Рішення

від 14.09.2020 по справі 420/2670/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/2670/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про визнання протиправним та скасування розрахунку великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту №041393 від 23.01.2020 року та постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №191208 від 16.03.2020 року,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 30 березня 2020 року надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати розрахунок великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту №041393 від 23.01.2020 року;

- визнати протиправною та скасувати постанову Укртрансбезпеки в Одеській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №191208 від 16.03.2020 року.

Позиція позивача обґрунтовується наступним

У позові зазначено, що 06.08.2018 року позивач зареєструвався фізичною особою підприємцем з певними видами діяльності, в тому числі - 60.24.0 діяльність автомобільного вантажного транспорту.

Як стверджує позивач, 01 грудня 2019 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю ВЕРАНТ СЕРВІС було укладено письмовий договір № 5/02, відповідно до п. 1.1 якого Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується організовувати перевезення вантажу сільгосппродукції. Термін дії договору - до 31 грудня 2020 року і до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

23.01.2020 року на підставі товарно -транспортної накладної серії 12ААЗ № 876721 та раніше укладеного письмового договору № 5/02 від 1 грудня 2019 року з Товариством з обмеженою відповідальністю ВЕРАНТ СЕРВІС водій ОСОБА_2 на вантажному автомобілі позивача марки МАЗ, д/н НОМЕР_1 здійснював перевезення зерна пшениці загальною масою - 21720 т, загальна маса автомобіля з зерном пшениці складала 36840 т. Дане зерно водієм ОСОБА_2 розвантажено на ТОВ ТІС Зерно , де також було зазначено загальну масу автомобіля з зерном пшениці - 36840 т, а загальна маса зерна пшениці вказана - 21700 кг.

З посиланням на фактичні обставини справи, позивач зазначив, що 23.01.2020 року на а/д М-28 Одеса - Южне здійснено посадовою особою Укртрансбезпеки габаритно - ваговий контроль в русі вантажного автомобіля марки МАЗ, д/н НОМЕР_1 з зерном пшениці, відповідно до проведеного зважування загальна маса автомобіля з зерном пшениці склала - 38250 т. Позивач вказує, що йому не відомо на якому саме габаритно-ваговому комплексі здійснено зважування, тому як жодний із складених документів не містить його назву. Після зважування складено чотири письмових документи: 1. довідка № 033621 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 23.01.2020 року; 2. акт № 041393 про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів від 23.01.2020 року; 3. акт № 205152 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний

транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 23.01.2020 року, 4. розрахунок великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту № 041393 від 23.01.20 року, - які отримано позивачем 29.02.2020 року.

Позивач вказує, що він двічі, 10.03.2020 року та 16.03.2020 року викликався на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та/або порушення Кодексу України про адміністративні правопорушення по актам проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 205152 від 23.01.20 р. На вищезазначених засіданням був присутній адвокат ОСОБА_3 , який діяв в інтересах позивача та надавав усні пояснення відносно відсутності ознак адміністративного правопорушення, а саме: вказував, що позивач не є перевізником вищезазначеного вантажу, а також пояснював, що оскільки вантаж є сипучим, то і ознаки правопорушення відсутні.

Але, всупереч пояснень представника позивача, в.о. начальника Управління - Геннадієм Кучеренко складено 16 березня 2020 року та підписано постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 191208, за якою на позивача покладено відповідальність за абз. 16 ч.1 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт .

Позивач стверджує, що під час вчинення порушення водієм ОСОБА_2 на транспортному засобі марки МАЗ, д/н НОМЕР_1 , здійснювалося перевезення вантажу - пшениці, відповідно до товарно- транспортної накладної серії 12ААЗ № 876721 від 23.01.2020 року, зерно пшениці належить ТОВ ВЕРАНТ СЕРВІС , код ЄДРПОУ 43078803. Вказана товарно-транспортна накладна є документом, який у розумінні ст. 908, 909 Цивільного кодексу України, ст. 50 Закону України "Про автомобільний транспорт", підтверджує факт укладення договору перевезення вантажу між перевізником та відправником (вантажовідправником).

На думку позивача, з наведеного слідує, що ФОП ОСОБА_1 у спірних правовідносинах не є перевізником у розумінні Закону України Про автомобільний транспорт , так як транспортний засіб фактично використовувався іншою особою, у той час як за ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт покладено виключно на автомобільного перевізника.

При цьому, на переконання позивача, законність або незаконність використання іншою особою належного позивачу транспортного засобу для здійснення вантажних автомобільних перевезень не є підставою для визначення правового статусу позивача як перевізника.

На переконання позивача, транспортний засіб марки МАЗ, д/н НОМЕР_1 є приватною власністю позивача, а саме - ОСОБА_1 , а тому позивач мав законне право передавати керування цим транспортним засобом іншій фізичній особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційні документи на цей транспортний засіб. Проте, в даному випадку це жодним чином не зробить позивача учасником правовідносин, які витікають з договору перевезення вантажу, укладеного згідно товарно-транспортної накладної серії 12ААЗ № 876721 від 23.01.2020 року

Виходячи з вищенаведеного, позивач стверджує, що він у спірних правовідносинах не є перевізником у розумінні Закону України Про автомобільний транспорт .

Таким чином, відповідач у даному випадку діяв без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 23.01.2020 року.

Крім того, відповідно до ч. 3.3. ст.3 Закону України від 5 квітня 2001 року №2346-ІІІ Про платіжні системи та переказ коштів в Україні гривня як грошова одиниця України (гривня) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів та розрахунків.

Спірний розрахунок плати за проїзд визначений не в національній валюті - гривні, а в євро, суперечить зазначеному закону.

У позовній заяві також вказано, що у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово

За твердженням позивача, транспортний засіб марки МАЗ, д/н НОМЕР_1 з зерном пшениці внаслідок габаритно-вагового контролю 23.01.2020 р. не затримувався працівником Укртрансбезпеки та після проходження габаритно-вагового контролю подальший рух не заборонявся.

Позивач також звернув увагу на те, що перевозився сипучий вантаж, який є рухомим під час руху автомобіля, а тому його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, що в свою чергу не дає можливості за відсутності відповідної методики зважування : достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень. В свою чергу, зважування відбувалось у русі автотранспорту.

Окрім іншого, позивач зазначає, що відповідно до п. 19 Порядок № 879, під час проведення габаритно- вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку. Хоча вказаним положенням Порядку № 879 і передбачена наявність методики, на підставі якої проводиться процес вимірювання (зважування) габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісі (осі) транспортного засобу, як на дату проведення ГВК, так і на даний час відповідна методика Мінекономрозвитку не затверджена.

Також, за твердженням позивача, у день здійснення зважування відповідачем транспортних засобів загальна маса транспортного засобу марки МАЗ, д/н НОМЕР_1 з зерном пшениці не перевищувала 40т.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01.04.2020 адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про визнання протиправним та скасування розрахунку великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту №041393 від 23.01.2020 року та постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №191208 від 16.03.2020 року залишено без руху та позивачу надано 5-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.

У зв`язку з усуненням недоліків позовної заяви, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року прийнято позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про визнання протиправним та скасування розрахунку великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту №041393 від 23.01.2020 року та постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №191208 від 16.03.2020 року (з урахуванням уточненої позовної заяви вхід. №15394/20) та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України.

Вказаною ухвалою суду також витребувано з Управління Укртрансбезпеки в Одеській області та зобов`язано надати у строк до 20 травня 2020 року належним чином засвідчені копії:

- довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю №033621 від 23.01.2020 року;

- акту про перевищення транспортним засобом нормативно-вагових параметрів №041393 від 23.01.2020 року;

- акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №205152 від 23.01.2020 року;

- розрахунку великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту №041393 від 23.01.2020 року;

- постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №191208 від 16 березня 2020 року.

Копію ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року про відкриття провадження по справі та позов з додатками отримано Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області 22.04.2020, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення.

Копію ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року про відкриття провадження по справі та позов з додатками отримано Державною службою України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) 23.04.2020, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвалою суду від 16.04.2020 року судом встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, роз`яснивши право подати в цей самий строк заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (із наступними змінами) на всій території України запроваджено карантин.

У зв`язку з цим пунктом 9 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 року №540-IX (далі - Закон України №540-IX від 30.03.2020 року), який набрав чинності 02 квітня 2020 року, розділ VI «Прикінцеві положення» КАС України доповнено пунктом 3, яким передбачено автоматичне продовження визначених статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу процесуальних строків, в тому числі і строків розгляду справи, подання інших заяв по суті справи, тощо на період дії карантину.

