Постанова

від 17.09.2020 по справі 922/965/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2020 р. Справа № 922/965/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А. , суддя Пелипенко Н.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства Чугуївський авіаційний ремонтний завод , м. Чугуїв Харківської області (вх. № 1709 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 05.06.2020 у справі № 922/965/20 (суддя Смірнова О.В.; повний текст рішення складено 09.06.2020 )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Промелектроніка , м.Запоріжжя

до Державного підприємства Чугуївський авіаційний ремонтний завод , м. Чугуїв Харківської області

про стягнення 139092,74 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

25.03.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю Промелектроніка звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства Чугуївський авіаційний ремонтний завод про стягнення основного боргу в сумі 114969,60 грн., 3% річних у сумі 3023,86 грн., інфляційних збитків у сумі 1724,54 грн. та пені в сумі 19374,74 грн., мотивуючи свої вимоги порушенням відповідачем грошових зобов`язань за договором поставки № ПЕ 22/04-19 від 22.04.2019. Також позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати (2102 грн. судового збору та 5100,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/965/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.06.2020 у справі № 922/965/20 позов задоволено; стягнуто з Державного підприємства Чугуївський авіаційний ремонтний завод на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Промелектроніка основний борг у сумі 114969,60 грн., 3% річних у сумі 3023,86 грн., інфляційні збитки в сумі 1724,54 грн., пеню в сумі 19374,74 грн., судовий збір у розмірі 2102,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5100,00 грн.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що відповідач в рамках укладеного договору поставки № ПЕ 22/04-19 від 22.04.2019 за видатковою накладною № РН-0000626 від 03.05.2019 отримав від позивача товар на загальну суму 114969,60 грн., але вартість отриманого товару не сплатив, що має наслідком задоволення вимог в частині стягнення основної суми боргу.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у сумі 3023,86 грн., інфляційних збитків в сумі 1724,54 грн. та пені в сумі 19374,74 грн. задоволені судом першої інстанції в повному обсязі, з посиланням на їх обґрунтованість та арифметичну вірність здійсненого позивачем розрахунку.

Здійснюючи розподіл судових витрат, судом зазначено зокрема те, що факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та сума таких витрат підтверджується матеріалами справи, вони є співмірними до ціни позову та витраченого адвокатом часу на надання правової допомоги; відповідач будь-яких заперечень стосовно розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не заявляв, не звертався до суду з клопотанням про їх зменшення, відтак, суд дійшов висновку про необхідність розподілу судових витрат виходячи з суми сплачених позивачем витрат на послуги адвоката в розмірі 5100,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення пені в сумі 18225,04 грн., відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення в цій частині скасувати та перерозподілити судові витрати між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що судом безпідставно було задоволено вимоги позивача про стягнення нарахованої пені у повному обсязі, тоді як пунктом 8.3. договору поставки № ПЕ 22/04-19 від 22.04.2019 цей розмір обмежено одним відсотком від вартості товару, що складає 1149,70 грн. Скаржник вважає, що за умовами цього пункту договору сторони встановили граничний розмір пені не більше 1% вартості товару не за один день прострочення, а за весь період прострочення зобов`язання.

Посилаючись на висновки, що викладені у постановах Східного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 у справі № 922/3483/19, від 23.03.2020 у справі № 922/3807/19, від 17.03.2020 у справі № 922/3849/19, відповідач стверджує, що судом першої інстанції при ухваленні рішення у даній справі № 922/965/20 невірно застосовано статтю 231 Господарського кодексу України та невірно розтлумачено пункт 8.3. Договору поставки № ПЕ 22/04-19 від 22.04.2019.

Крім того скаржник вважає, що судом першої інстанції в порушення абз.2 п. 4 розділу Х Прикінцеві положення ГПК України не встановлено відповідачеві належного строку на подання відзиву, що позбавило відповідача права на належний захист його прав, а отже рішення ухвалено судом без врахування позиції відповідача і є необ`єктивним.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2020 для розгляду справи № 922/965/20 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О.

Розпорядженням керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 у зв`язку з відпусткою судді Попкова Д.О., який входить до складу колегії суддів, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 922/965/20.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2020 для розгляду справи № 922/965/20 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Пелипенко Н.М., суддя Істоміна О.А.

Оскільки у даному випадку відповідачем було подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи. Крім того, дана справа не відноситься до категорії справ, зазначених у частині 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, що не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного провадження.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 відкрито апеляційне провадження у справі та постановлено здійснити її розгляд у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи; встановлено позивачу строк до 03.08.2020 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання скаржнику.

