Постанова

від 16.09.2020 по справі 915/2160/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2020 року м. ОдесаСправа № 915/2160/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Головея В.М.,Колоколова С.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.01.2020, проголошене суддею Мавродієвою М.В. у м. Миколаєві, повний текст якого складено 16 . 01.2020,

у справі № 915/2160/19

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК"

до відповідачів:

1) Фермерського господарства "Агропівдень 2"

2) ОСОБА_1

про стягнення 147 450,94 грн.,

В С Т А Н О В И В :

21.10.2019 Акціонерне товариство Комерційний банк (далі - АК КБ) "ПРИВАТБАНК" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просило стягнути у солідарному порядку з Фермерського господарства (далі - ФГ) "Агропівдень 2" та ОСОБА_1 заборгованість по кредитному договору б/н від 14.11.2018, укладеному між АТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ФГ "Агропівдень 2", у розмірі 147 450,94 грн., з яких: 123 600,01 грн. - заборгованість за кредитом; 4 063,74 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість; 16 200,00 грн. - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії та 3 587,19 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.

В обґрунтування позовних вимог АТ КБ "ПРИВАТБАНК" посилалося на порушення фермерським господарством зобов`язань за кредитним договором щодо погашення кредиту, внаслідок чого у банку виникло право захисту свого порушеного права шляхом солідарного стягнення зазначеної заборгованості з ФГ "Агропівдень 2" та ОСОБА_1 , яка згідно до укладеного з позивачем договору поруки №POR1542008603306 від 12.11.2018, поручилась власними коштами та майном за виконання ФГ "Агропівдень 2" договірних зобов`язань за кредитним договором.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.01.2020 позовні вимоги задоволено в повному обсязі та додатково стягнуто в солідарному порядку з ФГ "Агропівдень 2" та ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПРИВАТБАНК" 2 211,76 грн. судового збору.

Приймаючи рішення щодо солідарного стягнення зазначеної заборгованості з ФГ "Агропівдень 2" та ОСОБА_1 , місцевий господарський суд виходив з встановлення факту неналежного виконання відповідачем 1 зобов`язань за кредитним договором від 14.11.2018 щодо своєчасного повернення кредиту, сплати щомісячної комісії, відсотків за користування кредитом та пені за прострочення виконання зобов`язань, а також прийняв до уваги той факт, що зобов`язання за вказаним кредитним договором забезпечено договором поруки №POR1542008603306 від 12.11.2018, укладеним ОСОБА_1 в забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На думку скаржника, рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, скаржник вважає, що судом не досліджено той факт, що позовні вимоги до ОСОБА_1 , як поручителя є безпідставними оскільки договір поруки №POR1542008603306 було укладено між сторонами раніше ніж виникло основне зобов`язання і з відповідного договору не вбачається який саме кредитний договір забезпечується порукою ОСОБА_1 .

Скаржник зазначає, що місцевий господарський суд не врахував, що розрахунок заборгованості позичальника здійснено невірно, він є необґрунтованим та недоведеним і в матеріалах справи відсутні первинні документи на підтвердження отримання відповідачем 1 грошей за спірним кредитним договором.

Також, за твердженням апелянта суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що позивач не повідомляв відповідачів про необхідність погашення заборгованості за відповідним кредитним договором.

Крім того, скаржник стверджує, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки він розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 , яку належним чином не повідомив про розгляд відповідної справи.

Відзиви на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходили, справа розглядається за наявними матеріалами.

Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

В прохальній частині апеляційної скарги апелянтом було сформульовано клопотання про проведення розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, яке колегією суддів визнано необґрунтованим, а відтак ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.08.2020 відхилено. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку без проведення судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.11.2018 ФГ "Агропівдень 2" в особі ОСОБА_1 через систему інтернет-клієнт-банкінгу із використанням електронного цифрового підпису підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ".

Відповідно до заяви відповідач ФГ "Агропівдень 2" приєднався до Розділу 3.2.8 Умов та правил надання банківських послуг "КУБ", які розміщені в мережі Інтернет на сайті ПриватБанку http://pb.ua, прийняв на себе всі зобов`язання, зазначені в цих Умовах та уклав кредитний договір.

В підписаній ФГ "Агропівдень 2" заяві погоджено наступні умови кредитного договору:

- вид кредиту: строковий (п. 1.1);

- розмір кредиту 300 000грн. (п.1.2);

- строк кредиту: 12 місяців з дати видачі коштів (п. 1.3);

- проценти (комісія) за користування кредитом 1,8 % в місяць від початкового розміру кредиту (в тому числі при достроковому погашенні кредиту) (п. 1.4);

- порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами, починаючи з місяця, наступного за місяцем видачі клієнту коштів, до календарного числа місяця, в яке було надано кредит (п. 1.5);

- проценти у розмірі 4% в місяць від суми простроченої заборгованості та неустойку в розмірі і згідно розділу 3.2.8 Умов та правил надання банківських послуг.

