Постанова

від 08.09.2020 по справі 826/16217/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/16217/18 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Шрамко Ю.Т.,

Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

при секретарі Кондрат Л.Г.

за участю:

представника відповідача: Гаврилюк Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2019 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БКГ до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю БКГ (далі по тексту - позивач, ТОВ БКГ ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у місті Києві) в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08 травня 2018 року № 2312615147 та №2302615147.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2019 року значений позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження та відкрити провадження по даній справі (за текстом апеляційної скарги).

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, який з`явився в призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ БКГ з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, повноти нарахування та своєчасності сплати податків при взаємовідносинах з ТОВ Житлобудмонтаж (код 39140922) та ТОВ Апекстрейд ЛТД (код 40139962), за період з 01.04.2016 року по 31.08.2018 року, за результатами якої складено акт від 24.04.2018 року №93/26-15-14-07-02-10/40215571 (далі по тексту - акт перевірки).

Згідно висновків акта перевірки, посадовими особами податкового органу зафіксовано порушення ТОВ БКГ наступних норм податкового законодавства, а саме:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого ним занижено податок на прибуток підприємства на суму 344 919,88 грн., за 2016 рік - на 344 919,88 грн.

- 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, ст.198, п. 201.1, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість , що підлягає сплаті до державного бюджету на загальну суму 390 650 грн., у тому числі по періодах: квітень 2016 року на 138 061 грн., травень 2016 року на 135 548 грн., червень 2016 року на 57 488 грн., липень 2016 року на 58 250 грн., серпень 2016 року на 1303 грн.

На підставі висновків акту перевірки, ГУ ДФС у м. Києві прийнято наступні податкові повідомлення-рішення (далі по тексту - оскаржувані ППР):

- від 08.05.2018 року № 2302615147, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 431 150,00 грн., з яких 344 920,00 грн. нараховано за податковими зобов`язаннями та 86 230,00 грн. - за штрафними санкціями;

- від 08.05.2018 року №2312615147, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 488 313,00 грн., з яких 390 650,00 грн. - податкове зобов`язання та 97 663,00 грн. - штрафні санкції.

Не погоджуючись з оскаржуваними ППР позивачем було направлено на адресу відповідача скаргу від 25.05.2018 року №04496/6.

Рішенням про результати розгляду скарги від 23.07.2018 року №24317/6/99-99-11-01-02-25 податковим органом відмовлено в задоволенні скарги.

Позивач, вважаючи оскаржувані ППР протиправними, звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом не спростовано доводів позивача та не надано суду доказів, які б свідчили про відсутність факту реального здійснення операцій між позивачем та його контрагентами, як наслідок, оскаржувані ППР є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно норми п.п. 134.1.1 п. 134 ст. 134 ПК України, у редакції чинній у період до 31.12.2014, об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств визначено прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п. 138.1 ст. 138 цього ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, загальне поняття витрат було закріплене у п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в ст. 138 ПК України.

Так, нормами п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України визначено, що витрати операційної діяльності включають в себе собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Абзацом 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, у редакції Закону України від 28.12.2014 №71-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи , об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Тобто, починаючи з 01.01.2015 року, податок на прибуток розраховується виходячи із бухгалтерського фінансового результату (як різниці між отриманими підприємством доходами та понесеними ним витратами протягом звітного періоду) за національними положеннями (стандартів) бухгалтерського обліку (далі по тексту - НП(С)БО) чи міжнародними стандартами фінансової звітності (далі по тексту - МСФЗ), відкоригованого на різниці, передбачені ПК України (як то амортизаційні різниці, різниці, які виникають при формуванні резервів (забезпечень), різниці, які виникають під час здійснення фінансових операцій).

Порядок формування витрат в бухгалтерському обліку регулюється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318. Зокрема, за змістом п. 5 - 7 цього П(С)БО 16 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Зокрема, п. 11 - 16 ПБО 16 визначено склад собівартості продукції, робіт і послуг, а також порядок формування загальновиробничих витрат. Так, собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Зокрема, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (п. 12 П(С)БО 16).

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. а п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Приписами п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У силу п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, висновки контролюючого органу щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність, на думку останнього, факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ БК Альтор (теперішня назва ТОВ Житлобудмонтаж`код 39140922) та ТОВ Апекстрейд ЛТД .

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла наступних висновків.

Так, 28.04.2016 року між ТОВ БКГ (далі підрядник) та ТОВ Апекстрейд ЛТД (далі - субпідрядник) було укладено договір №28/04/16 про виконання робіт.

Відповідно до п. 1.1. Договору №28/04/16, підрядник доручає, а субпідрядник зобов`язується виконати загально-будівельні роботи на об`єкті: Житловий будинок №2 готельно-житлового комплексу з приміщенням соціально-побутового призначення за адресою проспект Академіка Глушкова, 92-Б у Голосіївському районі міста Києва, а підрядник зобов`язується прийняти і оплатити виконані якісно та належним чином роботи, в порядку та на умовах даного Договору.

На виконання договору № 28/04/16 та на підтвердження факту виконання робіт сторонами було укладено акт №1 від 31.05.2016 року приймання виконаних будівельних робіт на загальну вартість виконаних робіт 694 256,08 грн. та складено податкову накладну від 31.05.2016 року №167 на загальну суму 694 256,08 грн.

Факт проведення ТОВ БКГ розрахунків із вказаним контрагентом у повному обсязі засвідчується наявними у справі копіями платіжних доручень: № 56 від 15.06.2016 року, № 63 від 04.07.2016 року, №72 від 11.07.2016 року, платіжні доручення №77 від 13.07.2016 року, № 78 від 14.07.2016 року, № 88 від 28.07.2016 року, № 91 від 29.07.2016 року з відміткою банку про проведення платежу.

Додатково, на підтвердження реальності вказаного правочину, позивачем надано тимчасові перепустки працівників ТОВ Апекстрейд ЛТД для проведення робіт на об`єкті (Житловий будинок №2 готельно-житлового комплексу з приміщенням соціально-побутового призначення за адресою проспект Академіка Глушкова, 92-Б у Голосіївському районі міста Києва), узгодження договірної ціни, наказ про призначення відповідальної особи за дотриманням техніки безпеки і охорони праці на об`єкті, локальні кошториси, загальний журнал робіт, підсумкову відомість ресурсів.

Крім того, 01.04.2016 року між ТОВ БКГ (далі підрядник) та ТОВ БК Альтор (далі- субпідрядник) було укладено Договір №01-04/16 про виконання робіт.

Відповідно до п. 1.1. Договору №01-04/16 підрядник доручає, а субпідрядник зобов`язується виконати загально-будівельні роботи на об`єкті: Житловий будинок №2 готельно-житлового комплексу з приміщенням соціально-побутового призначення за адресою проспект Академіка Глушкова, 92-Б у Голосіївському районі міста Києва, а підрядник зобов`язується прийняти і оплатити виконані якісно та належним чином роботи, в порядку та на умовах даного Договору.

На виконання договору №01-04/16 та на підтвердження факту виконання робіт сторонами було укладено:

- Акт приймання виконаних робіт №1 від 19.04.2016 року на загальну вартість виконаних робіт 200 000,00 грн. та складено податкову накладну від 19.04.2016 року №179 на загальну суму 200 000,00 грн.;

- Акт приймання виконаних робіт№2 від 29.04.2016 року на загальну вартість виконаних робіт 628 368,09 грн. та складено податкову накладну від 31.05.2016 року №167 на загальну суму 628 368,09 грн.;

- Акт приймання виконаних робіт №3 від 31.05.2016 року на загальну вартість виконаних робіт 37 075,91 грн. та складено податкову накладну від 31.05.2016 року №301 на загальну суму 37 075,91 грн.;

- Акт приймання виконаних робіт №4 від 30.06.2016 року на загальну вартість виконаних робіт 74 891,89 грн. та складено податкову накладну від 31.05.2016 року №411 на загальну суму 74 891,89 грн.;

- Акт приймання виконаних робіт №5від 31.07.2016 року на загальну вартість виконаних робіт 88 345,28 грн. та складено податкову накладну від 31.05.2016 року №429 на загальну суму 88 345,28 грн.

Факт проведення позивачем розрахунків із вказаним контрагентом у повному обсязі засвідчується наявними у справі копіями платіжних доручень : № 26 від 14.05.2016 року, №34 від 17.05.2016 року, №43 від 01.06.2016 року, платіжне доручення №48 від 06.06.2016 року, №126 від 14.09.2016 року, №136 від 28.09.2016 року з відміткою банку про проведення платежу.

Додатково, на підтвердження реальності вказаного правочину, позивачем надано тимчасові перепустки працівників ТОВ БК Альтор для проведення робіт на вказаному об`єкті, узгодження договірної ціни, наказ про призначення відповідальної особи за дотриманням техніки безпеки і охорони праці на об`єкті, локальні кошториси, загальний журнал робіт, підсумкову відомість ресурсів.

Також, 16.05.2016 року між ТОВ БКГ (далі підрядник) та ТОВ Укрбуд Інвест (далі- генпідрядник) було укладено Договір №566/27 на виконання оздоблювальних робіт на будівництві житлового будинку №2 по вул. Обухівська, 135-А у Святошинському районі міста Києва.