В подальшому, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18 червня 2020 року №731-IX (далі - Закон України №731-ІХ від 18.06.2020 року) , пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України викладено в новій редакції, згідно якої встановлені цим Кодексом процесуальні строки поновляються судом лише за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом).

Пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 року також було визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Закон України №731-ІХ від 18.06.2020 року набрав чинності 17.07.2020 року, відповідно продовжені Законом України №540-IX від 30.03.2020 процесуальні строки закінчилися 06.08.2020 року.

Таким чином, з урахування отримання відповідачем копії ухвали суду про відкриття провадження у справі та позову з додатками 20.07.2020, відзив на позовну заяву повинен бути поданий відповідачем до суду у строк до 06.08.2020 включно.

Згідно з ч.1 ст.120 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. При цьому, відповідно до ч.9 ст.120 КАС України, строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Разом з цим, станом на 14.09.2020 року відповідачами до суду відзиву на позовну заяву не надано, а відповідачем Управління Укртрансбезпеки в Одеській області - також не надіслані витребувані судом належним чином засвідчені копії документів.

Станом на 14.09.2020 року інших заяв по суті та додаткових доказів по справі від сторін не надходило.

Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки жодних заяв від учасників справи щодо можливості продовження процесуальних строків по справі подано не було, тому суд вважає, що жодних перешкод для вирішення даної справи та ухвалення судового рішення не має.

При цьому, як вже зазначено судом, розгляд справи здійснено в межах строків, з урахуванням положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 року №540-IX та Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 18 червня 2020 року №731-IX.

Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем з 06.08.2018 року, основним видом діяльності якого є 49.41 - вантажний автомобільний транспорт (т.1 а.с.10).

01.12.2019 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю ВЕРАНТ СЕРВІС укладено договір №5/02, згідно з п.1.1. якого замовник (ТОВ ВЕРАНТ СЕРВІС ) доручає, а виконавець (позивач) зобов`язується організувати перевезення вантажу сільгосппродукції. Строк дії договору визначений до 31.12.2020 року (т.1 а.с.11-13).

Відповідно до товарно-транспортної накладної серії 12ААЗ №876721 від 23.01.2020 року, позивач, як перевізник, прийняв до перевезення від ТОВ ВЕРАНТ СЕРВІС сільгосппродукцію (пшениця 3 класу 2019 року) насипом загальною масою 21700 кг. Перевезення здійснено на транспортному засобі МАЗ, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 за маршрутом с. Вікторівка Березівського району Одеської області - ТОВ ТІС-Зерно , порт Южний. Маса транспортного засобу складає 15140 кг. Маса брутто при цьому складає 36840 кг. Дата та час прибуття до ТОВ ТІС Зерно - 23.01.2020 16 год. 27 хв. Дата та час розвантаження: 23.01.2020 21 год. 37 хв.(т.1 а.с.14).

Вказаний транспортний засіб належить на праві власності позивачу, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 (т.1 а.с.28).

23.01.2020 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки в Одеській області на а/д М-28 Одеса-Южне проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, про що складено відповідний акт №205152 від 23.01.2020 року (т.1 а.с.18).

У вказаному акті зазначено, що під час перевірки 23.01.2020 року о 17 год. 18 хв. виявлено порушення п.22.5 ПДВ України, а саме: при перевезенні вантажу (пшениця) згідно ТТН 876721 за маршрутом с. Вікторівка, Одеська область, Березівський район - с. Візірка, Одеська область, перевантаження на здвоєну вісь склала 30650 кг при допуску 16000 кг, відповідальність за яке передбачена абз. 16 ч.1 ст.60 Закону України Про автомобільний транспорт - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу. В акті також зазначено, що водій транспортного засобу з актом ознайомлений та від підпису відмовився (т.1 а.с.18).

Посадовою особою Управління Укртрансбезпеки в Одеській області складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №039621 від 23.01.2020 року, в якій зазначено, що автомобіль МАЗ моделі 551608-236, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , мав навантаження на осі тон: 1) 7600 кг; 2)15300 кг; 3)15300 кг. Повна маса транспортного засобу складає 38250 кг. При цьому, у довідці відсутній підпис оператору вагового комплексу (т.1 а.с.16).

