Рішення

від 17.09.2020 по справі 910/9837/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.09.2020Справа № 910/9837/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради "Київський обласний онкологічний диспансер"

до Приватного акціонерного товариства "КОРІС Україна"

про стягнення 10 040, 57 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

\Комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради "Київський обласний онкологічний диспансер" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "КОРІС Україна" про стягнення 10 040, 57 грн, з яких 8 179, 00 грн основного боргу, 192, 02 грн інфляційних втрат, 183, 00 грн 3% річних та 1 486, 55 грн пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не було своєчасно виконано своїх обов`язків з оплати наданих послуг за договором про надання медичної допомоги та послуг клієнтам №673 від 23.09.2003.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/9837/20. При цьому, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування, суд дійшов висновку про можливість здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного провадження.

Ухвалою від 14.07.2020р. встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

Відповідач відзиву на позов не подав, клопотання про продовження строку на подачу відзиву не заявив, проте, про розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами.

З огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

23.09.2003р. між Комунальним некомерційним підприємством Київської обласної ради "Київський обласний онкологічний диспансер" (заклад) та Приватним акціонерним товариство "КОРІС Україна" було укладено договір №673 про надання медичної допомоги та послуг клієнтам асистанської мережі КОРІС, предметом якого згідно п.1.1 є надання необхідної медичної допомоги та послуг закладом клієнтам асистанської мережі КОРІС.

У п. 4.1.4 договору №673 від 23.09.2003р. вказано, що КОРІС зобов`язується забезпечити оплату рахунків закладу, пов`язаних з наданням медичної допомоги і послуг закладом клієнтам КОРІС згідно з тарифами, наведеними у додатку №1 до договору, і відповідно з процедурою та умовами, викладеними у ст.6 даного договору.

Пунктом 3.1.18 договору №673 від 23.09.2003р. передбачено обов`язок закладу надавати в КОРІС за станом на останній день кожного місяця наступну медичну і фінансову документацію (кур`єром за адресою: м.Київ, вул.Димитрова, 5, корпус 10-А, 5 поверх, або поштою за адресою КОРІС: Україна, а/с 541, м.Київ, 03150): рахунок-фактуру; зведений звіт про виконанні роботи за формою, прийнятою у закладі, з печаткою закладу у 2-х екземплярах із визначенням дати обслуговування, прізвища, імені та по-батькові, номера страхового поліса клієнта КОРІС, діагнозу, переліку та кількості проведених консультацій, обстежень, процедур, проведених ліжко-днів та їх вартості-калькуляції, загальної вартості використаних медикаментів; звіт про використані медикаменти та медичні засоби для (амбулаторного) лікування кожного хворого окремо з вказівкою їх кількості та вартості; карточку звернення хворого за формою, наданою КОРІС, з вказівкою діагнозу, призначень (консультацій, досліджень, процедур, призначених медикаментів) зі штампом закладу, підписом клієнта та печаткою і підписом лікаря закладу - у випадку амбулаторного обстеження та лікування; заяву (відривний талон) з підписом клієнта та підписом посадової особи закладу і печаткою закладу (в разі обслуговування клієнта, застрахованого компанією Сан-Лайф ); податкову накладну.

За умовами п.6.1 договору №673 від 23.09.2003р. КОРІС зобов`язується забезпечити покриття витрат, пов`язаних з наданням медичної допомоги та послуг клієнтам КОРІС в межах ліміту страхової суми, що була вказана КОРІС, за умови ідентифікації особи, яка отримала медичну допомогу та послуги як клієнта КОРІС, ідентифікації збитків здоров`ю клієнта як страхового випадку, коли певна допомога або певні послуги клієнту були надані безпосередньо на основі замовлення КОРІС.

Відповідно до п.6.2 договору №673 від 23.09.2003р. на основі умов, вказаних в пункті 6.1, витрати покриваються такими способами: КОРІС перераховує на розрахунковий рахунок закладу суму за фактом надання медичних послуг клієнтам КОРІС один раз на місяць протягом десяти банківських днів з часу отримані оригіналу рахунку закладу та іншої документації, вказаної в пункті 3.1.18, згідно з обсягом допомоги, наданої Клієнту, та цінами, наданими в додатку 1 до цього договору: якщо медична допомога або послуги надавалися клієнту безпосередньо на основі замовлені КОРІС; якщо КОРІС прогарантував закладу оплату медичної допомоги та послуг, які надавались клієнту, у випадку якщо звернення клієнта в заклад було здійснене не на основі замовлені КОРІС. У цьому випадку приймається до уваги телефонне або письмове підтвердження КОРІС (за узгодженням сторін). На основі попередньої домовленості сторін цього договору оплата на розрахунковий рахунків закладу може здійснюватись і страховою компанією.