В додатку 1 до заяви сторони погодили графік погашення основної заборгованості та процентів за кредитом, відповідно до якого відповідач повинен сплачувати позивачу щомісячно до дати, зазначеної у п. 1.5 заяви по 25 000 грн. кредиту та 5 400 грн. процентів.

З метою належного виконання зобов`язань ФГ "Агропівдень 2" за кредитним договором від 14.11.2018 між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 (поручитель) із використанням електронного цифрового підпису підписано договір поруки №POR1542008603306, який хоча і датовано 12.11.2018, але фактично підписано 14.11.2018, тобто в день укладення кредитного договору, що підтверджується файлом перевірки електронного цифрового підпису. Крім того, доказів існування іншого кредитного договору забезпеченого відповідним договором апелянтом не надано. Таким чином, доводи скаржника стосовно того, що договір поруки №POR1542008603306 було укладено між сторонами раніше ніж виникло основне зобов`язання, не заслуговують уваги.

Предметом договору є надання поруки за виконання клієнтом ФГ "Агропівдень 2", далі - Боржник зобов`язань за угодами-приєднання до: розділу 3.2.8 Кредит КУБ Умов, далі Угода 1, по сплаті:

а) процентної ставки за користування кредитом:

- за період користування кредитом згідно Угоди 1 - 1,8% (одна ціла вісім десятих) відсотка від суми кредиту щомісяця;

- за період користування кредитом згідно з п.п. 3.2.8.5.3. Угоди 1 - 4,0 % (чотири) відсотки від суми кредиту щомісяця;

б) кредиту в розмірі, що вказаний в Угоді 1.

Якщо під час виконання Угоди 1 зобов`язання Боржника, що забезпечені цим Договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності Поручителя, Поручитель при укладанні цього Договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за Угодою 1 в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з Поручителем не потрібні.

За п.1.2 поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язань за Угодою 1 в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту Поручитель відповідає перед Кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Поручителем надані всі наявні документи, що стосуються Поручителя, на момент укладання цього договору, в господарському/цивільному суді не мається заяв кредиторів про визнання Поручителя банкрутом.

У випадку смерті або банкрутства Боржника за Угодою 1 на, та/або заміни Боржника внаслідок правонаступництва та/або переведення боргу на будь-яку іншу особу (нового боржника), Поручитель приймає на себе зобов`язання та згодний відповідати за виконання Угоди 1 за Боржника, а також за будь-якого іншого боржника (нового боржника) при настанні вказаних в даному пункті обставин, в зв`язку з чим, Поручитель надає поруку перед Кредитором за виконання новим боржником зобов`язань за Угодою 1 у розмірі і порядку, визначеному умовами Угоди 1 . При цьому, будь-які додаткові узгодження з Поручителем не потрібні.

За п. 1.5 у випадку невиконання Боржником зобов`язань за Угодою 1 , Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

Позивач зазначає, що зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу 1 кредит в межах встановленого кредитного ліміту, разом з тим в порушення відповідних умов Договору та приписів законодавства відповідач-1 не повернув в повному обсязі кредитні кошти у передбачений договором термін, що і стало підставою для звернення позивача до суду із відповідним позовом, який судом першої інстанції був задоволений повністю, однак колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Приписами ст.1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм законодавства (ст. 530, ч. 2 ст. 1050 ЦК України) дає підстави вважати, що для звернення до суду з позовом про дострокове повернення всієї суми кредиту має настати одна із подій: сплив строку повернення всієї суми кредиту за договором або зміна строку виконання зобов`язання на підставі пред`явленої вимоги кредитора про повне дострокове погашення кредиту, направленої боржнику.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

14.11.2018 на підставі укладеного кредитного договору позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача 1 кредитні кошти у розмірі 300 000 грн., що підтверджується відповідною випискою по рахунку та факт необізнаності останнього зі змістом Умов не впливає на факт отримання від позивача кредитних коштів.

Позичальником ФГ Агропівдень 2 частково повернуто кредитні кошти банківській установі у визначені кредитним договором строки, разом з тим, заборгованість відповідача 1 перед позивачем за кредитом згідно наданого останнім розрахунку станом на 26.09.2019 становила 73 600,01 грн. і доказів її сплати відповідачем 1 матеріали справи не містять, у зв`язку з чим зазначена заборгованість цілком правомірно стягнута судом першої інстанції солідарно з відповідача 1 та ОСОБА_2 , яка згідно укладеного з АТ КБ "ПРИВАТБАНК" договору поруки №POR1542008603306 від 12.11.2018 поручилась власними коштами та майном за виконання ФГ "Агропівдень 2" договірних зобов`язань по відповідному кредитному договору.

Однак, вимогу АТ КБ "ПРИВАТБАНК" про солідарне стягнення з відповідачів 50000грн. заборгованості по кредиту, колегія суддів вважає передчасно заявленою банком, враховуючи що кредитні кошти за кредитним договором від 14.11.2018 відповідачу 1 були надані 14.11.2018, строком на 12 місяців і остаточне повернення кредиту позичальник зобов`язаний був здійснити до 14.11.2019, отже строк виконання відповідного зобов`язання у відповідача 1 станом на 26.09.2019 ще не настав При цьому для зміни строку виконання зобов`язання, необхідною умовою є надіслання кредитором боржнику вимоги про дострокове повернення всієї суми кредиту, чого позивачем виконано не було. Матеріали справи не містять доказів направлення позивачем відповідачам в порядку ч.2 ст.530 ЦК України вимоги про повернення наданих кредитних коштів, а тому суд першої інстанції безпідставно задовольнив вимогу позивача про їх стягнення з відповідачів.

