Рішення

від 07.09.2020 по справі 916/1251/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" вересня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1251/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Літвінова С.В.

при секретарі судового засідання Липі Т.О.

за участю представників:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: не з`явився;

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТФС-УКРАЇНА" (просп. Відрадний, 95 Е, Київ 61, 03061) до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "СКАЙТЕК СТРОЙ" (вул. Малиновського, буд. 16-А, офіс 314, Одеса,Одеська область,65017) про стягнення 411902,45 грн.;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТФС-УКРАЇНА" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариствв з обмеженою відповідальністю "СКАЙТЕК СТРОЙ", в якому просить господарський суд: про стягнення 411902,45 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору поставки №29/06-1 від 29.06.2017р..

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.05.2020 року було відкрито позовне провадження у справі № 916/1251/20 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 15.07.2020р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник відповідача в судові засідання не з`являвся, про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою, що підтверджено поштовими відправленнями.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач відзив на позов не надав, за таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

У судовому засіданні 07.09.2020р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

29.06.2017 року між Позивачем (Постачальник) і Відповідачем (Покупець) був укладений Договір поставки № 29/06-1.

Згідно п. 1.1. Договору Постачальник, Постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлені строки Товар партіями, в асортименті й у кількості, що встановлені у видаткових накладних, у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти Товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Найменування, асортимент, кількість, ціна, строк, інші особливі умови поставок окремих партій Товару визначаються Сторонами в процесі діяльності і відображаються в специфікаціях, в рахунках-фактурах, накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору і визначаються на основі заявок Покупця в усній або письмовій формі, підтверджених Постачальником (п. 1.2. Договору).

Ціна конкретної партії Товару, що є предметом даного Договору, погоджуються Сторонами на кожну партію окремо та визначаються Сторонами у видаткових накладних (п. 1.3 Договору).

Погоджені ціни, асортимент та кількість Товару відображаються в накладних, які одночасно є і доказом факту відвантаження Товару (п. 1.4 Договору).

Згідно пункту 3.3 Договору датою поставки є дата підписання Сторонами Акту приймання-передачі Товару або дата Видаткових накладних.

Порядок оплати за Товар визначено пунктом 6.1 Договору, а саме, розрахунки за Товар здійснюються Покупцем шляхом перерахування попередньої оплати у розмірі 100% вартості Товару, що передаватиметься Постачальником Покупцю.

Так, для оплати замовленого Відповідачем в липні-жовтні 2019 року Товару Позивачем було виставлено два рахунки: № 4848 від 24.06.2019р. на суму 38 407,30 грн. та № 6555 від 20.08.2019р. на суму 322 849,42 грн.

Товар було поставлено Покупцю (Відповідача) відповідно до умов Договору та передано представнику Покупця, повноваження якого підтверджено довіреністю № 7 від 17.01.2019р.

Передача Товару Покупцю (Відповідачу) підтверджується належним чином оформленими та підписаними уповноваженими особами видатковими накладними: Видаткова накладна N 2660 від 11 липня 2019р. на суму 38 407,30 грн., Видаткова накладна N 4136 від 04 жовтня 2019р. на суму 135 305,18 грн., Видаткова накладна N 4271 від 11 жовтня 2019р. на суму 187 544,24 грн. Відповідач прийняв Товар. У Відповідача відсутні претензії по якості та кількості,

Відповідач не сплатив вартість поставленого та прийнятого Товару у повному обсязі відповідно до умов Договору, сплативши 08.11.2019р. частину заборгованості у розмірі 15 000,00 грн. (по рахунку № 4848 від 24.06.2019р., товар по якому було передано Відповідачу згідно видаткової накладної N 2660 від 11 липня 2019р.

Позивач звернувся до Відповідача з листом (вих. N 05/03-1 від 05.03.2020р.) з проханням повідомити про строки сплати заборгованості за поставлений Товар та претензію (вих. N 18/03-1 від 18.03.2020р.).

Натомість Відповідач направив Позивачу підписаний Акт звірки взаємних розрахунків станом на 28.11.2019р. та лист, в якому обіцяв сплатити заборгованість в найкоротший термін, але кошти для погашення заборгованості так і не було сплачено.

Таким чином, заборгованість за товар поставлений Відповідачу становить: згідно видаткової накладної N 2660 від 11 липня 2019р. - 23 407,30 грн., згідно видаткової накладної N 4136 від 04 жовтня 2019р. -135 305,18 грн., згідно видаткової накладної N 4271 від 11 жовтня 2019р. -187 544,24 грн., а всього: 346 256,72 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 52169,65 грн., 3% річних у розмірі 8943,31 грн., інфляційні витрати у розмірі 4532,77грн..

Враховуючи, що відповідач Своїми діями порушив права та законні інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю ""ТФС-УКРАЇНА", позивач звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача основний борг 346256,72грн., пеню у розмірі 52169,65 грн., 3% річних у розмірі 8943,31 грн., інфляційні витрати у розмірі 4532,77грн., 6178,54 грн. витрат на сплату судового збору..

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За правилами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України).

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ч.1 ст.510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено наявність заборгованості відповідача з поставлений товар у розмірі 346256,72грн., у зв`язку з чим позовна вимога позивача підлягає судом задоволенню повністю.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 8943,31 грн., інфляційні витрати у розмірі 4532,77грн.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача та несвоєчасне погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 8943,31 грн., інфляційні витрати у розмірі 4532,77грн. підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 52169,65 грн. - пені.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання . Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до положень пункту 7.1 Договору яким передбачено, що у випадку порушення строку розрахунку оплати Товару, Покупець сплачує Постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати.

В зв`язку з порушенням відповідачем умов договору щодо розрахунків, відповідачу позивачем нарахована пеня в розмірі 52169,65грн.

Наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений належним чином, тому судом пеня у розмірі 52169,65грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача та несвоєчасне погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст. 76 Господарського процесуального Кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального Кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 78 Господарського процесуального Кодексу України визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙТЕК СТРОЙ" (вул. Малиновського, буд. 16-А, офіс 314, Одеса, 65017, код ЄДРПОУ 40278123) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ""ТФС-УКРАЇНА" (просп. Відрадний, 95 Е, Київ 61,03061, код ЄДРПОУ 35159662) основної заборгованості у розмірі 346256,72грн. ( триста сорок шість тисяч двісті п`ятдесят шість грн. 72 коп.), пеню у розмірі 52169,65 грн. (п`ятдесят дві тисячі сто шістдесят дев`ять грн. 65 коп.), 3% річних у розмірі 8943,31 грн. (вісім тисяч дев`ятсот сорок три грн. 31 коп.), інфляційні витрати у розмірі 4532,77грн. (чотири тисячі п`ятсот тридцять дві грн. 77 коп.), 6178,54 грн. (шість тисяч сто сімдесят вісім грн. 54 коп.) витрат на сплату судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 17 вересня 2020 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов