Рішення

від 17.09.2020 по справі 343/1459/20

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 343/1459/20

Провадження №: 2-о/0343/30/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2020 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

судді - Монташевич С. М.,

з участю: секретаря судового засідання - Шикор Г. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області цивільну справу № 343/1459/20 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про встановлення факту постійного проживання однією сім`єю понад 5 років,

за участю: заявника - ОСОБА_1 ,

заінтересованої особи - ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій заявника та заінтересованої особи:

ОСОБА_1 просить встановити факт її постійного проживання однією сім`єю у будинку АДРЕСА_1 не менше як 5 років до часу відкриття спадщини із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , смерть якої настала ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Долина Івано-Франківської області.

Свої вимоги мотивує тим, що уАДРЕСА_1 проживала ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка була рідною сестрою її баби ОСОБА_5 . Чоловік ОСОБА_3 - ОСОБА_6 до дня своєї смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , також проживав у цьому будинку. Вони дітей не мали. У зв`язку із старістю та неміччю ОСОБА_3 на початку 2014 року попросила її жити з нею та їй у всьому допомагати: вести господарство та доглядати за нею. Вона вагалась, але у березні 2014 року погодилась та з того часу стала проживати з нею у її будинку за вказаною адресою. Оскільки ОСОБА_3 не могла самостійно себе забезпечити, то отриману пенсію вона віддавала їй і вона на її, а також і на свої кошти формувала спільний бюджет і за ці спільні кошти купувала продукти харчування, оплачувала комунальні послуги, а також готувала їй та собі їжу, прала та купувала одежу, здійснювала весь комплекс догляду за ОСОБА_3 , якого вона потребувала. Також вона обробляла земельну ділянку і садила на ній городину. У них були один перед одним відповідні права та обов`язки, фактично вони проживали як одна сім`я. Жили дружно, ОСОБА_3 їй була завжди вдячна за допомогу. Її батько ОСОБА_2 постійно провідував ОСОБА_3 та також добре до неї ставився.

22.02.2016 ОСОБА_3 склала нотаріально посвідчений заповіт, яким на випадок своєї смерті заповіла все майно її батькові.

ІНФОРМАЦІЯ_4 вона зареєструвалась на проживання в будинку АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , вона її поховала. Спадкоємців, передбачених ст. 1241 ЦК України, немає, а тому відсутній спір на спадщину. Її батько ОСОБА_2 - зацікавлена особа у справі, знаючи про заповіт, 13.08.2020 подав заяву нотаріусу, якою вказав, що пропустив строк для прийняття спадщини за заповітом і не буде звертатися до суду про надання додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини. Також заявою зазначив, що йому відомо, що вона, заявниця, проживала з ОСОБА_3 більше 5 років як одна сім`я і не заперечує проти оформлення на неї спадщини. Вона також 13.08.2020 подала заяву нотаріусу про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом як особа, що проживала із спадкодавцем однією сім`єю більше 5 років і має право на спадщину відповідно до ст. 1264 ЦК України, проте листом приватного нотаріуса від 13.08.2020 № 144/02-147 вказано, що для здійснення права на спадкування згідно зі ст. 1264 ЦК України необхідно встановити в судовому порядку факт проживання однією сім`єю з померлою більш, ніж 5 років до дня відкриття спадщини. Родичів, які б претендували та спадщину після смерті ОСОБА_3 , немає, у строк до 6 місяців після її смерті ніхто не звертався до нотаріуса про прийняття спадщини. Встановлення факту проживання із спадкодавцем ОСОБА_3 однією сім`єю не менш як 5 років з часу відкриття спадщини їй необхідно для прийняття спадщини як спадкоємцем четвертої черги відповідно до ст. 1264 ЦК України. Іншого шляху встановити факт проживання однією сім`єю із спадкодавцем ОСОБА_3 з часу відкриття спадщини, ніж в судовому порядку, немає.

Заявниця в судовому засіданні заяву підтримала, надала пояснення аналогічні викладеному обґрунтуванню у заяві, просила її задовольнити.

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечив проти задоволення заяви, зауважив, що він строк для прийняття спадщини за заповітом, складеним на його ім`я, після смерті ОСОБА_3 пропустив, звертатися в суд за встановленням додаткового строку для прийняття спадщини не буде, та підтвердив, що ОСОБА_1 не менше як п`ять років з часу відкриття спадщини проживала з померлою ОСОБА_3 , спадщину вона фактично прийняла, інших спадкоємців немає, тому саме вона вправі оформити право власності на спадкове майно.

Заяви та клопотання заявника та заінтересованої особи, процесуальні дії у справі:

ухвалою суду від 19.08.2020 відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу за правилами окремого провадження з викликом заявника та заінтересованої особи.

Разом із заявою до суду надійшла заява про виклик свідків, яку протокольною формою ухвали суд постановив задовольнити, а свідків, які з`явилися в судове засідання допитати.

Фактичні обставини, встановлені судом:

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_6 , а ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_3 , що підтверджується відповідно свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 18.06.2013 відділом ДРАЦС реєстраційної служби Долинського РУЮ в Івано-Франківській області, актовий запис №77 та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 27.11.2019 Долинським РВ ДРАЦС ГТУЮ в Івано-Франківській області, актовий запис №296 (а.с.5, 14).

22 лютого 2016 року ОСОБА_3 в присутності запрошених нею свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 склала заповіт, відповідно до якого на випадок своєї смерті зробила розпорядження про те, що все належне їй майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що їй належатиме і на що вона за законом матиме право на день своєї смерті, заповідає ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Заповіт власноручно підписаний заповідачкою і вказаними свідками, та посвідчений приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Депутат О.З., зареєстровано в реєстрі за №41 (а.с.6).

Згідно з витягом № 61293918 від 13.08.2020 про реєстрацію спадкової справи, у спадковому реєстрі була зареєстрована спадкова справа № 66261110, номер у нотаріуса: 116, спадкодавець: ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.17).

13 серпня 2020 року до приватного нотаріуса Долинського районного нотаріального округу Депутат О.З. із заявою №210 (спадкова справа №116/2020) про пропущений строк для прийняття спадщини за заповітом звернувся ОСОБА_2 , в якій вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , яка склала на його ім`я заповіт. На день її смерті залишилося спадкове майно: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 та земельні ділянки: кадастровий номер № 2622010100:01:002:0018 площею 0,10 га та кадастровий № 2622010100:01:002:0019 площею 0,0465 га. Строк для прийняття спадщини за заповітом він пропустив без поважних причин і до суду за наданням йому додаткового строку для прийняття спадщини звертатися не буде. Йому відомо, що з померлою більше, ніж 5 років до дня її смерті, проживала однією сім`єю ОСОБА_1 , яка вважається такою, що спадщину прийняла. Заперечень проти оформлення спадщини на її ім`я він не має. Спадкоємців, передбачених ст. 1241 ЦК України, немає. Спадкодавець в шлюбі не перебувала. Чоловік спадкодавця помер до відкриття спадщини. У спадкодавця відсутні неповнолітні чи малолітні спадкоємці (а.с.16).

Також 13 серпня 2020 року до приватного нотаріуса Долинського районного нотаріального округу Депутат О.З. із заявою №209 (спадкова справа №116/2020) про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом звернулася ОСОБА_1 (а.с.15), якій відповідно до відповіді №144/02-14 від 13.08.2020 нотаріус ОСОБА_9 повідомила, що при відкритті спадкової справи нею було виявлено від імені померлої заповіт № 41, посвідчений приватним нотаріусом Долинського РНО Депутат О.З. 22.02.2016, яким вона заповіла все своє майно на ім`я ОСОБА_2 , який спадщину не прийняв, строк для її прийняття пропустив без поважних причин. За даними Спадкового реєстру на даний час цей заповіт не змінений і не скасований. Для здійснення права на спадкування по ст. 1264 ЦК України заявниці, ОСОБА_1 необхідно в судовому порядку встановити факт проживання однією сім`єю з померлою більше, ніж 5 років до дня відкриття спадщини (а.с.18).

Відповідно до довідки №501 від 07.05.2020 Долинської міської ради та даних будинкової книги для прописки громадян, що проживають в буд. АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 зареєстрована у АДРЕСА_1 з 15.05.2017 по теперішній час (а.с.13, 7-12).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 дала показання про те, що ОСОБА_11 жила з ОСОБА_12 понад 5 років, доглядала за нею, виводила її на двір, прала її речі, дуже дбала про неї, бо остання хворіла. Їй, як сусідці, видно було, що вони вели спільне господарство. Спочатку вона тітку забрала в село, а потім переїхала до неї в м.Долину, де вони жили однією сім`єю.

Свідок ОСОБА_8 , яка також проживала по-сусідству з ОСОБА_3 , в судовому засіданні надала покази, в яких вказала, що з останньою жила дочка ОСОБА_2 , яка дуже доглядала та дбала за нею, бо померла мала катаракту і не бачила. Жили вони разом довго, років 5-6, а той і більше.

Таким чином, з показів свідків встановлено, що заявниця ОСОБА_1 та померла ОСОБА_3 тривалий час були пов`язані спільним побутом та фактично жили як одна сім`я.

Встановлення факту проживання однією сім`єю понад 5 років має для заявниці юридичне значення, оскільки вона зможе реалізувати своє право на прийняття та оформлення спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Оцінка суду:

суд, вислухавши пояснення заявниці, дослідивши та оцінивши здобуті й перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, надані нею на обґрунтування заяви, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, взявши до уваги відсутність заперечень зі сторони заінтересованої особи, покази свідків, вважає, що заява підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до змісту ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як визначено в ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною 2 статті 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з абз. 2 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України за №7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування , якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Як вбачається з роз`яснень, викладених у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення № 5 від 31.03.1995, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:

- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;

- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до ст. 318 ЦПК України, у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено, зокрема, який факт заявник просить встановити та з якою метою. Мета встановлення факту - це ті наслідки, настання яких бажав би заявник.

