Постанова

від 15.09.2020 по справі 420/2554/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/2554/20 Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Домусчі С.Д.

суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,

за участю секретаря судового засідання - Тутової Л.С.

представників апелянта - комунального некомерційного підприємства Старокозацька районна лікарня - Андронікова С.А., Трегубенка В.І

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунального некомерційного підприємства Старокозацька районна лікарня на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року у справі за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області до комунального некомерційного підприємства Старокозацька районна лікарня про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), -

В С Т А Н О В И В:

25.03.2020 року Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до комунального некомерційного підприємства Старокозацька районна лікарня в якому просило суд:

- застосувати до відповідача заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) у вигляді повного зупинення експлуатації будівель відповідача, за адресою: 67730, Одеська область, Білгород-Дністровський район, село Старокозаче, вулиця Лікарняна, 1, шляхом відключення за допомогою фахівців енергопостачальних організацій вказаних будівель від джерел електропостачання (або інших електромереж, електроприладів, пристроїв, обладнання, установок), обмеження до них доступу, за винятком проведення робіт з усунення недоліків наданих в акті перевірки № 759 від 24.12.2019, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які впливають на ризик виникнення надзвичайної ситуації, аварії чи пожежі та можуть спричинити загрозу життю та здоров`ю людей, зазначених в акті перевірки № 759 від 24.12.2019 за номерами: 1-9,11-19.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що посадовими особами позивача проведена позапланова перевірка комунального некомерційного підприємства Старокозацька районна лікарня , під час якої, з метою перевірки додержання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, були перевірені будівлі, споруди, приміщення, територія. За результатами позапланової перевірки був складений акт № 759 від 24.12.2019 р.

В акті зафіксовані порушення відповідачем приписів Кодексу цивільного захисту України №5403-VI, Правил пожежної безпеки в Україні та інших чинних нормативно-правових актів, стандартів, норм і правил у сфері пожежної, техногенної безпеки.

Оскільки порушення, які вказані під номерами 1-9, 11-19 акту №759 від 24.12.2019 р. є такими, що впливають на ризик виникнення надзвичайної ситуації, аварії чи пожежі, що можуть спричинити загрозу життю та здоров`ю людей, а також неможливістю її ефективної ліквідації та рятуванню людей, позивач вважає, що подальша експлуатація приміщень, з виявленими порушеннями, створює реальну та невідворотну загрозу життю та здоров`ю людей.

Позивач також зазначив, що не усунення виявлених перевіркою порушень прямою дією впливає на ризик виникнення надзвичайної ситуації, аварії чи пожежі, що спричинить загрозу життю та здоров`ю людей, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.06.2020 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження, в повному обсязі задоволений позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, комунальне некомерційне підприємство Старокозацька районна лікарня подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Так, апелянт зазначає, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не дотримався принципів пропорційності та добросовісності оскільки не встановив чи призведе застосування заходів реагування до порушення прав третіх осіб та суспільного інтересу. На думку апелянта повне зупинення експлуатації будівель фактично є обмеженням конституційного права громадян, передбаченого ст. 49 Конституції України, та матиме більш несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів інших осіб, а саме для великої кількості хворих осіб права на лікування, особливо в період карантину.

Також, на думку апелянта, позивач, звертаючись з цим позовом до суду не врахував можливість застосування інших засобів реагування, об`єктивно не оцінив ризики для життя людей та не довів зазначені обставини в суді першої інстанції.

Посилається апелянт, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, на те, що позивач звернувся до суду з позовом не перевіривши виконання відповідачем припису, в той час як перевірка усунення більшості порушень мала б наслідком вжиття інших заходів реагування ніж повне зупинення експлуатації будівель. На час ухвалення оскаржуваного рішення з 20 заходів, які мав вжити відповідач, 17 були виконані або виконані частково, а на час подання апеляційної скарги не усунено лише два порушення:

1. Для раннього виявлення пожежі та подавання сигналу тривоги для вжиття необхідних заходів, приміщення та споруди об`єкту не обладнані системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 "Інженерне обладнання будинків і споруд. Системи протипожежного захисту".

2. Дерев`яні елементи горищних покриттів (крокви, лати) будівель не піддались оброблянню засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності суб`єктами господарювання, які мають відповідну ліцензію на такий вид робіт.

На думку апелянта, суд першої інстанції залишив поза увагою застосування позивачем норм ДБН 2008, 2014-2015 років, в той час як будівлі лікарні були збудовані за радянських часів, реконструкція або капітальний ремонт не проводився, а зазначені позивачем норми ДБН не встановлюють строк обладнання будівель, які вже експлуатуються, протипожежною сигналізацією у зв`язку із введенням відповідних вимог законодавства.

Як на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, апелянт посилається на те, що суд не мав розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, оскільки для апелянта ця справа має велике значення, становить значний суспільний інтерес, не врахована думка сторін щодо необхідності розгляду справи саме за правилами спрощеного позовного провадження.

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалося

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що 21-24 грудня 2019 року, відповідно до вимог Кодексу цивільного захисту України, наказу ГУ ДСНС України в Одеській області № 420 від 11.12.2019 Про проведення позапланових перевірок (а.с. 9) на підставі посвідчення на проведення позапланової перевірки № 762 від 17.12.2019 року (а.с. 10), головним інспектором Білгород-Дністровського МРВ ГУ ДСНС України в Одеській області майором служби цивільного захисту Щьотніковим Р.О. проведена позапланова перевірка КНП Старокозацька РЛ , за адресою, Одеська область, Білгород-Дністровський район, село Старокозаче, вулиця Лікарняна, 1.

Під час перевірки були перевірені будівлі, споруди, приміщення, територія, з метою перевірки додержання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, за результатами проведеної позапланової перевірки складений Акт № 759 від 24.12.2019 року (надалі - Акт № 759).

В Акті №759 зафіксовані порушення апелянтом приписів Кодексу цивільного захисту України №5403-VI (далі КЦЗУ), Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України № 1417 від 30.12.2014 р., зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05.03.2015 за №252/26697, та інших чинних нормативно-правових актів, стандартів, нормам і правил у сфері пожежної, техногенної безпеки, а саме:

1. Для раннього виявлення пожежі та подавання сигналу тривоги для вжиття необхідних заходів, приміщення та споруди об`єкту не обладнані системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 Інженерне обладнання будинків і споруд. Системи протипожежного захисту ;

2. Дерев`яні елементи горищних покриттів (крокви, лати) будівель не піддались оброблянню засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності суб`єктами господарювання, які мають відповідну ліцензію на такий вид робіт;

3. Захист будівель, споруд та зовнішніх установок від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів, не виконано відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.5-38:2008 Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд ;

4. На доповнення до схематичного плану евакуації не розроблена та не затверджена керівником інструкція, що визначає дії персоналу щодо забезпечення безпечної та швидкої евакуації людей, за якою не рідше одного разу на півроку мають проводитися практичні тренування всіх задіяних працівників. Для об`єктів, у яких передбачається перебування людей уночі, інструкції повинні передбачати також дії у нічний час;

5. Відповідальна особа за пожежну безпеку не пройшла спеціальне навчання (пожежно-технічного мінімуму) з отриманням відповідного посвідчення згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року № 444 Про затвердження Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях ;

6. Для кожного приміщення об`єкта не розроблені та затверджені керівником об`єкта інструкції про заходи пожежної безпеки;

7. Територія об`єкта, будівлі, споруди, приміщення не забезпечені в повному обсязі відповідними знаками безпеки. Знаки безпеки, їх кількість, а також місця їх встановлення повинні відповідати ДСТУ ISO 6309:2007 Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір (ISO 6309:1987, IDT) та ТОСТ 12.4.026-76 ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности ;

8. З`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів не здійснено за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів. Місця з`єднання жил проводів і кабелів, а також з`єднувальні та відгалужувальні затискачі повинні мати мінімальний перехідний опір, щоб уникнути їх перегрівання і пошкодження ізоляції стиків. Струм втрат ізоляції стиків повинен бути не більше струму втрат ізоляції цілих жил цих проводів і кабелів;

9. Пожежний кран-комплект не укомплектований пожежним рукавом однакового з ним діаметра та стволом, кнопкою дистанційного запуску пожежних насосів (за наявності таких насосів), а також важелем для полегшення відкривання вентиля;

10. На дверцятах пожежних шафок із зовнішнього боку відсутній літерний індекс "ПК" порядковий номер крана та номер телефону для виклику пожежно-рятувальних підрозділів;

11. Пожежні кран-комплекти не рідше одного разу на рік підлягають технічному обслуговуванню і перевірці на працездатність шляхом пуску води з реєстрацією результатів перевірки у спеціальному журналі обліку технічного обслуговування. Пожежні кран-комплекти повинні постійно бути справними і доступними для використання;

12. Для забезпечення гасіння пожежі в пожежних кран-комплектах відсутній вільний тиск води;

13. Водонапірну башту не пристосовано для відбору води пожежно-рятувальною технікою будь-якої пори року. На корпус водонапірної башти слід наносити позначення, яке вказує на місце розташування пристрою для забирання води пожежно-рятувальною технікою;

14. Приміщення не забезпечені вогнегасниками відповідно до Правил експлуатації та типових норм вогнегасників , затверджених наказом МВС № 25 від 15.01.2018 року;

15. Не наданий акт проведення технічного обслуговування вогнегасників відповідно до правил експлуатації;

16. Допускається улаштування та експлуатація тимчасових електромереж;

17. Відгалужувальні та з`єднувальні коробки електричних проводів не закриті кришками з негорючих або важкогорючих матеріалів;

18. Пожежні щити, які розташовані на території об`єкта не забезпечені первинними засобами пожежогасіння та протипожежним інвентарем з розрахунку згідно норм належності (вогнегасники - 3 шт., ящик з піском - 1 шт., покривало з негорючого теплоізоляційного матеріалу, розміром 2 х 2 м - 1 шт., гаки - 3 шт., лопати - 2 шт., ломи - 2 пгг., сокири - 2 шт.) на кожний щит;

19. Заклад не забезпечив працівників засобами колективного та індивідуального захисту органів дихання в повному обсязі;

20. Не проведено ідентифікацію потенційно небезпечного об`єкту та об`єкту підвищеної небезпеки (далі ПНО або ОПН).

Будь-яких скарг під час проведення позапланового заходу, чи заперечень на Акт № 759, який 24.12.2019 вручений головному лікарю Комунального некомерційного підприємства Старокозацька районна лікарня , - не надходило.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, порушення за номерами 1-9, 11-19 Акту №759 є такими, що впливають на ризик виникнення надзвичайної ситуації, аварії чи пожежі, що можуть спричинити загрозу життю та здоров`ю людей, а також неможливістю її ефективної ліквідації та рятуванню людей. Застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) є необхідним оперативним та превентивним способом впливу на порушника з метою усунення існування загрози життю та здоров`ю людей.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 55 Кодексу цивільного захисту України, забезпечення пожежної безпеки на території України, регулювання відносин у цій сфері органів державної влади, органів місцевого самоврядування та суб`єктів господарювання і громадян здійснюються відповідно до цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів.

Діяльність із забезпечення пожежної безпеки є складовою виробничої та іншої діяльності посадових осіб і працівників підприємств, установ та організацій. Зазначена вимога відображається у трудових договорах (контрактах), статутах та положеннях.

Забезпечення пожежної безпеки суб`єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб`єктів господарювання.

Відповідно до п.п. 12 ч. 1 ст. 67 Кодексу цивільного захисту України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить: звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 68 Кодексу цивільного захисту України, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом.

У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 70 Кодексу цивільного захисту України, підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є:

1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами;

2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення;

3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки;

4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій;

5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи;

6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатність або відсутність;

7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами;

8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об`єктів або об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій;

9) відсутність на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту;

10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання;

11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об`єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб`єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.

Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Підпунктом 39 пункту 3 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого Постановою КМУ № 1052 від 16.12.2015 року, основними завданнями ДСНС є: організовує і здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, іншими державними органами та органами місцевого самоврядування, суб`єктами господарювання.

Відповідно до Положення про Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, в редакції наказу ДСНС України № 661 від 12.11.2018 року, ГУ ДСНС України в Одеській області) (далі - Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, уповноваженим на забезпечення реалізації державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб (п. 1 Положення)

Основними завданнями Головного управління на відповідній території є, окрім іншого, реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб; здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб (п. 3 Положення).

Головне управління відповідно до покладених на нього завдань на відповідній території: здійснює реєстрацію декларацій відповідності матеріально-технічної бази суб`єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки (п.п. 29 п. 4 Положення ); складає акти перевірок, видає приписи, постанови, розпорядження про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, а в разі встановлення порушень, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, звертається до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, окремих приміщень, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту (п.п. 36 п. 4 Положення); здійснює інші повноваження, визначені законом та покладені на ДСНС (п.п. 74 п. 4 Положення).

Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Частиною 5 статті 4 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності встановлено, що виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.

Частиною 7 статті 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності встановлено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Враховуючи фактичні обставини справи, як на час звернення до суду з позовом - 25.03.2020 року, так і на час ухвалення оскаржуваного рішення - 15.06.2020 року, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що подальша робота комунального некомерційного підприємства Старокозацька районна лікарня з виявленими порушеннями створює реальну та невідворотну загрозу життю та здоров`ю людей. Не усунення виявлених перевіркою порушень прямою дією впливає на ризик виникнення надзвичайної ситуації, аварії чи пожежі, що спричинить загрозу життю та здоров`ю людей, оскільки впливає: на забезпечення безпеки роботи лікарні, безпеки її пацієнтів, співробітників та медичного персоналу у відповідності з вимогами протипожежних норм, техногенної безпеки та цивільного захисту; на своєчасність виявлення надзвичайної ситуації, пожежі; на ліквідацію пожежі, надзвичайної ситуації та ліквідації її наслідків; на евакуацію людей та їх захисту від наслідків пожежі, надзвичайної ситуації, на забезпечення всіх осіб, що знаходяться в будівлі індивідуальними засобами захисту органів дихання і шкіри, тощо.

При такому становищі хворі, лікарі та співробітники комунального некомерційного підприємства Старокозацька районна лікарня постійно перебувають в умовах, коли існує реальна загроза втрати життя, отримання травм, шкоди своєму здоров`ю через невиконання та ігнорування керівництвом та посадовими особами відповідача вимог законодавства з питань пожежної і техногенної безпеки.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) у вигляді повного зупинення роботи об`єкта не залежить від об`єктивності причин, які призвели до порушень - в даному випадку оцінюється тільки ризик загрози життю та здоров`ю людей, проте як порушення правил пожежної і техногенної безпеки в будь-якому випадку прямо чи опосередковано створюють загрозу життю та здоров`ю людини (дітей), що відповідає положенням ч. 1 ст. 3 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

При цьому твердження апелянта відносно неможливості усунення усіх порушень виявлених під час перевірки, у зв`язку з відсутністю необхідної суми коштів, апеляційний суд відхиляє, оскільки виявлені порушення створюють реальну та невідворотну загрозу життю та здоров`ю людей та не усунення зазначених порушень впливає на ризик виникнення надзвичайної ситуації, аварії чи пожежі, що може спричинити загрозу життю та здоров`ю людей.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що часткове усунення порушень свідчить про добросовісність намірів апелянта щодо проведення ним роботи по усуненню порушень та вжиття відповідних заходів, Але, відсутність бюджетних коштів та належного фінансування не звільняє апелянта від виконання ним імперативних норм протипожежного законодавства. Чинне законодавство не ставить в залежність необхідність в застосуванні заходів реагування від наявності чи відсутності бюджетних коштів (фінансової спроможності) відповідача. Сама по собі відсутність коштів на забезпечення протипожежної та техногенної безпеки, в тому числі й у зв`язку з відсутністю відповідного бюджетного асигнування не може бути підставою для відкладення вжиття заходів щодо усунення факторів небезпеки життю, здоров`ю громадян.

Також апеляційний суд відхиляє у якості доводів необґрунтованості оскаржуваного рішення посилання апелянта на здійснення організаційно-практичних заходів щодо усунення порушень у сфері пожежної безпеки, виявлених позаплановою перевіркою. Надані апелянтом докази до суду апеляційної інстанції не спростовують факт того, що порушення, виявлені за результатами проведення вищезазначеної перевірки, які створюють реальну та невідворотну загрозу життю та здоров`ю людей, апелянтом не усунуто у повному обсязі, на час ухвалення оскарженого рішення.

