Рішення

від 17.09.2020 по справі 910/3636/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.09.2020Справа № 910/3636/20 Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Центральна електроенергетична система"

до державного підприємства "Агенція з питань нерухомості та земельних відносин в паливно-енергетичному комплексі України"

про стягнення 186 716,93 грн.

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Центральна електроенергетична система" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до державного підприємства "Агенція з питань нерухомості та земельних відносин в паливно-енергетичному комплексі України" про стягнення 186 716,93 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між державним підприємством "Національне енергетична компанія "Укренерго" правонаступником якого є позивач та відповідачем укладено договір №90-4/4228 від 14.12.2015 року.

29.12.2015 року на виконання умов договору позивачем сплачено аванс у розмірі 30% від загальної вартості договору в розмірі 61 522,30 грн.

Враховуючи невиконання виконавцем зобов`язань за договором НЕК "Укренерго" направлено повідомлення про розірвання договору з 10.12.2019 року та вимогою негайно повернути авансовий платіж в сумі 61 522,30 грн.

Проте, відповідач роботи за договором не виконав і не повернув позивачу авансовий платіж в сумі 61 522,30 грн.

У зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача авансовий платіж в розмірі 61 522,30 грн., 3% річних за користування грошовими коштами в розмірі 7 549,12 грн., інфляційні в розмірі 28 233,05 грн., пеню в розмірі 75 057,25 грн. та штраф в розмірі 14 355,21 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.03.2020 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

06.04.2020 до канцелярії суду позивач подав заяву про усунення недоліків позовної заяви (на виконання ухвали судді про залишення позовної заяви без руху).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.04.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення за №01054 71412062 на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 16.03.2020 року, а саме: 01030, м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 16/22.

Вищезазначена ухвала господарського суду м. Києва від 10.04.2020 р. повернута до суду у зв`язку з: не вірна адреса .

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/3636/20 в Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

12.05.2020 року до канцелярії суду від позивача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи.

Відповідач не скористалися наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Також, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 р. до 31 липня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 " Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 1 серпня до 31 серпня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та від 20 травня 2020 р. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Відповідно до частини 4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній з 02.04.2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Відповідно до частини 4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Згідно з частиною 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

14.12.2015 року між державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (правонаступником якої є приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго") (замовник) та державним підприємством "Агенція з питань нерухомості та земельних відносин в паливно-енергетичному комплексі України" (виконавець) укладено договір №90-4/4228-15.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до п.1.1 договору виконавець зобов`язується протягом 2015-2016 років, згідно Технічних вимог (додаток №1, який є невід`ємною частиною даного договору), в порядку і на умовах даного договору та у визначений договором строк, виконати роботи з виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) під енергооб`єктами у Вишгородському районі Київської області (327 зем.ділянок) (інв. №2013, 2014, 2030, 43, 44, 46, 47, 1028, 1032-1034, 1037, 1041, 1077, 1078, 3011), надалі технічна документація.

Роботи виконуються для відокремленого підрозділу - Київські магістральні електричні мережі (Київські МЕМ) державного підприємства Національна енергетична компанія "Укренерго", який надалі іменується - одержувач (п.1.3 договору).

Найменування та обсяги робіт, що доручаються виконавцю, визначені Технічними вимогами (додаток №1) та кошторисом (додаток №2), які є невід`ємною частиною цього договору (п.1.5 договору).

Відповідно до ч. 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з п.3.1 договору вартість робіт з виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) під енергооб`єктами у Вишгородському районі Київської області, визначається на підставі кошторису (додаток №2) і становить 170 895,37 грн., крім того ПДВ 20%: 34 179,07 грн., разом з ПДВ: 205 074,44 грн.

Відповідно до додатку №3 до договору (Протокол погодження договірної ціни на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості)) сторонами досягнуто угод про величину договірної ціни в сумі: 170 896,10 грн., крім того ПДВ 20%: 34 179,22 грн., разом з ПДВ: 205 075,32 грн.

Після підписання договору, протягом 30 календарних днів, замовник перераховує на поточний рахунок виконавця аванс у розмірі 30% від загальної вартості договору, а саме: 61 522,30 грн. з ПДВ (п.4.1 договору).

На виконання умов договору позивачем перераховано відповідачу грошові кошти в розмірі 61 522,30 грн., що підтверджується платіжним дорученням №G1206 від 24.12.2015 року з призначенням платежу: аванс зг. договір №90-4/4228-15 від 14.12.15 за виготовлення тех.документації із землеутрою .

Строк виконання робіт: до 30 травня 2016р. (п.5.1 договору).

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 30 травня 2016 року, а в частині проведення розрахунків до повного їх виконання (п.9.1 договору).

В подальшому, між сторонами укладено додаткові угоди: №1 від 27.05.2016 року, №2 від 28.10.2016 року та №3 від 30.11.2016 року, якими, зокрема, змінювались строки виконання робіт та строк дії договору.

Так, п.1 додаткової угоди №3 від 30.11.2016 року внесено зміни до пункту 5.1 договору, виклавши його у наступній редакції: строк виконання робіт протягом 21 дня з моменту отримання дозволу Київської обласної державної адміністрації на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості). У випадку повернення документів з Держгеокадастру на доопрацювання, строк продовжується на період усунення зауважень .

Внесено зміни до пункту 9.1 договору, виклавши його у наступній редакції: даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами, строк дії договору закінчується через 30 (тридцять) календарних днів після підписання актів приймання-передачі виконаних робіт кожною із сторін, а в частині проведення розрахунків до повного їх виконання (п.2 додаткової угоди №3 від 30.11.2016 року).

Так, розпорядженнями Київської обласної державної адміністрації: №№198, 197, 196, 195, 194, 193, 192, 191, 190, 189, 188, 187, 186 від 30.03.2018 року надано згоду на розроблення зазначеної у договорі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Як зазначено позивачем, повідомлення від виконавця про необхідність продовження строку виконання зобов`язань не надходило.

Суд погоджується з твердження позивача, що враховуючи п.5.1 договору в редакції додаткової угоди №3 від 30.11.2016 року, кінцевою датою виконання робіт по договору є 20.04.2018 року, а тому першим днем прострочення - 21.04.2018 року.

20.11.2019 року позивачем на адресу відповідача направлено повідомлення про розірвання договору вих. №01/44693 від 18.11.2019 року в якому зазначено, що у зв`язку з невиконанням виконавцем зобов`язань за договором, керуючись ст. 615 ЦК України, п.6.2.1 договору НЕК Укренерго в особі відокремленого підрозділу "Центральна електроенергетична система" повідомляє про розірвання договору №90-4/4228-15 від 14.12.2015р. з 10.12.2019 року, та вимагає негайно повернути авансовий платіж в сумі 61 522,30 грн.

Даний лист направлено відповідачу 20.11.2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення №0103270405375.

Частиною 1 статті 615 ЦК України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до п.9.3 договору, даний договір не може бути розірваний в односторонньому порядку крім випадків, передбачених чинним законодавством України та пунктами 6.2.1, 6.4.3 договору.

Замовник має право достроково розірвати цей договір у разі невиконання зобов`язань виконавцем, повідомивши його в строк за 25 календарних днів (п.6.2.1 договору).

Приписами статті 653 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Оскільки, позивачем направлено відповідачу повідомлення 20.11.2019 року, то договір є розірваним з 16.12.2019 року.

Частиною 2 статті 570 Цивільного кодексу України визначено, що якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

За приписами положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). На відміну від завдатку аванс - це спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції. Аванс сплачується боржником у момент настання обов`язку платити та виконує функцію попередньої оплати.

Тобто, у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.02.2018р. у справі №910/12382/17.

Відповідно до п.7.1 договору у разі невиконання зобов`язання у повному обсязі виконавець протягом 3 (трьох) банківських днів з дня вимоги замовника повертає замовнику грошові кошти (аванс).

Таким чином, першим днем прострочення повернення авансу є 26.11.2019 року.

Будь-яких доказів виконання робіт (виготовлення технічної документації) або повернення авансу матеріали справи не містять.

З огляду на вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача авансового платежу в розмірі 61 522,30 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 75 057,25 грн. нараховану з 20.04.2018 року за 366 днів, штраф в розмірі 14 355,21 грн., 3% річних за користування грошовими коштами в розмірі 7 549,12 грн. за період з 30.12.2015 року по 31.01.2020 року та інфляційні в розмірі 28 233,05 грн. за період з 30.12.2015 року по 31.12.2019 року.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 Господарського кодексу України). Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина перша статті 199 Господарського кодексу України),

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини першої статті 546 Цивільного кодексу України є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов`язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 Цивільного кодексу України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов`язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

За змістом положень частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.7.1 договору виконавець несе відповідальність за порушення зі своїх вини таких зобов`язань за договором і у таких розмірах: у разі порушення встановленого умовами договору строку виконання зобов`язань виконавець сплачує пеню в розмірі 0,1% вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Тобто розмір договірної штрафної санкції обраховано у відсотковому розмірі за кожну добу прострочення, що за визначенням статті 549 Цивільного кодексу України відповідає поняттю "пеня".

Аналогічні висновки викладено Верховним Судом України у постанові від 08.02.2017 у справі №910/29752/15.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.7 договору передбачено, що сторони домовились, що за прострочення виконання виконавцем зобов`язань за договором, нарахування штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня) припиняється через рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, якщо умовами договору сторони погодили нарахування пені протягом усього періоду прострочення зобов`язання, суд має підстави для стягнення її з відповідача у повному розмірі. Нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, лише за відсутності таких умов у договорі.

Як встановлено судом раніше першим днем прострочення виконання робіт по договору є 21.04.2018 року, тому нарахування пені повинно здійснюватися з 21.04.2018 року.

За перерахунком суду загальний розмір пені за період з 21.04.2018 року по 20.04.2019 року становить 74 852,17 грн. та підлягає задоволенню.

Вимоги позивача щодо стягнення пені в розмірі 205,08 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд погоджується з розрахунком штрафу в розмірі 14 355,21 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання , на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І Загальні положення про зобов`язання книги 5 ЦК України. Тож приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання , оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних за користування грошовими коштами в розмірі 7 549,12 грн. за період з 30.12.2015 року по 31.01.2020 року та інфляційні в розмірі 28 233,05 грн. за період з 30.12.2015 року по 31.12.2019 року.

Як зазначалось судом раніше, першим днем прострочення повернення авансу є 26.11.2019 року, тому нарахування 3% річних та індексу інфляції з неповернення авансу необхідно нараховувати саме з 26.11.2019 року, а не 30.12.2015 року.

Крім того, суд зазначає, що фактично до дати звернення позивача до відповідача про повернення авансу у відповідача наявне негрошове зобов`язання, а саме виконання робіт - виготовлення технічної документації.

Розрахунок трьох процентів річних:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 61522.30 26.11.2019 - 31.01.2020 67 3 % 338.37 За перерахунком суду загальний розмір трьох процентів річних становить 338,37 грн. та підлягає задоволенню.

Вимоги позивача в частині стягнення трьох процентів річних в розмірі 7 210,75 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розрахунок індексу інфляції:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 26.11.2019 - 31.12.2019 61522.30 0.998 -123.04 61399.26 За перерахунком суду індекс інфляції становить -123,04 грн.

У зв`язку з цим, вимоги позивача щодо стягнення індексу інфляції в розмірі 28 233,05 грн. є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 79, 129, ч.9 ст. 165, ст. ст. 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства "Агенція з питань нерухомості та земельних відносин в паливно-енергетичному комплексі України" (01030, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 16/22, ідентифікаційний код 38881646) на користь приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, будинок 25, код ЄДРПОУ 00100227) в особі відокремленого підрозділу "Центральна електроенергетична система (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, будинок 27, код ЄДРПОУ ВП 24361553) авансовий платіж в розмірі 61 522 (шістдесят одна тисяча п`ятсот двадцять дві) грн. 30 коп., пеню в розмірі 74 852 (сімдесят чотири тисячі вісімсот п`ятдесят дві) грн. 17 коп., штраф в розмірі 14 355 (чотирнадцять тисяч триста п`ятдесят п`ять) грн. 21 коп., три проценти річних в розмірі 338 (триста тридцять вісім) грн. 37 коп. та судовий збір в розмірі 2 266 (дві тисячі двісті шістдесят шість) грн. 09 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий