Рішення

від 17.09.2020 по справі 925/959/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2020 року Справа № 925/959/20

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В., розглянувши у письмовому провадженні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Радогаст» ,

м. Черкаси

до дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» відкритого

акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія

«Автомобілні дороги України»

про стягнення 53 405 грн. 05 коп.

без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Транс Радогаст» до дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення з відповідача 49 117 грн. 88 коп. основного боргу, 2 117 грн. 00 коп. 3% річних та 2 170 грн. 17 коп. інфляційних втрат, з підстав неналежного виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу (поставки) товарів (без доставки) №115 від 07 листопада 2018 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 29 липня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У визначені законом строки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.

Відповідач відзиву на позов суду не надав, ухвалу суду про відкриття провадження у справі отримав 30 липня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач в обґрунтування своїх вимог зазначав, що на підставі договору купівлі-продажу (поставки) товарів (без доставки) від 07 листопада 2018 року №115 передав відповідачу товар на умовах визначених цим договором, проте зобов`язання щодо оплати придбаного товару відповідач не виконав, у зв`язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 49 117 грн. 88 коп. боргу.

Крім того на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач також просив суд стягнути з відповідача 2 117 грн. 00 коп. 3% річних та 2 170 грн. 17 коп. інфляційних втрат.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 07 листопада 2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Радогаст» (постачальник) та дочірнім підприємством «Черкаський обдавтодор» відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (покупець) був укладений договір купівлі - продажу (постачання) товарів (без доставки) за №115, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставляти та передавати у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти і оплатити наступний товар: будівельні матеріали (п. 1.1. договору).

Найменування (номенклатура, асортимент) товару шлак гранульований (п. 1.2. договору).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 1.2 вищевказаного договору визначено кількість товару, що підлягає поставці - 5000 тон.

Пунктом 3.1 договору визначено, що ціна товару становить 270 000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ - 45 000 грн. 00 коп.

Позивач свої зобов`язання виконав та поставив відповідачу товар на загальну суму 266 717 грн. 88 коп., що підтверджується копіями видаткових накладних:

- №РН-0000311 від 14 листопада 2018 року на суму 2 221,56 грн.

- № РН-0000312 від 15 листопада 2018 року на суму 6 403,32 грн.,

- № РН-0000313 від 16 листопада 2018 року на суму 4 443,12 грн.;

- № РН-0000314 від 19 листопада 2018 року на суму 2 678,94 грн.;

- № РН-0000317 від 23 листопада 2018 року на суму 6 599,34 грн.;

- № РН-0000318 від 26 листопада 2018 року на суму 3 267,00 грн.;

- № РН-0000319 від 28 листопада 2018 року на суму 9 866,34 грн.

- № РН-0000320 від 29 листопада 2018 року на суму 8 363,52 грн.,

- № РН-0000324 від 30 листопада 2018 року на суму 23 783,76 грн.;

- № РН-0000334 від 04 грудня 2018 року на суму 21 627,54 грн.;

- № РН-0000337 від 06 грудня 2018 року на суму 17 249,76 грн.;

- № РН-0000340 від 07 грудня 2018 року на суму 33 192,72 грн.;

- № РН-0000001 від 10 січня 2019 року на суму 22 019,58 грн.;

- № РН-0000002 від 29 січня 2019 на суму 20 908,80 грн.;

- № РН-0000004 від 30 січня 2019 на суму 21 170,16 грн.;

- № РН-0000010 від 05 лютого 2019 року на суму 25 939,98 грн.;

- № РН-0000011 від 06 лютого 2019 року на суму 7 840,80 грн.;

- № РН-0000012 від 15 лютого 2019 року на суму 11 238,48 грн.;

- № РН-0000013 від 18 лютого 2019 року на суму 17 903,16 грн.

Однак відповідач обов`язок щодо сплати поставленого товару виконав частково, сплативши позивачу 217 000 грн. 00 коп., в зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення 49 117 грн. 88 коп.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За умовами п.4.3. договору, покупець зобов`язаний був розрахуватись з постачальником за отриманий товар на протязі 30 календарних днів з моменту отримання від постачальника документів передбачених в п. 4.1., п. 4.2. цього договору, проте в будь-якому випадку лише після отримання повного розрахунку від замовника на відповідні цілі.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

03 червня 2019 року відповідачем було отримано претензію за вих.№15 про сплату суми боргу в розмірі 49 717 грн. 88 коп. протягом семи банківських днів з моменту отримання даної претензії.

