Рішення

від 17.09.2020 по справі 902/630/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" вересня 2020 р. Cправа № 902/630/20

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Маслія І.В., розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "МСІВВС ГРУП" (вул. Грушевського, буд. 27, м. Богуслав, Київська обл., 09700)

до : Фермерського господарства "УКРАЇНА" (вул. Островського, буд. 29, с. Стара Прилука, Липовецький р-н., Вінницька обл., 22511)

про стягнення 79125,55 грн.

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "МСІВВС ГРУП" подано позов до Фермерського господарства "УКРАЇНА" про стягнення 79125,55 грн заборгованості.

Обґрунтовуючи позов позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки № 0502/2019 від 05.02.2019 в частині оплати поставленого товару, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення з відповідача 79125,55 грн - заборгованості, з яких: 74947,98 грн - основного боргу, 1854,19 грн - 3% річних та 2323,38 грн - інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 24.06.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/630/20 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Даною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема, на подання відповідачем відзиву на позовну заяву. При цьому такі строки були продовжені на строк дії карантину відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 30.03.2020 №540-IX.

Вказана ухвала вручена усім учасникам справи, що підтверджується відповідними рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, які наявні в матеріалах справи.

У визначений судом строк відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло. При цьому суд враховує, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 30.03.2020 №540-IX, закінчилися через 20 днів після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 №731-IX.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

05 лютого 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МСІВВС ГРУП" (позивач, за договором Постачальник) та Фермерським господарством "УКРАЇНА" (відповідач, за договором Покупець) укладено договір поставки № 0502/2019 (надалі Договір).

Згідно з предметом Договору Постачальник зобов`язується в погодженні строки передати Покупцеві непродовольчі товари (надалі товар), а Покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його згідно з умовами цього Договору (п. 1.1. Договору).

Асортимент, комплектність (у разі необхідності), кількість і ціна товару встановлюється Сторонами в специфікаціях, які після їх підписання Сторонами стають невід`ємними частинами цього Договору (п. 1.2. Договору).

Постачальник поставляє товар Покупцеві за ціною, яка погоджена Сторонами у відповідній специфікації. Ціна товару вказується Сторонами у видатковій накладній. Ціна договору складається з вартості поставленого та прийнятого Покупцем Товару згідно з відповідними накладними за цим Договором (п. 2.1. - 2.3. Договору).

Покупець здійснює оплату отриманого ним Товару, протягом 90 календарних днів з дати його подальшого продажу (відвантаження, передачі), але не пізніше 180 календарних днів з дати поставки конкретної партії товару. Партією товару вважається товар, зазначений в одній видатковій накладній (2.4. Договору).

Право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту фактичного отримання товару Покупцем та підписання накладної. Строк поставки товару узгоджується Сторонами в Специфікації (п.3.1. та 3.2. Договору).

Згідно з видатковою накладною № SAP SBA 2600189/2741/0 від 18.02.2019 позивач передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 74947,98 грн.

Граничним строком для оплати відповідачем отриманого товару на загальну суму 74947,98 грн є 19.08.2019, відповідно до п. 2.4. Договору.

Відповідач за поставлений товар у визначені договором строки не розрахувався.

Позивач 22.08.2019 звернувся до відповідача з Актом звірки взаємних розрахунків, який відповідач підписав без зауважень, чим визнав наявну заборгованість за договором поставки № 0502/2019 від 05.02.2019 в загальній сумі 74947,98 грн.

В зв`язку з несплатою відповідачем поставленого товару, позивач направив на адресу відповідача претензію № 23/09-1 від 23.09.2019 з вимогою сплатити заборгованість в розмірі 74947,98 грн.

Відповідач відповіді на претензію не надав заборгованість за договором не оплатив.

З огляду на викладене позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 79125,55 грн - заборгованості, з яких: 74947,98 грн - основного боргу, 1854,19 грн - 3% річних та 2323,38 грн - інфляційних втрат.

Надаючи правову кваліфікацію правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує таке.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов`язання по оплаті товару.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини щодо поставки товару, за якими згідно зі ст. 712 ЦК України одна сторона продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно з ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом .

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що зобов`язання за Договором в частині проведення розрахунків за поставлений товар, відповідачем не виконано.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 74947,98 грн. правомірною та обґрунтованою.

Крім суми основного боргу, у зв`язку з неналежним виконанням грошових зобов`язань за договором в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару, позивачем заявлено до стягнення 1854,19 грн - 3% річних та 2323,38 грн - інфляційних втрат За період з 20.08.2019 по 15.06.2020.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки заявлені до стягнення розмір 3% річних та інфляційних втрат, обрахований судом в межах вказаного позивачем періоду в системі Ліга Закон , є арифметично вірним, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1854,19 грн - 3% річних та 2323,38 грн - інфляційних втрат підлягають задоволенню.

За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

При цьому ч. 1 ст. 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).

Натомість відповідачем не надано суду належних доказів на спростовування заявлених позовних вимог, в тому числі щодо здійснення оплати за поставлений товар.

За вказаних обставин у своїй сукупності, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-80, 86, 91, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фермерського господарства "УКРАЇНА" (вул. Островського, буд. 29, с. Стара Прилука, Липовецький р-н., Вінницька обл., 22511, код ЄДРПОУ 20092010) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МСІВВС ГРУП" (вул. Грушевського, буд. 27, м. Богуслав, Київська обл., 09700, код ЄДРПОУ 40572237) 74947,98 грн - основного боргу, 2323,38 грн - інфляційних втрат, 1854,19 грн - 3% річних та 2102,00 грн - відшкодування витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст.ст. 256, 257 та п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено 17 вересня 2020 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Грушевського, буд. 27, м. Богуслав, Київська обл., 09700)

3 - відповідачу (вул. Островського, буд. 29, с. Стара Прилука, Липовецький р-н., Вінницька обл., 22511)