Рішення

від 14.09.2020 по справі 520/9070/2020

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2020 р. № 520/9070/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Нововодолазької районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Нововодолазької районної державної адміністрації, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії (рішення) Управління соціального захисту населення Новодолазької районної Державної Адміністрації Харківської області код ЄДРПОУ:03196529, яке зареєстровано за адресою: 63202, Харківська область, Нововодолазький район, смт. Нова Водолага, вул. Воскресінська, буд. 3, які полягають у відмові у встановленні статусу інваліда війни ОСОБА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП): НОМЕР_1 , відповідно п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

- скасувати лист Управління соціального захисту населення Нововодолазької районної Державної Адміністрації Харківської області №06-53 942 від 27.05.2020 про відмову у встановленні статусу інваліда війни ОСОБА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП): НОМЕР_1 , відповідно п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Нововодолазької районної Державної Адміністрації Харківської області код ЄДРПОУ: 03196529, яке зареєстровано за адресою: 63202, Харківська область, Нововодолазький район, смт. Нова Водолага, вул. Воскресінська, буд. 3, встановити ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП): НОМЕР_1 , статус "особи з інвалідністю внаслідок війни" на підставі п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Нововодолазької районної Державної Адміністрації Харківської області код ЄДРПОУ:03196529, яке зареєстровано за адресою: 63202, Харківська область, Нововодолазький район, смт. Нова Водолага, вул. Воскресінська, буд. 3 видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП): НОМЕР_1 , посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни та нагрудний знак "Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни".

- стягнути з Управління соціального захисту населення Нововодолазької районної Державної Адміністрації Харківської області код ЄДРПОУ: 03196529, яке зареєстровано за адресою: 63202, Харківська область, Нововодолазький район, смт. Нова Водолага, вул. Воскресінська, буд. 3 на користь позивача судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в 11.03.2020 позивачу встановлено третю групу інвалідності, причиною якої є травма, захворювання, пов`язані з виконанням службових обов`язків, що відповідно до Закону України від 22.10.2003 №3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дає йому право на визнання за ним статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення, але відповідач протиправно відмовив йому у цьому, чим позбавив передбачених законом гарантій.

Ухвалою суду від 16.07.2020 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу 21.07.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно із частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розгляд справи було призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з п.10 ч.1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч.1 ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

У період з 17 травня 2004 року по 06 листопада 2015 року, ОСОБА_1 , проходив службу в органах внутрішніх справ України на різних посадах.

Після ліквідації ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_1 , в порядку ч. 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" з 07 листопада 2015 року продовжив службу в органах Національної поліції України.

03 листопада 2009 року ОСОБА_1 отримав травму (тілесні ушкодження) при виконанні службових обов`язків пов`язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, боротьби зі злочинністю, що підтверджується актами розслідування нещасного випадку.

За вказаною подією (нещасний випадок) проведено розслідування нещасного випадку за результатами якого комісією зроблено висновок, що нещасний випадок з старшим сержантом міліції ОСОБА_1 стався в період проходження служби при виконанні службових обов`язків, пов`язаних із безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, боротьби зі злочинністю.

В листопаді 2019 року відносно старшого сержанта поліції ОСОБА_1 військово-лікарською комісією ДУ "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Харківській області" за результатами огляду було складено свідоцтво про хворобу №357 від 26.11.2019 року.

Відповідно до вказаного свідоцтва про хворобу ОСОБА_1 був встановлений наступний діагноз: "Гіпертонічна хвороба 2 ступеню, кризовий перебіг, гіпертонічна ангіопатія сітківки обох очей. СН 0ст. Ризик високий. Стеатогепатоз без порушення функції печінки. Мікронефролітіаз без порушення функції нирок. Захворювання, ТАК, пов`язано з проходження служби в поліції, а також: "Віддаленні наслідки закритої черепно-мозкової травми (2009р), посттравматичний кістозний арахноїдит лівої скроневої частки з помірною зовнішньою та легкою внутрішньою гідроцефалією, вегето-судинними пароксизмами за змішаним типом (анамнестично) та синкопальними станами (анамнестично). Травма, ТАК, пов`язана з виконанням службових обов`язків.