У п.9.1 договору №673 від 23.09.2003р. вказано, що договір підписаний 23.09.2003р. в двох примірниках та вступає в дію з моменту підписання.

Термін дії договору - 1 рік з моменту підписання. Дія договору автоматично щорічно продовжується після закінчення цього терміну на один рік на тих же умовах у випадку, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна зі сторін письмово не сповістить іншу сторону про свій намір розірвати договір (п.9.2 договору №673 від 23.09.2003р.).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України (враховуючи, що спірні правовідносини сторін продовжували існувати під час набрання зазначеним нормативно-правовим актом законної сили) принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №673 від 23.09.2003р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов`язків з надання послуг.

За твердженнями позивача, у липні, серпні та жовтні 2019р. Комунальним некомерційним підприємством Київської обласної ради "Київський обласний онкологічний диспансер" було надано клієнтам Приватного акціонерного товариства "КОРІС Україна" медичні послуги, за наслідками чого складено рахунки №201 від 02.08.2019р. на суму 4087 грн., №221 від 06.09.2019р. на суму 1332 грн., №278 від 11.11.2019р. на суму 2760 грн. та акти виконаних робіт.

Проте, за поясненнями позивача, підписані акти відповідачем не було повернуто на адресу виконавця, заперечень з приводу їх обґрунтованості не надано, оплату наданих послуг не здійснено, внаслідок чого у Приватного акціонерного товариства "КОРІС Україна" утворилась заборгованість на суму 8179 грн.

З огляду на невиконання відповідачем в повному обсязі своїх обов`язків з оплати послуг за договором №673 від 23.09.2003р. позивачем було направлено претензію №52 від 04.02.2020р., яку було скеровано на адресу Приватного акціонерного товариства "КОРІС Україна" 10.02.2020р.

Проте, за поясненнями позивача, які з боку відповідача не спростовані, відповідачем послуги, що були надані у липні, серпні та жовтні 2019р., оплачено не було, внаслідок чого у Приватного акціонерного товариства "КОРІС Україна" утворилась заборгованість на суму 8179 грн., що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст.901 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до п.6.2 договору №673 від 23.09.2003р. на основі умов, вказаних в пункті 6.1, витрати покриваються такими способами: КОРІС перераховує на розрахунковий рахунок закладу суму за фактом надання медичних послуг клієнтам КОРІС один раз на місяць протягом десяти банківських днів з часу отримані оригіналу рахунку закладу та іншої документації, вказаної в пункті 3.1.18, згідно з обсягом допомоги, наданої Клієнту, та цінами, наданими в додатку 1 до цього договору: якщо медична допомога або послуги надавалися клієнту безпосередньо на основі замовлені КОРІС; якщо КОРІС прогарантував закладу оплату медичної допомоги та послуг, які надавались клієнту, у випадку якщо звернення клієнта в заклад було здійснене не на основі замовлені КОРІС. У цьому випадку приймається до уваги телефонне або письмове підтвердження КОРІС (за узгодженням сторін). На основі попередньої домовленості сторін цього договору оплата на розрахунковий рахунок закладу може здійснюватись і страховою компанією.

Як вказувалось вище, у липні, серпні та жовтні 2019р. Комунальним некомерційним підприємством Київської обласної ради "Київський обласний онкологічний диспансер" було надано клієнтам Приватного акціонерного товариства "КОРІС Україна" медичні послуги, за наслідками чого складено рахунки №201 від 02.08.2019р. на суму 4087 грн., №221 від 06.09.2019р. на суму 1332 грн., №278 від 11.11.2019р. на суму 2760 грн. та акти виконаних робіт.

Проте, за поясненнями позивача, підписані акти відповідачем не було повернуто на адресу Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради "Київський обласний онкологічний диспансер", заперечень з приводу їх обґрунтованості не надано.

Наразі, суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів ).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Проте, всупереч викладеного вище, відповідачем обставини належного виконання позивачем своїх обов`язків за договором №673 від 23.09.2003р. спростовано не було, висловлення виконавцю ґрунтовних заперечень з приводу підписання актів приймання-передачі наданих послуг на суму 8179 грн. доказово не обґрунтовано.

Судом вище було встановлено, що з огляду на невиконання відповідачем в повному обсязі своїх обов`язків з оплати послуг за договором №673 від 23.09.2003р. позивачем було направлено останньому претензію №52 від 04.02.2020р., яку було скеровано на адресу Приватного акціонерного товариства "КОРІС Україна" 10.02.2020р.

