Рішення

від 08.09.2020 по справі 279/2994/20

КОРОСТЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження №2/279/1328/20

Справа № 279/2994/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2020 р.

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

судді Коваленко В.П.

за участю секретаря Петрук О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства " Коростенський житловий сервіс №5 " про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, який в подальшому було уточнено, в якому зазначила, що в період часу з 04 вересня 2017 року по 06 березня 2020 року вона перебувала у трудових правовідносинах із відповідачем. 06.03.2020 року її було звільнено з ПП " Коростенський житловий сервіс №5" за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. На час звільнення роботодавець не виплатив їй заборгованість по заробітній платі та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 19750,26 ривень. У зв"язку з тим, що відповідач не в повній мірі виконав свої обов"язки по виплаті заборгованості ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом , в якому просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі у сумі 19750, 26 гривень, суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 16357,69 гривень та моральну шкоду у сумі 50 000 гривень. Просить суд стягнути з відповідача на її користь зазначену заборгованість та понесені судові витрати.

Ухвалою Коростенського міськрайонного суду від 15.07.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін. 25 серпня 2020 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив щодо заявлених позовних вимог, в позові просив відмовити. Зазначив , що позивачці частково виплачено заборгованість по заробітній платі (10.0720 .-5303,47 грн.; 13.08.20 - 1800.00 грн.; 17.08.20 - 2000.00 грн., а всього - 9103,47 грн.) , а в подальшому її буде повністю погашено. 01.09.2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому просила задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач в період з 04 вересня 2017 року по 06 березня 2020 року вона перебувала у трудових правовідносинах із відповідачем. 06.03.2020 року її було звільнено з ПП " Коростенський житловий сервіс №5" за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці. (а.с.3)

З довідки № 192 від 02 червня 2020 року ПП " Коростенський житловий сервіс №5" (а.с.6) видно, що заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1 станом на час звільнення становить 15303,47 гривень. (а.с.6)

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. За правилами частини 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

За правилами ч. 2 статті 233 КЗпП України в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Судом встановлено та не заперечувалось відповідачем, що при звільненні ОСОБА_1 не була виплачена заборгованість по заробітній платі в розмірі 15303,47 гривень. Під час розгляду справи зазначена заборгованість була частково сплачена: 01.07.2020 року -5303,47 гривень; 13.08.2020 року - 1800,00 гривень; 17.08.2020 року - 2000,00 гривень, що підтверджується належними та допустимими доказами. На день винесення рішення сума боргу становить 6200,00 гривень, тому в цій частині позов підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки по день ухвалення рішення, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до п. 20 Постанови від 24 грудня 1999 року № 13 Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці зазначено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведені його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Також, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум в строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальним є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Стосовно визначення дати з якої повинно бути обраховано середній заробіток, суд виходить з того, що оскільки виплата середнього заробітку настає за умови невиплати з вини підприємства належних сум при звільненні, а такий факт був визнаний відповідачем та підтверджено відповідними довідками, то обрахування суми середнього заробітку проводиться з наступного дня після дня звільнення, тобто з 07.03.2020 року по день ухвалення рішення, тобто по 08.09.2020 року включно.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати. Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі ( календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період.

Заробітна плата ОСОБА_1 в січні 2020 року - 4723,00 та в лютому 2020 року 4723,00 гривень , що сумарно становить 9446 гривень. Так, середньоденна заробітна плата становить (4723.00 + 4723.00 : 41 день =230,39 гривень. Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки в розрахунку перед позивачем становить: 121 день (період з 07.03.2020 року по 08.09.2020 року включно) х 230,39 гривень (сума середньоденного заробітку), що становить 27877,19 гривень, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в межах позовних вимог. При цьому, вказаний розмір середнього заробітку визначений без утримання податку й інших обов`язкових платежів.

Стосовно позовної вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.

У ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування моральної шкоди тощо.

У ст.1 КЗпП України передбачено, що на трудові відносини поширюються норми цього закону.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст.237-1 КЗпП, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону (ст.237-1 КЗпП) містить перелік юридичних фактів, які можуть бути підставою для виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом указаного положення, підставою для відшкодування моральної шкоди згідно зі ст.237-1 КЗпП є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Встановлене Конституцією та законами право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

У п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.95 №4 (із відповідними змінами) судам роз`яснено, що відповідно до ст.237 -1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя та здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації за моральну шкоду як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

КЗпП не містить будь-яких обмежень чи винятків для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст.237 -1 кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди в обраний ним спосіб, зокрема повернення вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у житті та з урахуванням інших обставин.

Вирішуючи вказаний спір, суд дійшов висновку, що позивачем ОСОБА_1 доведено факт заподіяння їй неправомірними діями відповідача моральної шкоди, що полягало в несвоєчасній виплаті заробітної плати як впродовж роботи на підприємстві так і при звільненні, що як наслідок вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 року за №4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, ураховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих відносинах, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує обставини справи, характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач та вважає справедливим визначити суму компенсації в розмірі 500 гривень .

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про: 2) присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

З огляду на вказане, суд вважає за можливе та необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження позивачу виплати заробітної плати за один місяць. Розподіляючи судові витрати між сторонами, суд, виходячи з положень ст. 141 ЦПК України стягує з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 1921,00 гривень за вимоги майнового характеру, та 675,16 гривень (40,15% ) які сплачені позивачем.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.263-268 ЦПК України, ст.ст. 115,116,117, 233,237-1 КЗпП України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства " Коростенський житловий сервіс №5 " про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства " Коростенський житловий сервіс №5 " ( Житомирська область, м. Коростень, вул. Каштанова, буд.21, код ЄДРПОУ 35824590) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), заборгованість по заробітній платі та компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 6200 ( шість тисяч двісті ) гривень.

Стягнути з приватного підприємства " Коростенський житловий сервіс №5 " ( Житомирська область, м. Коростень, вул. Каштанова, буд.21, код ЄДРПОУ 35824590) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) , середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 27877 ( двадцять сім вісімсот сімдесят сім) гривень 19 копійок, яка визначена без утримання податку й інших обов`язкових платежів.

Стягнути з приватного підприємства " Коростенський житловий сервіс №5 " ( Житомирська область, м. Коростень, вул. Каштанова, буд.21, код ЄДРПОУ 35824590) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), моральну шкоду у розмірі 500 гривень.

Стягнути з приватного підприємства " Коростенський житловий сервіс №5 " ( Житомирська область, м. Коростень, вул. Каштанова, буд.21, код ЄДРПОУ 35824590) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) - судовий збір в сумі 675,16 гривень.

Стягнути з приватного підприємства " Коростенський житловий сервіс №5 " ( Житомирська область, м. Коростень, вул. Каштанова, буд.21, код ЄДРПОУ 35824590) на користь на користь держави судовий збір за позовні вимоги у розмірі 840 грн (вісімсот сорок) гривень 40 копійок.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.П. Коваленко