Постанова

від 16.09.2020 по справі 915/2169/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2020 року м. ОдесаСправа № 915/2169/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В.,

при секретарі судового засідання Земляк А.В.,

за участю представників:

від ОСОБА_1 - Сметана С.В.,

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровське" - Бібік А.В., Гончаренко А.Ю.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.01.2020, прийняте суддею Ржепецьким В.О., м. Миколаїв, повний текст складено 07.02.2020,

у справі №915/2169/19

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровське"

про визнання недійсним рішення загальних зборів та скасування реєстраційних записів

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровське", в якому просив визнати недійсним рішення загальних зборів товариства відповідача №2 від 05.07.2012 про вихід позивача зі складу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровське", а також скасувати реєстраційні записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням корпоративних прав ОСОБА_1 у зв`язку з незаконністю зміни засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровське" з позивача на ОСОБА_2 та неотриманням позивачем у повному обсязі грошових коштів за продаж своєї частки у статутному капіталі товариства відповідача.

За вказаною позовною заявою ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 13.11.2019 відкрито провадження у справі №915/2169/19.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 29.01.2020 у справі №915/2169/19 (суддя Ржепецький В.О.) у задоволенні позову відмовлено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровське" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн.

Судове рішення мотивоване недоведеністю позивачем факту порушення його прав та законних інтересів рішенням загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровське", оформленим протоколом від 05.07.2012, при цьому місцевим господарським судом враховано, що позовна вимога про скасування реєстраційних записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є похідною від вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів, а тому, з огляду на відсутність правових підстав для задоволення останньої, також не підлягає задоволенню.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.01.2020 у справі №915/2169/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що заява від 05.07.2012 про вихід зі складу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровське" позивачем не подавалась і не підписувалась, при цьому зміна засновника товариства відповідача з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 відбулася всупереч передбаченому законодавством порядку. Апелянт також зауважує на тому, що суд першої інстанції безпідставно відмовив позивачу у задоволенні клопотання про визнання обов`язковою явки сторін у судове засідання, а також не надав в оскаржуваному рішенні належної правової оцінки порядку денному загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровське", які відбулися 05.07.2012.

У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 25.08.2020 (вх.№1070/20/Д3 від 28.08.2020) Товариство з обмеженою відповідальністю "Придніпровське" зазначає про її безпідставність та необґрунтованість, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін. Зокрема, відповідач посилається на те, що доводи позивача про порушення умов його виходу зі складу засновників товариства та невідповідність процедури зміни засновника останнього з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 вимогам законодавства не ґрунтуються на нормах права та є власним помилковим розумінням позивачем обставин, які складають підставу позову. Водночас відповідач звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що місцевий господарський суд під час розгляду даної справи сприяв сторонам у реалізації їх процесуальних прав, дотримався норм процесуального права та дослідив всі належні докази.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В. від 10.08.2020 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та в подальшому ухвалою суду від 26.08.2020 розгляд справи №915/2169/19 призначено на 16.09.2020 о 12:00.

У судовому засіданні 16.09.2020 представник ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровське" висловили заперечення проти її задоволення.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Миколаївської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з пунктами 1.1-1.3 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровське", затвердженого рішенням учасника №1 від 25.06.2012 (далі - статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровське"), товариство відповідача є юридичною особою, яка заснована на основі Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України "Про господарські товариства", "Про зовнішньоекономічну діяльність" та іншого чинного законодавства України з метою здійснення підприємницької діяльності та отримання прибутку на основі повного господарського розрахунку, самофінансування та самоокупності. Товариство у своїй діяльності керується чинним законодавством України, цим статутом, а також внутрішніми правилами, регламентами та іншими локальними актами.

Відповідно до пункту 1.5 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровське" засновником (учасником) товариства є ОСОБА_1 .

В силу підпункту 5.1.9 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровське" учасники товариства мають право вийти з товариства у встановленому порядку.

За умовами пункту 6.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровське" для забезпечення діяльності товариства статутний капітал товариства може утворюватися з грошових коштів, матеріальних цінностей (будинки, споруди, обладнання тощо), прав користування землею, водою та іншими природними ресурсами, а також будь-якими майновими та немайновими правами (в тому числі на інтелектуальну власність).

