Рішення

від 17.09.2020 по справі 911/1541/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1541/20

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Фермерського господарства "Ранок-Агро" (Донецька обл., Нікольський район, с. Бойове)

до Приватного акціонерного товариства "Новоолександрівське" (Київська обл., Згурівський район, с. Нова Олександрівка)

про стягнення 48921,56 грн

без виклику представників сторін

Фермерське господарство "Ранок-Агро" (далі - позивач) подало до господарського суду позов до Приватного акціонерного товариства "Новоолександрівське" (далі - відповідач) про стягнення 48921,56 грн, з яких 21700,00 грн основного боргу, 23219,00 грн пені, 405,91 грн 3% річних, 3247,28 грн процентів за користування чужими грошовими коштами та 349,37 грн інфляційних втрат.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди транспортного засобу з екіпажем від 01.10.2019 в частині часткової оплати наданих послуг за актом № 1 від 14.10.2019.

Ухвалою від 29.05.2020 Господарський суд Київської області позовну заяву Фермерського господарства "Ранок-Агро" б/н від 21.05.2020 залишив без руху, у зв`язку з недотриманням на момент подання позовної заяви вимог п. 8 ч. 3 ст. 162, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України.

16.06.2020 до суду від Фермерського господарства "Ранок-Агро" надійшла заява б/н від 11.06.2020 про усунення недоліків по справі №911/1541/20.

Ухвалою від 22.06.2020 Господарський суд Київської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у даній справі, справу ухвалив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та доказів відправки копії відзиву позивачу у строк, передбачений ч. 1 ст. 251 ГПК України - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву та доказів відправки копії відповіді на відзив відповідачу у строк, визначений судом згідно з вимог ч. 4 ст. 166 ГПК України, - до 23.07.2020 (включно), а відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 03.07.2020 (включно).

Копія відповідної ухвали отримана позивачем - 26.06.2020, відповідачем - 27.06.2020, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень за №№0103271678715, 0103273232285.

13.07.2020, з дотриманням встановленого строку, від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (здано для відправлення до суду відділенню зв`язку №1 Згурівка Київської області - 09.07.2020).

Відповідач у відзиві вважає позовні вимоги необгрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, зважаючи на наступне:

- залишок заборгованості становить 14700,00 грн, оскільки 21.05.2020 відповідачем перераховано позивачу 7000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №100 від 21.05.2020,

- умовами договору дійсно визначено строк внесення орендної плати - 3 доби, однак не конкретизовано момент обрахунку вказаного строку,

- позивачем позбавлено права відповідача на досудове врегулювання спору,

- сплинув строк позовної давності щодо нарахування штрафних санкцій.

У строк, встановлений ч.7 ст.252 ГПК України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Правом подати відповідь на відзив позивач, а відповідач - заперечення не скористалися у встановлений судом строк; клопотань про продовження строків, встановлених п.5 резолютивної частини ухвали від 22.06.2020, сторони до прийняття рішення у справі не подавали.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2019 між Фермерським господарством "Ранок-Агро" (далі - Орендодавець) та Приватним акціонерним товариством "Новоолександрівське" укладено договір оренди транспортного засобу з екіпажем (далі - Договір).

У відповідності до п. 1.1. Договору, у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Орендодавець зобов`язується передати Орендарю в тимчасове платне володіння та користування комбайн NEW HOLLAND CX 6090, визначений у цьому Договорі (далі йменується - Комбайн ), а також зобов`язується забезпечити своїми силами технічну експлуатацію, а Орендар зобов`язується прийняти в тимчасове володіння та користування Комбайн під керуванням екіпажа Орендодавця і зобов`язується сплачувати Орендодавцю орендну плату.

Під комбайном розуміється: Комбайн марки: NEW HOLLAND CX 6090 (п.п. 1.2.; 1.2.1. Договору).

Державний номер: НОМЕР_1 (п. 1.2.2. Договору).

Рік випуску: 2017 (п. 1.2.3. Договору).

Колір: Жовтий (п. 1.2.4. Договору).

Свідоцтво про реєстрацію: НОМЕР_2 від 26.09.2018 (п. 1.2.5. Договору).

Пунктом 3.1. Договору передбачені цілі оренди, комбайн використовуватиметься Орендарем для збирання зернових та олійних культур.

Згідно п. 4.1. Договору, строк оренди до 01 жовтня 2020 року.

Розмір орендної плати становить: 900,00 (дев`ятсот грн 00 коп), в т.ч. ПДВ - 150,00 грн за один гектар (п. 5.1. Договору).

Відповідно до п. 5.2. Договору, Орендна плата вноситься в строк 3 доби, шляхом перерахування на поточний рахунок Орендодавця.

Орендар за цим Договором зобов`язується своєчасно сплачувати орендні платежі (п. 6.2.1 Договору).

У відповідності до п. 8.1. Договору, у разі порушення своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором і чиним законодавством України. Порушенням зобов`язання є невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

У разі прострочення сплати орендних платежів Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі 0,5% від суми боргу за кожний день прострочення (п. 8.3 Договору).

Пунктом 9.1 Договору передбачено, що цей Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договом.

14.10.2019 сторонами підписано акт надання послуг №1 від 14.10.2019 за вищевказаним договором, за яким вартість послуг складає 101700,00грн.

14.10.2019 позивачем виставлено відповідачу рахунок №29 від 14.10.2019 на суму 101700,00грн.

Як вбачається з матеріалів справи та як вказує позивач, відповідачем 31.10.2019 вартість послуг сплачена частково в розмірі 80000,00 грн, у зв`язку з чим 19.05.2020 позивач звертався до відповідача з претензією №25 від 19.05.2020 щодо оплати решти боргу, направлення якої підтверджується копією фіскального чеку про прийняття для відправлення № 8700002011949 (а.с.18).

Звертаючись з відповідним позовом, відповідач вказує, що решту орендної плати - 21700,00 грн відповідач не сплатив.

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов`язку оплатити орендну плату, а також застосування до нього відповідальності, встановленої договором та чинним законодавством за порушення взятих на себе зобов`язань

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно ч.1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, зокрема, розділу 1-Предмет Договору, розділу 5 - Орендна плата та порядок розрахунків, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є змішаним договором - оренди з окремими елементами договору про надання послуг.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

В обгрунтування позовних вимог, позивач посилається на п. 5.2. Договору та зазначає, що відповідачем порушено строк оплати за договором та вважає, що відповідач повинен був оплатити орендну плату протягом 3 діб після виставлення орендодавцем відповідного рахунку.

Між тим, згідно п. 5.2. Договору, орендна плата вноситься в строк 3 доби, шляхом перерахування на поточний рахунок Орендодавця.

Відповідач у відзиві на позов зазначає, що у п. 5.2. Договору відсутня конкретизація обрахунку відповідного строку.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Судом критично оцінюються посилання позивача, що триденний строк необхідно відраховувати від дати виставлення рахунку, оскільки договір такого посилання не містить.

Враховуючи, що сторони у п. 5.2. Договору погодили, що орендна плата вноситься в строк 3 доби, проте не зазначили подію, від якої повинен відраховуватися зазначений строк, суд дійшов висновку, що сторони не погодили строк виконання відповідачем обов`язку щодо оплати.

Згідно ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, зважаючи на вищевикладене, відповідач в данному випадку повинен виконати обов`язок щодо орендної плати у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.05.2020 позивач звернувся до відповідача з претензією №25 від 19.05.2020 щодо оплати решти боргу, направлення якої підтверджується копією фіскального чеку від 19.05.2020 про прийняття поштового відправлення № 8700002011949.

Відповідач зазначає у відзиві, що отримав відповідну вимогу - 19.05.2020.

Таким чином, останнім днем строку виконання зобов`язання щодо оплати є 26.05.2020, відтак починаючи з 27.05.2020 розпочався період прострочення виконання обов`язку по оплаті.

При цьому, суд звертає увагу, що провадження у справі відкрито 29.05.2020.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача основного боргу, проте як вбачається з відзиву на позовну заяву, відповідачем 21.05.2020 внесено на рахунок позивача 7000,00 грн, що підтверджується наданою відповідачем копією платіжного доручення №100 від 21.05.2020.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу зі сплати орендних платежів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково у розмірі 14700,00 грн. В частині стягнення 7000,00 грн основного боргу суд відмовляє.

