Рішення

від 27.08.2020 по справі п/320/1328/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2020 року № П/320/1328/20

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лисенко В.І., при секретарі судового засідання Дмитренко К.В.,

за участю представника позивача - не з`явився ,

відповідачів - не з`явилися,

представника третьої особи - Крамара О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом селянського (фермерського) господарства "Гумінське" до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Київській області Громика Наталії Володимирівни, третя особа: ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось селянське (фермерське) господарство "Гумінське" з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Київській області Громика Наталії Володимирівни, в якому просить:

- визнати неправомірним скасування державним кадастровим реєстратором Громикою Наталією Володимирівною державної реєстрації земельної ділянки площею 4,4984 га на території Ліщинської сільської ради за межами населеного пункту в Кагарлицькому районі Київської області і перенесення інформації про неї до архівного шару;

- зобов`язати державного кадастрового реєстратора Громику Наталію Володимирівну вилучити з земельного шару інформацію щодо земельної ділянки площею 4,4984 га на території Ліщинської сільської ради за межами населеного пункту у Кагарлицькому районі Київської області і поновити державну реєстрацію цієї земельної ділянки за СФГ Гумінське .

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій відповідача щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки і перенесення інформації про неї до архівного шару, оскільки цими діями відповідача порушено законне право СФГ "Гумінське" на затвердження ним вже розробленої проектної документації щодо відведення земельної ділянки та отримання її в користування. Також позивач зазначив, що він не зареєстрував своє речове право не з власної вини, а тому що відповідач неодноразово відмовляв позивачу у реєстрації проектної документації.

Відповідач 1 позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що позивачем протягом року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не було зареєстровано. Вказана обставина є обов`язковою підставою для скасування реєстрації, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідач 2, на час прийняття рішення у даній справі, своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Ухвалою суду від 24.02.2020 відкрито загальне позовне провадження в даній адміністративній справі.

Протокольною ухвалою від 20.05.2020 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 16.06.2020.

У судове засідання, призначене на 16.06.2020, сторони, повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи не з`явилися. Через канцелярію суду надійшло клопотання від позивача про дальший розгляд справи без виклику сторін.

Протокольною ухвалою від 16.06.2020, керуючись ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст. 205 КАС України, суд на місці ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Ухвалою суду від 21.07.2020 залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 та призначено судове засідання на 05.08.2020.

Протокольною ухвалою суду від 05.08.2020 судове засідання відкладено у зв`язку із неявкою учасників справи.

У судове засідання, призначене на 26.08.2020, з`явився представник третьої особи, надав суду пояснення, у яких проти позову заперечував, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Позивач та відповідачі у судове засідання, призначене на 26.08.2020, не з`явилися, у зв`язку із чим, керуючись ст. 205 КАС України, суд на місці ухвалив продовжувати розгляд справи за відсутності позивача та відповідачів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника третьої особи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Як убачається із матеріалів справи, розпорядженням Кагарлицької районної державної адміністрації Київської області від 16.05.2017 С(Ф)Г "Гумніське" надано дозвіл на замовлення проекту із землеустрою щодо надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 8,5 га на території Ліщинської сільської ради за межами населеного пункту для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 5).

За замовленням С(Ф)Г "Гумінське" приватним підприємством "Єдиний Центр" розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду (а.с. 8)

Згідно витягу з Державного земельного кадастру, за заявою С(Ф)Г "Гумінське" державним кадастровим реєстратором Громикою Н.В. 15 вересня 2017 року внесено відомості до Державного земельного кадастру про державну реєстрацію земельної ділянки: кадастровий номер: 3222285200:03:307:0002; місце розташування: Київська область, Кагарлицький район, Ліщинська сільська рада; цільове призначення: 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; вид використання земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; форма власності: державна власність; площа земельної ділянки 4,4984 га (а.с. 7).

З листа Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 05.02.2020 позивачу стало відомо, що 27.11.2019 Державним кадастровим реєстратором Громикою Н.В. було подано заяву щодо виправлення помилки, що виникла під час реєстрації земельної ділянки з тих підстав, що проект землеустрою не відповідає чинному законодавству (а.с. 6).

Зі змісту вказаного листа також убачається, що 27.11.2017 заяву Державного реєстратора погоджено центральним держаним апаратом, скасовано реєстрацію земельної ділянки, а відомості про земельну ділянку перенесено до архівного шару.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідачів щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки із кадастровим номером: 3222285200:03:307:0002 звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України Про Державний земельний кадастр від 07.07.2011 р. № 3613-VI (далі - Закон № 3613-VI), Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 р. № 1051 (далі - Порядок № 1051).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону № 3613-VI передбачено, що Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Повноваження державного кадастрового реєстратора визначено статтею 9 Закону України Про Державний земельний кадастр . Зокрема, частиною першою вказаної статті передбачено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до частини четвертої вказаної статті державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій. Державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки (район, місто республіканського значення Автономної Республіки Крим, місто обласного значення) (ч. 6, 8 ст. 9 Закону № 3613-VI ).

У статті 16 Закону № 3613-VI передбачено, що земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера. Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці. Інформація про скасовані кадастрові номери земельних ділянок зберігається у Державному земельному кадастрі постійно.

Частинами 1, 2, 10 ст. 24 Закону № 3613-VI передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 3613-VI поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Пунктами 57, 114 Порядку № 1051 передбачено, що поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки у випадках, визначених пунктом 114 цього Порядку, та у разі виправлення помилки відповідно до пункту 156-2 цього Порядку.

Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: 1) поділу чи об`єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об`єднання; 2) коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника, - на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до зазначеного Реєстру.

У разі скасування державної реєстрації з підстав, зазначених у підпункті 2 цього пункту, Державний кадастровий реєстратор у десятиденний строк повідомляє про це особу згідно з додатком 23, за заявою якої здійснено державну реєстрацію земельних ділянок.

Відомості про земельну ділянку у разі скасування її державної реєстрації: набувають статусу архівних за рішенням Державного кадастрового реєстратора; відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи; зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно разом з відомостями про відповідного Державного кадастрового реєстратора, дату та час набуття статусу архівних такими відомостями.

Пунктом 138 Порядку № 1051 визначено, що відомості про земельну ділянку та інші об`єкти Державного земельного кадастру у разі виправлення помилки щодо реєстрації земельної ділянки або виправлення помилкового перенесення відомостей про земельну ділянку з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру та у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки або виправлення помилки щодо інших об`єктів Державного земельного кадастру: набувають статусу архівних за рішенням Державного кадастрового реєстратора; відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи; зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно разом з відомостями про відповідного Державного кадастрового реєстратора, дату та час набуття статусу архівних такими відомостями.

Системний аналіз викладених правових норм дає підстави стверджувати, що правова підстава для скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі (далі - ДЗК) виникає у разі, коли протягом одного року з дня здійснення такої реєстрації заявником не зареєстровано речове право на відповідну земельну ділянку з його вини. Разом із тим, вказана норма є імперативною, тобто не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

При цьому, скасування держаної реєстрації земельної ділянки в ДЗК зумовлює скасування її кадастрового номеру та закриття поземельної книги, а також відомості про таку земельну ділянку набувають статусу архівних за рішенням Державного кадастрового реєстратора та відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи.

За результатами розгляду справи, суд дійшов висновку, що дії державного реєстратора щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером №3222285200:03:307:0002 обґрунтовуються правовим чином, з огляду на наступне.

Суд звертає увагу на те, що державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 3222285200:00:307:0002 за заявою позивача була здійснена в ДЗК ще 15.09.2017, але з цього часу і протягом більше 2 років позивачем так і не здійснено реєстрацію речового права на вказану земельну ділянку, а також відсутні докази повідомлення відповідача про відповідні причини.

В обґрунтування підстав позовних вимог, позивач наголошував на тому, що він не мав можливості зареєструвати речове право на земельну ділянку, оскільки ГУ Держеокадастру у Київській області надумано та неправомірно відмовляло у реєстрації проектної документації.

Суд не погоджується з такими доводами позивача, оскільки земельна ділянка була зареєстрована в ДЗК ще 15.09.2017, тобто питання прийняття відповідачем проектної документації із землеустрою вже було вирішено, та з 15.09.2017 не впливало на реалізацію права позивача щодо реєстрації речових прав на земельну ділянку.

Отже, доводи позивача про те, що ГУ Держеокадастру у Київській області надумано та неправомірно відмовляло у реєстрації проектної документації не надають достатніх підстав для висновку про відсутність вини С(Ф)Г "Гумінське " щодо нездійснення реєстрації речового права на вказану ділянку та не підтверджуються будь-якими доказами.

У цьому контексті суд відзначає, що посилаючись на зазначені обставини, позивачем не було надано до суду жодних належних і допустимих у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України доказів, які б підтверджували, що позивач, вважаючи порушеним своє право діями (бездіяльністю) чи рішеннями відповідача, що за його твердженнями унеможливили здійснення реєстрації речового права на земельну ділянку та вказують на відсутність його вини, використав передбачені законодавством засоби захисту, зокрема оскаржив їх в судовому чи досудовому порядку, і рішенням компетентного суб`єкта влади вони визнанні протиправними.

Аналогічний висновок міститься в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2019 року у справі № 826/4542/18.

Аналізуючи доводи позивача, суд також відзначає, що у рішенні ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, визначений законом, відтак оскаржувані дії є правомірними.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частин 1 - 3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів наданих сторонами, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.

Повний текст рішення виготовлено 14 вересня 2020 року.