Рішення

від 17.09.2020 по справі 480/3373/20

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2020 р. Справа № 480/3373/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу

за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області

до ОСОБА_1

про стягнення платежів, що підлягають капіталізації,-

В С Т А Н О В И В:

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить:

- стягнути з відповідача на користь позивача суму платежів, що підлягають капіталізації у розмірі 600771,96 грн.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що Фонд проводить страхові виплати ОСОБА_2 , з яким стався нещасний випадок на виробництві під час його роботи у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . У зв`язку з цим у відповідача виникло зобов`язання перед Фондом щодо сплати капіталізованих платежів, розрахованих відносно потерпілого на виробництві ОСОБА_2 . На момент здійснення розрахунку капіталізованих платежів розмір щомісячної страхової виплати ОСОБА_2 складав 2053,50 грн. безстроково. Сума платежів, які підлягають капіталізації для розрахунку з потерпілим ОСОБА_2 , становить 600771,96 грн. Відповідачу направлялись 05.03.2020 та 30.04.2020 претензії про сплату коштів, відповідь на яку отримано не було.

Ухвалою суду від 02.06.2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу була надіслана копія ухвали про відкриття провадження та встановлено строк для подання відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення.

Відповідач до суду відзив не надав.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець та відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 25.02.2020 року до ЄДР внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності (а.с.15-16). Відповідач перебуває на обліку в Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області як платник страхових внесків.

На підставі Закону №1105 Сумське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області (далі - Фонд) здійснює страхові виплати та надає соціальні послуги потерпілим від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Так, Фонд проводить страхові виплати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі акту про нещасний випадок за формою Н-1 від 15.03.2001 (випадок який стався з ним під час роботи у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ), виписки МСЕК від 06.04.2004 серія МСЕ СА №006598, якою йому встановлено стійка втрата професійної працездатності 50% та 3 група інвалідності, безстроково, постанови про призначення потерпілому перерахованої щомісячної страхової виплати від 14.03.2019 №1807/613/613/18 (а.с. 5, 6, 7).

На момент здійснення розрахунку капіталізованих платежів розмір щомісячної страхової виплати ОСОБА_2 складав 2053,50 грн. безстроково.

У зв`язку з припиненням ОСОБА_1 підприємницької діяльності, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області розрахувало потреби в капіталізації коштів для розрахунку з потерпілими на виробництві, загальна сума склала 600771,96 грн. (а.с.4).

Позивачем ОСОБА_1 направлялись претензії №280/15-10 від 05.03.2020 (а.с. 11-12) та №518/15-10 від 30.04.2020 (а.с. 13-14), в яких запропоновано відповідачу сплатити суму платежів, що підлягає капіталізації, у розмірі 600771,96 грн. Відповіді на претензію отримано не було.

Таким чином, позивач вважає, що у ОСОБА_1 виник обов`язок зі сплати капіталізованих платежів у розмірі 600771,96 грн.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 1205 Цивільного кодексу України у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я, визначено Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 №1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV).

Положеннями статті 3 Закону №1105-XIV встановлено, що соціальне страхування здійснюється за принципами: законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; обов`язковості страхування осіб відповідно до видів соціального страхування та можливості добровільності страхування у випадках, передбачених законом; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав; обов`язковості фінансування Фондом витрат, пов`язаних із наданням матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом; формування та використання страхових коштів на засадах солідарності та субсидування; диференціації розміру виплати допомоги залежно від страхового стажу; диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві; економічної заінтересованості суб`єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці; цільового використання коштів соціального страхування; відповідальності роботодавців та Фонду за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом.

У силу вимог пункту 1 частини 2 статті 15 Закону №105-XIV роботодавець зобов`язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом.

За змістом статті 4 Закону №1105-XIV Фонд є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом і також є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 11 Закону № 1105-XIV джерелами формування коштів Фонду є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, які в силу п. 1 ч. 2 вказаної статті використовуються на виплату матеріального забезпечення, страхових виплат та надання соціальних послуг, фінансування заходів з профілактики страхових випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 1 "Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров`ю" (далі Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року N 765 (чинного на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в суді першої інстанції), за цим Порядком здійснюється капіталізація платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань суб`єкта підприємницької діяльності - банкрута відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров`ю громадян, у тому числі застрахованих у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв`язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.

Відповідно до п. 3 Порядку капіталізація платежів, передбачених підпунктами 1 - 5 пункту 2 цього Порядку, розраховується на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації.

Згідно із пунктом 5-1 Порядку у вимогах Фонду до суб`єкта підприємницької діяльності, щодо якого порушено справу про банкрутство, зазначається сума, визначена з урахуванням кожного платежу, що підлягає капіталізації.

Суми платежів, капіталізованих відповідно до зазначених вимог у процесі ліквідації суб`єкта підприємницької діяльності - банкрута, перераховуються ліквідатором (арбітражним керуючим) робочому органу виконавчої дирекції Фонду, у якому суб`єкт підприємницької діяльності перебуває на обліку.

Системним аналізом положень Закону № 1105-XIV, Цивільного кодексу України встановлено, що законодавець зобов`язав страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації (не лише у випадку ліквідації підприємства-банкрута, але й за інших підстав, передбачених законодавством), із застосуванням порядку, який передбачений постановою Кабінету Міністрів України № 765 від 6 травня 2000 року "Про порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров`ю".

Враховуючи викладене, суд вважає, що до спірних правовідносин слід застосовувати нормативно-правові акти, що регулюють порядок капіталізації платежів юридичної особи, оскільки інше не встановлено законом та не випливає із суті відносин.

Згідно зі ст. 609 ЦК України зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема, за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Проте до підприємницької діяльності фізичних осіб згідно зі ст. 51 ЦК України застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Частиною 7 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" встановлено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Відповідно до частини 1 статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

При цьому, суд зазначає, що відповідальною особою стосовно фізичної особи-підприємця є така фізична особа, припинення фізичною особою-підприємцем підприємницької діяльності не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької діяльності та не змінює порядків виконання відповідних зобов`язань, а відтак суми капіталізованих платежів, що виникли із зобов`язань суб`єкта підприємницької діяльності, що припинив свою діяльність, підлягають стягненню з фізичної особи.

Відповідно до ст. ст. 51, 52, 598 - 609 ЦК України, ст. ст. 47 - 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" однією із особливостей підстав припинення зобов`язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Таким чином, припинення підприємницької діяльності позбавляє права відповідача на заняття господарською діяльністю та статусу підприємця, однак не звільняє таку фізичну особу виконувати обов`язки та нести відповідальність за своїми зобов`язаннями перед Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювання, що виникли під час здійснення нею підприємницької діяльності.

Суд зазначає, що з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця у ОСОБА_1 виникли зобов`язання перед Фондом соціального страхування України у Сумській області щодо сплати капіталізованих платежів, розрахованих відносно потерпілого ОСОБА_2 , з яким стався нещасний випадок під час виконання трудових обов`язків за договором з відповідачем.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області щодо стягнення з ОСОБА_1 капіталізованих платежів на суму 600771,96 грн., розрахунок яких здійснений відповідно до норм вказаного вище Порядку та Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області до ОСОБА_1 про стягнення платежів, що підлягають капіталізації - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області (отримувач: управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області, р/р НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ 41312573) суму платежів, що підлягають капіталізації, у розмірі 600771 (шістсот тисяч сімсот сімдесят одна) грн. 96 коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.А. Прилипчук