24, далі - Договір), відповідно до якого орендодавець на підставі рішення Черкаської міської ради від 09.06.2011 № 2-573 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, що за цільовим призначенням відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за адресою: вул. Пацаєва, 53, м. Черкаси ( п. 1 Договору).

В оренду передається земельна ділянка площею 1,4711 га (кадастровий номер 7110136400:04:001:0033) під нежитлові будівлі для виробництва, зберігання, переробки сільськогосподарської продукції за рахунок земель сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Черкаси . Цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, код КВЦПЗ -01.01 ( п. 2 договору).

На земельній ділянці знаходяться такі об`єкти нерухомого майна та інфраструктури: - нежитлова будівля (п. 3 Договору).

Нормативно грошова оцінка земельної ділянки: згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки: згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідно до листа міськрайонного управління Держгеокадастру у Черкаському районі та м. Черкаси Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 04.10.2018 № 2305/0/25-18 становить: 2992364,51 грн (два мільйона дев`ятсот дев`яносто дві тисячі триста шістдесят чотири грн 51 коп.) ( п. 5 Договору).

Відповідно до п. 9 Договору за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендну плату у грошовій формі.

Річна орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється в розмірі 3 % від її нормативної грошової оцінки і на час укладення договору становить 89770,94 грн (вісімдесят дев`ять тисяч сімсот сімдесят грн 94 коп.) (п. 9 Договору).

Обчислення розміру грошової оцінки та орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення, функціонального використання та коефіцієнтів індексації (п. 10 Договору).

Орендна палата за землю вноситься орендарем щомісячно до 30 числа місяця наступного за звітним в розмірі 1/12 річної орендної плати шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на р/р 33210815023002, одержувач платежу: УК у м. Черкасах, код бюджетної класифікації: 18010900, код ЄДРПОУ:38031150, МФО: 899998, банк: Казначейство України (ел. адм. подат.). Орендар бере на себе обов`язок уточнення зміни розмірів орендної плати та банківських реквізитів через фінансові та податкові органи на місцях (п. 11 Договору).

Відповідно до підпункту з пункту 31 Договору, орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю суму упущеної вигоди (не отриманого прибутку) в розмірі орендної плати за весь період з дати прийняття рішення Черкаської міської ради від 09.06.2011 № 2-573 до моменту державної реєстрації права оренди. У разі наявності документів, що підтверджують сплату з користування земельною ділянкою до моменту набуття чинності договору оренди землі, сума упущеної вигоди (не отриманого прибутку) відповідно зменшується на суму сплачених коштів.

Право оренди відповідачем зареєстровано 06.12.2018.

У позовній заяві позивач вказує, що пп. з п. 31 договору оренди землі від 30.11.2018 порушує його права як фізичної особи-підприємця та підлягає визнанню не дійсним.

Так, позивач як фізична особа придбав нежитлові приміщення, що знаходяться на земельних ділянках, а також отримав згоду відповідача на розроблення проектів землеустрою щодо відведення цих ділянок з метою подальшого оформлення їх оренди.

Наявність у позивача статусу підприємця не свідчить про те, що він виступає у такій якості, зокрема, у правовідносинах щодо замовлення документації із землеустрою для набуття в оренду земельних ділянок комунальної власності, а також у правовідносинах з користування земельними ділянками без укладення договору оренди.

Великою Палатою Верховного Суду остаточно визначено та вказано на те, що у спорах щодо стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою без оформлення договору оренди, кошти повинні стягуватись з користувача земельної ділянки на підставі (в порядку) статті 1212 ЦК України.

Гаркуші Петру Петровичу , як фізичній особі, належить на праві приватної власності, згідно з Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно нежитлові будівлі за адресою місто Черкаси, вулиця Пацаєва, будинок 53.

Між Черкаською міською радою та Фізичною особою-підприємцем Гаркушою Петром Петровичем було укладено договір оренди землі 30 листопада 2018 року.

Таким чином, позивач вважає, що лише з 30 листопада 2018 року зобов`язання Фізичної особи-підприємця Гаркуші Петра Петровича та на майбутнє є деліктними.

З 09.06.2011 по 30.11.2018 року (06.12.2018) відносини з фактичного користування земельними ділянками без укладених договорів їх оренди та недоотримання Черкаською міською радою доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Тому, Черкаська міська рада та/або орган доходів і зборів, у відповідності до норм податкового законодавства України (визначення грошового зобов`язання у Формі податкового повідомлення -рішення), повинні були вчиняти заходів щодо сплати земельного податку.

Враховуючи, що ФОП Гаркуша П.П. не використовував вказане нерухоме майно в господарській діяльності, тому не зобов`язаний нести витрати за вказаним договором оренди землі від своєї господарської діяльності.

Отже, позивач просить визнати недійсним підпункт договору як такий, що суперечить ст. 61 Конституції України, на підставі ч. 1 ст. 203 та ст. 215 ЦК України.

Правовідносини між сторонами у цій справі виникли із договору оренди землі, підпунктом з пункту 31 якого сторони погодили, що орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю суму упущеної вигоди (не отриманого прибутку) в розмірі орендної плати за весь період з дати прийняття рішення № 2-573 до моменту державної реєстрації права оренди.

Суд вважає необхідним зазначити, що рішенням від 20.06.2019 Господарський суд Черкаської області у справі № 925/449/19 стягнув з ФОП Гаркуші П.П. 485559,26 грн як суму упущеної вигоди в розмірі орендної плати на підставі умов договору оренди землі від 30.11.2018, укладеного між сторонами, за період з дати прийняття рішення Черкаською міською радою до часу державної реєстрації відповідачем права оренди та укладення договору.

