Рішення

від 15.09.2020 по справі 607/10717/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.09.2020 Справа №607/10717/20

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Вийванко О. М.

за участю секретаря судового засідання Хримко У. А.

учасників справи

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідачів Ярош О. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Тернопільської міської ради, Тернопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Орган самоорганізації населення - будинковий комітет Злуки, 19 про визнання права власності , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до відповідачів виконавчого комітету Тернопільської міської ради, Тернопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Орган самоорганізації населення - будинковий комітет Злуки, 19 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 . В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 15 жовтня 2007 року йому,як працівнику ВАТ ТО Текстерно , видано ордер № 19 на житлову площу в гуртожитку на склад сім`ї на зайняття жилого приміщення № НОМЕР_1 в гуртожитку за адресою АДРЕСА_2 житловою площею 30,0 кв. м. У даному житлі позивач зареєстрований та фактично проживає з 25 жовтня 2007 року. Вказаний гуртожиток належав ВАТ ТО Текстерно . Листом ВАТ ТО Текстерно звернулося до Управління, містобудування та архітектури м. Тернополя та повідомило про те, що не заперечує проти проведення добудов до кімнат, які знаходяться на першому поверсі, зокрема, за адресою АДРЕСА_2 . Позивач, як працівник ВАТ ТО Текстерно , провів у червні 2008 року добудову до кімнати № НОМЕР_1 по АДРЕСА_2 . 05 жовтня 2010 року Тернопільська міська рада рішенням №5/39/5 дозволила приватизацію жилих приміщень у гуртожитках комунальної власності територіальної громади міста Тернополя, зокрема, в гуртожитку по АДРЕСА_2 . Позивач звернувся до Тернопільської міської ради із заявою про вирішення питання отримання у власність займаного ним житла в гуртожитку за адресою АДРЕСА_3 та подав пакет всіх необхідних документів. Однак, Листом виконавчого комітету Тернопільської міської ради йому було відмовлено в отриманні у власність вказаного житла у гуртожитку, в зв`язку з добудовою додаткових приміщень, у зв`язку з чим просять визнати за ним право власності на згадувану квартиру.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити.

Представник відповідачів у судовому засіданні не заперечив проти задоволення позову.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, однак подав до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності, проти задоволення позову не заперечують.

Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_2 з 20.04.1988 року по 03.09.2010 року працював у ВАТ ТО Текстерно , про що свідчить трудова книжка серії НОМЕР_2 від 08.08.1982 р.

15 жовтня 2007 року позивачу, як працівнику ВАТ ТО Текстерно , видано ордер № 19 на житлову площу в гуртожитку на склад сім`ї на зайняття житлової площі в кімнаті АДРЕСА_4 , житловою площею 30,0 кв. м.

У житлі за адресою АДРЕСА_3 позивач зареєстрований та проживає з 25.10.2007 року, що стверджується довідкою ПП ТернопільКомСервіс від 17.02.2020 р. № 407.

Вказаний гуртожиток належав ВАТ ТО Текстерно .

Листом від 19.03.2007 року №1/244 ВАТ ТО Текстерно звернулося до Управління, містобудування та архітектури м. Тернополя та повідомило про те, що не заперечує проти проведення добудов до кімнат, які знаходяться на першому поверсі, зокрема, за адресою АДРЕСА_2 .

В червні 2008 року позивач отримав дозвіл на добудову до його кімнати АДРЕСА_4 та провів у 2008 році добудову, що підтверджується інвентаризаційною справою на гуртожиток по АДРЕСА_2 , станом на 15.02.2010 р.

Рішенням Тернопільської міської ради від 21 серпня 2008 року №5/20/8 погоджено прийняття в комунальну власність міста, зокрема, гуртожитку за адресою АДРЕСА_2 .

На виконання вказаного рішення виконавчий комітет Тернопільської міської ради 12 вересня 2008 року прийняв рішення № 1766, яким оформив право власності за Тернопільською міською радою, зокрема, на гуртожиток за адресою АДРЕСА_2 .

Отже, на сьогоднішній день власником гуртожитку за адресою АДРЕСА_2 .

Рішенням Тернопільської міської ради від 05.10.2010 року №5/39/5 надано дозвіл на приватизацію жилих приміщень у гуртожитку по АДРЕСА_2 .

27 лютого 2020 року позивач звернувся до Тернопільської міської ради із заявою про вирішення питання отримання безоплатно у власність займаного житла в гуртожитку за адресою АДРЕСА_3 та подав пакет всіх необхідних документів.

Згідно довідки від 21.02.2020 року №101 ТВБВ №10019/18 ГІАТ Державний ощадний банк України вбачається, що ОСОБА_2 включений в списки для приватизації житла за адресою: АДРЕСА_3 . Житлові чеки не використано.

Згідно довідок № 395, 396 від 03.02.2020 року, виданих ТОВ Міське бюро технічної інвентаризації , вбачається, що станом на 29.12.2012 р. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (його дружина) в м. Тернополі не мають зареєстрованого права власності на будинок (квартиру) в м. Тернополі.

Згідно Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів ОСОБА_4 , ОСОБА_3 відсутні зареєстровані речові права в Державних реєстрах.

Однак, позивачу було відмовлено в отриманні у власність вказаного житла у гуртожитку, в зв`язку з добудовою додаткових приміщень, чим порушено його право на отримання займаною житла у власність, що підтверджується листом від 26.03.2020 року №676/08.

Проаналізувавши в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Конституцією України серед основних прав і свобод людини й громадянина проголошено право на житло.

Вимогами ст. 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» встановлено, що сфера дії цього Закону поширюється на громадян та членів їхніх сімей, одиноких громадян, які не мають власного житла, не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток та фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу.

В силу вимог ч.1 ст. 4 указаного Закону, громадяни та члени їхніх сімей, на яких поширюється дія цього Закону, мають право на приватизацію жилих приміщень у гуртожитках, що перебувають у власності територіальних громад і можуть бути приватизовані відповідно до цього Закону за рішенням місцевої ради. Приватизація жилих приміщень у гуртожитках здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та прийнятих відповідно до нього нормативно-правових актів з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Приватизація жилих і нежилих приміщень у гуртожитках, що перебувають у власності територіальних громад, які раніше були самовільно переплановані, може відбуватися після визнання перепланування таким, що відповідає законодавству України щодо технічних умов і будівельних норм до житла.

Статтею 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що до об`єктів приватизації належать квартири

багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові

приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції),

кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і

більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються

громадянами на умовах найму.

Відповідно до ч.3 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача житлових приміщень у гуртожитках у власність мешканців гуртожитків здійснюється відповідно до закону.

Згідно п. 14 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 N 396, передача квартир (будинків), жилих приміщень в гуртожитках які на момент набрання чинності Законом України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" перебували у комунальній власності, кімнат у комунальних квартирах у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Передача жилих приміщень в гуртожитках, які на момент набрання чинності Законом України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" ( 500-17 ) перебували у державній власності, у власність громадян здійснюється на підставі рішень органів місцевого самоврядування, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина (після передачі/прийняття гуртожитку у власність відповідної територіальної громади).

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Житлового Кодексу Української РСР громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

В силу ч.2 ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 383 Цивільного кодексу України, власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Захист права власності, відповідно до ст.16 ч.2 п.1 Цивільного кодексу України, здійснюється, зокрема, шляхом його визнання.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно Рішення Конституційного суду України від 01.12.2004 року № 18-рп/2004у справі № 1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття охоронюваний законом інтерес , що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права , необхідно розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції законам України, - суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Відповідно до правового висновку, наведеного у постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16, у ЦК України, крім понять нерухомість , нерухоме майно , об`єкт нерухомого майна (частина перша статті 181, пункт 6 частини першої статті 346, статті 350, 351), вживаються також інші поняття, наприклад: об`єкт незавершеного будівництва (стаття 331), об`єкт будівництва (статті 876, 877, 879, 881, 883), однак прямого визначення цих понять не міститься.

Виходячи з аналізу чинного законодавства та враховуючи характерні ознаки незавершеного будівництва, слід визнати, що об`єкт будівництва (об`єкт незавершеного будівництва) це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав, у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.

Вирішуючи питання про виникнення, зміну та припинення суб`єктивних цивільних прав стосовно об`єкта незавершеного будівництва, потрібно враховувати особливості та обмеження, встановлені законодавчими актами.

Звітом про проведення технічного обстеження від 09.06.2020 р. за результатами проведеного технічного обстеження об`єкта, встановлено можливість надійної та безпечної експлуатації квартири АДРЕСА_4 .

09 червня 2020 року Приватним проектно-науково-виробничим підприємством Євростиль виготовлено технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_4 . Замовником технічної інвентаризації зазначено ОСОБА_2 .

Згідно технічної характеристики житлових і допоміжних приміщень квартири АДРЕСА_4 квартира посімейного заселення розташована на першому поверсі п`ятиповерхового цегляного будинку та складається з 2-х кімнат житловою площею 26,8 кв. м., загальною площею 61,2 кв. м.

Судом встановлено, що здійснені перепланування квартири у 2008 році, на що було отримано дозвіл від ВАТ ТО Текстерно , не порушують права інших мешканців, що підтверджується Списком від 25.06.2020 р. мешканців будинку за адресою: АДРЕСА_2 , які погоджують оформлення у власність позивачів квартири АДРЕСА_5 . Крім цього, дана добудова до квартири не впливає на конструктивну несучу здатність будинку, порушень вимог пожежної безпеки не виявлено, відповідає будівельним та санітарним нормам.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, оскільки позивач не має власного житла, правомірно проживає та користується гуртожитком, зареєстрований з 2008 року, гуртожиток перебуває у комунальній власності, відсутні заперечення з приводу їх добудови в інших учасників справи, вказана добудова не призвела до порушення прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, а також, не порушує санітарно-технічні вимоги і правила експлуатації будинку, а тому, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення, шляхом визнання за позивачем права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

На підставі наведеного, керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України,ст. 328, 331, 383, 392 Цивільного кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

Задовольнити позов ОСОБА_2 до виконавчого комітету Тернопільської міської ради, Тернопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Орган самоорганізації населення - будинковий комітет Злуки, 19 про визнання права власності .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідачі: виконавчий комітет Тернопільської міської ради, місцезнаходження: м. Тернопіль вул. Листопадова, 5, код ЄДРПОУ 04058344;

Тернопільська міська рада, місцезнаходження: м. Тернопіль вул. Листопадова, 5, код ЄДРПОУ 34334305.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган самоорганізації населення - будинковий комітет Злуки, 19 , місцезнаходження: м. Тернопіль проспект Злуки, 19, код ЄДРПОУ 36183743.

Повний текст рішення суду складено та підписано 16 вересня 2020 року.

Головуючий суддяО. М. Вийванко