Статутний капітал товариства становить 1000 грн (пункт 6.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровське").

У підпунктах 6.2.1, 6.2.2 пункту 6.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровське" визначено, що внесок учасника ОСОБА_1 до статутного капіталу товариства здійснюється грошовими коштами в розмірі 1000 грн, що відповідає 100% статутного капіталу товариства. Зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному капіталі товариства, вказаної в цьому статуті.

Пунктами 6.3, 6.5 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровське" передбачено, що учасник товариства має право продати або іншим чином відступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам цього ж Товариства або третім особам. При передачі частки (її частини) третій особі відбувається одночасний перехід до неї всіх прав та обов`язків, що належали учаснику, який відступив її повністю або частково.

Згідно з пунктом 9.1, підпунктами 9.4.1, 9.4.4 пункту 9.4 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровське" вищим органом товариства є загальні збори учасників. Збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60% голосів. Кожен з учасників товариства на зборах учасників має кількість голосів пропорційну розміру його частки у статутному капіталі. Голосування на зборах учасників проводиться за принципом: на один відсоток статутного капіталу припадає один голос.

В силу пункту 10.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровське" порядок вступу учасника до товариства визначається відповідно до чинного законодавства України. Учасник товариства має право вийти з товариства, повідомивши останнє про свій вихід не пізніше, ніж за три місяці до виходу.

Відповідно до пунктів 10.2-10.4 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровське" учасник, який виходить з товариства, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються у порядку, передбаченому чинним в Україні законодавством.

У всьому, що не врегульовано цим статутом, учасники керуються чинним в Україні законодавством (пункт 16.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровське").

Рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровське", оформленим протоколом №2 від 05.07.2012, вирішено:

-обрати головою зборів ОСОБА_3 та секретарем ОСОБА_2 ;

-погодити вихід ОСОБА_1 зі складу учасників товариства шляхом відступлення своєї частки в статутному капіталі товариства та надати згоду і дозволити ОСОБА_1 продаж належної йому частки (корпоративних прав) в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровське" ОСОБА_2 ;

-затвердити в новій редакції Статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровське";

-надати право підпису платіжних документів, договорів, контрактів, розпорядчих та інших документів засновнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровське" - ОСОБА_2 ;

-уповноважити директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровське" Коваленка Олександра Сергійовича підготувати всі необхідні документи, що пов`язані зі змінами, які зазначені в даному протоколі, здійснити державну реєстрацію нової редакції статуту товариства в органах державної реєстрації самостійно або з правом передоручення третім особам; внести зміни до відомостей про юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Придніпровське", які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; внести зміни до довідки статистики з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, повідомити органи державної податкової інспекції та відповідні державні фонди, на обліку в яких знаходиться Товариство з обмеженою відповідальністю "Придніпровське" щодо вказаних в даному протоколі змін.

Відповідно до протоколу №2 від 05.07.2012 на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровське" був присутній ОСОБА_1 , який володіє 100% статутного капіталу товариства.

Вказаний протокол підписаний головою загальних зборів ОСОБА_3 , секретарем зборів ОСОБА_2 та учасником товариства ОСОБА_1 .

05.07.2012 між ОСОБА_1 ("Продавець") та ОСОБА_2 ("Покупець") укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровське" (далі - договір б/н від 05.07.2012), відповідно до пункту 1 якого за цим договором Продавець передає у власність Покупця, а Покупець приймає і зобов`язується оплатити в порядку і на умовах, визначених даним договором, майнові права, що складають 100% в статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровське".

Згідно з пунктом 2 договору б/н від 05.07.2012 під майновими правами, зазначеними в пункті 1 договору, розуміється частка у розмірі 100% статутного фонду товариства, а також всі пов`язані з цим майнові права, у тому числі право на управління підприємством та отримання відповідної частки прибутку, а також активів у разі його ліквідації відповідно до чинного законодавства, а також всі інші права та обов`язки засновника та власника товариства, передбачені статутом товариства та чинним законодавством України.

В силу пункту 3 договору б/н від 05.07.2012 з моменту укладення договору до Покупця переходять усі права засновника та співвласника товариства, передбачені його статутом.