Пунктом 1.7 Договору №566/27 визначено, що підрядник виконує власними та залученими, за погодженням з Генпідрядником, силами і засобами оздоблювальні роботи, житлового будинку, здає роботи генпідряднику і експлуатуючій організації, ліквідує недоробки і дефекти, що виникли з його вини і виявлені в ході приймання робіт і в гарантійні строки експлуатації об`єкта.

Перелічені роботи позивач виконував за допомогою залученого субпідрядника а саме ТОВ БК Альтор (теперішня назва ТОВ Житлобудмонтаж код 39140922).

25.05.2016 року між ТОВ БКГ (далі підрядник) та ТОВ БК Альтор (далі- субпідрядник) було укладено Договір №25/05-16.

Відповідно до п. 1.1. Договору №25/05-16 підрядник доручає, а субпідрядник зобов`язується виконати загально-будівельні роботи на об`єкті: Житловий будинок №2 по вул. Обухівська, 135-А у Святошинському районі міста Києва., а підрядник зобов`язується прийняти і оплатити виконані якісно та належним чином роботи, в порядку та на умовах даного Договору.

На виконання договору №25/05-16 та на підтвердження факту виконання робіт сторонами було укладено:

- Акт приймання виконаних робіт №1 від 30.06.2016 року на загальну вартість виконаних робіт 270 037,15 грн. та складено податкову накладну від 30.06.2016 року №412 на загальну суму 270 037,15 грн.;

- Акт приймання виконаних робіт №2 від 31.07.2016 року на загальну вартість виконаних робіт 261 154,76 грн. та складено податкову накладну від 30.06.2016 року №428 на загальну суму 261 154,76 грн.

Факт проведення позивачем розрахунків із вказаним контрагентом у повному обсязі засвідчується наявними у справі копіями платіжних доручень: № 111 від 29.08.2016 року, №137 від 26.09.2016 року з відміткою банку про проведення платежу.

Додатково, на підтвердження реальності зазначеного правочину, позивачем надано тимчасові перепустки працівників ТОВ БК Альтор для проведення робіт на вказаному об`єкті, узгодження договірної ціни, наказ про призначення відповідальної особи за дотриманням техніки безпеки і охорони праці на об`єкті, локальні кошториси, загальний журнал робіт, підсумкову відомість ресурсів.

Також, 06.05.2016 року між ТОВ БКГ (далі субпідрядник) та ТОВ Саті-Нова Союз (далі- підрядник) було укладено Договір №22/04-СП на виконання капітального ремонту учбових класів, методичного кабінету в ЗОШ І-ІІІ ст. по вул. Партизанська, 3 смт. Козин Обухівського району Київської області.

Перелічені роботи ТОВ БКГ виконував за допомогою залученого субпідрядника а саме ТОВ БК Альтор (теперішня назва ТОВ Житлобудмонтаж код 39140922).

13.05.2016 року між ТОВ БКГ (далі підрядник) та ТОВ БК Альтор (далі- субпідрядник) було укладено Договір №13/05-16.

На виконання договору №13/05-16 та на підтвердження факту виконання робіт сторонами було укладено Акт приймання-передачі виконаних робіт №1 від 20.05.2016 року на загальну вартість виконаних робіт 44 367,70 грн. та складено податкову накладну від 20.05.2016 року №412 на загальну суму 44 367,70 грн.

Факт проведення позивачем розрахунків із вказаним контрагентом у повному обсязі засвідчується наявними у справі копіями платіжних доручень: № 49 від 06.06.2016 року та № 58 від 15.06.2016 року з відміткою банку про проведення платежу.

Додатково, на підтвердження реальності зазначеного правочину, позивачем надано тимчасові перепустки працівників ТОВ БК Альтор для проведення робіт на вказаному об`єкті, узгодження договірної ціни, наказ про призначення відповідальної особи за дотриманням техніки безпеки і охорони праці на об`єкті, локальні кошториси, загальний журнал робіт, підсумкову відомість ресурсів.

Між ТОВ БКГ (далі покупець) та ТОВ БК Альтор було укладено Договір поставки.

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати у власність Покупця продукцію (будівельні матеріали), а Покупець зобов`язується своєчасно прийняти товар і здійснити його оплату на умовах цього договору.

Факт виконання вказаного договору поставки підтверджується наданими позивачем рахунками на оплату, видатковими та податковими накладними.

Також, ТОВ БКГ надано нотаріально посвідчені заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

У вказаній заяві ОСОБА_1 , як заступник директора ТОВ Укрбуд Інвест підтверджує факт укладання з позивачем вище вказаних договорів та залучення для виконання будівельних робіт субпідрядників: ТОВ БК Альтор та ТОВ Апекстрейд ЛТД .

Аналогічно, ОСОБА_2 , на той час директор ТОВ Саті-Нова Союз , у своїй заяві підтверджує укладання та виконання вище вказаного договору №22/04-Сп та факт залучення до виконання відповідних будівельних робіт субпідрядника ТОВ БК Альтор .

Дослідивши та проаналізувавши зміст перелічених вище правочинів у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надані позивачем первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, і в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій, та свідчать про фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, наявність взаємозв`язку між витратами ТОВ БКГ на придбання товарів (робіт, послуг) і здійснюваними ним основними видами господарської діяльності.

У свою чергу, згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та з Реєстру платників податку на додану вартість, доступ до якого наданий на офіційному сайті Державної фіскальної служби України (www.sfs.gov.ua) вбачається, що станом час укладення спірних договорів (угод) та виписки податкових накладних за звітний період на підставі цих договорів (угод), вищезазначені контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість і мали належний обсяг правосуб`єктності.

При цьому, в ході розгляду даної справи в суді відповідач не довів суду документально те, що на час укладання договорів (угод) з контрагентами-постачальниками позивач мав можливість дізнатись з офіційних джерел інформації відомості, що могли викликати у нього сумніви щодо правосуб`єктності вказаних контрагентів.

Таким чином, наявними у матеріалах справи первинними документами, документами податкового і бухгалтерського обліку та іншими, підтверджується реальність здійснення позивачем господарських операції з вищезазначеними контрагентами, які спричинили реальну зміну його майнового стану, та ті обставини, що спірні господарські операції здійснено позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності.

Разом з тим, під час розгляду справи, відповідач не навів будь-яких переконливих доводів та не надав належних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій, та/або свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, та/або про наявність інших обставин що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування витрат і податкового кредиту за наслідками спірних господарських операцій, з наступних мотивів.

Щодо посилань контролюючого органу фіктивність контрагентів позивача з огляду на наявність вироку та протоколів допиту свідків, суд зазначає наступне.

В тексті акту перевірки контролюючий орган посилався на наявність:

- вироку Печерського районного суду міста Києва від 23.06.2017 у справі №757/26000/17-к, в якому встановлено, що ОСОБА_3 є винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України;

- протокол допиту ОСОБА_3 від 26.04.2017, складеного в рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №32016100060000134.

Дослідивши зазначені копії документів у сукупності з іншими матеріалами справи, проаналізувавши зміст цих документів суд дійшов висновку, що останні не містять інформації, яка спростовує товарність розглядуваних у межах цього спору господарських операцій між позивачем та його постачальниками, та визнає як належними та допустимими доказами у даній справі з наступних мотивів.

Вироком Печерського районного суду міста Києва від 23.06.2017 року в справі №757/26000/17-к, встановлено, що ОСОБА_3 перереєстрував ТОВ Апекстрейд ЛТД на своє ім`я лише 02.09.2016 року. Між тим фінансово-господарські відносини між позивачем та ТОВ Апекстрейд ЛТД відбувалися в квітні - липні 2016 року. Більше того, спірні договори з боку контрагента укладені ОСОБА_4 , а не ОСОБА_3 , якого визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Відтак посилання відповідача на наявність відповідного вироку є безпідставним оскільки господарські операції, реальність яких оспорюється, здійснені на підставі договорів, підписаних іншими особами, а саме ОСОБА_4 у період, що значно передував проміжку часу, у якому встановлено факт фіктивності Товариства з обмеженою відповідальністю Апекстрейд ЛТД (постанова Верховного суду від 27.02.2018 року №813/1766/17).

За змістом ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Разом з тим, ч. 1, 4 ст. 73 цього ж Кодексу чітко визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Також, в текстах своїх постанов від 27.02.2018 року у справі №802/1853/16-а, від 27.02.2018 року у справі №813/1766/17 Верховний Суд дійшов висновку, що сам факт наявності рішення в кримінальній справі не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Враховуючи вищенаведене суд доходить висновку, що в тексті вироку Печерського районного суду міста Києва від 23.06.2017 року у справі №757/26000/17-к не наведено достатніх обставин, що беззаперечно спростовують факт вчинення господарських операцій між ТОВ БКГ і ТОВ Апекстрейд ЛТД .

Суд також звертає увагу, що платник податків не може зазнавати негативних наслідків через діяння осіб, що перебувають поза межами його впливу. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб. Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верхового Суду від 14.03.2019 у справі № 818/19/16.

Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У зв`язку з встановленими обставинами та зазначеними нормами чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що оскаржувані ППР є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі Гірвісаарі проти Фінляндії - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі Пономарьов проти України (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд , яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі Сокуренко і Стригун проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6 (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду, оскільки позивачем була доведена належними доказами законність господарських відносин з контрагентами.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2019 року - залишити без змін .

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Н.П. Бужак

Л.О. Костюк

Повний текст виготовлено 14.09.2020 року