У зв`язку з виявленим порушенням, посадовою особою Управління Укртрансбезпеки в Одеській області складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №041393 від 23.01.2020 року, у якому, що транспортний засіб МАЗ, моделі 551608-236, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , мав фактичну масу 38250 кг при нормативно допустимій у 40000 кг, а також 7600 кг на одиночну вісь при нормативно допустимій 11000 кг та 30650 кг на здвоєну вісь при нормативно допустимій у 16000 кг. При цьому, в акті №041393 від 23.01.2020 року зазначено наступний маршрут руху: с. Вікторівка, Одеська область, Березівський район - ТІС, Зерно - Візірка, Одеська область (т.1а.с.17).

На підставі акту №041393 від 23.01.2020 року, Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних засобів автомобільними дорогами загального користування за маршрутом руху с. Вікторівка, Березівський район, Одеської області - с. Візірка, Одеської області, за пройденою відстанню 63 км, відповідно до якого позивачу визначено до сплати суму у розмірі 761,32 євро (т.1 а.с.19).

Судом встановлено, що Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області 24.02.2020 року на адресу позивача складено запрошення для участі у розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та/або порушення Кодексу України про адміністративні правопорушення за актом №205152 від 23.01.2020 року, яке відбудеться 10.03.2020 року (т.1 а.с.20).

Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області 10.03.2020 року на адресу позивача складено повторне запрошення для участі у розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та/або порушення Кодексу України про адміністративні правопорушення за актом №205152 від 23.01.2020 року, яке відбудеться 16.03.2020 року (т.1 а.с.21).

16.03.2020 року Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області, разом із супровідним листом №24017/32/24-20 від 16.03.2020 року, позивачу надіслано постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №191208 від 16.03.2020 року (т.1 а.с.22-зворотній бік).

У вказаній постанові про застосування адміністративно-господарського штрафу №191208 від 16.03.2020 року зазначено, що ФОП ОСОБА_1 23.01.2020 року, а/д М-28, Одеса-Южне (підстава: Акт від 23.01.2020 року №205152) допущено порушення, відповідальність за яке передбачена абз.16 ч.1 ст.60 Закону України Про автомобільний транспорт та застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф у розмірі 34000,00 грн.

Позивач, не погоджуючись з постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу №191208 від 16.03.2020 року та розрахунком плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних засобів автомобільними дорогами загального користування, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Джерела права та висновки суду

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України Про автомобільний транспорт №2344-III від 05.04.2001 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2344-III), відповідно до статті 1 якого автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

За приписами частини 3 статті 6 Закону №2344-III, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, забезпечує: формування та реалізацію державної політики у сфері автомобільного транспорту; нормативно-правове регулювання; визначення пріоритетних напрямів розвитку автомобільного транспорту.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення, а також законодавства про судноплавство на суднах, у морських і річкових портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах України, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу (пункт 8 Положення №103).

Згідно зі статтею 2 Закону №2344-III, законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України Про транспорт , Про дорожній рух , чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Відповідно до частини 2 статті 48 Закону №2344-III, документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, для автомобільного перевізника, є: документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія: посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Приписами частини 4 статті 48 Закону №2344-III визначено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Як передбачено частиною 2 статті 29 Закону України Про дорожній рух , з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 33 Закону України Про автомобільні дороги встановлено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 3 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого 25 лютого 2009 року постановою Кабінету Міністрів України №207 (далі - Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні ), крім документів, зазначених у пунктах 1 і 2 цього переліку, є необхідними у разі перевезення: вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень - дозвіл на рух автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, виданий Державтоінспекцією.

Як зазначено у пункті 1 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні , для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, необхідними документами для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні є: фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка; товарно-транспортна накладна; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Відповідно до пунктів 11.1-11.6 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні , затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 (надалі - Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні ), основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення (частина 1 статті 48 Закону №2344-III).

За приписами пункту 31 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами , видача дозволу та подання документів, необхідних для його отримання, переоформлення, видачі дубліката та анулювання, здійснюються через дозвільний центр. Для отримання дозволу перевізник або уповноважена ним особа подає дозвільному центру: заяву, в якій зазначаються заплановані строки проїзду транспортного засобу, маршрут руху, геометричні (висота, ширина, довжина) і вагові (загальна вага, осьові навантаження) параметри транспортного засобу, інформація про вантаж, найменування, адреса, телефон перевізника та прізвище відповідальної за перевезення особи; копії погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв`язку щодо проїзду автотранспорту; документ, що підтверджує внесення плати за оформлення дозволу.

Рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (стаття 33 Закону України Про автомобільні дороги від 08.09.2005 №2862-IV).

Як зазначено у пункті 6.3 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні , при перевезенні вантажів у критих автомобілях і причепах, окремих секціях автомобілів, контейнерах і цистернах, опломбованих Замовником, визначення маси вантажу виконується Замовником.

Згідно з пунктом 6.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначати масу чи кількість вантажу у вантажовідправника і вантажоодержувача потрібно однаковим способом. При прийманні вантажу для перевезення за масою треба зважити весь вантаж. Визначення загальної маси вантажу зважуванням окремих місць забороняється.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567) ( у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.4 Порядку №1567, державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

За приписами пунктів 20, 21 Порядку №1567, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. № 879 (далі - Порядок №879).

У підпункті 4 пункту 2 Порядку №879 зазначено, що габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

При цьому, підпункт 5-1 пункту 2 Порядку №879 визначає, що документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.

Згідно із підпунктами 6, 7, 8, 9 та 11 пункту 2 Порядку №879, вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики.

Місце здійснення габаритно-вагового контролю - спеціально облаштоване місце розташування стаціонарних або пересувних пунктів габаритно-вагового контролю.

Стаціонарний пункт габаритно-вагового контролю (далі - стаціонарний пункт) - позначене відповідними дорожніми знаками та розташоване поблизу проїзної частини дороги відокремлене місце для здійснення контролю навантаження на вісь (осі) транспортних засобів, загальна маса та/або габарити яких перевищують установлені параметри, де розташовані спеціальні службові приміщення, споруди з вимірювальним і зважувальним обладнанням, а також майданчики для зберігання вантажів та стоянки транспортних засобів;

Пересувний пункт габаритно-вагового контролю (далі - пересувний пункт) - спеціальний транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами. Місце здійснення габаритно-вагового контролю позначається відповідними тимчасовими дорожніми знаками;

Точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритновагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті.

Пунктом 3 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Відповідно до пунктів 12 - 14 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

При цьому, суд зазначає, що вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування затверджено наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 року № 255.

Пунктом 16 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

Згідно з п.18 Порядку №879, за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Форма довідки затверджена про здійснення габаритно-вагового контролю затверджена спільним наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 року №1007/1207, у якій передбачено її складання та підписання посадовою особою Укртрансінспекції, що проводила габаритно-ваговий контроль, та оператором вагового комплексу.

Відповідно до п.20 Порядку №879, за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

У розумінні Порядку №879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 №1306. При цьому, транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки (підпункт 3 пункту 2 Порядку № 879).

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30 затверджено Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (надалі - Правила №30), які встановлюють єдині вимоги до проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів з вантажем або без нього автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.

Пунктом 3 Правил №30 визначено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Згідно з пунктом 4 Правил №30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності через центри надання адміністративних послуг.

Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв`язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Пунктом 7 Порядку №30 передбачено, що дозвіл видається на одноразовий проїзд великогабаритного та великовагового транспортного засобу. У разі здійснення постійних проїздів по одному маршруту тим самим транспортним засобом дозвіл може видаватися на кілька проїздів, але не більше ніж на три місяці.

Відповідно до пункту 28 Порядку №30 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Перевізник має право на відшкодування вантажовідправником чи замовником коштів, внесених у рахунок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу.

Погодження маршруту видається після внесення в установленому розмірі плати за проїзд. У разі прийняття рішення про відмову перевізника від проїзду за погодженим маршрутом внесена плата за проїзд не повертається.

Вирішуючи позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови Укртрансбезпеки в Одеській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №191208 від 16.03.2020 року, суд зазначає наступне.

Так, позивач у позовній заяві зазначає, що він не є перевізником у розмінні норм Закону України Про автомобільним транспорт , оскільки передав управління транспортним засобом іншій особі.

Натомість, судом встановлено та не заперечується позивачем у позовній заяві, що позивач є фізичною особою-підприємцем та здійснює господарську діяльність за КВЕД 49.41 - вантажний автомобільний транспорт, який, відповідно до Класифікатору видів економічної діяльності ДК 009:2010, затвердженого наказом Держспоживстандарту від 11.10.2010 року №457, включає усі види перевезень вантажним автомобільним транспортом, зокрема, перевезення непакованих вантажів (навалом).

