Рішення

від 16.09.2020 по справі 440/3739/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/3739/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Кременчуцька виправна Колонія (№69)" про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової компенсації,

В С Т А Н О В И В:

15 липня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної установи "Кременчуцька виправна Колонія (№69)" про визнання протиправною бездіяльності Державної установи "Кременчуцька виправна колонія (№ 69)" щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно у сумі 11627,06 грн.; стягнення з Державної установи "Кременчуцька виправна колонія (№ 69)" на користь ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у сумі 11627,06 грн.

Підставою для звернення до суду позивач зазначає порушення своїх прав бездіяльністю відповідача, що полягає у невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно у сумі 11627,06 грн. згідно Порядку забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2013 року № 578.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №440/3739/20, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. У зв`язку з чим суд, керуючись частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснює розгляд справи за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

Наказом начальника Державної установи "Кременчуцька виправна колонія (№ 69)" від 13.04.2020 року № 14/ОС-20 "Про особовий склад" відповідно до пункту 4 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) звільнено старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_1 , заступника начальника відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Державної установи "Кременчуцька виправна колонія (№ 69)", 13.04.2020 року /а.с. 6/.

Довідкою Державної установи "Кременчуцька виправна колонія (№ 69)" № 7/Ц-43/20 від 13.04.2020 року підтверджено, що позивачу належить грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, в розмірі 11627,06 грн. /а.с. 7/.

У зв`язку з невиплатою грошової компенсації вартості за неотримане речове майно позивач звернулася до керівника Державної установи "Кременчуцька виправна колонія (№ 69)" з вимогою в порядку досудового врегулювання спору від 16.06.2020 року, в якій просила негайно виплатити грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у належній ій сумі /а.с. 8/.

Листом відповідача від 24.06.2020 № 7/01-16/12-20/Ц-12 позивача повідомлено, що Державна установа "Кременчуцька виправна колонія (№ 69)" згідно з довідкою № 7/Ц-43/20 від 13.04.2020 року має заборгованість перед позивачем з виплати грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна. Виплата зазначеної заборгованості неможлива у зв`язку з блокуванням рахунків в Управління державної казначейської служби України. Після розблокування рахунків заборгованість по грошовій компенсації за належні до видачі предмети речового майна буде погашена.

Не погодившись з бездіяльністю Державної установи "Кременчуцька виправна колонія (№ 69)" щодо невиплати грошової компенсації за неотримане речове майно у сумі 11627,06 грн., позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України від 23.06.2005 № 2713- IV "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" (надалі - Закон № 2713- IV), держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.

При цьому, умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати (частина 2 сатті 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України").

Відповідно до частини 5 статті 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби мають право на носіння форменого одягу із знаками розрізнення, зразки якого розробляються відповідно до законодавства (частина 5 статті 21 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України").

Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України затверджено наказом Міністерства юстиції України від 28 березня 2018 року № 925/5.

Механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами визначено Порядком забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2013 року № 578 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, надалі - Порядок № 578).

За змістом пункту 27 Порядку № 578 під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього за цінами, що діють на день підписання наказу про звільнення.

Згідно з пунктом 23 Порядку № 578 грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку. Вартість предметів речового майна особистого користування визначається ДПтС відповідно до їх закупівельної вартості.

Для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за формою згідно з додатком 7 у двох примірниках, перший з яких подається бухгалтерії органу чи установи для виплати компенсації, другий додається до арматурної картки (пункт 60 Порядку № 578).

Згідно довідки керівника служби ресурсного забезпечення Державної установи "Кременчуцька виправна колонія (№ 69)" № 7/Ц-43/20 від 13.04.2020 року про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна ОСОБА_1 нараховано компенсацію за неотримане речове майно в сумі 11627,06 грн., однак така компенсація позивачу не виплачена.

При цьому, єдиним аргументом відповідача щодо невиплати у листі від 24.06.2020 є посилання на обставини блокування розрахункових рахунків в Управлінні державної казначейської служби України. При цьому, доказів на підтвердження блокування рахунків, з яких здійснюються відповідні виплати, та доказів на підтвердження вжиття активних заходів з метою розблокування відповідних рахунків відповідачем до суду не надано.

Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 10 березня 2011 року у справі "Сук проти України" вказав, що держава може ввести, призупинити або припинити виплати працівникам з державного бюджету, внісши відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні виплати є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

Отже, у разі якщо держава задекларувала певні правила розрахунку при звільненні військовослужбовця, то вона зобов`язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.

Враховуючи те, що право на отримання грошової компенсації виникає з моменту звільнення з військової служби та зважаючи на те, що Державна установа "Кременчуцька виправна колонія (№69)" самостійно здійснила нарахування суми такої компенсації, проте протиправно її не виплатила, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для визнання протиправною бездіяльності Державної установи "Кременчуцька виправна колонія (№ 69)" щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно у сумі 11627,06 грн. та стягнення з Державної установи "Кременчуцька виправна колонія (№ 69)" на користь ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у сумі 11627,06 грн.

Таким чином, позовні вимог обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп., що підтверджується квитанцією №1 від 08.07.2020 /а.с. 10/.

Зважаючи на вищевикладене, при задоволенні позову ОСОБА_1 суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державна установа "Кременчуцька виправна колонія (№ 69)" на її користь витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 грн. 80 коп. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Державної установи "Кременчуцька виправна колонія (№ 69)" (ідентифікаційний код 08564274, проїзд Зональний, 1, м. Кременчук, Полтавська область, 39600) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення компенсації задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Кременчуцька виправна колонія (№ 69)" щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно у сумі 11627,06 грн.

Стягнути з Державної установи "Кременчуцька виправна колонія (№ 69)" на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у сумі 11 627,06 грн (одинадцять тисяч шістсот двадцять сім гривень шість копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи "Кременчуцька виправна колонія (№ 69)" на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 840 грн. 80 коп. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.Ю. Алєксєєва