Разом з тим, вимога позивача про солідарне стягнення з відповідачів 16 200грн. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії, нарахованої на прострочену заборгованість за період з 14.07.2019 по 26.09.2019, судом першої інстанції була цілком правомірно задоволена враховуючи, що п. 1.4 заявки передбачено, що проценти (комісія) за користування кредитом становить 1,8% в місяць від початкового розміру кредиту (в т.ч. при достроковому погашенні кредиту).

Стосовно ж вимоги АТ КБ "ПРИВАТБАНК" про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за відсотками в розмірі 4 063,74грн., то судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

В підписаній відповідачем 1 заяві погоджено наступні умови кредитного договору: у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, що зазначений в п. 1.5. цієї заяви, проценти за користування кредитом становлять розмір 4 % на місяць від суми заборгованості (п. 1.6).

Позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за відсотками на прострочену заборгованість в розмірі 4 063,74грн. у погодженому сторонами розмірі - 4% на місяць, що становить 48% річних і судом зазначена вимога була задоволена в повному обсязі. Однак, дослідивши наданий позивачем розрахунок колегія суддів встановила, що відповідні відсотки були нараховані позивачем не лише на прострочену заборгованість за наданим кредитом у сумі 73600,01грн., а і на 50000грн., строк по сплаті яких у відповідача 1 станом на 26.09.2019 ще не настав., а тому нарахування на них відсотків у такому розмірі є безпідставним, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що солідарному стягненню з відповідачів підлягає нарахована позивачем заборгованість за відсотками лише на прострочену частину кредиту у розмірі 2 919,47 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення пені, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Обґрунтовуючи підстави для нарахування пені, позивач посилається на п. 1.6 заявки, згідно якого неустойка нараховується в розмірі і згідно розділу 3.2.8. Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 в аналогічному спорі вказала, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Пунктом 1.6. заявки не передбачено розміру, в якому нараховується неустойка у вигляді пені, у випадку порушення позичальником строку погашення заборгованості за кредитом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, зазначеним законом визначено граничний розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Конкретний розмір пені може встановлюватись законом або договором.

Враховуючи, що сторонами в договорі (заявці) та в договорі поруки №POR1542008603306 від 12.11.2018 не передбачено розміру пені, а законом її розмір для такого виду зобов`язань не передбачений, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського вважає безпідставними висновок суду про задоволення вимоги банку про солідарне стягнення з відповідачів пені в сумі 3587,19 грн.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та розглянуто справу за відсутності відповідача 2 не повідомленого належним чином про розгляд даної справи, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Частиною ч. 7 ст.120 ГПК України врегульовано, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суду про зміну свого місцезнаходження чи перебування під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про місце проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Слід зазначити, що ухвали суду першої інстанції направлялась апелянту за адресою відповідача, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, але ним не отримувались, отже колегія суддів вважає, що останній повідомлявся судом належним чином про розгляд даної справи., оскільки інформація про її розгляд оприлюднювалась в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Судова колегія також вважає помилковим рішення господарського суду в частині встановлення солідарного обов`язку відповідачів щодо відшкодування судового збору, оскільки це не передбачено жодним законом чи договором, а відповідно до ст.541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Згідно п.2 ч.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Пунктом 4 ч.1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.01.2020 у справі №915/2160/19 частковому скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати сторін зі сплати судового збору за подання позову позову розподіляються на відповідачів в рівних частинах пропорційно задоволеним вимогам, а за подання апеляційної скарги - на позивача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 129, 269-271, 273, 275, 280-284, 287 Господарського процесуального кодексу, Південно-західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

І.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.01.2020 у справі №915/2160/19 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

1.Позов задовольнити частково.

1.1.Стягнути в солідарному порядку з Фермерського господарства "Агропівдень 2" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" 73 600,01 грн. заборгованості за кредитом; 2 919,47грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість; 16 200,00 грн. - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії.

1.2.Стягнути з Фермерського господарства "Агропівдень 2" та з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" по 695,38 грн. судового збору з кожного.

2.В іншій частині позову відмовити

ІІ.Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" на користь ОСОБА_1 1231,50грн. судового збору, сплаченого за розгляд апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази з зазначенням повних реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та згідно з ч.5 ст.12, ч.2 ст. 282 та п.2 ч.3 ст.287 касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених у підпунктах а-г пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України .

Повний текст постанови складено 16.09.2020 у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Разюк Г.П. у період з 31.08.2020 по 15.09.2020.

Головуючий суддя Разюк Г.П.

Суддя Головей В.М.

Суддя Колоколов С.І.