30.07.2020 до Східного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№7153), в якому позивач заперечує проти доводів скаржника, а тому просить відмовити ДП ЧАРЗ у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі. Позивач стверджує, що за умовами пункту 8.3. Договору пеня нараховується за кожен день прострочення оплати товару у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару, однак розмір такої пені, нарахованої за один день прострочення, не повинен перевищувати 1% від вартості товару. На підтвердження такої позиції позивач посилається на те, що пункт 8.3. Договору визначає розмір пені за прострочення оплати товару за кожен день прострочення, а саме перша частина даного речення робить прив`язку до певних часових рамок, часового визначення в один день. Перша частина даного речення не містить визначення загального обмеження пені за весь період її нарахування. При цьому, використовуючи після слів при порушенні строків оплати Товару Покупець сплачує постачальнику, за вимогою останнього, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення , тобто після першої частини речення, знаку кома та сполучник але , слід дійти висновку про логічну прив`язку наступних слів після знаку коми та сполучника але саме до першої частини речення, в якому мова йде виключно про один день нарахування пені як період. Саме таких висновків дійшов Східний апеляційний господарський суд (постанови у справах №922/3480/19, №922/4013/19, №922/3940/19, №922/3941/19, №922/3480/19). Позивач вважає, що штрафна санкція у вигляді відсотку від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання є штрафом, а не пенею, яка нараховується за кожен день прострочення від невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, тому стягнення пені у розмірі 1 % фактично свідчить про втрату статусу саме пені, яка підлягає нарахування окремо за кожен день (на відміну від штрафу).

Крім того, позивач у відзиві на апеляційну скаргу стверджує, що текст спірного договору був складений і розроблений виключно Державним підприємством Чугуївський авіаційний ремонтний завод , яке наполягало саме на такому варіанті змісту договору з огляду на статус державного підприємства, а тому при тлумаченні пункту 8.3. Договору має бути застосовано принцип Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав).

Одночасно, від позивача надійшла заява про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 3200,00 грн (вх.№7154 від 30.07.2020), понесених у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, на підтвердження чого позивач суду надав у копіях: договір-доручення про надання правової допомоги від 07.05.2019 та додаткову угоду до договору від 01.10.2019, акт від 24.07.2020 № ОУ-000П107 приймання-передачі робіт наданої правової допомоги, розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу, рахунок-фактуру від 24.07.2020 № СФ-0000128 та платіжне доручення від 27.07.2020 №7094.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Промелектроніка (позивач, Постачальник) та Державним підприємством Чугуївський авіаційний ремонтний завод (відповідач, Покупець) укладено Договір №ПЕ 22/04-19 (далі - Договір), відповідно до умов якого, Постачальник зобов`язався поставити Покупцю товар згідно Специфікації (Додаток № 1), а Покупець зобов`язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного Договору.

Асортимент Товару, його обсяг (кількість) та вартість передбачається у специфікації, які є невід`ємною частиною даного Договору. Загальна вартість Договору складає 114969,60 (сто чотирнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят дев`ять) гривень 60 коп., у т.ч. ПДВ (20%) - 19161,60 грн. (розділ 2 Договору).

Пунктами 5.1., 5.2. Договору передбачено, що Покупець здійснює оплату наступним чином: 100% вартості товару перераховує Постачальнику після отримання товару та проходження вхідного контролю. Розрахунки за отриманий товар здійснюються в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Постачальника.

Після укладання вказаного Договору та Специфікації, позивач склав та надіслав відповідачу рахунок фактуру №СФ-0000591 від 22.04.2019 на суму 114969,60 гривень з ПДВ.

03.05.2019 на адресу відповідача була здійснена поставка товару на суму 114969,60 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000626 від 03.05.2019, яка була підписана сторонами Договору без зауважень.

Відповідно до пункту 4.3. Договору передача - приймання товару за кількістю здійснюється в пункті поставки.

Згідно з пунктом 4.4. Договору приймання товару за якістю здійснюється на підприємстві Покупця.

Умовами пункту 7.2. Договору передбачено, що у випадку виявлення дефектів в поставленому товарі Покупець має право заявити рекламацію, та надає Постачальнику рекламаційний акт.

На адресу позивача від відповідача не надходили претензії чи акти рекламації щодо кількості, номенклатури, якості або невідповідності стандартам України, технічним умовам, відповідним ДСТУ діючим в Україні.

Позивач зазначив, що станом на 20.03.2020, відповідач не сплатив вартість поставленого товару за видатковою накладною № РН-0000626 від 03.05.2019.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати вартості поставленого товару, Товариство з обмеженою відповідальністю Промелектроніка звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Державного підприємства Чугуївський авіаційний ремонтний завод в якій просило стягнути 139092,74 грн., що складаються з: 114969,60 грн. заборгованості за поставлений товар; 3023,86 грн. - 3% річних; 1724,54 грн. інфляційних збитків та 19374,74 грн. пені.

05.06.2020 Господарським судом Харківської області ухвалено оскаржуване рішення про задоволення позову у повному обсязі. Крім того, судом стягнуто з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5100,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що дане рішення суду першої інстанції оскаржується відповідачем лише в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені у розмірі 18225,04 грн., у зв`язку із чим вказане рішення в силу вимог ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України переглядається виключно в оскаржуваній частині.

При перегляді рішення Господарського суду Харківської області від 05.06.2020 у справі № 922/965/20 колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом, а також визнається сторонами, Товариство з обмеженою відповідальністю Промелектроніка здійснило поставку товару Державному підприємству Чугуївський авіаційний ремонтний завод на суму 114969,60 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи видатковою накладною № РН-0000626 від 03.05.2019. В свою чергу, матеріали справи не містять доказів оплати поставленого позивачем товару на виконання умов договору від 22.04.2019 №ПЕ 22/04-19.

За розрахунком позивача, розмір пені за видатковою накладною №РН-0000626 від 03.05.2019 за період прострочення з 04.05.2019 по 04.11.2019, становить 19374,74 грн.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України)

Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини першої статі 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 Цивільного кодексу України).

Частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій за прострочення виконання зобов`язання і строки їх нарахування. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 8.3. Договору, при порушенні строків оплати товару покупець сплачує постачальнику, за вимогою останнього, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення, але не більше 1% від вартості товару.

В апеляційній скарзі відповідач заперечує проти розміру заявленої до стягнення позивачем пені, посилаючись на умови пункту 8.3. Договору, яким сторони обмежили нарахування пені, яка не має перевищувати 1% від вартості товару, у зв`язку з чим за розрахунком відповідача загальний розмір пені не має перевищувати 1149,70 грн. (тобто 1% від 114969,60 грн).

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Аналізуючи пункт 8.3. Договору від 22.04.2019 № ПЕ 22/04-19 із застосуванням граматичного способу тлумачення, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що він складений у вигляді простого речення, у якому однорідні члени речення поєднані протиставним сполучником але .

Зазначення далі по тексту але не більше 1% вартості товару стосується саме загального розміру пені за весь період прострочення, оскільки у протилежному випадку, слова за кожен день прострочення повинні зазначатись після слів але не більше 1% вартості товару .

Крім того, тлумачення слів але не більше 1% вартості товару як таких, що обмежують нарахування пені одним відсотком вартості товару за кожен день прострочення суперечить першій частині пункту 8.3. Договору, в якому вже зазначено розмір пені за кожний день прострочення.

Отже, зі змісту цього пункту договору вбачається, що сторони встановили порядок нарахування пені, який розраховується за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, однак при цьому, максимальний (граничний) розмір пені за весь період прострочення не може перевищувати одного відсотка вартості поставленого товару, що не суперечить приписам Цивільного та Господарського кодексів України та відповідає загальним засадам свободи договору.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі 1149,70 грн., оскільки розмір нарахованої пені за період з 04.05.2019 по 04.11.2019 перевищує 1% вартості товару.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з доводами апеляційної скарги про обмеження умовами пункту 8.3. Договору загального розміру пені за весь період прострочення 1% вартості поставленого товару, та приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 1149,70 грн.

Виходячи з цього, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції, що з Державного підприємства Чугуївський авіаційний ремонтний завод на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Промелектроніка підлягає стягненню пеня у заявленій позивачем до стягнення сумі - 19374,74 грн.

Що стосується наведених позивачем у відзиві на апеляційну скаргу доводів про те, що оскільки текст спірного договору був складений і розроблений виключно Державним підприємством Чугуївський авіаційний ремонтний завод , яке наполягало саме на такому варіанті змісту договору з огляду на статус державного підприємства, тому при тлумаченні пункту 8.3 договору має бути застосовано принцип Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав), слід зазначити наступне.

Судова колегія зазначає, що відповідно до частини першої статті 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється згідно зі статтею 213 Цивільного кодексу України. У частинах третій та четвертій статті 213 Цивільного кодексу України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 Цивільного кодексу України.

Якщо правила встановленні статтею 213 Цивільного кодексу України не дозволяють визначити зміст відповідної умови договору потрібно застосовувати тлумачення contra proferentem.

Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які не були індивідуально узгоджені (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір під переважним впливом однієї зі сторін (under the diminant sinfluence of the party).

Європейський суд з прав людини зауважив, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року), (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду ВС від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц).

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 910/16011/17, від 20.05.2019 у справі № 911/1366/18.

З огляду на викладене, колегія суддів не може погодитися з такими твердженнями позивача, оскільки при тлумаченні договору суд апеляційної інстанції виходить з того, що тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 Цивільного кодексу України. При цьому, у справі судом апеляційної інстанції не встановлено обставин, що свідчать про неясність умов договору, а позивачем не доведено, що встановлені статтею 213 Цивільного кодексу України правила не дають можливості визначити справжній зміст відповідної умови договору щодо порядку нарахування пені. Отже, позивачем не доведено наявності підстав для застосування при тлумаченні пункту 8.3. Договору принципу Contra proferentem .

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції у даній справі обставини та докази на їх підтвердження, перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що Господарським судом Харківської області неправильно застосовано норми матеріального права, через що наявні правові підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача, скасування рішення Господарського суду Харківської області від 05.06.2020 у справі № 922/965/20 в частині стягнення з Державного підприємства Чугуївський авіаційний ремонтний завод на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Промелектроніка 18225,04 грн. пені із прийняттям нового судового рішення в цій частині про відмову в задоволенні позову.

Щодо поданої позивачем заяви про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 3200,00 грн. (вх. № 7154 від 30.07.2020), понесених у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Частинами першою-третьою статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З наданих позивачем доказів вбачається, що між позивачем та адвокатським бюро Сергія Жечева (далі за текстом - адвокатське бюро) укладено договір-доручення про надання правової допомоги б/н від 07.05.2019, предметом якого є надання адвокатським бюро усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів.

Додатковою угодою №1 від 01.10.2019 до договору сторони узгодили вартість кожної з послуг, що може надавати адвокат в рамках зазначеного договору.

Актом прийому-передачі послуг № ОУ-000П107 від 24.07.2020 до договору сторони узгодили, що адвокатське бюро надало послуги на суму 3200,00 грн. у вигляді підготовки у справі № 922/965/20 відзиву на апеляційну скаргу (4 год.).

Згідно з розрахунком судових витрат на професійну правничу допомогу, сума гонорару адвоката становить 3200,00 грн; платіжним дорученням від 27.07.2020 № 7094 позивач сплатив на користь адвокатського бюро 3200,00 грн. за послуги, надані останнім в рамках договору-доручення про надання правової допомоги б/н від 07.05.2019.

Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України визначений порядок розподілу судових витрат, частиною 1 вказаної статті визначений порядок розподілу судового збору, частиною 4 - інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. Так, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 14 статті 129 ГПК України).

З урахуванням приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, апеляційним господарським судом за результатами перегляду даної справи судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу адвоката, у зв`язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладаються на позивача.

Враховуючи приписи статей 129 Господарського процесуального кодексу України,

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 4 ч. 1 ст. 277, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Чугуївський авіаційний ремонтний завод задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 05.06.2020 у справі № 922/965/20 скасувати в частині стягнення з Державного підприємства Чугуївський авіаційний ремонтний завод на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Промелектроніка 18225,04 грн. пені.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Абзаци 1, 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Харківської області від 05.06.2020 у справі № 922/965/20 викласти в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Чугуївський авіаційний ремонтний завод (63501, Харківська область, місто Чугуїв, Мікрорайон Авіатор, код ЄДРПОУ 08305644) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Промелектроніка (69002, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Фортечна, 4А, код ЄДРПОУ 24510970) основний борг у сумі 114969,60 грн., 3% річних у сумі 3023,86 грн., інфляційні збитки в сумі 1724,54 грн., пеню в сумі 1149,70 грн., судовий збір у розмірі 1826,64 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5100,00 грн.

В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 05.06.2020 у справі № 922/965/20 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Промелектроніка (69002, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Фортечна, 4А, код ЄДРПОУ 24510970) на користь Державного підприємства Чугуївський авіаційний ремонтний завод (63501, Харківська область, місто Чугуїв, Мікрорайон Авіатор, код ЄДРПОУ 08305644) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 410,07 грн.

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 17.09.2020.

Головуючий суддя С.В. Барбашова

Суддя О.А. Істоміна

Суддя Н.М. Пелипенко