Вказана претензія відповідачем залишена без відповіді.

В п. 1.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» вказано, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що на момент звернення позивача до суду строк оплати поставленого товару настав.

Оскільки відповідачем було частково сплачено суму боргу за поставлений товар, то слід дійти висновку, що частково несплаченим залишився товар поставлений по видатковій накладній від 05 лютого 2019 року та несплаченим повністю товар поставлений по видатковим накладним від 06, 15 та 18 лютого 2019 року.

Крім того борг складає 49 717 грн. 88 коп., а не 49 117 грн. 88 коп., як вказав позивач та заявив до стягнення.

З урахуванням положень п.4.3. договору строк оплати товару за видатковою накладною від 05 лютого 2019 року настав 07 березня 2019 року, за видатковою накладною від 06 лютого 2019 року - 11 березня 2019 року (08 -10 березня 2019 року вихідні дні), за видатковою накладною від 15 лютого 2019 року - 18 березня 2019 року (17 березня 2019 року неділя) та за видатковою накладною від 18 лютого 2019 року - 20 березня 2019 року.

Відповідач даного факту під час розгляду справи не спростував.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту своєчасного та повного здійснення, на підставі умов договору поставки, розрахунку з позивачем за поставлений товар.

Водночас, надані позивачем суду докази є достатніми в розумінні ст. 79 ГПК України, оскільки у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування, зокрема, про наявність невиконаного грошового зобов`язання відповідача перед позивачем по договору купівлі-продажу (поставки) товарів №115 від 07 листопада 2018 року.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином борг в розмірі 49 117 грн. 88 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України заявлено до стягнення 2 117 грн. 00 коп. 3% річних нарахованих за період з 19 лютого 2019 року по 21 липня 2020 року та 2 170 грн. 17 коп. інфляційних втрат нарахованих за період: березень 2019 року - липень 2020 року на суму основного боргу.

Однак позивачем невірно визначено період нарахування інфляційних та річних, оскільки невірно визначено початок прострочення.

Так розмір інфляційних та річних нарахованих за період з 08 березня 2019 року по 21 липня 2020 року на суму боргу 13 804 грн. 54 коп. (залишок боргу за поставлений товар згідно видаткової накладної від 05 лютого 2019 року) складає 544 грн. 77 коп. та 568 грн. 95 коп. відповідно;

розмір інфляційних та річних нарахованих за період з 12 березня 2019 року по 21 липня 2020 року на суму боргу 7 840 грн. 80 коп. (борг за поставлений товар згідно видаткової накладної від 06 лютого 2019 року) складає 309 грн. 42 коп. та 320 грн. 58 коп. відповідно;

розмір інфляційних та річних нарахованих за період з 19 березня 2019 року по 21 липня 2020 року на суму боргу 11 238 грн. 48 коп. (борг за поставлений товар згідно видаткової накладної від 15 лютого 2019 року) складає 339 грн. 31 коп. та 453 грн. 03 коп. відповідно;

розмір інфляційних та річних нарахованих за період з 21 березня 2019 року по 21 липня 2020 року на суму боргу 17 903 грн. 16 коп. (борг за поставлений товар згідно видаткової накладної від 18 лютого 2019 року) складає 540 грн. 53 коп. та 718 грн. 74 коп. відповідно.

З урахуванням здійсненого судом розрахунку з відповідача підлягає стягненню 1 734 грн. 03 коп. інфляційних втрат та 2 061 грн. 30 коп. 3% річних, в решті стягнення інфляційних та річних слід відмовити.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобілні дороги України» , бул. Шевченка, 389, м. Черкаси, ідентифікаційний код 31141625 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Радогаст» , вул. Якубовського,12, оф.3, поверх 7, м. Черкаси, ідентифікаційний код 39420901 - 49 117 грн. 88 коп. основного боргу, 1 734 грн. 03 коп. інфляційних втрат, 2 061 грн. 30 коп. 3% річних та 2 082 грн. 66 коп. судового збору.

3. В решті вимог - в позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішення суду законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 17 вересня 2020 року.

Суддя А.В.Васянович