Рішення

від 07.09.2020 по справі 120/4124/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

07 вересня 2020 р. Справа № 120/4124/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Воробйової Інни Анатоліївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Драло В.О.

представника позивача: Ладана О.А.

представника відповідача: Козлачкової Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області (далі- ГУ ДПС у Вінницькій області, відповідач ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень №266856-5506-0214, №266857-5506-0214, №266860-5506-0214 від 26.11.2019 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податковим органом відносно нього винесені податкові повідомлення-рішення, якими визначено суми податкового зобов`язання з орендної плати за земельні ділянки. Позивач зазначає, що ним створено Фермерське господарство "Добробут Л.І.І" на виділених йому як голові та засновнику в оренду для ведення фермерського господарства земельних ділянках, на підставі договорів оренди № 1, № 2 та № 310. Відтак, саме господарство сплачувало орендну плату за користування землею. А тому, спірні рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

02.01.2020 р. представником відповідача подано відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначив, що між позивачем, Чернявською сільською радою Оратівського району Вінницької області і Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області укладено договори оренди, враховуючі які відповідачем проведено нарахування по орендній платі та сформовано податкові повідомлення-рішення по нарахуванню орендної плати за землю на 2019 рік. Той факт, що використання земельних ділянок відбувається через створене позивачем фермерське господарство не змінює статусу позивача, як орендаря земельної ділянки та не звільняє його від визначеного чинним законодавством обов`язку сплачувати орендну плату за земельні ділянки. А тому нарахування орендної плати за землю саме позивачу є правомірним.

Ухвалою суду від 13.12.2019 р. відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду у загальному позовному провадженні на 15.01.2020 р.

15.01.2020 р. закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду на 12.02.2020 р.

12.02.20 р. ухвалою суду витребувано додаткові докази та оголошено перерву до 2.03.2020 р.

02.03.2020 р. розгляд справи відкладено на 04.02.2020 р.

04.03.2020 р. зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням Верховного Суду.

31.08.2020 р. провадження у справі поновлено та призначено розгляд справи на 07.09.20 р.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача в задоволенні позову просив відмовити з підстав зазначених у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

22.03.2016 року ОСОБА_1 , згідно договорів оренди землі від 22.03.2016 року за № 01, та № 02 Чернявською сільською радою Оратівського району Вінницької області надано в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, які знаходяться на території Чернявської сільської ради площею 7,8170 га, кадастровий номер ділянки 0523186900:02:001:0092, та площею 10,7932 га, кадастровий номер земельної ділянки 0523186900:02:004:0227.

Вказані договори оренди земельних ділянок укладено строком на 49 років з моменту укладення, орендна плата виплачується в грошовій формі.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до договору оренди землі № 1 становить 174670,87 грн., орендна плата вноситься орендарем в розмірі 4% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 6986,83 грн. за 1 рік.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до договору оренди землі № 2 становить 241174 грн., орендна плата вноситься орендарем в розмірі 4% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 9646,96 грн. за 1 рік.

Також, 14.08.2017 року ОСОБА_1 , згідно договору оренди землі № 310, Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області передано земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Чернявської сільської ради Оратівського району Вінницької області (за межами населеного пункту) площею 23,8306 га, кадастровий номер земельної ділянки 0523186900:02:006:0132.

Вказаний договір оренди земельної ділянки укладено терміном на 7 років.

Нормативно грошова оцінка земельної ділянки відповідно до договору оренди землі № 310 становить 583006,78 грн., орендна плата вноситься орендарем в розмірі 12% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 69960,81 грн. за 1 рік.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.04.2016 року та 23.08.2017 року, договори оренди землі № 1, № 2, № 310 зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 12.10.2017 року ОСОБА_1 зареєстровано юридичну особу фермерське господарство "Добробут Л.І.І." для ведення фермерського господарства на земельних ділянках, які орендовані відповідно до договорів оренди землі № 1, № 2 та № 310.

Орендну плату за земельні ділянки сплачує ФГ "Добробут Л.І.І.", що підтверджується платіжними дорученням №7 від 18.04.2018 р., №6 від 16.03.2018 р., №5 від 20.02.2018 р., №4 від 29.01.2018 р., №10 від 08.05.2018 р., №11 від 12.06.2018 р., №12 від 19.07.2018 р., №13 від 21.08.2018 р., №14 від 24.09.2018 р., №16 від 17.10.2018 р., №19 від 23.11.2018 р. , №20 від 19.12.2018 р.

Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято податкові повідомлення - рішення від 26.11.2019 року №266856-5506-0214, №266857-5506-0214, №266860-5506-0214, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).

За приписами статті 269 ПК України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Відповідно до статті 270 ПК України, об`єктами оподаткування земельним податком є, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до пунктів 288.1 - 288.3 статті 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Із аналізу процитованих норм видно, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується орендарем з дня виникнення права користування земельною ділянкою.

Згідно з пунктом 286.5 статті 286 ПК України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному ст. 58 цього Кодексу.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Якщо такий перехід відбувається після 1 липня поточного року, то контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Положеннями пункту 286.1 статті 286 ПК України закріплено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до пункту 287.1 статті 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Таким чином, зі змісту вищевказаних вимог слідує, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди земельної ділянки, а платником орендної плати є орендар такої земельної ділянки. В разі несплати орендарем обов`язкових платежів з орендної плати за землю, контролюючий орган зобов`язаний здійснити нарахування сум податку.

Разом з цим, оцінюючи доводи позивача про те, що об`єктом плати за землю в розглянутих правовідносинах є земельна ділянка, надана в оренду з метою створення фермерського господарства, та фактично використовується фермерським господарством, яке реалізуючи права фактичного землекористувача має обов`язок внесення плати за землю, суд вказує наступне.

У статті 1 Закону України Про фермерське господарство (далі - Закон № 937-IV) вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону № 937-IV, право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону № 937-IV, фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою .

Звідси законодавством, чинним на момент створення ФГ "Добробут Л.І.І.", було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності СФГ як юридичної особи.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Відповідні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постановах від 01 квітня 2020 року у справі № 320/5724/17 (провадження № 14-385цс19) та №922/989/18 від 23.06.2020 р.

З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону № 937-IV можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Отже, із процитованих норм випливає, що після укладення договору оренди, фермерське господарство з дати державної реєстрації набуває статусу юридичної особи, та з цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Така практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря й переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 704/29/17-ц, 16 січня 2019 року у справі № 695/1275/17 та у справі № 483/1863/17, від 27 березня 2019 року у справі № 574/381/17-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 628/776/18).

Відтак, суд доходить висновку, що з моменту державної реєстрації фермерського господарства та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки.

Суд звертає увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18).

Відтак, з моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) до фермерського господарства переходять правомочності володіння і користування та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки його засновника. Відповідна правова позиція викладена в постанові ВП ВС №922/989/18 від 23.06.2020 р.

Як встановлено судом та не заперечечується відповідачем, ФГ "Добробут Л.І.І, як землекористувачем земельної ділянки сплачено орендну плату за користування земельними ділянками 0523186900:02:001:0092, 0523186900:02:004:0227 та 0523186900:02:006:0132, що підтверджується платіжним дорученнями №7 від 18.04.2018 р., №6 від 16.03.2018 р., №5 від 20.02.2018 р., №4 від 29.01.2018 р., №10 від 08.05.2018 р., №11 від 12.06.2018 р., №12 від 19.07.2018 р., №13 від 21.08.2018 р., №14 від 24.09.2018 р., №16 від 17.10.2018 р., №19 від 23.11.2018 р. , №20 від 19.12.2018 р.

Отже, відповідачем безпідставно нараховано дану плату ще й голові фермерського господарства ОСОБА_1 як фізичній особі.

Оцінюючи спірні рішення , суд також зазначає про наступне.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, критерій "прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України" - за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України: "Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".

"На підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень:

- має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України;

- зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Критерій "прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії" - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.

На думку суду, оскаржувані рішення прийнято без врахування розтлумачених критеріїв.

Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, враховуючи, що позов підлягає задоволенню судові витрати, які підлягали сплаті та понесені позивачем у даній справі відшкодовуються за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області від 26.11.2019 р. № 266856-5506-0214, 266857-5506-0214, № 266860-5506-0214.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер за ДРФО - НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 866 (вісімсот шістдесят шість гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області( вул. Хмельницьке шосе, буд 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43142454).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер за ДРФО - НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у Вінницькій області ( вул. Хмельницьке шосе, буд 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43142454).

Копію рішення у повному обсязі сторони можуть одержати : 17.09.20

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна