Рішення

від 16.06.2020 по справі 216/4883/19

ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 216/4883/19

провадження 2/216/1310/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

16 червня 2020 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі: головуючого - судді Кузнецова Р.О.,

за участю секретаря судового засідання Кузь А.Ю.,

заочно розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду у місті Кривому Розі, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Даймлер Мотор Компані про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,-

встановив:

Позивач звернувся до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Даймлер Мотор Компані про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, в обґрунтування якого зазначив, що у січні місяці 2017 року через мережу Інтернет дізнався, що ТОВ Даймлер Мотор Компані пропонує до продажу сільськогосподарську техніку, зокрема, трактор МТЗ 82 Білорус , синього кольору, вартістю 180 000 грн. У подальшому, маючи намір придбати трактор позивач прибув до представників відповідача, які повідомили, що задля придбання вказаного транспортного засобу слід попередньо перерахувати на користь відповідача 48600 грн, після чого буде укладений договір купівлі-продажу транспортного засобу. Позивач, вважаючи, що грошова сума у розмірі 48600 грн є частиною оплати за вище оговорений транспортний засіб здійснив вказаний платіж у повному обсязі. Після часткової оплати за товар, представники відповідача надали позивачеві на підпис договір, який вони іменували договором купівлі-продажу трактора МТЗ 82 Білорус . Згодом, після укладання договору, позивач виявив, що підписав не договір-купівлі-продажу транспортного засобу, а договір ревардингу . Зателефонувавши до представників відповідача за роз`ясненнями, отримав відповідь, що не зважаючи на назву укладеного договору, позивач обов`язково отримає транспортний засіб, якщо продовжить сплачувати кошти відповідно до графіку платежів. Так, 31.01.2017 позивач здійснив черговий платіж у розмірі 82500 грн, однак до теперішнього часу транспортного засобу не отримав. Згодом, після юридичної консультації, позивач дізнався, що укладений між ним та відповідачем договір за своєю правовою природою є змішаним, зокрема, містить ознаки договору лізингу та договору найму (оренди), крім цього, вказаний договір в силу вимог закону є нікчемним, адже підписаний сторонами договір нотаріально посвідчений не був, однак на його виконання позивачем були сплачені грошові кошти.

З огляду на зазначене, позивач просить суд застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, стягнувши з відповідача на свою користь попередньо сплачені за договором грошові кошти у сумі 131 100 грн., суму матеріальних збитків у вигляді банківської комісії та суму сплаченого судового збору.

Позивач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відповідно до вимог ЦПК України, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує та наполягає на задоволенні, не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Представники відповідача належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися, про причини своєї неявки не повідомили, відзиву та заперечень проти позову не надали. Будь-яких заяв та клопотань зі сторони відповідача до суду не надходило.

У зв`язку з цим, зі згоди позивача, судом ухвалено здійснювати заочний розгляд справи без участі відповідачів відповідно до вимог ст.ст. 279-281 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 27 січня 2017 року між відповідачем - ТОВ Даймлер Мотор Компані та позивачем - ОСОБА_1 у простій письмовій формі укладено договір Ревардингу №707107 (далі-Договір) (а.с. 14-19).

Відповідно до п. 2.1 Договору, постачальник зобов`язується придбати та передати на умовах ревардингу у користування майно (товар визначений у п. 3.1 цього Договору), а отримувач зобов`язується прийняти товар та сплачувати ревардингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору. (п. 2.1 Договору). Товаром по даному договору є: МТЗ 82, Білорус, синій. Вартість товару на момент укладання даного Договору та розмір першого Ревардингового платежу вказується у Додатку №2 до даного Договору, який є його невід`ємною частиною (п.п. 3.1, 3.2 Договору). Місцем зберігання товару протягом всього строку дії Договору є: АДРЕСА_1 . (п. 6.15 Договору). Складові Ревардингових платежів, їх суми та Дати платежів, визначені у Графіку Ревардингових Платежів, Додатках №2 та №3 до цього Договору, які є його невід`ємною частиною.

Тоді ж, 27 січня 2017 року було укладено Додатки №1, №2, №3, №4 до Договору, які є його невід`ємною частиною.

В порядку виконання умов укладеного договору Ревардингу позивач сплатив відповідачу грошові кошти в розмірі 131 100 грн, що підтверджується копіями квитанцій (а.с. 22).

Так, аналізуючи доводи сторони позивача, суд виходить з наступного.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ст. 628 ЦК України).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором фінансового лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Водночас, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 806 ЦК України).

Тобто, виходячи з наведеного, вказаний спірний договір за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України.

Істотними умовами договору лізингу є предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст. 6 Закону України Про фінансовий лізинг ).

Крім того, з огляду на юридичну природу фінансового лізингу, споживач послуг, укладаючи такий договір, має право знати обсяг своїх фінансових зобов`язань та ціну транспортного засобу, яка є істотною умовою такого договору (ст.ст. 638, 655, 691,692).

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Якщо стороною у цьому договорі виступає фізична особа, то згідно з ч. 2 ст. 799 ЦК України договір підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню.

У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним, що передбачено ч. 1 ст. 220 ЦК України.

Відповідно до роз`яснень, наведених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними № 9 від 06.11.2009 року, судам відповідно до ст. 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини, якщо їх недійсність встановлена законом (ч. 1 ст. 219, ч. 1 ст. 220, ч. 1 ст. 224 тощо), та оспорювані, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 223, ч. 1 ст. 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. При цьому, у разі якщо під час розгляду справи про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину (п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними № 9 від 06.11.2009 року).

Отже, як встановлено судом сторонами не було дотримано обов`язкової нотаріальної форми посвідчення спірного договору, що дає підстави вважати даний договір нікчемним, який, у відповідності до вимог чинного цивільного законодавства, є сам по собі недійсним і не потребує визнання його таким судом.

Зважаючи на викладене, в силу ст.ст. 215, 216 ЦК України, суд приходить до висновку про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Так, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (ч. ч. 1, 3 ст. 216 ЦК України).

Таким чином, позовні вимоги позивача щодо повернення сплачених ним коштів у розмірі 131 100 грн. за договором ревардингу №707107 від 27 січня 2017 року разом із додатками №1, №2, №3, №4, які є його невід`ємною частиною, підлягають задоволенню.

Крім цього, відповідно до ч. 2 ст. 216 ЦК України, якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року № 6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди , розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Судом встановлено, що внаслідок виконання позивачем умов нікчемного правочину, останній зазнав матеріальних збитків у вигляд сплати банківської комісії за перерахування коштів на рахунок відповідача в сумі 1405,20 грн., тому вимоги про стягнення матеріальних збитків з відповідача на користь позивача також підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Отже, з урахуванням задоволення позову в повному обсязі з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір в розмірі 1325,08 грн.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями ст.ст. 22, 202, 210, 215, 216, 626, 628, 799, 806 ЦК України, ст.ст. 5-8, 12-19, 23, 89, 128, 258-259, 263-265, 268, 279-281 ЦПК України суд,-

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Даймлер Мотор Компані , про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,- задовольнити.

Застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, шляхом стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Даймлер Мотор Компані на користь ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 131 100 грн (сто тридцять одна тисяча сто гривень), одержаних товариством з обмеженою відповідальністю Даймлер Мотор Компані за договором ревардингу №707107 від 27 січня 2017 року разом із додатками №1, №2, №3, №4, які є його невід`ємною частиною, укладеного між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю Даймлер Мотор Компані .

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Даймлер Мотор Компані на користь ОСОБА_1 у відшкодування завданої матеріальної шкоди 1408,20 грн (одну тисячу чотириста вісім гривень двадцять копійок).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Даймлер Мотор Компані на користь ОСОБА_1 судові витрати у справі, у вигляді судового збору, у розмірі 1325,08 грн (одна тисяча триста двадцять п`ять гривень вісім копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 ;

- відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю Даймлер Мотор Компані , код ЄДРПОУ: 22698515, місце знаходження: 03134, м. Київ, вул. Миру, буд. 3.

Рішення надруковане суддею в одному примірнику.

Суддя Р.О.Кузнецов