При цьому, позивачем заявлені також вимоги про стягнення з відповідача

- 23219,00 грн пені, нарахованої за період з 18.10.2019 по 19.05.2020,

- 405,91 грн 3% річних за період з 18.10.2019 по 31.05.2020,

- 3247,28 грн процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 18.10.2019 по 31.05.2020

- 349,37 грн інфляційних втрат за період з 31.10.2019 по 19.05.2020.

В силу ч. ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання; одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

В силу чч. 2, 3 вказаної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.3 договору сторонами погоджено, що у разі прострочення сплати орендних платежів Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі 0,5% від суми боргу за кожний день прострочення.

Як визначено ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідна норма не визначає строк звернення до суду, як помилково вважає відповідач, а обмежує нарахування пені шестимісячним строком з дня коли зобов`язання мало бути виконано, якщо сторони не передбачили інше або закон не встановлює інші правила.

При здійсненні розрахунку пені позивачем не враховано саме вимоги відповідної норми та пеня нарахована з порушенням меж шестимісячного строку від дня коли зобов`язання мало бути виконано, а саме на думку позивача - з 18.10.2019. Як вбачається, пеня нарахована позивачем за період з 18.10.2019 по 19.05.2020, однак судом встановлено, що позивач має право нараховувати пеню лише з 27.05.2020, у зв`язку з чим підстави для нарахування пені в данному випадку відсутні, оскільки суд не може виходити за межі заявлених позивачем періодів.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги щодо стягнення 23219,00 грн пені.

Враховуючи відмову у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення пені, відсутні підстави для застосування позовної давності щодо штрафних санкцій.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення 405,91 грн 3% річних з 18.10.2019 по 31.05.2020 та 349,37 грн інфляційних втрат з 31.10.2019 по 19.05.2020.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вбачає наявність підстав стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 6,02 грн за період з 27.05.2020 по 31.05.2020. В іншій частині позовної вимоги щодо стягнення 399,89 грн - 3% річних суд відмовляє.

Підстави нарахуння втрат від інфляції в данному випадку відсутні, оскільки позивачем заявлено до стягнення період з 31.10.2019 по 19.05.2020, тоді як встановлено судом, позивач має право нараховувати інфляційні втрати лише з 27.05.2020.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3247,28 грн процентів за користування чужими коштами у відповідності до ст. 536 ЦК України.

У відповідності до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Дослідивши наданий позивачем договір, судом встановлено, що в ньому не встановлено відповідальності у вигляді сплати процентів за користування чужими коштами.

Оскільки у договорі, укладеному сторонами, не встановлено такого виду відповідальності, а доказів внесення змін до відповідного договору у письмовій формі не надано, суд відмовляє у позовній вимозі позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими коштами в розмірі 3247,28 грн.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтвердженими належними доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 14706,02 грн, з яких: 14700,00 грн основний борг та 6,02 грн - 3% річних.

У частині стягнення 7000,00 грн основного боргу, 23219 грн пені, 399,89 грн - 3% річних, 3247,28 грн - процентів за користування чужими грошовими коштами, 349,37 грн інфляційних нарахувань суд відмовляє.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з урахуванням часткового задоволення заявлених вимог, витрати у розмірі 631,90 грн, понесені позивачем на оплату позову судовим збором, підлягають частковому відшкодуванню йому за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74-79, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Фермерського господарства "Ранок-Агро" до Приватного акціонерного товариства "Новоолександрівське" про стягнення 48921,56 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Новоолександрівське" (07623, Київська обл., Згурівський р-н, с. Нова Олександрівка, вул. Українська, буд. 14, код ЄДРПОУ 00412263) на користь Фермерського господарства "Ранок-Агро" (87060, Донецька обл., Нікольський р-н, с. Бойове, провулок Южний, буд. 1 - А, кв. 7, код ЄДРПОУ 34064230) 14700,00 грн (чотирнадцять тисяч сімсот грн) основного боргу, 6,02 грн (шість грн дві коп) -

3% річних та 631, 90 грн (шістсот тридцять одну грн дев`яносто коп) судового збору.

3. У іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: (http://court.gov.ua/fair/).

Суддя В.М. Антонова