Рішення

від 17.09.2020 по справі 910/8870/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.09.2020Справа № 910/8870/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

За позовом Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізької атомної електричної станції

до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання Технологія обладнання

про стягнення 577 203,38 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізької атомної електричної станції звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання Технологія обладнання про стягнення 577 203,38 грн., з яких 371 059,32 грн. пені та 206 144,06 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані не виконанням відповідачем умов договору поставки товару № 645(3)19УК/53-121-01-19-08929 від 10.12.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/8870/20 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

27.07.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив, в якому просить суд зменшити штрафні санкції на 70% до суми 173 161,00 грн.

Разом з відзивом на позов, відповідач просить проводити розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Положеннями частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Пунктами 1, 2 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами, зокрема, є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 6 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України , суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Враховуючи те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагає проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, яке викладене у відзиві.

07.08.2020 від позивача по справі через відділ діловодства суду надійшла відповідь на відзив, в які позивач просить задовольнити позов в повному обсязі.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.12.2019 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу Запорізької атомної електричної станції (за договором - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Технологія обладнання" (за договором - Постачальник) укладено договір поставки товару № 645(3)19УК/53-121-01-19-08929 (надалі - Договір), за умовами якого (п. 1.1. договору) постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію: індивідуальний екрануючий комплект для захисту від електричних полів в кількості 29 одиниць, загальною вартістю 2 944 915,20 грн.

Пунктом 1.3. договору встановлено строк поставки продукції: грудень 2019 року.

Пунктом 4.1. договору сторони погодили, що поставка продукції відбувається відповідно до Правил ІНКОТЕРМС 2010, на умовах DDP - м. Енергодар. Вантажоодержувач - ЗВ ВП "Складське господарство", вул. Промислова, 133 (склад), м. Енергодар, Запорізька область.

Позивач в позовній заяві зазначає, що відповідач станом на день складання позовної заяви не поставив позивачеві товар.

Пунктом 9.2. договору встановлено, що досудовий порядок врегулювання спорів між сторонами є обов`язковим.

25.02.2020 позивач звертався до відповідача з претензією № 28-22/4303 про сплату пені та штрафу за прострочку поставки. В якості доказу отримання претензії відповідачем, позивач надав повідомлення про вручення поштового відправлення.

Проте, відповідач відповіді на претензію не надав, суму неустойки не сплатив, товар не поставив.

Обґрунтовуючи позов, позивач посилається на те, що відповідач не виконав зобов`язання за договором, оскільки не поставив товар.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем укладено договір поставки, за умовами якого відповідач зобов`язався поставити товар, а позивач - прийняти і оплатити такий товар.

Згідно із ст. 663 Цивільного кодексу України , продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу .

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України , якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України , є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 1.3. Договору встановлено строк поставки продукції: грудень 2019 року.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України , зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідач не поставив товар чим порушив строк визначений договором.

Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України ).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України ).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України , у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У пункті 7.2. договору сторони погодили, що за порушення строків поставки продукції постачальник зобов`язаний сплатити покупцеві пеню в розмірі 0,1% вартості продукції, за якою допущено прострочення поставки, за кожний день прострочення, а за прострочення більш 30 днів, постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

За прострочення поставки товару позивачем нараховано 391 059,32 грн. пені, 206 144,06 грн. штрафу.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за невиконання відповідачем його договірного зобов`язання, суд дійшов висновку, що вказані позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 391 059,32 грн. пені, 206 144,06 грн. штрафу.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 70% суд зазначає таке.

Своє клопотання відповідач обґрунтував тим, що закупівля товару проходила відповідно до Закону України Про державні закупівлі та один з учасників закупівлі подав скаргу на рішення позивача, у зв`язку з чим договір був укладений лише 23.12.2019. Відповідач вказує, що позивач не погодив технічні параметри предмету закупівлі, а тому відповідач не міг замовити товар, який є іноземного походження. Також наголошує на існування форс-мажорних обставин пов`язаних пандемією коронавірусу. Крім того, відповідач надає довідку, що станом на 22.07.2020 у відповідача залишок коштів на рахунках 0 грн., а тому він не може замовити товар. Відповідач зазначає, що має перед позивачем заборгованість по іншим договорам на суму 7 674 304,02 грн. Відповідач вказує, що позивач не надав доказів понесених збитків у зв`язку з невиконанням договору відповідачем.

Позивач заперечив на клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов`язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України , у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, тому він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе її зменшення.

Отже, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі, вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №924/709/17.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд. Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18.

Розглядаючи питання про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, суд виходить із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України , а саме: справедливості, добросовісності та розумності, і враховує, що неустойка як засіб розумного стимулювання виконання основного грошового зобов`язання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази та доводи відповідача, суд зазначає, нараховані позивачем штрафні санкції підлягають стягненню за сам факт допущення постачальником порушення, незалежно від того, чи завдано покупцю у зв`язку з цим збитків, оскільки позивач є таким само господарюючим суб`єктом, як і відповідач, та несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.

При цьому суд також зазначає, що відповідач не виконав зобов`язання з поставки товару за договором, яка мала відбутися в грудні 2019 року.

Також суд не приймає до уваги посилання відповідача на прострочення поставки у зв`язку з карантинним заходами, оскільки карантин був введений в березні 2020 року, а відповідач не виконав зобов`язання в грудні 2019 року.

З урахуванням вказаних вище приписів чинного законодавства України, надавши оцінку обставинам, викладеним у клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій, встановивши відсутність достатнього обсягу доказів на підтвердження обставин, які мають істотне значення та які можуть бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання відповідача.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України , витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74 , 76-79 , 86 , 129 , 233 , 237-238 , 242 Господарського процесуального кодексу України , Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання Технологія обладнання (01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, 7, оф. 28, ідентифікаційний код 41443425) на користь Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу Запорізької атомної електричної станції (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул.. Промислова, 133, ідентифікаційний код 19355964) пеню у розмірі 371 059,32 грн., штраф у розмірі 206 144,06 грн. та судовий збір у розмірі 8 658,05 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 17.09.2020

Суддя О.В. Гулевець