ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
17.09.2020Справа № 910/7817/20 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Агрінол"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес"
про стягнення 20 284,62 грн.
Представники сторін: не викликалися.
ВСТАНОВИВ:
До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Агрінол" до товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" про стягнення 20 284,62 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.02.2020 року між сторонами укладено договір поставки товару №442 від 04.02.2020 року.
Позивачем здійснено передоплату у розмірі 50 відсотків від повної вартості товару.
Однак, відповідач не поставив товар у визначений 3-х денний строк.
У зв`язку з чим, позивач звернувся в суд з вимогою про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 16 500,00 грн., пені за прострочення виконання зобов`язання в сумі 906,81 грн., 3% річних у розмірі 142,39 грн., штраф в розмірі 2 475,00 грн. та індекс інфляції в розмірі 260,42 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.06.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення за №01054 71631309 на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 09.06.2020 року, а саме: 03062, м. Київ, вулиця Чистяківська, будинок 2.
Вищезазначена ухвала господарського суду м. Києва від 10.06.2020 р. повернута до суду у зв`язку з: адресат відсутній .
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/7817/20 в Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).
07.07.2020 року до канцелярії суду від позивача надійшла довідка на виконання вимог ухвали суду з доданими документами.
Відповідач не скористалися наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Також, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 р. до 31 липня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 " Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 1 серпня до 31 серпня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та від 20 травня 2020 р. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".
Відповідно до частини 4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній з 02.04.2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Відповідно до частини 4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.
Згідно з частиною 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
04.02.2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Агрінол" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (постачальник) укладено договір поставки №442.
Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов`язується на умовах даного договору поставити товар відповідно до специфікації до даного договору (далі - товар), а покупець прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором, згідно рахунку -фактури.
Найменування, кількість та асортимент товару визначається специфікацією, яка є невід`ємною частиною договору (п.1.2 договору).
Вартість товару визначається постачальником в рахунку-фактурі та специфікації до даного договору (п.2.2 договору).
Відповідно до специфікації №1 (додаток №1) передбачена поставка:
1. Ємність металева Силос для сипучіх 63 000 літрів (63 м.куб) стінки 6 мм, чиста, комплект ложементів 1 шт 25 000,00 без ПДВ,
2. Послуги з вантажних перевезень с. Радів, Рівненська обл., 05.02.2020 року 1 шт 25 000,00 без ПДВ.
Загальна сума 33 000,00 грн. з ПДВ.
Відповідно до п.10.1 договору факсимільні копії та листи, передані електронною поштою, мають юридичну силу оригіналу, але протягом двадцяти календарних днів підлягають заміні на екземпляри з оригінальними підписами та відбитками печаток, шляхом надсилання даних документів рекомендованими листами за адресою, вказаною в реквізитах договору або шляхом безпосереднього вручення стороні.
Відповідачем висталено позивачу рахунок на оплату №512 від 04.02.2020 року на суму 33 000,00 грн.
Згідно з п.4.1 договору визначено наступні умови оплати в розмірі: передплата у розмірі 50% від вартості товару протягом трьох банківських днів з дати підписання специфікації до договору, 50% від вартості товару, що залишилися не сплаченими, протягом 7 (семи) днів з моменту поставки товару.
Пунктом 3.1.1 договору передбачено, що поставка партії товару здійснюється на наступних умовах: товар має бути поставлений постачальником протягом 3 (трьох) календарних днів з дати отримання передоплати. Постачальник своїми силами доставляє товар на склад покупця розташований за адресою: м. Бердянськ.
Факт передачі товару підтверджується видатковою накладною (складською накладною) підписаною представником покупця (п.3.3 договору).
На виконання умов договору позивачем здійснено переоплату в розмірі 16 500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №9266 від 06.02.2020 року.
Проте, як зазначено позивачем, товар покупцю протягом 3 (трьох) календарних днів з дати отримання передоплати не поставлений, представники ТОВ Прогрес на зв`язок не виходять (вимкнений телефон).
Позивачем 13.02.2020 року направлено відповідачу претензію №790/03 в якій просив ТОВ Прогрес повернути перераховані кошти на користь ТОВ Прогрес згідно платіжного доручення №9266 від 06.02.2020 року.
Проте, позивачем не надано докази направлення вищезазначеної претензії на адресу відповідача.
З матеріалів справи вбачається, що копію претензії №790/03 від 13.02.2020 року позивачем направлено відповідачу 29.05.2020 року, тобто разом з направлення позовної заяви.
Оскільки, відповідачем не поставлено товар та не повернуто кошти, позивач звернувся в суд з вимогами про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 16 500,00 грн., пені за прострочення виконання зобов`язання в сумі 906,81 грн., 3% річних у розмірі 142,39 грн., штраф в розмірі 2 475,00 грн. та індекс інфляції в розмірі 260,42 грн.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Стаття 525 Цивільного кодексу України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Отже, враховуючи те, що відповідачем не було виконано своїх зобов`язань за договором поставки №442 від 04.02.2019 стосовно поставки позивачеві частково оплаченого товару, то позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 16 500,00 грн передплати визнаються судом законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання зобов`язання в сумі 906,81 грн. за період з 13.02.2020 по 27.05.2020, 3% річних у розмірі 142,39 грн. за період з 13.02.2020 року по 27.05.2020 року, штраф в розмірі 2 475,00 грн. та індекс інфляції в розмірі 260,42 грн. за період лютий-квітень 2020 року.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
Відповідно до п.6.2 договору при невиконанні або неналежному виконанні зобов`язань за договором з поставки товару у строки, зазначені в договорі постачальник виплачує покупцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від вартості товару, за кожний день прострочення протягом усього періоду прострочення та повертає внесену переоплату протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту пред`явлення претензії покупцем.
За прострочення поставки понад 7 (сім) днів додатково з постачальника сплачується штраф у розмірі 15 відсотків вказаної вартості (п.6.3 договору).
Суд погоджується з розрахунком пені в розмірі 906,81 грн. та штрафу в розмірі 2 475,00 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Щодо нарахування трьох процентів річних та індексу інфляції , суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І Загальні положення про зобов`язання книги 5 ЦК України. Тож приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання , оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.
Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази направлення претензії №790/03 в якій ТОВ Прогрес просить повернути перераховані кошти на користь ТОВ Прогрес згідно платіжного доручення №9266 від 06.02.2020 року, тому відсутні підстави для нарахування 3% річних у розмірі 142,39 грн. за період з 13.02.2020 року по 27.05.2020 року та індексу інфляції в розмірі 260,42 грн. за період лютий-квітень 2020 року, оскільки в цей період фактично у відповідача був обов`язок поставити товар (негрошове зобов`язання), а не повернути кошти позивачу.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 79, 129, ч.9 ст. 165, ст. ст. 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, будинок 2, код ЄДРПОУ 13676259) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Агрінол" (71100, Запорізька обл., місто Бердянськ, вул. Будівельна, 3А, код ЄДРПОУ 32365441) основний борг в розмірі 16 500 (шістнадцять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп., пеню в розмірі 906 (дев`ятсот шість) грн. 81 коп., штраф в розмірі 2 475 (дві тисячі чотириста сімдесят п`ять) грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 2 060 (дві тисячі шістдесят) грн. 17 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С. М. Мудрий
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 17.09.2020 |
Оприлюднено | 18.09.2020 |
Номер документу | 91588538 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Мудрий С.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні