Рішення від 09.09.2020 по справі 916/296/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" вересня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/296/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.,

за участю секретаря судового засідання Потребенко О.М.,

розглянувши справу № 916/296/20 в порядку загального позовного провадження

за позовом: приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" /ЄДРПОУ 00191023, адреса - 50079, Дніпропетровська область, м. Кривій Ріг, e-mail: sevgok@metinvestholding.com/

до відповідача: акціонерного товариства "Українська залізниця" /ЄДРПОУ 40075815, адреса - 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, e-mail: uz@uz.gov.ua/ в особі регіональної філії "Одеська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" /ЄДРПОУ 40081200, адреса - 65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19/

про стягнення штрафу в розмірі 1 985 018,70 грн.

за участю представників:

від позивача: Фурманюк І.В., адвокат за довіреністю №9/12 від 04.01.2020 року;

відповідача: не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

В С Т А Н О В И В:

05.02.2020 року приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 312/20/ до акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу в серпні-вересні 2019 року в розмірі 1 989 542,10 грн. та стягнення судових витрат у розмірі 61 146,56 грн.

Позов пред`явлено на підставі ст.ст. 526, 530 ЦК України, ст.ст. 193, 216, 218 ГК України та ст.ст. 41, 116 Статуту залізниць України.

Позовну заяву обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання послуг № 02076/ПрЗ-2018/182 від 16.02.2018р. в частині несвоєчасної доставки вантажу в серпні-вересні 2019 року.

На підставі пункт 116 Статуту залізниць України позивачем, було нараховано відповідачу штраф у заявленій до стягнення сумі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.02.2020 року позовну заяву приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" вх. № 312/20 від 05.02.2020 року залишено без руху. 02.03.2020 року вх. № 5510/20 господарським судом одержано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 05.03.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/296/20; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 01.04.2020 року та встановлений строк для подачі відповідних заяв по суті.

19.03.2020 року за вх. № 7217/20 господарським судом отримано заяву в порядку ст.ст. 169, 170 ГПК України, в якому представник АТ "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" просить суд зменшити розмір штрафних санкцій по справі № 916/296/20 за позовом ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення штрафу на 50% до розміру 994 771,05 грн.

При цьому зазначає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки, (аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 04.12.2018 зі справі № 916/65/18 та постанові Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18).

Відповідач зазначає, що матеріали справи № 916/296/20 не містять доказів, що позивач поніс збитки внаслідок затримки доставки вантажу. Отже, за викладених обставин, враховуючи інтереси обох сторін у справі № 916/937/20 відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій.

19.03.2020р. за вх. № 7217/20 господарським судом отримано відзив на позовну заяву від Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", в якому відповідач зазначає, що позивачем не надано суду до накладної № 45784691 досилочну накладну на вагони № 66470923 та № 63349914, якій було відчеплене на шляху слідування та викреслено з вагонної відомості. Відповідач зазначає, що досилочна накладна необхідна для встановлення точної дати прибуття вагону на станцію призначення та розрахунку штрафу у разі несвоєчасної доставки вантажу. Враховуючи зазначене, просить суд в позовних вимогах ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення з АТ "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" 1 989 542,10 грн штрафу за несвоєчасну доставку вантажів відмовити у сумі 4 523,40 грн. та покласти на позивача витрати по сплаті судового збору.

29.04.2020 року за вх. № 10735/20 господарським судом отримано заяву про зменшення суми позовних вимог, в якому представник позивача просить суд стягнути з відповідача штраф за несвоєчасну доставку вантажу в серпні-вересні 2019 року у розмірі 1 985 018,70 грн., яка прийнята судом до розгляду.

Стягнути з акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" судові витрати у розмірі 61 146,56 грн.

29.04.2020р. за вх. № 10736/20 господарським судом отримано відповідь на відзив, в якому представник позивача просить суд стягнути з відповідача штраф за несвоєчасну доставку вантажу у сумі 1 985 018,70 грн., покласти на нього судові витрати, посилаючись при цьому на наступне.

По-перше, позивач зазначає, щодо права пред`явлення позову відповідно до переуступленого напису, зробленого на спірних накладних (вантажній, багажній квитанції) за підписами уповноважених осіб, право на пред`явлення позову передано - ПРАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (позивачу по даній справі).

По-друге, позивач не погоджується з позицією відповідача стосовно неправильності нарахування штрафу, вважає, що штраф нараховано правомірно та у відповідності до норм Статуту залізниць України, Правил обчислення термінів доставки вантажів та Правил оформлення перевізних документів.

По-третє, стосовно заяви відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій зазначає, що відповідачем в порушення ст.ст. 74, 76, 77 ГПК України, не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що порушення термінів доставки мали місце з поважних та незалежних від перевізника причин.

Відповідач у відзиві просить суд про зменшення штрафу, однак не зазначає жодних обставин, які мають істотне значення та які суд повинен врахувати при зменшенні розміру штрафу. З огляду на зазначене, клопотання про зменшення штрафу не підлягає задоволенню, так як є безпідставним на думку позивача.

28.04.2020 року за вх. № 10649/20 до суду надійшла заява представника відповідача про проведення судового засідання, призначеного на 29.04.2020 року о 10:00 год., у справі №916/296/20 за його відсутності, з урахування наявних у справі матеріалів.

Слід також зазначити, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" та розпорядженням Одеського міського голови від 15.03.2020 року № 218 "Про тимчасове зупинення роботи об`єктів загального користування, розташованих у м. Одесі, з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19", запроваджено карантин з протидії поширюванню коронавіруса COVID-19 у період з 12 березня по 03 квітня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2020 № 225, запроваджено карантин з протидії поширюванню коронавіруса COVID-19 по 24 квітня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 291, запроваджено карантин з протидії поширюванню коронавіруса COVID-19 по 11 травня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 з 11.03.2020 року по 22.05.2020 року на всій території України встановлено карантин з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" зі змінами внесеними постановою КМУ від 17.06.2020 року № 500 дію карантину продовжено з 22.06.2020 року до 31 липня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020р. №641 установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 1 серпня до 31 серпня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та від 20 травня 2020 р. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Рішенням зборів суддів Господарського суду Одеської області від 16.03.2020 року, затвердженого протоколом № 916-3/2020 у період дії вказаного карантину рекомендовано перенести судові засідання за межі призначеного строку.

Відповідно до п. 4 Розділу Х Прикінцевих положень ГПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) /редакція від 23.06.2020р., чинна на момент відкладення судових засідань/.

У зв`язку з викладеним, судом неодноразово відкладались судові засідання, про що сторони по справі сповіщались ухвалами, телефонограмами /а.с. 197-198, 202-203, 225-226/.

У судовому засіданні, яке здійснювалося в режимі відеоконференції 09.06.2020р. представники позивача та відповідача надали усну згоду на перехід до розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 09.06.2020 року закрито підготовче провадження по справі № 916/296/20 та призначено справу № 916/296/20 до судового розгляду по суті на 08.07.2020 р. о 15:30 год. В судовому засіданні по суті оголошено перерву до 29.07.2020 року.

Ухвалою суду від 08.07.2020 року задоволено заяву представника приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (вх. ГСОО №17848/20 від 08.07.2020р.) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Вирішено здійснити проведення судового засідання по справі №916/296/20 на 29.07.2020 р. о 15:00 в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon" (за вебпосиланням: vkz.court.gov.ua).

Однак, судове засідання по справі № 916/296/20 призначене на 29.07.2020 р. о 15:00, не відбулося у зв`язку з проведенням повної дезінфекційної обробки адміністративної будівлі суду у зв`язку з підтвердженням випадку захворювання на коронавірусну інфекцію у суді. 28.07.2020р. сторони були повідомлені засобами телефонного зв`язку про те, що відповідно до розпорядження голови Господарського суду Одеської області №1 від 28.07.2020р. судове засідання не відбудеться через проведення дезинфекції приміщень суду, про що було складено та підписано секретарем судового засідання Потребенко О.М. відповідну довідку /т. 2 а.с. 19/.

У зв`язку із зазначеним, 03.08.2020 ухвалою суду відкладено судове засідання по справі № 916/296/20 на 09.09.2020 р. о 12:20 год.