КГС ВС розглянувши справу № 925/449/19 у постанові від 18.06.2020 зазначив таке.

Статтею 1 Закону України Про оренду землі встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 Закону України Про оренду землі передбачено, що згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ст.ст. 6 та 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно положень ст.ст. 11, 525, 526, 626 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому ч. 3 ст. 631 ЦК України унормовано, що сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що пунктом з п. 31 договору оренди від 30.11.2018 передбачено, що орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю суму упущеної вигоди (не отриманого прибутку) в розмірі орендної плати за весь період з дати прийняття рішення Черкаської міської ради від 09.06.2011 № 2-573 до моменту державної реєстрації права оренди. У разі наявності документів, що підтверджують сплату з користування земельною ділянкою до моменту набуття чинності договору оренди землі, сума упущеної вигоди (не отриманого прибутку) відповідно зменшується на суму сплачених коштів.

Тобто, укладений між позивачем та відповідачем договір передбачає обов`язок відповідача відшкодувати збитки (упущену вигоду), що полягає в неотриманні орендної плати за період з дати приймання рішення до моменту набуття чинності договору оренди.

При цьому, за оцінкою судів обох інстанцій, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що відповідач мав об`єктивні перешкоди для виконання свого обов`язку, а також відсутні докази, що підтверджують звернення відповідача у встановлений строк до позивача із пропозицією укласти договір оренди землі. Матеріали справи містять докази направлення на адресу відповідача листів з нагадуванням про необхідність укладення договору оренди. Також, матеріалами справи підтверджується, що відповідач фактично користувався земельною ділянкою у вказаний позивачем період, оскільки земля надавалась в оренду під нежитлові будівлі для виробництва, зберігання, переробки сільськогосподарської продукції, за адресою м. Черкаси, вул. Пацаєва, 53.

Відтак, враховуючи відсутність доказів виконання відповідачем обов`язку, передбаченого підпунктом з пункту 31 договору, Касаційний господарський суд погоджується з висновком, що відповідач повинен відшкодувати позивачу збитки у вигляді упущеної вигоди, яка полягає в неотриманій орендній платі за період між прийняттям рішення Черкаською міською радою 09.06.2011 № 2-573 до моменту державної реєстрації права оренди.

Крім того, положення земельного та цивільного законодавства не містять заборони для сторін врегулювання відносин із відшкодування недоодержаних доходів у договірному порядку, що мало місце у цьому разі, а тому і застосування апеляційним судом п. 5 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам і висновок про те, що сторони в спірному договорі, керуючись принципом свободи договору, встановили розмір збитків безпосередньо умовами договору, і визначений сторонами розмір (в розмірі орендної плати) проте, порядок і строк сплати збитків (в даному випадку - неодержані доходи власника землі) врегульовано п. 5 Порядку, а саме не пізніше ніж протягом одного місяця після затвердження актів комісій - є помилковим.

В даному випадку відповідач добровільно уклав договір, погодився на його умови, зокрема, викладені у підпункті з пункту 31, не оспорював цієї умови у судовому порядку. Таким чином, між сторонами існують договірні стосунки на підставі укладеного договору, а тому, відносини сторін мають договірний характер, відтак, саме договір визначає підстави, порядок, умови, межі, період та розмір відповідальності сторін.

Аналогічний висновок міститься у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 925/1646/17.

Практика Верховного Суду України, викладена у постановах від 13.03.2018 у справі № 306/2004/15-ц, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, на яку посилається позивач, не може бути застосована при вирішенні даного спору, оскільки різняться правовідносини і обставини справи.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, за внутрішнім переконанням господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги до задоволення не підлягають з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За правилами ст.ст. 215, 216 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Стаття 61 Конституції України гарантує, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно із Законом України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі, згідно із ст. 13 Закону України Про оренду землі , це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Стаття 25 Закону України Про оренду землі передбачає, що орендар земельної ділянки зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Згідно із ч. 3 ст. 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Таким чином, врегулювання сторонами правовідносин, що склались до укладення договору та державної реєстрації права оренди землі не суперечить приписам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

При цьому згідно з п. д ч. 1 ст. 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Тобто спірні умови договору не суперечать приписам ст. 156 Земельного кодексу України.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. Зокрема, не може бути підставою для визнання недійсним окремих положень договору необґрунтоване, за твердженням позивача, їх застосування орендодавцем у вигляді пред`явлення вимоги подвійної плати за землю. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.

Суд встановив, що при укладенні Договору позивач не заперечував проти його умов, протокол розбіжностей сторонами не складався, зазначений пункт договору відповідає вимогам закону, не суперечить приписам статей 152, 156, 157 Земельного кодексу України, не встановлює подвійну юридичну відповідальність одного виду за одне й те саме правопорушення, всі істотні умови договору погоджено сторонами у передбаченому законом порядку.

Отже суть порушеного права позивач не обґрунтував у позовній заяві, не вказав норму чинного законодавства, якій суперечить спірний підпункт Договору, враховуючи вищевикладене, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат суд зазначає таке.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Позивач являється особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи - 1 категорії, копія посвідчення Серії А №406986, дата видачі 02.10.2001.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Гаркуши Петра Петровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Черкаської міської ради (вул. Б.Вишневецького, 36, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код 25212542) про визнання недійсним підпункту з пункту 31 договору оренди землі від 30.11.2018, який зареєстрований 06.12.2018 за № 1718869071101 та який укладений між Черкаською міською радою та Фізичною особою-підприємцем Гаркушою П.П., відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення.

Повне рішення складене та підписане 16 вересня 2020 року

Суддя О.В. Чевгуз