Рішення

від 13.08.2020 по справі 925/805/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2020 року м. Черкаси справа № 925/805/20

Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Романенко Л.В., у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду розглянув справу за позовом Черкаської міської ради, вул. Приватного підприємства Дмитрушки , Черкаська область, Уманський район, с. Дмитрушки, вул. Леніна, 52

до Дмитрушківської сільської ради, Черкаська область, Уманський район, с. Дмитрушки, вул. Петропавлівська, 19

про визнання права власності,

за участі повноважених представників сторін:

від позивача: Новіков М.В. - адвокат - за ордером;

від відповідача: участі не брав.

Приватне підприємство Дмитрушки звернулось в господарський суд Черкаської області з позовом до Дмитрушківської сільської ради про визнання права власності на земельну ділянку кадастровий номер 7124382500:02:000:0008, а також просить суд скасувати державну реєстрацію права власності Дмитрушківської сільської ради (код ЄДРПОУ 26261442) на земельну ділянку кадастровий номер 7124382500:02:000:0008 шляхом скасування запису про право власності номер 33310627 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, та відшкодувати судові витрати.

Короткий опис руху справи:

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 26.06.2020 суд відкрив провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Судове засідання призначено на 29.07.2020.

23.07.2020 до суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив повністю.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 29.07.2020 судове засідання відкладено на 13 серпня 2020 року.

Представник позивача вимоги підтримав та просить їх задовольнити. Вказав на неправомірне вилучення земельної ділянки з колективної власності та оформлення комунальної власності на землю за сільською радою.

Дмитрушківська сільська рада заперечила позовні вимоги, вказує на добросовісність набуття у власність спірної ділянки, у задоволенні позову просить відмовити.

Позивачем подано відповідь на відзив з доказами направлення відповідачеві. Відповідач на вказані документи не відреагував.

В судовому засіданні 13.08.2020 були проголошені вступна та резолютивна частини рішення суду відповідно до приписів ст. 240 ГПК України.

Судом встановлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:

Відповідно до Довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Колективне сільськогосподарське пайове підприємство Дмитрушки 30.12.1992 (№ рішення - 341) зареєстроване як суб`єкт підприємницької діяльності (а.с. 10), ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03794259.

Відповідно до рішення Уманської районної Ради народних депутатів та Державного акту на право колективної власності на землю від 06 квітня 1994 року серія ЧР №15-32 (далі - Державний акт, а.с. 6-7) Колективному сільськогосподарському пайовому підприємству Дмитрушки передано 1684,5 гектарів землі у колективну власність. Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №32. Тривалість, під ставність, відкритість та законність користування КСП Дмитрушки земельними ділянками під сумнів не ставилась.

Відповідно до приписів ЗУ Про колективне сільськогосподарське підприємство , КСПП Дмитрушки було перетворене в ПП Дмитрушки (а.с. 11).

Приватне підприємство Дмитрушки зареєстроване (дата первинної реєстрації) 30.12.1992 як суб`єкт підприємницької діяльності з ідентифікаційним кодом ЄДРПОУ 03794259, що підтверджується Довідкою №АБ785506 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 11). Оскільки обидва сільськогосподарських підприємства мають єдиний ідентифікаційний код ЄДРПОУ - ПП Дмитрушки є правонаступником прав та обов`язків КСПП Дмитрушки в процедурі перетворення та зміни організаційної форми юридичної особи та суб`єкта господарювання.

Як вбачається з висновку сертифікованого інженера-землевпорядника Кілочко В.М. (а.с. 5) земельна ділянка з кадастровим номером 7124382500:02:000:0008 входила до складу земель, які були передані у власність колективного пайового сільгосппідприємства Дмитрушки , с. Дмитрушки, Уманського району згідно з Державним актом на право колективної власності на землю серія ЧР №15-32 від 06.04.1994.

Вказана земельна ділянка за проектом організації земельних часток (паїв) при перетворенні КСПП Дмитрушки не розподілялась та у власність пайщиків не передавалась.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України 1990 року (в редакції, чинній на час видачі Державного акту на право колективної власності на землю від 1995) власність на землю в Україні мала такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності визнавались рівноправними. Власник землі міг вільно володіти, користуватись та розпоряджатись нею.

Відповідно до ст. 5 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року) суб`єктами права колективної власності на землю були колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

У відповідності до ст.ст. 22, 23 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян.

Згідно положень ст. 10 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство від 14.02.1992 земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди.

Статтею 108 ЦК України передбачено, що перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 37 ЦК УРСР від 18.07.1963, у редакції, що діяла на момент перетворення, юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).

При перетворенні юридична особа продовжує діяти у іншій організаційно-правовій формі без припинення такої юридичної особи.

З урахуванням ідентичного ідентифікаційного коду ЄДРПОУ та статутних документів КСПП Дмитрушки та ПП Дмитрушки , ПП Дмитрушки є юридичною особою внаслідок перетворення КСПП Дмитрушки .

Положеннями ч. 6 ст. 31 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство (в редакції чинній на момент перетворення) передбачено, що при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

Аналогічні положення містилися в ч. 7 ст. 34 Закону України Про підприємства в Україні (чинного на момент перетворення Колективного сільськогосподарського пайового підприємства Дмитрушки ).

Відповідно до п. 7 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції 2001 року) громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

На сьогодні чинне земельне законодавство не передбачає права колективної власності на землю, але зміни, що відбулися в земельному законодавстві після видачі позивачеві Державного акту на право колективної власності на землю, не можуть бути підставою для припинення права власності на землю, оскільки припинення права власності на землю з такої підстави - не передбачено нормами чинного ЗК України.

Таким чином, позивач правомірно набув право власності на вищевказану земельну ділянку в процесі перетворення Колективного сільськогосподарського пайового підприємства Дмитрушки , оскільки позивач надав докази на підтвердження того, що КСПП Дмитрушки та ПП Дмитрушки - це одна й та сама юридична особа, яка має єдиний ідентифікаційний код і дату державної реєстрації - 30.12.1992. На підтвердження цього позивачем подані до суду довідка про включення до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України №32-3767р. та довідка з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України №785506.

Відповідно до ч. 6 ст. 31 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство передбачено, що при перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного підприємства переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

Позивач доводить, що спірна земельна ділянка не підлягала паюванню, тому залишилася у колективній власності Колективного сільськогосподарського пайового підприємства Дмитрушки та перейшла у власність до позивача (ПП) в результаті перетворення КСПП.

У відзиві на позов відповідач проти вимог позивача заперечив, обґрунтовуючи свої заперечення наступним.

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 18.06.2019 №23-1872/14-19-СГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність передано Дмитрушківській сільській раді у комунальну власність земельні ділянки с/г призначення державної власності (в т.ч. земельна ділянка з кадастровим номером 7124382500:02:000:0008), які розташовані в адміністративних межах Дмитрушківської, Гереженівської, Гродзівської, Пугачівської, Собківської, Старобабанівської сільських рад Уманського району Черкаської області згідно з актом приймання-передачі.

На підставі вищезазначеного наказу Дмитрушківською сільською радою прийнято рішення від 24.06.2019 №10-9/VII щодо прийняття від Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області земельних ділянок с/г призначення державної власності у комунальну власність Дмитрушківської сільської ради, згідно з актом приймання-передачі від 18.06.2019 та додатком з кадастровими номерами земельних ділянок.

Суд критично оцінює рішення Дмитрушківської сільської ради рішення від 24.06.2019 №10-9/VII (а.с. 41), на яке відповідач посилається як на підставу припинення права колективної власності КСП на земельну ділянку площею 1684,5 га, у зв`язку з наступним:

Указом Президента України №720 від 08.08.1995 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

У відповідності до ст.ст. 22, 23 Земельного кодексу України (в редакції 1990р.) - право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Таким чином, спірна земельна ділянки не підлягала паюванню, що підтверджено висновком сертифікованого інженера-землевпорядника Кілочко В.М. від 26.05.2020 і залишилася у власності КСПП Дмитрушки .

Відповідно до ст. 19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України - і не інакше.

Діюче на той час законодавство не передбачало права місцевої ради припиняти право власності на землю у такий спосіб, як зазначено у рішенні Дмитрушківської сільської ради №10-9/VII від 24.06.2019, а тому рішення є вочевидь незаконним та не може бути застосованим до спірних правовідносин.

Таким чином рішення Дмитрушківської сільської ради № 10-9/VII від 24.06.2019 суперечить як законодавству, так і фактичним обставинам паювання земель колективної власності, а тому не створює правових наслідків та не може бути враховане судом при прийнятті судового рішення:

частиною 2 ст. 22 Земельного Кодексу України (в редакції ЗК від 25.10.2001- на час вчинення дій) визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Тому суд підкреслює, що за змістом Указу Президента України №720 від 08.08.1995 несільськогосподарські угіддя у вигляді земель під господарськими будівлями і дворами паюванню не підлягають.

Суд враховує, що за наслідками перетворення КСПП Дмитрушки у ПП Дмитрушки , яке було зареєстровано 30.12.1992 (а.с. 10), до позивача перейшли всі права реорганізованого КСПП, в тому числі і його права власності на земельні ділянки, які не підлягали паюванню.

Це право власності на спірні ділянки перейшло до позивача в силу закону і не припиняється за жодних умов, навіть якщо таке право власності позивач не зареєстрував за собою у встановленому порядку.

