Ухвала

від 11.09.2020 по справі 2а-77/11/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

11 вересня 2020 року м. Київ № 2а-77/11/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В. розглянувши заяву Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про заміну сторони виконавчого провадження та щодо видачі дубліката виконавчого листа в адміністративній справі

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Переяслав-Хмельницькому Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фідес

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України у м. Переяслав-Хмельницькому Київської області звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фідес`про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування станом на 01.12.2010 року за період з липня по жовтень 2010 року у сумі 2 182, 40 грн., що складається з недоїмки із сплати страхових внесків, а саме: зі збору 33,2% - 2 058, 40 грн. та зі збору 2-5% - 124, 00 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01.02.2011 вказаний позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Фідес на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Переяслав-Хмельницькому Київської області заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у загальній сумі 2 182 (дві тисячі сто вісімдесят дві) грн. 40 коп.

04.03.2011 на виконання вказаної постанови Київським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №2а-77/11/1070.

10.09.2020 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області звернулось до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження та щодо видачі дубліката виконавчого листа в адміністративній справі № 2а-77/11/1070.

Розглянувши вказану заяву ГУ ПФУ у Київській області, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Зазначена норма кореспондується з положеннями частини п`ятої статті 15 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404-VIII, якою передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до частини другої статті 15 цього ж Закону, стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ, а боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

У відповідності до пункту 5 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 №3 Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби , юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час виконання виконавчих написів нотаріуса.

Підпунктом 18.4 пункту 18 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Водночас, суд звертає увагу заявника, що згідно з частиною другою статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України, заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.

Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом (ч.3 ст.166 КАС).

Частиною першою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: 1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; 2) найменування суду, до якого вона подається; 3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі; 4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; 5) підстави заяви (клопотання, заперечення); 6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення); 7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.

Відповідно до Національного стандарту України Державна уніфікована система документації Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003 до складу реквізитів документів входить підпис.

Отже, підпис як обов`язковий реквізит службового документа за наявності всіх інших обов`язкових реквізитів надає документу юридичної сили і свідчить про відповідальність особи за його зміст.

Згідно з абзацом першим підпункту 11 пункту 161 розділу XV Перехідні положення Конституції України (в редакції Закону України від 02.06.2016 № 1401-VIII Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 Конституції України виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року (абзац другий підпункту 11 пункту 161 розділу XV Перехідні положення Конституції України).

Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) , здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню (абзац третій підпункту 11 пункту 161 розділу XV Перехідні положення Конституції України).

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 131-2 Конституції України (в редакції Закону України від 02.06.2016 № 1401-VIII Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Закон України від 02.06.2016 № 1401-VIII Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) набрав чинності 30.09.2016.

Статтею 8 Конституції України встановлено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Отже, із системного аналізу наведених положень законодавства випливає, що представництво органів державної влади в адміністративному процесі має здійснюватися адвокатом - з 1 січня 2020 року.

У зв`язку з вищенаведеним, суд зазначає, що право на підписання заяви у даній справі як представник органу державної влади має виключно адвокат.

При цьому, суд зазначає, що нормами Кодексу адміністративного судочинства України допускається самопредставництво суб`єкта владних повноважень, тобто звернення керівника суб`єкта владних повноважень який визначений в Єдиному державному реєстрі фізичних осіб-підприємців, юридичних осіб та громадських формувань.

Частиною четвертою статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність .

Суд зазначає, що заява Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області підписана - представником Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - Артуром Шпанюком.

При цьому, слід зазначити, що в якості доказу на підтвердження повноважень діяти від імені Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області до суду надано довіреність від 02.01.2020 № 54/101-01.

Суд констатує, що документів які б підтверджували повноваження Шпанюка Артура Вікторовича як адвоката до матеріалів заяви не долучено. Відомості про те, що Шпанюк Артур Вікторович є адвокатом в Єдиному реєстрі адвокатів України відсутні.

Таким чином, додана до вищевказаної заяви довіреність не є документом, що посвідчує повноваження Шпанюка А.В. на підписання поданої до суду заяви.

Також, до заяви позивачем в якості доказу на підтвердження повноважень представника в порядку самопредставництва суб`єкта владних повноважень Шпанюка А.В.. додано:

- копію витягу з наказу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 13.06.2019 №188-о про переведення Шпанюка Артура Вікторовича на посаду головного спеціаліста-юрисконсульта відділу представництва інтересів в судах та інших органах №4 юридичного управління Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області,

- копію Посадової інструкції головного спеціаліста-юрисконсульта відділу представництва інтересів в судах та інших органах №4 юридичного управління, затвердженого начальником Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області В.Фатхутдіновим 18.03.2019;

- копію Положення про юридичне управління Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, затвердженого наказом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 18.03.2019 №188.