Як вбачається з ч. 2 ст. 3 СК України, особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки - складають сім`ю.

В судовому засіданні встановлено, що померла ОСОБА_3 склала заповіт на ім`я ОСОБА_2 , який строк для прийняття спадщини за заповітом пропустив без поважних причин і до суду за наданням йому додаткового строку для прийняття спадщини звертатися не буде, про що повідомив нотаріусу у відповідній заяві та підтвердив суду, в тому числі вказавши, що заперечень проти оформлення спадщини на ім`я ОСОБА_1 , яка з померлою більше, ніж 5 років до дня її смерті проживала однією сім`єю та яка вважається такою, що спадщину прийняла, він не має.

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з положень ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Як визначено в ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Отже, враховуючи, що спадкування за заповітом не відбулося, оскільки ОСОБА_2 спадщину за заповітом не прийняв через те, що пропустив строк для її прийняття, то право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Судом встановлено, що на час відкриття спадщину з померлою ОСОБА_3 проживала та була зареєстрована ОСОБА_1 , яка фактично проживала з першою не менше п`яти років до часу відкриття спадщини, про що не заперечував ОСОБА_2 і у вказаній вище заяві нотаріусу, і безпосередньо в судовому засіданні, в тому числі, і щодо того, що ОСОБА_1 спадщину прийняла та заперечень проти оформлення нею спадщини на своє ім`я він не має.

Таким чином, встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем породжує для заявниці юридичні наслідки, вона зможе оформити свої спадкові права. Крім того, встановлення даного факту не пов`язується з наступним вирішенням підвідомчого суду спору про право та чинним законодавством не передбачено порядок іншого (позасудового) його встановлення.

У п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування зазначено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Головною ознакою проживання спадкоємця однією сім`єю зі спадкодавцем є систематичне ведення з ним спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності. При цьому важливою, проте не основною ознакою, є проживання в одному приміщенні зі спадкодавцем. Такими особами можуть бути й інші родичі спадкодавця, причому ними можуть також особи однієї статі зі спадкодавцем, або особи, які взагалі не пов`язані спорідненням зі спадкодавцем.

Про ознаки проживання однією сім`єю висловився і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 03.06.99 №5-рп/99, в якому зазначив, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Відповідно до ст. 229 ЦПК України, суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті, показаннями свідків оглянути речові докази.

Правовий аналіз норм Сімейного кодексу України та вищевказане дає підстави вважати, що заявниця є членом сім`ї померлої ОСОБА_3 , оскільки вона з померлою спільно проживала, була пов`язана з нею спільним побутом, правами та обов`язками, вела спільне господарство, тобто вони були однією сім`єю.

Як вбачається з наданих суду документів та показів свідків, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю не менше п`яти років, а точніше з березня 2014 року і до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вони вели спільне господарство, в них був спільний побут та спільний бюджет, за який ОСОБА_1 купувала продукти харчування, оплачувала комунальні послуги, а також заявниця готувала їжу, прала та купувала одяг, здійснювала весь комплекс догляду за ОСОБА_3 , якого остання потребувала.

Таким чином, в ході судового розгляду факт, що має юридичне значення, а саме той факт що заявниця, як того вимагає положення ст. 1264 ЦК України, проживала зі спадкодавцем ОСОБА_3 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, знайшов своє підтвердження.

З огляду на викладене, виходячи з інтересів особи щодо захисту її права на спадкування, зважаючи на те, що заявниця немає іншої можливості, крім в судовому порядку, встановити факт проживання однією сім`єю з померлою ОСОБА_3 , суд вважає, що дана заява підлягає задоволенню, оскільки вимога її законна, обґрунтована та доказово підтверджена письмовими доказами та показаннями свідків.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення по справі в порядку окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

На підставі викладеного, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ст.ст. 1217, 1223, 1258, 1264 ЦК України, ст. 3 СК України, ст.ст. 2, 4, 13, 76-81, 229, 293, 293, 294, 315, 318 ЦПК України та керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 268, 273, 319 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про встановлення факту постійного проживання однією сім`єю понад 5 років задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , з ОСОБА_3 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_6 , у будинку АДРЕСА_1 не менше як 5 (п`ять) років до часу відкриття спадщини, тобто з березня 2014 і до 23 листопада 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Долинський районний суд Івано-Франківської області, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заявник: ОСОБА_1 , жителька АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Заінтересована особа: ОСОБА_2 , житель АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Повний зміст рішення суду буде складено до 18 вересня 2020 року.

Суддя Долинського районного суду С. М. Монташевич

Текст повного судового рішення виготовлено 17 вересня 2020 року.