До аналогічних висновків щодо набуття права власності на земельні ділянки, що не підлягали паюванню, дійшов Верховний Суд у постанові по справі №924/1020/17 від 31 серпня 2018 року.

Відповідно до п. 45 вказаної постанови: спірна земельна ділянка належала до земель під будівлями і дворами, тому не підлягала паюванню і залишилася у колективній власності ССВ Улашанівка , правонаступником якої є СК Улашанівський .

Таким чином Верховний Суд визначився з тим, що землі, які не підлягали паюванню, залишились у власності колективних сільськогосподарських підприємств і є власністю правонаступників цих підприємств.

Суд вважає, що вказаними доказами позивач довів правомірність набуття ним права власності на земельну ділянку з кадастровим номером:

7124382500:02:000:0008 за наслідками перетворення колишнього КСПП Дмитрушки та з моменту утворення і реєстрації ПП Дмитрушки у 1992 році.

Як встановлено судом, в даний час право власності на земельну ділянку з кадастровим номером

7124382500:02:000:0008 площею 1,7216 га

зареєстровано за відповідачем (Дмитрушківська сільська рада, код ЄДРПОУ 26261442), що підтверджується інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку.

Доказів припинення у КСПП Дмитрушки права власності на вказану земельну ділянку з підстав інших, ніж здійснення перетворення у ПП Дмитрушки - суду не подано, Державний акт на право колективної власності на землю серія ЧР № 15-32 не вилучався у власника та в архів органу не здавався.

Отже, за відповідачем було зареєстровано право власності на земельну ділянку, яка на законній правовій підставі та безперервно з 1992 року вже належала позивачу - ПП Дмитрушки .

Відповідач не надав суду доказів, що підтверджують правомірність набуття ним права власності на спірну земельну ділянку та припинення цього права у позивача та у його попередника з оформленням відповідних приймально-передавальних документів.

З цих підстав судом не встановлено порушеного права власності на земельні ділянки у відповідача.

Водночас, зареєструвавши за собою право власності на земельну ділянку позивача, відповідач тим самим не визнає на них права позивача, що потребує судового захисту, оскільки спір між сторонами мирним шляхом не було врегульовано.

Збереження запису в ЄДР про державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за відповідачем унеможливлює таку ж реєстрацію за позивачем.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У відповідності до положень чинного ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Загальними засадами державної реєстрації прав, зокрема, є гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження та обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав. Право власності підлягає державній реєстрації. Також до Державного реєстру прав вносяться записи про скасування державної реєстрації прав (ст.ст. 1, 3, 4, 19 Закону).

Оскільки право власності на земельні ділянки з кадастровим номером:

7124382500:02:000:0008, площею 1,7216 га, яке підлягає державній реєстрації, визнається судом за позивачем, то відповідно існуючі записи (як державна реєстрація) про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності Дмитрушківської сільської ради на цю ж саму спірну земельну ділянку підлягає скасуванню за результатами розгляду цієї позовної вимоги - як похідної.

Відповідач вимоги заперечив та просить в задоволенні позову відмовити.

Письмових доказів правомірності набуття права та реєстрації за сільською радою права власності на спірну земельну ділянку відповідач не надав.

Інших доказів сторонами не подано.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до повного задоволення.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 Про судове рішення у цивільній справі , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 №6 Про судове рішення при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.

Судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим - приписи частини 1 ст. 236 ГПК України.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов`язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Як встановлено судом, матеріально-правовими підставами цього позову є набуття позивачем права власності на спірну земельну ділянку, що входить до складу земель, які були власністю колективного сільськогосподарського пайового підприємства Дмитрушки .

Вказана земельна ділянка за проектом організації земельних часток (паїв) КСПП Дмитрушки , с. Дмитрушки, Уманського району не розподілялась та у власність пайщиків не передавалась.

Статтею 108 ЦК України передбачено, що перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 37 ЦК УРСР від 18.07.1963, у редакції, що діяла на момент перетворення, юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).

При перетворенні юридична особа продовжує діяти у іншій організаційно-правовій формі без припинення такої юридичної особи.

З урахуванням ідентичного ідентифікаційного коду ЄДРПОУ КСПП Дмитрушки та ПП Дмитрушки , ПП Дмитрушки є юридичною особою внаслідок перетворення КСПП Дмитрушки .

Положеннями ч. 6 ст. 31 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство (в редакції чинній на момент перетворення) передбачено, що при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

Аналогічні положення містилися в ч. 7 ст. 34 Закону України Про підприємства в Україні (чинного на момент перетворення Колективного сільськогосподарського підприємства Дмитрушки ).