Наразі, суд зазначає, що Наказом №958 від 28.11.2013р. Міністерства інфраструктури України затверджено Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень.

Ці Нормативи і нормативні строки розроблено відповідно до Закону України "Про поштовий зв`язок", актів Всесвітнього поштового союзу, Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у сфері надання послуг поштового зв`язку. Ці Нормативи і нормативні строки поширюються на послуги, що належать до універсальних послуг поштового зв`язку.

Нормативний строк пересилання простих листів та поштових карток - час, установлений для пересилання простих листів та поштових карток з часу останнього виймання з поштових скриньок до часу вкладання до абонентської поштової скриньки одержувача.

Нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): 1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; 2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2.

Отже, суд зазначає, що визначення строку виконання відповідачем обов`язку з оплати наданих позивачем у липні, серпні та жовтні 2019р. медичних послуг здійснюється згідно ст.530 Цивільного кодексу України та з врахуванням нормативних строків поштових пересилань.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, та належних і допустимих у розумінні Господарського процесуального кодексу України доказів виконання в повному обсязі своїх обов`язків за договором №673 від 23.09.2003р. не надав, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради "Київський обласний онкологічний диспансер" до Приватного акціонерного товариства "КОРІС Україна" про стягнення 10 040, 57 грн, з яких 8 179, 00 грн основного боргу.

Щодо позовних вимог Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради "Київський обласний онкологічний диспансер" про стягнення пені суд зазначає наступне.

Частинами першою та другою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Особливості господарсько-правової відповідальності визначені Господарським кодексом України. Так, за частиною першою статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша та друга статті 217 Господарського кодексу України ).

За частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За наведеними вище положеннями Господарського кодексу України господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Нормативно-правове забезпечення сфери господарювання є однією з форм здійснення державою регулювання господарської діяльності. Водночас за змістом статті 1 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності є спрямованою, зокрема, на зменшення втручання держави у діяльність суб`єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, та здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Так, за пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов`язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу .

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов`язань, визначається відповідним суб`єктом господарювання - господарською організацією .

За змістом наведених вище положень законодавства розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Вказану правову позицію висловлено у постанові від 10.12.2019р. Великої Палати Верховного Суду по справі №904/4156/18.

Проте, умовами укладеного між сторонами правочину не передбачено пені за порушення КОРІС зобов`язань з оплати медичних послуг, які надаються закладом.

За таких обставин, за висновками суду позовні вимоги в частині стягнення пені є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на порушення відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором №673 від 23.09.2003р. позивачем нараховано 3% річних на загальну суму 183 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1486,55 грн.

Проте, за висновками суду, позивачем не було обґрунтувано визначених у позовній заяві періодів прострочення.

Зокрема, судом вказувалось, що визначення строку виконання відповідачем обов`язку з оплати наданих позивачем у липні, серпні та жовтні 2019р. медичних послуг здійснюється згідно ст.530 Цивільного кодексу України та з врахуванням нормативних строків поштових пересилань. Означені висновки суду обумовлені тим, що в матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем на адресу відповідача окремо рахунків №201 від 02.08.2019р. на суму 4087 грн., №221 від 06.09.2019р. на суму 1332 грн., №278 від 11.11.2019р. на суму 2760 грн., до моменту направлення претензії.

Здійснивши власний перерахунок, суд дійшов висновку, що обгрунтованим є стягнення з відповідача 3% річних в сумі 80,44 грн. та інфляційних втрат в розмірі 156,32 грн.

При цьому, щодо розрахунку інфляційних втрат суд звертає увагу позивача на таке.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічні висновки наведено Верховним Судом у постановах від 24.04.2019р. у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019р. у справі № 924/312/18.

Отже, виходячи з вищевикладеного у сукупності, позов Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради "Київський обласний онкологічний диспансер" до Приватного акціонерного товариства "КОРІС Україна" про стягнення 10 040, 57 грн, з яких 8 179, 00 грн основного боргу, 192, 02 грн інфляційних втрат, 183, 00 грн 3% річних та 1 486, 55 грн пені підлягає частковому задоволенню.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "КОРІС Україна" 03150, м.Київ, Печерський район, вул. Димитрова, будинок 5, корпус 10-а, 5-й поверх, ЄДРПОУ 20058906) на користь Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради "Київський обласний онкологічний диспансер" (04107, місто Київ, вул.Багговутівська, будинок 1, ЄДРПОУ 05492261) основний борг в сумі 8179 грн., 3% річних в розмірі 80,44 грн., інфляційні втрати в сумі 156,32 грн. та судовий збір 1602,27 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Спичак О.М.