Рішення

від 16.09.2020 по справі 385/818/20

ГАЙВОРОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

385/818/20

2/385/399/20

10.09.2020 року Гайворонський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Гришака А.М.,

за участю секретаря судового засідання - Зеленко О.І.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Волощука В.В.,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - адвоката Ковальчука С.Я.,

представника третьої особи органу опіки та піклування Гайворонської районної державної адміністрації Кіровоградської області - Соколенка С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в місті Гайвороні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Гайворонської районної державної адміністрації Кіровоградської області про надання дозволу на виїзд малолітньої дитини за межі України у супроводі матері без згоди та супроводу батька, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 в серпні 2020 року звернулась до суду з позовною заявою в якій зазначила, що 11.07.2012 року вона уклала шлюб із відповідачем по справі ОСОБА_2 . За час шлюбу у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_3 . 11.07.2017 року рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області (24.07.2017 року рішення суду набрало законної сили), шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано. Після розірвання шлюбу дитина ОСОБА_3 , залишилась проживати з матір`ю. Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 11.07.2017 року з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання дитини - сина ОСОБА_3 . Позивач має ще одну неповнолітню дитину від іншого шлюбу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_1 в період з 07.02.2020 року по 05.08.2020 року перебувала за кордоном в Республіці Польща в зв`язку з працевлаштуванням. На час подання позовної заяви позивач проживає однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 , який також офіційно працює за кордоном та в подальшому бажають зареєструвати між собою шлюб. Неповнолітній ОСОБА_3 навчається в КЗ Гайворонський ліцей №2 Гайворонської районної ради Кіровоградської області. Позивач бажає забезпечити дітей вищим розвитком та навчанням закордоном в Республіці Польща, де вона здійснюватиме трудову діяльність та бажає проживати разом з дітьми для надання дітям можливості міжнародного навчання. В усному порядку звернулась до відповідача з проханням надати згоду на виїзд неповнолітнього сина за кордон в Республіку Польща з метою навчання у супроводі матері, такого дозволу ОСОБА_2 не надав.

Просить суд надати дозвіл на виїзд на час навчання за межі України до Республіки Польща малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у супроводі матері ОСОБА_1 без згоди та супроводу батька ОСОБА_2 та стягнути судові витрати з відповідача на її користь.

Представник відповідача, адвокат Ковальчук С.Я. надав до суду відзив на позов, в якому зазначив про безпідставність позовних вимог, оскільки надання дозволу на багаторазовий виїзд дитини за кордон без згоди одного з батьків, без визначення при цьому конкретної держави, часу, періоду, мети та місця перебування суперечить положенням чинного законодавства. Просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити повністю. Представник позивача, адвокат Волощук В.В., в судовому засіданні надав до суду копії документів щодо місця роботи в Республіці Польща позивача та копії документів щодо місця майбутнього навчання малолітнього ОСОБА_3 . Додатково вказав, що відповідач участі у вихованні малолітнього сина, крім сплати аліментів не бере, виїзд дитини на навчання до Республіки Польща відповідає найкращим інтересам дитини. Ненадання такого дозволу відповідачем порушує право ОСОБА_3 на навчання та може призвести до розлучення матері, яка поїде на роботу за кордон, з малолітнім сином. Позов підтримав та просив його задовольнити повністю.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, зазначив, що він сплачує аліменти, бажає брати участь у вихованні свого сина. Крім того позивач не зазначає конкретні часові рамки для виїзду за кордон їхнього малолітнього сина, не зрозуміло де буде проживати колишня дружина з сином. Просив в задоволені позову відмовити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив та пояснив, що не зрозуміло куди саме позивач хоче їхати та на який період разом з малолітнім ОСОБА_3 . Позивач не надала до суду належних доказів того, де вона буде проживати разом з малолітнім ОСОБА_3 в Республіці Польща. Надана позивачем копія заяви про намір працевлаштування іноземця ОСОБА_1 не є трудовим договором, а тому не доводить того, що позивач працевлаштована в Республіці Польща. Просив в задоволені позову відмовити повністю.

Третя особа - орган опіки та піклування Гайворонської районної державної адміністрації Кіровоградської області надала до суд висновок про надання дозволу на виїзд малолітньої дитини за межі України у супроводі матері без згоди та супроводу батька, в якому зазначила, що питання щодо надання дозволу на виїзд малолітньої дитини за межі України без згоди та супроводу батька, прийнято рішення про залишення даного питання на розгляд суду. Представник третьої особи в судовому засіданні підтримав висновок органу опіки та піклування.

Суд, вислухавши пояснення сторін, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в їх сукупності, приходить до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 20). Позивач має намір здійснити виїзд за межі України дитини в Республіку Польща у супроводі матері на період навчання дитини. Разом з тим, відповідач своєї згоди на такий виїзд не надає.

У спорі, що розглядається, між сторонами та їхньою дитиною склалися сімейні відносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Сімейного кодексу України, Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів.

Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено ст. 7 СК України, згідно з положеннями якої жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно зі ст.ст. 141, 150, 153, 155 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Статтею 33 Конституції України регламентовано, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

Згідно з п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 року і ратифікованої Постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 року, ч. 8 ст. 7 СК України, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, судами, адміністративними органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до положень статті 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Стаття 157 СК України передбачає, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до довідки № 148 від 03.07.2020 року виданою комунальним закладом Гайворонський ліцей №2 Гайворонської районної ради Кіровоградської області ОСОБА_3 є учнем 3-Б класу комунального закладу Гайворонський ліцей №2 Гайворонської районної ради Кіровоградської області (а.с. 15).

Відповідно до довідки № SP.123.9.2020 виданою початковою школою №1 ім. Марії Конопницької, м. ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 на Україні, був зарахований до цієї школи (а.с. 81). Позивач зазначає, що з метою навчання в даній школі (в державі Республіка Польща) син потребує дозволу, на тимчасовий виїзд за межі України, на час його навчання в цій школі.

14 липня 2016 року Верховна Рада України внесла зміни до Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України , вилучивши з нього норми, що регулювали питання виїзду дитини за кордон, у тому числі можливість виїзду на підставі рішення суду в разі відсутності згоди одного з батьків.

З цього часу єдиним законом, що регулює порядок виїзду дітей за межі України, є стаття 313 ЦК України, якою встановлено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними, крім випадків, передбачених законом.

Разом із тим, за змістом статті 124 Конституції України та статті 15 ЦК України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Пунктами 3, 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, установлено, що виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку.

Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється:за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску; без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків у разі пред`явлення, зокрема, рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

З огляду на викладене діючим законодавством не встановлено обмеження щодо виїзду неповнолітньої дитини за кордон, а лише встановлено певний порядок її виїзду за кордон за згодою батьків або дозволу суду при відсутності згоди одного з батьків.

Разом з тим, дозвіл на тимчасові виїзди за кордон з дати набрання рішення законної сила у супроводі одного з батьків за відсутності згоди другого з батьків може бути наданий на підставі рішення суду на певний період, з визначенням його початку й закінчення. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 712/10623/17 (провадження № 14-244цс18) в якому Велика Палата відступила від правового висновку, згідно з яким пріоритетними в цій категорії справ є дотримання принципу рівності прав батьків щодо дитини. У вищевказаній постанові зроблено висновок, що положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, а тимчасовий виїзд дитини за кордон (із визначенням конкретного періоду) у супроводі того з батьків, з ким визначено її місце проживання та який здійснює забезпечення дитині рівня життя, необхідного для всебічного розвитку, не може беззаперечно свідчити про позбавлення іншого з батьків дитини передбаченої законодавством можливості брати участь у її вихованні та спілкуванні з нею. У такій категорії справ узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність в одного з батьків права відмовити в наданні згоди на тимчасовий виїзд дитини за кордон з іншим з батьків є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди. Тимчасовий виїзд за кордон у супроводі одного з батьків за відсутності згоди другого з батьків може бути наданий на підставі рішення суду на певний період, з визначенням його початку й закінчення.

Виходячи з положень зазначених норм матеріального права дозвіл на виїзд малолітньої дитини за межі України в супроводі одного з батьків за відсутності згоди другого з батьків на підставі рішення суду може бути наданий на конкретний одноразовий виїзд з визначенням його початку й закінчення. Багаторазове вивезення дитини або вивезення дитини на невизначений строк за кордон без надання згоди батька чинним законодавством не передбачено.

Зазначаючи в позовній заяві країну, термін та мету перебування дитини за кордоном України позивач не навела адреси за якою буде перебувати дитина у разі надання судом дозволу.

Так, позивач на підтвердження місця свого проживання в Республіці Польща надала до суду копію заяви від 20.08.2020 року виданою Кондитерською Марцепанек (а.с. 79). Згідно цієї заяви роботодавець надає житло на території Польщі громадянці України ОСОБА_7 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 в період з 25.08.2020 року до 20.01.2021 року. Разом з тим, дана довідка не місить даних про те, що таке житло буде надано дітям позивачки, в тому числі малолітньому ОСОБА_3 . Крім того, така заява не є цивільно-правовою угодою, а тому не є належним доказом місця майбутнього проживання позивачки з її малолітніми дітьми в Республіці Польща.

Крім того, позивач не надала доказів на підтвердження повернення дитини на територію України та чітко не зазначила конкретного терміну вивезення дитини за кордон. На час навчання, як того просить позивач в позовній заяві, є поняттям широким та не містить конкретних термінів.

Ці обставини виключають можливість встановити обов`язкові обставини, а саме: чи буде такий дозвіл відповідати найкращим інтересам дитини.

Сама по собі можливість поїздки за кордон не є безумовним свідченням того, що така поїздка відповідає найкращим інтересам дитини, оскільки істотне значення має країна поїздки, мета такої поїздки та період поїздки.

Надання дозволу на виїзд дитини за кордон без зазначення конкретної адреси місця перебування дитини за межами України та не надання доказів на підтвердження повернення дитини на територію України створить ситуацію правової невизначеності та непрогнозованості.

Отже, надання судом дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди одного з батьків, без визначення при цьому конкретного часу та місця перебування, суперечить положенням чинного законодавства. Оскільки дозвіл суду на виїзд дитини за межі України без згоди батька не є абсолютним і отримується кожен раз із зазначенням країни та строку перебування дитини у цій країні, суд прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд на час навчання за межі України до Республіки Польща малолітнього ОСОБА_3 без згоди та супроводу батька. Крім того, задоволення позову призведе до порушення права відповідача на участь у вихованні дитини.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 259, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Гайворонської районної державної адміністрації Кіровоградської області про надання дозволу на виїзд на час навчання за межі України до Республіки Польща малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , у супроводі матері ОСОБА_1 (паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Гайворонським РВ УМВС України в Кіровоградській області 23.07.2012 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) без згоди та супроводу батька ОСОБА_2 - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Повний текст рішення виготовлений 16.09.2020 року.

Суддя: А. М. Гришак

Дата документу 16.09.2020