Рішення

від 25.08.2020 по справі 369/3477/20

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/3477/20

Провадження № 2/369/2876/20

РІШЕННЯ

Іменем України

25.08.2020 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Дубас Т.В.

при секретарі Мазурик Д.С.

прокурор - Вакуленко М.Г.

представник відповідача ТОВ "Дітранс" - Ю.І. Горда

представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Прокурора Київської області, який діє в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, ТОВ Дітранс , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсним наказу, розпорядження та витребування землі з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року позивач прокурор Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністраціїзвернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, ТОВ Дітранс , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсним наказу, розпорядження та витребування землі з чужого незаконного володіння.

Свої вимоги обґрунтував тим, що розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 26.06.2009 № 529 Про вилучення, зміну цільового призначення та надання в оренду земельної ділянки ТОВ Рей-Марк із постійного користування ДГ Чабани вилучено земельну ділянку площею 9 га, що розташована в межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району, змінено її цільове призначення та передано в оренду ТОВ Рей-Марк .

Зокрема, пунктом 3 цього розпорядження змінено цільове призначення зазначеної земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення на категорію земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, а надану в оренду земельну ділянку віднесено до земель промисловості.

Договір оренди вказаної земельної ділянки від імені Київської обласної державної адміністрації доручено укласти Києво-Святошинській районній державній адміністрації.

Розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 03.09.2009 № 1103 в довгострокову оренду ТОВ Рей-Марк передано земельну ділянку площею 9,0 га, розташовану в адміністративних межах Чабанівської сільської ради, кадастровий номер: 3222457400:03:002:0074.

На підставі вказаного розпорядження між ТОВ Рей-Марк та Києво-Святошинською районною державною адміністрацією укладено договір оренди земельної ділянки від 08.09.2009, державну реєстрацію якого здійснено 14.12.2009 за № 040994700055.

Відповідно до умов вказаного договору в оренду ТОВ Рей-Марк передається земельна ділянка для будівництва торгово-офісного, ресторанно-готельного комплексу. Цільове призначення земельної ділянки - землі промисловості.

18.01.2013 заступником прокурора Києво-Святошинського району, у зв`язку з виявленими порушеннями чинного законодавства, до

ТОВ Рей-Марк пред`явлено позовну заяву про розірвання вищевказаного договору оренди та повернення землі.

Рішенням господарського суду Київської області від 29.05.2013 в задоволенні даного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2013 рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги прокуратури задоволено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням ТОВ Рей-Марк подано касаційну скаргу за результатами розгляду якої на підставі постанови Вищого господарського суду України від 24.04.2014 скасовано вищевказане рішення суду апеляційної інстанції, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Київської області в іншому складі суду.

Рішенням господарського суду Київської області від 20.10.2014

№ 911/897/13 позовні вимоги прокурора задоволено в повному обсязі, договір оренди земельної ділянки від 08.09.2009 - розірвано, ТОВ Рей-Марк зобов`язано повернути спірну земельну ділянку на користь держави.

Вказане судове рішення не оскаржувалось та 11.11.2014 набрало законної

сили.

Таким чином, у користування держави була повернута земельна ділянка площею 9 га, кадастровий номер 3222457400:03:002:0074, розташована в адміністративних межах Чабанівської селищної ради, з цільовим призначення - землі промисловості.

Однак, на підставі наказу Головного управління Держземагентства у Київській області від 13.01.2014 № КИ/3222457400:03:002/00012142 у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства передано земельну ділянку площею 0,8724 га з кадастровим номером 3222457400:03:002:5036.

У зв`язку з цим 27.01.2014 за останньою на підставі рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Києво-Святошинського району індексний номер: 10311778 зареєстровано право власності на зазначений об`єкт нерухомості.

В подальшому, ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 13.03.2014 № 385 зазначену земельну ділянку відчужено на користь ОСОБА_1 .

На підставі рішення приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Бишевця Р.В. від 13.03.2014 № 11584717 за

ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вказаний об`єкт нерухомості.

Далі, ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 11.02.2019 № 57 вказану земельну ділянку відчужено на користь ТОВ Дітранс .

11.02.2019 на підставі рішення приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Хоменко Т.Л. індексний номер: 45462769 зареєстровано право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна.