При цьому апеляційний суд зазначає, що копія позову була отримана апелянтом 02.04.2020 року, а ухвала суду першої інстанції від 16.04.2020 року про прийняття до розгляду позовної заяви - 23.04.2020 року, оскаржуване рішення ухвалене судом першої інстанції 15.06.2020 року, але апелянт не надав до суду першої інстанції докази усунення порушень, а додавши такі докази до апеляційної скарги, всупереч вимог ч. 4 ст. 308 КАС України не надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції.

Апеляційний суд зазначає, що приписи ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантує, що право кожного на життя охороняється законом та обов`язок захищати право на життя за ст. 2 цієї Конвенції визначається у поєднанні із загальним обов`язком держави за ст. 1 Конвенції, яка визначає гарантування кожному, хто перебуває під юрисдикцією, права і свободи, визначені в Конвенції, а тому дії апелянта не є пропорційними відносно шкоди, яка може настати в майбутньому для громадян, які працюють, знаходяться на стаціонарному лікуванні та звертаються до лікарні, та відносно мети з охорони здоров`я та життя громадян.

При цьому, апеляційний суд погоджується із посиланням апелянта на ст. 49 Конституції України, яка визначає, що кожен має право на охорону здоров`ю, медичну допомогу та медичне страхування, проте зазначає, що позовні вимоги щодо застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) є законними обґрунтованими та відповідають легітимній меті, а тому погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про те, що оскарженим рішення можуть бути порушені конституційні права громадян, зокрема право на якісну медичну допомогу, право на безпечну допомогу, право на медичну інформацію, право на попередження за можливістю страждань і болю. При цьому апеляційний суд зазначає, що виявлене та не усунене порушення створює загрозу життю та здоров`ю людей, а враховуючи принцип державної політики в галузі захисту населення від надзвичайних ситуацій то найважливішими є людина, її життя визнаються (ст. 3 Конституції України), належні, безпечні і здорові умови праці (ст. 43 Конституції України), право на охорону здоров`я (ст. 49 Конституції України), право на безпечне життя (ст. 50 Конституції України).

Також апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права шляхом розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки апелянт не скористався своїм процесуальним правом на подання заяви із запереченнями про розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (ч. 4 ст. 260 КАС України), та, в період з 23.04.2020 року по 15.06.2020 року, не звертався до суду першої інстанції із жодною заявою або клопотанням в цій справі.

Також апеляційний суд відхиляє як помилкові доводи апелянта щодо застосування позивачем та судом першої інстанції норм ДБН 2008, 2014-2015 років, в той час як будівлі лікарні були збудовані за радянських часів, реконструкція або капітальний ремонт не проводився, в той час як зазначені норми ДБН не встановлюють строк обладнання будівель, які вже експлуатуються, протипожежною сигналізацією у зв`язку із введенням відповідних вимог законодавства. При цьому апеляційний суд зазначає, що до завдань і обов`язків суб`єктів господарювання у сфері цивільного захисту належить: забезпечення виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а також виконання вимог приписів, постанов та розпоряджень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки (п. 21 ч. 1 ст. 20 КЦЗ України). За таких обставин, суб`єкт господарювання у сфері цивільного захисту зобов`язати виконувати вимоги законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, зокрема норми ДБН 2008, 2014-2015 років, не зважаючи на те, у якому році були збудовані приміщення, які експлуатуються таким суб`єктом господарювання.

Додатково апеляційний суд зазначає, що усунення апелянтом порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, після ухвалення оскаржуваного рішення, не є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рушення суду першої інстанції.

Відповідно до частини п`ятої статті 4 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.

Відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.

Отже, апелянт у разі усунення недоліків у повному обсязі, виявлених управлінням ДСНС, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, не позбавлений можливості звернутися до органу державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення із повідомленням про відновлення господарської діяльності.

Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2-12, 71-77, 242, 257, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу комунального некомерційного підприємства Старокозацька районна лікарня - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року у справі №420/2554/20 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, за наявності яких постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 16.09.2020 року.

Головуючий суддя Домусчі С.Д. Судді Семенюк Г.В. Шляхтицький О.І.