До судового засідання щодо розгляду справи по суті 09.09.2020 року в режимі відеоконференції позивач з`явився, підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд задовольнити позов у повному обсязі, відповідач у судове засідання не з`явився про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Згідно положень ст. 307 Господарського кодексу за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (ч. 1 ст. 313 Господарського кодексу України).

У відповідності до підпункту 8 пункту 6 розділу 1 Статуту залізниць України накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем; накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача; накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

При цьому Статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (стаття 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб (стаття 5 Статуту).

Згідно статті 22 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Судом встановлено, що 16.02.2018 року між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізник) та Приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (вантажовідправник, вантажоодержувач, платник, замовник) було укладено договір про надання послуг №02076/ПрЗ-2018/182.

Згідно з п. 1.1 договору предметом договору є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

Відповідно до п. 1.3 договору надання послуг за цим договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.

З матеріалів справи вбачається, що у серпні-вересні 2019 року згідно з залізничними накладними № 45372091, № 45532579, № 45573110, № 45640224, № 45669637, № 45730173, № 45784691, № 45895521, № 45935996, № 45960622, № 46075891, № 46079596, № 46302071, № 46302964, № 46273132, № 41987439, № 46333530, № 46355178, № 46380994, № 46380044, № 46472239, № 46501524, № 46534988, регіональною філією "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця" було здійснено перевезення вантажу - обкотиші залізнорудні на станцію "Береговая", платник ТОВ "МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ".

Відповідно до п. 41 Статуту залізниць України залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

Відповідно до п.1.2. Правил термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

При цьому, пунктом 1.1. Правил визначені терміни доставки вантажу.

Як встановлено судом в процесі розгляду справи, вантаж, що прямував за вказаними позивачем залізничними накладними, відповідачем було доставлено із порушенням встановлених термінів доставки, про що свідчать відповідні записи у залізничних накладних, а саме календарний штемпель видачі вантажу у графі 52.

Відповідно до п. 131 Статуту залізниць України претензії, що виникли з приводу перевезення вантажів, заявляються залізниці призначення вантажу. Претензії, що виникли з приводу перевезення пасажирів, багажу і вантажобагажу можуть бути заявлені залізниці відправлення або призначення (на бажання заявника претензії). Претензії, що виникли з перевезення вантажу у прямому змішаному сполученні, заявляються: а) залізниці призначення, якщо кінцевим пунктом перевезення є залізнична станція; б) іншому транспортному органу, якщо кінцевим пунктом перевезення є порт. Претензії вантажовідправників щодо штрафів заявляються залізниці відправлення, а вантажоодержувачів - залізниці призначення. Порядок заявлення і розгляду претензій з приводу платежів, зборів і штрафів, пов`язаних з перевезенням пасажирів, багажу і вантажів, установлюється правилами. Укрзалізниця може доручити розгляд претензій своїм структурним підрозділам.

Згідно ст. 133 Статуту залізниць України передача іншим організаціям або громадянам права на пред`явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права на пред`явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством. До претензії або позову додаються документи, які підтверджують вимоги заявника. До претензії або позову щодо втрати, нестачі, псування або пошкодження крім документів, які обґрунтовують їх пред`явлення (подання), додається документ, який засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Тобто, у спірних правовідносинах вантажоодержувач - ТОВ "МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ" передало своє право на пред`явлення претензій і позовів вантажовідправнику ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", про що свідчать переуступні написи на вищезазначених накладних, що не суперечить ст. 133 Статуту залізниць України.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Згідно п. 8 Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.

Відповідно до Додатку 3 Правил оформлення перевізних документів відомості щодо провізної плати зазначаються у п. 31 накладної.

За змістом п. п. 131, 133 Статуту визначено, що претензії вантажовідправників щодо штрафів заявляються залізниці відправлення, а вантажоодержувачів - залізниці призначення.

Передача іншим організаціям або громадянам права на пред`явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до 1. 4 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

За змістом ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Під час розгляду справи судом була встановлена обставина несвоєчасної доставки залізницею вантажу по спірним накладним, що в свою чергу суперечить вищевказаним нормам права, при цьому, доказів щодо допущення прострочення доставки вантажу за відсутності вини залізниці матеріали справи не містять.

Долучений позивачем до позовної заяви розрахунок штрафу за прострочення доставки вантажу залізницею судом визнається обґрунтованим, так як здійснений з урахуванням Правил обчислення термінів доставки вантажів, в тому числі з урахуванням відстані доставки, кількості повних діб доставки вантажу та провізної плати.

Що стосується заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафу, суд зазначає наступне.

Суд звертає увагу, що зменшення розміру штрафних санкцій є правом, а не обов`язком суду та застосовується ним за наслідками оцінки наданих сторонами доказів та обставин справи в їх сукупності на розсуд суду.

При цьому наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації та з урахуванням збалансованості інтересів обох сторін.

У клопотанні про зменшення розміру штрафу позивач посилається виключно на обставину відсутності доказів спричинення позивачу збитків у зв`язку з простроченням доставки вантажів, водночас, відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами наявності, зокрема, тяжкого фінансового становища відповідача, винятковості обставин прострочення доставки вантажу, зумовлену поважними причинами, або будь-яких інших обставин, на підставі яких суд у сукупності міг би дійти висновку про обґрунтованість такого зменшення.

З врахуванням вищевказаних обставин, а також з огляду на наявність порушень відповідачем термінів доставки вантажу, суд вважає, що клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій є необґрунтованим, а отже задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" слід задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача 1 985 018,70 грн. штрафу за несвоєчасну доставку вантажу.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, згідно зі ст. 126 ГПК України, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до положень ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно з положеннями пункту 4 статті 1, частини третьої статті 27 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у підтвердження понесення ним витрат на правову допомогу надано договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) №434 від 16.03.2018р. про надання юридичних послуг (правової допомоги), укладеного між Адвокатським об`єднанням "Всеукраїнська адвокатська допомога" (адвокатське об`єднання) та Приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат (клієнт) (а.с.84-88), та додаткова угода №26 від 28.01.2020р. (а.с.89-90), акт №392 від 16.06.2020р. здачі-прийняття наданих послуг за додатковою угодою № 26 від 28.01.2020р. до договору №434 від 16.03.2018р. (а.с.259), розрахунок розміру винагороди від 16.06.2020р. (а.с.260), рахунок на оплату №392 від 16.06.2020р. (а.с.258) та платіжне доручення №4500005805 від 25.06.2020р. на суму 25 105,18 грн.

Згідно акту приймання передачі наданих послуг та розрахунку розміру винагороди адвокатом, який діє від Адвокатського об`єднання "Всеукраїнська адвокатська допомога", було надано позивачу наступні юридичні послуги: усна консультація клієнта, узгодження правової позиції, збір доказів, перевірка та підготовка документів, підготовка та подання позовної заяви, підготовка та подання відповіді на відзив на позов, а також враховано гонорар за складність справи, на загальну суму 25 105,18 грн.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд зазначає про доведеність позивачем факту понесення ним витрат на послуги адвоката у розмірі 25 105,18 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" у повному обсязі, судовий збір у розмірі 29 775,28 грн підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-238, 240-241, 252, ч. 4 п. 2 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" задовольнити.

2. Стягнути з акціонерного товариства "Українська залізниця" /ЄДРПОУ 40075815, адреса - 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, e-mail: uz@uz.gov.ua/ в особі регіональної філії "Одеська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" /ЄДРПОУ 40081200, адреса - 65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19/ на користь приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" /ЄДРПОУ 00191023, адреса - 50079, Дніпропетровська область, м. Кривій Ріг, e-mail: sevgok@metinvestholding.com/ штраф у сумі 1 985 018,70 грн /один мільйон дев`ятсот вісімдесят п`ять тисяч вісімнадцять гривень 70 копійок/, судовий збір у сумі 29 775,28 грн /двадцять дев`ять тисяч сімсот сімдесят п`ять гривень 28 копійок/, судові витрати на правничу допомогу у сумі 25 105,18 грн /двадцять п`ять тисяч сто п`ять гривень 18 копійок/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження аби прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст складено 17 вересня 2020 р.

Суддя Н.Д. Петренко