В подальшому, на замовлення ТОВ Дітранс розроблено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, в тому числі з кадастровим номером 3222457400:03:002:5036, цільове призначення яких змінюється із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства в адміністративних межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області, який затверджено розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 18.10.2019 № 817.

На даний час у власності ТОВ Дітранс відповідно до даних Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень перебуває земельна ділянка площею 0,8724 га, кадастровий номер 3222457400:03:002:5036, з цільовим призначенням - землі для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, розташована на території Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району.

Відповідно до інформації КДП Київгеоінформатика та доданими до неї картографічними матеріалами установлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222457400:03:002:5036 повністю відведена за рахунок та накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 3222457400:03:002:0074 площею 9 га, що перебувала в оренді ТОВ Рей-Марк .

На думку позивача, оскільки наказ Головного управління Держземагентства у Київській області від 13.01.2014 № КИ/3222457400:03:002/00012142 про передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,8724 га з кадастровим номером 3222457400:03:002:5036 суперечить вимогам ст. ст. 20, 116, 122 ЗК України, він є недійсним.

Позивач просив визнати поважними причини пропуску прокурором строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом та поновити його, захистивши право.

Визнати недійсним наказ Головного управління Держземагентства у Київській області від 13.01.2014 № КИ/3222457400:03:002/00012142 про передачу у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 0,8724 га з кадастровим номером 3222457400:03:002:5036, розташованої в адміністративних межах Чабанівської сільської ради.

Визнати недійсним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 18.10.2019 № 817 в частині зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3222457400:03:002:5036 із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства.

Витребувати на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації: з незаконного володіння ТОВ Дітранс земельну ділянку площею 0,8724 га, кадастровий номер 3222457400:03:002:5036, розташовану в адміністративних межах Чабанівської сільської ради, вартістю 811743 грн;

Стягнути з відповідачів на користь прокуратури Київської області судовий збір.

17.03.2020 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області відкрито провадження по справі.

05.05.2020 року до суду надійшов відзив ГУ Держгеокадастру у Київській області. Вказав що відповідно до наказу від 13.01.2014 за №КИ/3222457400:03:002/00012142 затверджено документацію із землеустрою та надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 3222457400:03:002:5036, площую 0,8724 га. Зазначають що законних підстав для відмови у видачі наказу у ГУ Держагеокадастру у Київській області не було. Також зазначають що строк позовної давності у позивача закінчився в 2017 році. На підставі викладеного просили застросувати строк позовної давності та відмовити в задовленні позову.

05.05.2020 року відповідач ОСОБА_3 подала відзив на позовну заяву. Відповідно до якого просила застосувати строк позовної давності щодо позовних вимог та відмовити в задоволенні позову.

06.05.2020 року відповідач ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву. Відповідно до якого просила застосувати строк позовної давності щодо позовних вимог та відмовити в задоволенні позову.

27.05.2020 року ТОВ Дітранс подав до суду відзив на позовну заяву вважав позовні вимоги неубгрунтовані та зазначив що позивач пропустив строку позовної давності. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач подав відповідь на відзив в якому зазначив, що прокуратурі про факти порушення вимог чинного законодавства стало відомо у жовтні 2017 року.Зазначив про поважність причин пропуску строку позовної давності та наявність суспільного інтересу у даній справі. Просив задовольнити заявлений позов.

В судовому засіданні прокурор підтримав заявлені позовні вимоги.

Представники ТОВ Дітранс та ОСОБА_1 заперечували проти задоволення позову.

Інші учасники процесу в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись у передбачений цивільно-процесуальним законодавством спосіб, причини неявки суду не відомі.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

При розгляді справи судом встановлено, що розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 26.06.2009 № 529 Про вилучення, зміну цільового призначення та надання в оренду земельної ділянки ТОВ Рей-Марк із постійного користування ДГ Чабани вилучено земельну ділянку площею 9 га, що розташована в межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району, змінено її цільове призначення та передано в оренду ТОВ Рей-Марк .

Серед іншого, пунктом 3 зазначеного вище розпорядження змінено цільове призначення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення на категорію земель промисловості, транспорту, зв`язку енергетики, оборони та іншого призначення, а надану в оренду земельну ділянку віднесено до земель промисловості.

У подальшому від імені Київської обласної державної адміністрації розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 03.09.2009 № 1103 передано в оренду ТОВ Рей-Марк земельну ділянку площею 9,0 га, розташовану в адміністративних межах Чабанівської селищної ради, кадастровий номер 3222457400:03:002:0074. На виконання зазначеного розпорядження укладено договір оренди земельної ділянки від 08.09.2009, державну реєстрацію якого здійснено 14.12.2009 за № 040994700055.

Рішенням Господарського суду Київської області від 20.10.2014 № 911/897/13 позовні вимоги прокурора задоволено в повному обсязі, договір оренди земельної ділянки від 08.09.2009 - розірвано, ТОВ Рей-Марк зобов`язано повернути спірну земельну ділянку на користь держави. Це судове рішення не оскаржувалося та відповідно до інформації Єдиного державного реєстру судових рішень набуло законної сили 11.11.2014.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Також Головне управління Держземагентства у Київській області своїм наказом від 13.01.2014 № КИ/3222457400:03:002/00012142 передало у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 0.8724 га з кадастровим номером 3222457400:03:002:5036, на підставі чого та рішення реєстратора реєстраційної служби Києво-Святошинського району зареєстровано право власності на земельну ділянку.

У подальшому право власності на земельну ділянку відчужено ОСОБА_1 та проведено відповідну реєстраційну дію. Також спірну земельну ділянку було відчужено ТОВ Дітранс , яке є наразі власником земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст.116 ЗК України (у редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Пунктом в частини третьої ст. 116 ЗК України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктом б ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Таким чином, ОСОБА_3 отримав у власність земельну ділянку в межах, визначеним законом. Разом з тим, відповідно до розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 26.06.2009 № 529 Про вилучення, зміну цільового призначення та надання в оренду земельної ділянки ТОВ Рей-Марк із постійного користування ДГ Чабани цільове призначення земельної ділянки змінено із земель сільськогосподарського призначення на категорію земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення на землі промисловості. Вказане розпорядження станом на час розгляду справи чинне та в судовому порядку не скасовувалося, що підтверджується матеріалами справи.

Відтак, під час прийняття спірного наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області спірна земельна ділянка відносилася до земель промисловості.

Згідно з ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

За таких обставин, оскільки ГУ Держземагентства у Київській області на момент прийняття оскаржуваного наказу не мало відповідних повноважень, позаяк земельна ділянка не відносилась до земель сільськогосподарського призначення, а тому наказ ГУ Держземагентства у Київській області не відповідає вимогам закону унаслідок відсутності в суб`єкта його видання повноважень на вчинення таких дій.

Разом з цим, суд приходить до висновку про необхідність застосування строків позовної давності до вимог позивача з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч.ч. 3-5 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Отже, позовна давність є строком для пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатись до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

У разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідалася або могла довідатися особа, право якої порушене, чи прокурор, уповноважений звернутися до суду в інтересах держави за захистом такого права, якщо прокурор довідався чи міг довідатися про порушення права або про особу, яка його порушила, раніше, ніж особа, право якої порушене. Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 17.10.2018 у справі № 362/44/17 та від 05.12.2018 у справі № 522/2202/15-ц.

У зв`язку з наведеним вище, до позовних вимог позивача, як особи право якої порушене, позовна давність починається обчислюватися з моменту, коли він довідався або міг довідатися про порушення своїх прав, тільки якщо органи прокуратури не довідалися про це раніше.

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Такий висновок зазначений у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 910/31767/15.

Моментом, коли Київська обласна державна адміністрація, могла довідатися про порушення своїх прав, є дата прийняття оскаржуваного наказу Держземагенства - 13 січня 2014 року. Так, позивач є уповноваженим органом держави на розпорядження землями промисловості, що перебувають у державній власності, та зобов`язаний знати про стан своїх майнових прав.

Пунктом 8 Положення про головне управління Держземагенства в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10 травня 2012 року № 258, що діяло на момент винесення оскаржуваного наказу, встановлено, що головне управління під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє з місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування, а також підприємствами, установами, організаціями на території області. Також, згідно зі п. 11.14 вказаного Положення, начальник Головного управління підзвітний та підконтрольний відповідному голові місцевої державної адміністрації з питань здійснення повноважень місцевих держадміністрацій.