11 березня 2020 року рішенням Обласної медико-соціальної експертної комісії №3 м.Харкова ОСОБА_1 було встановлено 3 (третю) групу інвалідності у зв`язку із травмою пов`язаною з виконанням службових обов`язків, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною комісією серія 12ААА №989895.

21 січня 2020 року ОСОБА_1 був звільнений наказом №12о/с з органів Національної поліції згідно п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу).

ОСОБА_1 звернувся до Управління соціального захисту населення Нововодолазької районної Державної адміністрації Харківської області з заявою про надання йому статусу "інваліда війни" відповідно до п. 2 ст. 7 закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Листом Управління соціального захисту населення Нововодолазької районної Державної адміністрації Харківської області №06-53/942 від 27.05.2020 ОСОБА_1 було відмолено у надані статусу інваліда війни відповідно до п. 2 ст. 7 закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Предметом розгляду даної справи є встановлення правомірності дій Управління праці та соціального захисту населення Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовий статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту визначаються Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон № 3551-XII).

Відповідно до статті 4 Закону №3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Пунктом 2 частини другої статті 7 Закону №3551-XII передбачено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.

Конституційний Суд України у Рішенні від 1 грудня 2004 року №20-рп/2004 виходячи з того, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України (частина перша статті 65 Конституції України), а ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав (частина перша статті 4 Закону №3551), сформулював юридичну позицію, згідно з якою „на осіб, які за Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту належать до ветеранів війни, повинні поширюватися гарантії державного соціального захисту відповідно до положень частини п`ятої статті 17 Конституції України (абзаци одинадцятий, тринадцятий пункту 6 мотивувальної частини). Відповідно до частини другої статті 4 Закону №3551 ветеранами війни є учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Таким чином, статус інваліда війни з підстав, визначених у пункті 2 частини другої статті 7 Закону №3551-XII, надається за наявності у особи сукупності таких обов`язкових умов: 1) проходження служби в органах Міністерства внутрішніх справ; 2) отримання інвалідності внаслідок безпосередньої участі особи у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

Як вбачається з матеріалів справи у позивача наявна лише обов`язкова умова -проходження служби в органах Міністерства внутрішніх справ.

Судом встановлено, що 03 листопада 2009 року ОСОБА_1 отримав травму (тілесні ушкодження) при виконанні службових обов`язків пов`язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, боротьби зі злочинністю.

Суд вважає, що встановлення медичною комісією групи інвалідності з формулюванням "травма пов`язана з виконанням обов`язків військової служби", не є безперечною підставою для надання позивачу статусу інваліда війни, оскільки такий статус може бути визначений тільки у відповідності до вимог Закону.

Верховний Суд України в постановах від 20.01.2015 у справі №21-528а14 та від 06.11.2013 у справі №21-377а13 дійшов висновку, що не може вважатися інвалідом війни особа, інвалідність якої не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби в контексті статті 7 Закону №3551-XII (під час воєнних дій), а одержана внаслідок виконання службових обов`язків.

При цьому, суд зазначає, що віднесення особи до інваліда війни відповідно до статті 7 Закону №3551-XII безпосередньо пов`язано з визначенням самого поняття "ветеран війни", якими є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

За вказаними обставинами підстави для надання позивачу статусу "інвалід війни" відсутні, у зв`язку з чим відповідачем правомірно відмовлено у наданні позивачу статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На думку Харківського окружного адміністративного суду, позивачем не надано суду достатніх документальних доказів та обґрунтувань, якими підтверджується протиправність оскаржуваного рішення.

Згідно частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області (вул. Воскресінська, буд. 3, смт. Нова Водолага, Нововодолазький район, Харківська область, 63202, код ЄДРПОУ 03196529) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Тітов