Суд зазначає, що пунктом 11 розділу XV Перехідні положення Конституції України врегульовані саме питання представництва. Про самопредставництво в Конституції України не йдеться, воно передбачено лише відповідними положеннями процесуальних кодексів.

За загальним правилом, самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення. Принаймні, таке розуміння цих правовідносин закладене у частині 10 статті 39 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю від 6 лютого 2018 року № 2275-VIII. Таке ж визначення означеного поняття було відображено у попередній редакції статті 55 КАС України.

Разом з тим, змінами, внесеними до КАС України Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення від 18 грудня 2019 року № 390-IX розширено випадки самопредставництва юридичної особи, суб`єкта владних повноважень і визначено, що юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені та визначено вичерпний перелік документів, що можуть підтвердити відповідні повноваження: відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту ) (ч. 3 ст. 55 КАС України у чинній редакції). Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника (частина 4 цієї статті).

З аналізу змісту цієї норми закону вбачається, що допуск особи до участі у справі та визнання належно вчиненими будь-яких інших з переліку передбачених статтею 44 КАС України процесуальних прав можливий за умови сукупної наявності обох цих умов. Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).

Поряд з тим, залишаються чинними і такими, що підлягають обов`язковому виконанню, приписи ЦК України та Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 15 травня 2003 року № 755-IV (далі - Закон № 755-IV) з наступними змінами та доповненнями.

Так, держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом (ч.2 ст.167 ЦК України). До юридичних осіб публічного права, що створені державою, слід віднести й органи влади та управління: Верховну Раду України, КМУ, міністерства, відомства, державні комітети, інспекції, і т і.

Частиною першою статті 82 ЦК України визначено, що на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації ( ч.4 ст.87 ЦК України).

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, регулюються, окрім ЦК України, спеціальним Законом № 755-IV.

Загальні засади державної реєстрації, а також її основні принципи визначені в статті 4 вказаного Закону. До них, зокрема, належать обов`язковість та публічність державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі.

З метою забезпечення державних органів достовірною інформацією створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр, Реєстр) (ч.1 ст. 7 Закону № 755-IV) .

Обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи , у тому числі: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (ч.3 ст.9 Закону).

При цьому, відповідно до пункту другого частини першої статті першої цього закону Витяг з Єдиного державного реєстру (далі - Витяг) містить відомості, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.

Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений статтею 10 Закону № 755-IV, яка, зокрема, визначає, що внесені до Реєстру документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі. Якщо ж відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі.

Отже, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.

Аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд в ухвалах від 21.01.2020 у справі №2140/1691/18, від 10.02.2020 у справі №420/1462/19.

При цьому, Верховний Суд в ухвалах від 21.01.2020 у справі №2140/1691/18 та від 10.02.2020 у справі №420/1462/19 відзначив, що у сфері державної реєстрації діє принцип мовчазної згоди, згідно з яким державний реєстратор набуває право на проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій навіть без одержання від державних органів у порядку та випадках, визначених цим Законом, відповідних документів (крім судових рішень та виконавчих документів) або відомостей, за умови, що відповідні державні органи у встановлений цим Законом строк не направили до державного реєстратора такі документи або відомості.

Судом встановлено, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548) керівником та підписантом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548) з 04.08.2011 є Фатхутдінов Василь Гайнулович . Відомості про особу, що підписала позовну заяву від 26.08.2020 №1000-0804-7/69214, в Реєстрі відсутні.

Таким чином, відповідачем не надано доказів належного уповноваження Шпанюка А.В. на вчинення будь-яких процесуальних дій від імені Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у розумінні статей 55, 59 КАС України ані в порядку представництва, ані в порядку самопредставництва суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заяву підписано особою, право якої на вчинення таких дій від імені Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області не підтверджено у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Враховуючи викладене, заява Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 30.07.2020 вих. № 1000-0805-7/61888 в адміністративній справі №2а-77/11/1070 має бути повернута Головному управління Пенсійного фонду України у Київській області без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 57, 59, 166, 167, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

1. Заяву Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 30.07.2020 вих. № 1000-0805-7/61888 про заміну сторони виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого листа в адміністративній справі № 2а-77/11/1070, - повернути Головному управлінню Пенсійного фонду України у Київській області, без розгляду.

2. Копію ухвали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Панова Г. В.