Отже, позивач в силу своїх функціональних прав та обов`язків, в тому числі щодо здійснення контролю за станом та порядком виділення земельних ділянок на відповідних територіях, міг та повинен був дізнатися про невідповідність спірного рішення вимогам законодавства з моменту його винесення (13.01.2014), з цього моменту в нього з`явилося право на позов. Тому перебіг позовної давності позивача почався 13 січня 2014 року, а закінчився 14 січня 2017 року. Протягом цього строку позивач свої позовні вимоги не заявляв, внаслідок чого його право на подання позову припинилося 14 січня 2017 року.

Таким чином, доводи заступника прокурора, що про порушення вимог земельного законодавства, наведених у позовній заяві, органам прокуратури стало відомо тільки у квітні 2017 року під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 42017110000000158, а тому перебіг позовної давності за позовною заявою повинен починатися саме з квітня 2017 року, є хибними, оскільки позивач міг дізнатися про порушення своїх прав раніше за органи прокуратури, тобто ще 13 січня 2014 року.

Аналогічні висновки були неодноразово висловлені Великою Палатою Верховного Суду. Зокрема, в постанові від 6 червня 2018 року в справі № 372/1387/13-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що якщо у передбачених законом випадках з позовом до суду звернувся прокурор в інтересах відповідного органу (підприємства), то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатись саме позивач (відповідний орган), а не прокурор. Такі ж висновки зроблено в постанові Верховного суду від 27 лютого 2019 року в справі № 910/23062/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року в справі № 648/2419/13-ц.

Крім того, станом на дату прийняття оскаржуваного наказу Держземагенства (13.01.2014) діяв Закон України Про прокуратуру у редакції від 12 жовтня 2013 року, ч. 1 ст. 1 якого передбачала прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами, що здійснювався Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України Про прокуратуру у редакції від 12 жовтня 2013 року предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів була відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам.

Також вказівки щодо проведення прокурорського нагляду органами прокуратури були передбачені відомчими актами Генерального прокурора України, зокрема наказами від 19.09.2005 № 3гн, від 18.10.2010 № 3гн та від 07.11.2012 № 3гн, де містяться такі вказівки до прокурорів: періодично, але не рідше одного разу на місяць, перевіряти законність правових актів Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Використовувати право участі у засіданнях цих органів.

Отже, органи прокуратури також могли та мали об`єктивну можливість довідатися про порушення прав Київської обласної державної адміністрації з моменту прийняття оспорюваного наказу Держземагенства (13.01.2014), оскільки на той час у них був прямий обов`язок та можливість здійснювати прокурорський нагляд за додержанням законодавства при прийнятті актів органами влади, у тому числі ГУ Держземагенством у Київській області. Тому в будь-якому випадку строк позовної давності повинен рахуватися з 13 січня 2014 року.

Посилання прокурора на правові висновки, відповідно до яких положення про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку ст. 388 ЦК України не застосовуються, у цій справі не беруться до уваги, оскільки у більш пізній практиці Верховного Суду, зокрема в постанові Верховного Суду від 22 грудня 2018 року в справі № 910/4715/16, зроблений остаточний висновок щодо необхідності застосування позовної давності до вимог за статтями 387, 388 Цивільного кодексу України.

Суд окремо звертає увагу на той факт, що пропуск позовної давності прямо визнається представником позивача у відповіді на відзив, де представник позивача зазначає, що він пропущений з поважних причин, разом з цим, належним чином не пояснюється в чому полягає поважність пропуску строку позовної давності.

Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Зважаючи на викладене, суд вважає обґрунтованими заяви відповідачів про необхідність застосування строків позовної давності щодо позовних вимог позивача та вбачає наявність підстав для застосування наслідків спливу трирічної позовної давності при зверненні до суду з позовом прокурора в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації у відповідності до положень статей 261, 267 ЦК України, та відмову у позові за наслідками спливу позовної давності за заявленими вимогами.

Щодо інших тверджень сторін, письмових доказів, суд зазначає, що вони, були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України, ст. ст. 116, 122 Земельного кодексу України, та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-82, 141, 158, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову Прокурора Київської області, який діє в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, ТОВ Дітранс , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсним наказу, розпорядження та витребування землі з чужого незаконного володіння- відмовити.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду або через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Суддя: Дубас Т.В.