Продаж майнових прав на товариство за погодженням сторін вчиняється за 1000 грн, які Продавець одержав повністю до підписання договору. Зазначена ціна відповідає волевиявленню сторін, є остаточною і змінам після укладення цього договору не підлягає (пункт 7 договору б/н від 05.07.2012).

У пункті 8 договору б/н від 05.07.2012 визначено, що сторони стверджують, що однаково розуміють значення і умови цього договору та його правові наслідки, підтверджують дійсність намірів при його укладанні.

За умовами пункту 9 договору б/н від 05.07.2012 Продавець і Покупець підтверджують, що вони не визнані у встановленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними, розуміють значення своїх дій та умови даного договору і його правові наслідки, підтверджують, що їх волевиявлення є вільним, свідомим і відповідає їх дійсним намірам. З текстом договору ознайомлені, умови договору для них зрозумілі, відповідають їх волевиявленню і не викликають жодних сумнівів, а також даний договір для них не має характеру фіктивної чи удаваної угоди, цей договір укладений ними не під впливом помилки, обману, насильства або тяжких обставин. Продавець і Покупець підтверджують, що не мають один до одного будь-яких претензій як майнового, так і немайнового характеру.

У пункті 11 договору б/н від 05.07.2012 сторони узгодили, що цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з пунктом 14 договору б/н від 05.07.2012 відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" сторони зобов`язуються провести державну реєстрацію змін до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровське". Покупцю роз`яснено, що відповідно до частини п`ятої статті 89 Цивільного кодексу України зміни до установчих документів юридичної особи набувають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації.

Вищезазначений договір 05.07.2012 посвідчений приватним нотаріусом Петрівського районного нотаріального округу Кіровоградської області та зареєстрований в реєстрі за №1197.

05.07.2012 ОСОБА_1 підписано адресовану компетентним органам та загальним зборам засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровське" заяву, в якій зазначено про те, що останній, повністю розуміючи значення та правові наслідки своїх дій, без будь-якого тиску зі сторони, відповідно до дійсного волевиявлення заявляє про свій добровільний вихід зі складу учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровське", про намір передати усі свої права щодо товариства та про відступлення (продаж) у повному обсязі 100% належної йому частки у статутному фонді (статутному капіталі) товариства ОСОБА_2 з дотриманням вимог чинного законодавства щодо процедури юридичного оформлення переходу до правонаступника відповідних прав на умовах, які були попередньо узгоджені з ОСОБА_2 .

У вказаній заяві ОСОБА_1 також підтверджує, що не має ніяких претензій та вимог майнового та немайнового характеру до Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровське", не має і не буде мати в подальшому ні за яких обставин, що можуть мати місце у даний час або в подальшому, при цьому розрахунки з позивачем проведені повністю, а також те, що не має та не буде мати в подальшому ні за яких обставин ніяких претензій і вимог майнового та немайнового характеру до ОСОБА_2 як набувача відступленої йому позивачем в повному обсязі 100% частки у статутному капіталі (фонді) Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровське", від якого дійсно було отримано повний розрахунок за відступлену на його користь частку у статутному капіталі (фонді).

Відповідно до вищезазначеної заяви останню складено у двох примірниках, один із яких передається ОСОБА_2 на підтвердження повного виконання ним зобов`язань за укладеним 05.07.2012 письмовим договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровське".

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства відповідача, оформленого протоколом №2 від 05.07.2012, про вихід ОСОБА_1 зі складу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровське", а також про скасування реєстраційних записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд послався на недоведеність позивачем факту порушення його прав та законних інтересів рішенням загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровське", оформленим протоколом від 05.07.2012, при цьому судом першої інстанції було враховано, що позовна вимога про скасування реєстраційних записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є похідною від вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів, а тому, з огляду на відсутність правових підстав для задоволення останньої, також не підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позову з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Отже, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Згідно з пунктом 19 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

За умовами частини першої статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Статтею 113 Цивільного кодексу України визначено, що господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

В силу частини третьої статті 80 Господарського кодексу України товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Статтею 116 Цивільного кодексу України передбачено, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; 2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); 3) вийти у встановленому порядку з товариства; 4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства , цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом; 5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.

Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом (частина друга статті 116 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин першої, другої статті 53 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, що була чинною станом на день прийняття оспорюваного рішення загальних зборів товариства відповідача; далі - Закон України "Про господарські товариства") учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Пунктами 6.3, 6.5 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровське" передбачено, що учасник товариства має право продати або іншим чином відступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам цього ж Товариства або третім особам. При передачі частки (її частини) третій особі відбувається одночасний перехід до неї всіх прав та обов`язків, що належали учаснику, який відступив її повністю або частково.

В силу частини першої статті 58 Закону України "Про господарські товариства" вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Згідно з частиною першою статті 98 Цивільного кодексу України (в редакції, що була чинною станом на день прийняття оспорюваного рішення загальних зборів товариства відповідача; далі - Цивільний кодекс України) загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

За умовами пункту 9.1, підпунктів 9.4.1, 9.4.4 пункту 9.4 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровське" вищим органом товариства є загальні збори учасників. Збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60% голосів. Кожен з учасників товариства на зборах учасників має кількість голосів пропорційну розміру його частки у статутному капіталі. Голосування на зборах учасників проводиться за принципом: на один відсоток статутного капіталу припадає один голос.

Як зазначалося вище, рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровське", оформленим протоколом №2 від 05.07.2012, вирішено, зокрема, погодити вихід ОСОБА_1 зі складу учасників товариства шляхом відступлення своєї частки в статутному капіталі товариства та надати згоду і дозволити ОСОБА_1 продаж належної йому частки (корпоративних прав) в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровське" ОСОБА_2 .

Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. У зв`язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

Колегія суддів зауважує, що оспорюване рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровське" було прийнято відповідно до компетенції загальних зборів, а ОСОБА_1 був єдиним учасником (засновником) товариства відповідача, а відтак його частка у статутному капіталі становила 100%, що, у свою чергу, відповідало 100% голосів на вищезазначених загальних зборах, при цьому сам позивач ініціював проведення цих зборів, безпосередньо брав у них участь та голосував за свій вихід зі складу учасників товариства шляхом відчуження належної йому частки в статутному капіталі ОСОБА_2 .

Вказані вище обставини особистої участі у проведених 05.07.2012 загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровське" та одноособового прийняття рішення про вихід зі складу учасників товариства шляхом відступлення частки в статутному капіталі ОСОБА_2 позивачем не оспорюються.

Крім того, намір позивача здійснити відчуження своїх корпоративних прав щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровське" підтверджується укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договором б/н від 05.07.2012 та адресованою компетентним органам та загальним зборам засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровське" заявою ОСОБА_1 б/н від 05.07.2012.

Статтею 204 Цивільного кодексу України унормовано, що правомірність правочину презюмується.

Закріплена зазначеною статтею Цивільного кодексу України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами цього правочину, повинні безперешкодно реалізовуватись, а прийняті обов`язки підлягають виконанню.

Аналогічну правову позицію Верховного Суду викладено в постанові від 12.12.2019 у справі №910/13985/19.

Таким чином, до спростування презумпції правомірності укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровське" б/н від 05.07.2012 у апеляційного господарського суду відсутні правові підстави не враховувати зазначений правочин.

Твердження апелянта щодо неможливості підписання договору б/н від 05.07.2012, місцем укладення якого відповідно до преамбули є смт. Петрове Петрівського району Кіровоградської області, та проведення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровське", на яких було прийнято оспорюване рішення та які відбулись у с. Новотимофіївка Снігурівського району Миколаївської області, в один день, а саме: 05.07.2012, судом апеляційної інстанції оцінюються критично, адже ґрунтуються на нічим не підтвердженому припущенні скаржника.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Бочаров проти України" наголошує на тому, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом", проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Посилання апелянта на те, що заява від 05.07.2012 про вихід зі складу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровське" ним не подавалась і не підписувалась, апеляційним господарським судом до уваги не приймаються, з огляду на відсутність у матеріалах справи та неподанням позивачем до суду першої інстанції жодного належного у розумінні приписів статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказу на підтвердження непідписання ним вищенаведеної заяви, зокрема, висновку експерта, складеного за результатами проведення почеркознавчої експертизи, при цьому скаржником під час розгляду даної справи у Господарському суді Миколаївської області клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи не заявлялось, між тим в силу частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд апеляційної інстанції також зауважує на тому, що доводи скаржника про порушення умов його виходу зі складу засновників товариства та невідповідність процедури зміни засновника останнього з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 вимогам закону не ґрунтуються на нормах законодавства, чинного на час прийняття оспорюваного рішення загальних зборів, та фактично є суб`єктивним і не підтвердженим приписами матеріального права розумінням апелянтом особливостей організаційно-правової форми господарювання юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на недоведеність ОСОБА_1 факту порушення рішенням загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровське", оформленим протоколом №2 від 05.07.2012 та прийнятим одноособово скаржником, його прав та законних інтересів, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним вказаного рішення загальних зборів.

Водночас, беручи до уваги відсутність підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровське", оформленого протоколом №2 від 05.07.2012, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позовна вимога про скасування реєстраційних записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, має похідний характер від вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів, а тому, з огляду на те, що можливість задоволення похідних вимог безпосередньо залежить від задоволення основних позовних вимог, така вимога також не підлягає задоволенню.

Крім того, апеляційним господарським судом враховується, що позивач, звертаючись з позовною вимогою про скасування реєстраційних записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, не конкретизував, які саме реєстраційні записи він просить скасувати, адже не зазначив будь-яких ідентифікуючих ознак останніх (дат та номерів записів).

Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив йому у задоволенні клопотання про визнання обов`язковою явки сторін у судове засідання, чим позбавив позивача можливості поставити питання, відповіді на які сприяли би повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, колегією суддів оцінюються критично, адже, по-перше, правова позиція відповідача була викладена у його відзиві на позов і при цьому заявник не обґрунтував належним чином необхідність присутності у судовому засіданні повноважного представника відповідача; по-друге, відповідно до частин першої, другої статті 90 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи або у додатку до неї не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи, а учасник справи, якому поставлено питання іншим учасником справи, зобов`язаний надати вичерпну відповідь окремо на кожне питання по суті, між тим позивач вказаним процесуальним механізмом отримання пояснень відповідача не скористався, що не може вважатися достатньою підставою для визнання явки сторін у судове засідання обов`язковою; по-третє, як вбачається з матеріалів справи, повноважний представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровське" брав участь у всіх судових засіданнях, які відбувалися у даній справі в Господарському суді Миколаївської області.

Доводи скаржника про те, що місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні не надав належної правової оцінки порядку денному загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровське", які відбулися 05.07.2012, є необґрунтованими, адже в силу частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, при цьому сам по собі факт незгоди апелянта з такою оцінкою за відсутності належного обґрунтування того, як здійснена судом першої інстанції оцінка порядку денного загальних зборів, на яких було прийнято оспорюване рішення, вплинула на правильність прийнятого судового рішення, не свідчить про порушення Господарським судом Миколаївської області норм процесуального права.

Колегія суддів також вбачає, що під час розгляду даної справи судом першої інстанції відповідачем у прохальній частині відзиву на позовну заяву було заявлене клопотання про застосування до позовних вимог ОСОБА_1 наслідків спливу строку позовної давності.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з приписами частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року", наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою №14902/04 у справі Відкритого акціонерного товариства "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності встановлення судом факту доведеності порушення права особи, яка звернулися до суду з позовом.

Право на задоволення позову або право на позов у матеріальному розумінні - це право позивача вимагати від суду задоволення позову. Зі спливом позовної давності особа втрачає право на позов саме в матеріальному розумінні. Отже, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові. Однак, правила про позовну давність відповідно до статті 267 вказаного Кодексу мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права. У випадках відсутності такого права або коли воно не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а у зв`язку з необґрунтованістю самої вимоги.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 зазначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, беручи до уваги необґрунтованість даного позову, підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності відсутні.

Колегія суддів також вбачає, що оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровське" стягнуто витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн, при цьому жодних доводів щодо незаконності та необґрунтованості проведення судом розподілу витрат, пов`язаних з розглядом справи, апеляційна скарга не містить, а відтак, з огляду на те, що в силу частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, Південно-західний апеляційний господарський суд не надає оцінки покладенню на позивача понесених відповідачем в суді першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу.

За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Миколаївської області норм права при ухваленні рішення від 29.01.2020 не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту колегія суддів не вбачає.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.01.2020 у справі №915/2169/19 - без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 17.09.2020.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя Л.В. Поліщук