Відповідно до п. 7 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції 2001 року) громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

На сьогодні чинне земельне законодавство не передбачає права колективної власності на землю, але зміни, що відбулися в земельному законодавстві після видачі позивачеві Державного акту на право колективної власності на землю, не можуть бути підставою для припинення права власності на землю, оскільки припинення права власності на землю з такої підстави не передбачено нормами чинного ЗК України.

Таким чином, позивач правомірно набув право власності на вищевказану земельну ділянку в процесі перетворення Колективного сільськогосподарського підприємства Дмитрушки , оскільки позивач надав докази на підтвердження того, що КСПП Дмитрушки та ПП Дмитрушки - це одна й та сама юридична особа, яка має єдиний ідентифікаційний код і дату державної реєстрації - 30.12.1992.

Одночасно суд зазначає, що обов`язок доведення правомірності своїх дій покладено на орган місцевого самоврядування. Відповідач є органом місцевого самоврядування, його діяльність регламентована Конституцією України та нормами спеціального Закону - Про місцеве самоврядування в Україні . Відповідач може діяти лише у спосіб, визначений Законом, і не інакше - приписи ст. 19 Конституції України.

Відповідач не доводить правомірності набуття в комунальну власність спірної земельної ділянки (кадастровий номер): 7124382500:02:000:0008, оскільки право колективної власності на них не припинено, Державний акт не погашено та не вчинено записів до Єдиного державного реєстру прав власності. Ст. 328 ЦК України встановлює, що право власності набувається на підставах, що не заборонені Законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Суд враховує, що з 01.01.2013 всі землі в України вважаються розмежованими (Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 6 вересня 2012 року №5245-VІ). Але відповідачем не доведено правомірності переходу права комунальної власності на спірні земельні ділянки із масиву землі по Державному акту серія ЧР 8-17. Земельні ділянки у користувача не вилучались, сільській раді по акту чи комісійно не передавались та не визнавались безхазяйними.

Суд враховує, що за наслідками перетворення КСПП "Дмитрушки" у ПП "Дмитрушки", яке було зареєстровано 30.12.1992, до позивача перейшли всі права реорганізованого КСПП, в тому числі і його права власності на земельні ділянки, які не підлягали паюванню.

Це право власності на спірні ділянки перейшло до позивача в силу закону і не припиняється за жодних умов, навіть якщо таке право власності позивач не зареєстрував за собою у встановленому порядку.

До аналогічних висновків щодо набуття права власності на земельні ділянки, що не підлягали паюванню, дійшов Верховний Суд у постанові по справі №924/1020/17 від 31 серпня 2018 року.

Відповідно до п. 45 вказаної постанови: "спірна земельна ділянка належала до земель під будівлями і дворами, тому не підлягала паюванню і залишилася у колективній власності ССВ "Улашанівка", правонаступником якої є СК "Улашанівський".

Таким чином Верховний Суд визначився з тим, що землі, які не підлягали паюванню, залишились у власності колективних сільськогосподарських підприємств і є власністю правонаступників цих підприємств.

Відповідно до приписів ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини в суспільстві.

Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Суд розділяє та приймає правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18.06.2019 у справі №924/767/18 в аналогічному спорі в тотожних правовідносинах за позовом фізичної особи-підприємця до органу місцевого самоврядування.

Суд при прийнятті рішення враховує правові позиції та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п. 4 ст. 11 ГПК України):

- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили - з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення Агрокомплекс проти України nо.23465/03 від 08.03.2012р.);

- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов`язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення Серявін проти України nо. 4909/04 від 10.02.2010р., рішення Трофімчук проти України nо. 4241/03 від 28.10.2010р.);

- принцип повноти та межі обгрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994р., серія А, N 303-А, п. 29);

- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення Желтяков проти України nо. 4994/04 від 09.09.2011р.).

Суд вважає доведеними позовні вимоги позивача, оскільки він скористався належним способом захисту свого порушеного права відповідно до приписі ст.ст. 15-16 ЦК України. Позовні вимоги підлягають до повного задоволення.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати належить покласти на позивача повністю та не стягувати.

Керуючись ст.ст. 129, 130, 232, 233, 236-241 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати за Приватним підприємством Дмитрушки , Черкаська область, Уманський район, с. Дмитрушки, вул. Леніна, 52, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03794259, номер рахунку в банку невідомий

право власності на земельну ділянку кадастровий номер 7124382500:02:000:0008 в адміністративних межах с. Дмитрушки Уманського району Черкаської області.

Скасувати державну реєстрацію права власності Дмитрушківської сільської ради, с. Дмитрушки Уманського району Черкаської області, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 26261442, номер рахунку в банку невідомий

на земельну ділянку, кадастровий номер 7124382500:02:000:0008 шляхом скасування запису про право власності номер 33310627 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції на вказане рішення або через господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 01.09.2020

Суддя Г.М. Скиба