Судом встановлено та не заперечується позивачем у позові, що між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю ВЕРАНТ СЕРВІС укладено договір №5/02, згідно з п.1.1. якого замовник (ТОВ ВЕРАНТ СЕРВІС ) доручає, а виконавець (позивач) зобов`язується організувати перевезення вантажу сільгосппродукції. Строк дії договору визначений до 31.12.2020 року.

На виконання зазначеного договору, позивачем надано ТОВ ВЕРАНТ СЕРВІС послуги з перевезення сільськогосподарської продукції, що підтверджується товарно-транспортною накладною серії 12ААЗ №876721 від 23.01.2020 року.

Суд оцінює зазначені обставини в контексті інформації, яка міститься у транспортних документах, а саме: товарно-транспортній накладній серії 12ААЗ №876721 від 23.01.2020 року, якою супроводжувався вантаж та згідно якої автомобільним перевізником зазначено позивача - ПП ОСОБА_4 ..

Як вже зазначено судом, за визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України Про автомобільний транспорт , автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; внутрішні перевезення - перевезення пасажирів та/чи вантажів територією України без перетину державного кордону України.

Частиною 1 статті 33 Закону України Про автомобільний транспорт визначено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Отже, згідно з положеннями Закону України Про автомобільний транспорт , позивач у даному випадку має статус перевізника.

Отже, твердження позивача про те, що він у спірних правовідносинах не є перевізником у розумінні Закону України Про автомобільний транспорт є безпідставним та необґрунтованим, з огляду на встановлені обставини судом.

Суд відхиляє посилання позивача на п.19 Порядку № 879, відповідно до якого органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю мають керуватись методикою, затвердженою Мінекономрозвитку, оскільки вказаний пункт виключений з Порядку №879 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №671 Про внесення змін до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні .

Крім того, є безпідставними посилання позивача на характер вантажу, що перевозився, а саме: перевезення насипом (пшениця), який є рухомим під час руху транспортного засобу, а тому його маса є несталою в різних точка автомобіля, оскільки наказом Міністерства транспорту України Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні від 14.10.2014 № 363 саме на водія та перевізника покладено ряд обов`язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу.

Пунктами 8.14-8.15 гл. 8 зазначених Правил передбачено, що завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху.

Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.

У свою чергу, п. 12.5 гл. 12 Правил дорожнього руху передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова; волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

За таких обставин слід дійти висновку, що водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема, сипучого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху, а тому доводи позивача щодо сипучості вантажу суд вважає необґрунтованим.

Суд також вважає безпідставним доводи позивача про те, що транспортний засіб не затримувався працівником Укртрансбезпеки та після проходження габаритно-вагового контролю подальший рух не заборонявся, адже, відповідно до Порядку № 879, права вжиття заходів із затримання транспортного засобу покладене на відповідні підрозділи поліції, а не на органи Укртрансбезпеки.

Разом з цим, суд зазначає, що посадовими особами Управління Укртрансбезпеки в Одеській області в акті про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №205152 від 23.01.2020 року відображено дату та час проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом: 23.01.2020 року 17 година 18 хвилин.

При цьому, місцем перевірки визначено а/д М-28 Одеса-Южне, а маршрут руху транспортного засобу - с. Вікторівка, Одеська область, Березівський район - с. Візірка, Одеська область.

Аналогічні дані зазначені в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №041393 від 23.01.2020 року.

Водночас, як вбачається з відміток у товарно-транспортній накладній серії 12ААЗ №876721 від 23.01.2020 року, транспортний засіб МАЗ, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , рухався за маршрутом: с. Вікторівка Березівського району Одеської області - ТОВ ТІС-Зерно , порт Южний, - та прибув до місця призначення 23.01.2020 року о 16 годині 27 хвилин. Дата та час розвантаження у вказаній товарно-транспортній накладній зазначені: 23.01.2020 року о 21 год. 37 хв.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в акті про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №205152 від 23.01.2020 року та в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №041393 від 23.01.2020 року зазначені данні, які не узгоджуються із товарно-транспортними документами, наявними у водія транспортного засобу, а тому, суд критично ставиться до здійснення перевірки посадовими особами Управління Укртрансбезпеки в Одеській області 23.01.2020 року о 17 годині 18 хвилин на а/д Одеса-Южне, з огляду на перебування транспортного засобу в іншому місці, ніж зазначено у вказаних актах посадових особі Управління Укртрансбезпеки в Одеській області.

Крім того, суд звертає увагу на те, що у довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю №039621 від 23.01.2020 року відсутній підпис оператору вагового комплексу, де мало проводитись зважування транспортного засобу.

Таким чином, суд зазначає, що довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю №039621 від 23.01.2020 року оформлена з порушенням вимог, передбачених наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 року №1007/1207, яким затверджено форму відповідної довідки.

Суд також зазначає, що відповідно до Порядку №879, габаритно-ваговий контроль може бути документальний та/або точний. При цьому, проведення документального контролю Порядком №879 передбачено лише у випадку визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.

Водночас, за аналіз норм Порядку №879 дає підстави для висновку, що визначення відповідного навантаження на вісі транспортного засобу можливе лише при здійсненні точного габаритно-вагового контролю, який має здійснюватись на стаціонарному або пересувному пункті за допомогою вимірювального і зважувального обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази про проведення точного габаритно-вагового контролю посадовими особами Управління Укртрансбезпеки в Одеській області з використанням відповідного вимірювального та зважувального обладнання на пересувному або стаціонарному пункті (талон про зважування, свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, тощо).

Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд враховує, що відповідачами по справі не надано до суду відзивів на позовну заяву, а також не надано доказів , які витребувано ухвалою суду від 16.04.2020 року.

При цьому, суд зауважує, що, відповідно до ч.4 ст.159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

З урахуванням неподання відповідачами відзивів та не зазначення суду жодних причин їх неподання, суд має розцінити це як визнання позову відповідачами.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про недоведеність здійснення уповноваженими особами Управління Укртрансбезпеки в Одеській області габаритно-вагового контролю 23.01.2020 року о 17 год. 18 хв. на а/м Одеса-Южне на пересувному або стаціонарному пункті з використанням відповідного вимірювального та зважувального обладнання у відповідності до вимог законодавства, а, відтак, про безпідставність прийняття Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №191208 від 16.03.2020 року.

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови Укртрансбезпеки в Одеській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №191208 від 16.03.2020 року підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасувати розрахунку великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту №041393 від 23.01.2020 року, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Частиною першою статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень"; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Аналіз вищевказаних норм дає підстави для висновку, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права та охоронювані законом інтереси рішеннями, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, проте, ці рішення, дії чи бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

В свою чергу, за своєю правовою природою оскаржуваний розрахунок не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні ч.1 ст. 19 КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача, а тому не може бути предметом спору. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в рішенні від 30 січня 2019 року по справі №803/3/18 та Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 15 травня 2019 року по справі №807/1277/17.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. Ruiz-Mateos v. Spain, рішення від 23 червня 1993 р., серія A, N 262, с. 25, § 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands, рішення від 27 жовтня 1993 р., серія A, N 274, с. 19, § 33 та Ankerl v. Switzerland, рішення від 23 жовтня 1996 р., Reports 1996-V, стор. 1567-68, § 38). Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (див. рішення у справі Ruiz-Mateos, наведене вище, с. 25, § 63).

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про визнання протиправним та скасування розрахунку великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту №041393 від 23.01.2020 року та постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №191208 від 16.03.2020 року підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 4204 грн. (чотири тисячі двісті чотири гривні) згідно платіжних доручень: №180 від 20.03.2020 року на суму 2102,00 грн. та №181 від 24.03.2020 року на суму 2102,00 грн., - за одну позовну вимогу майнового характеру та одну позовну вимогу немайнового характеру. (т.1 а.с.8,9).

При цьому, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною та скасування постанови Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №191208 від 16.03.2020 року.

Тобто, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги майнового характеру.

З урахуванням задоволення позовної заяви майнового характеру фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що сума судового збору у розмірі 2102,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 90, 139, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (просп. Перемоги, буд.14, м. Київ, 03135, код ЄДРПОУ 39816845), Управління Укртрансбезпеки в Одеській області (вул. Успенська, буд.4, м. Одеса, 65014) про визнання протиправним та скасування розрахунку великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту №041393 від 23.01.2020 року та постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №191208 від 16.03.2020 року - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №191208 від 16.03.2020 року.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 2102,10 грн. (дві тисячі сто дві гривні).

Рішення суду набирає законної сили, згідно ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

При цьому, відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Суддя С.О. Cтефанов

.