Рішення

від 08.09.2020 по справі 520/5463/2020

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2020 р. № 520/5463/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання - Суховарової О.А.,

представника позивача - Качанова Є.О.,

представника відповідача - Стець А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми "СТРОЙСНАБСЕРВИС" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Приватна виробничо-комерційна фірма "СТРОЙСНАБСЕРВИС" звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №00000480518 від 07.02.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00000480518 від 07.02.2020 року ґрунтується на помилкових судженнях суб`єкта владних повноважень, що викладено в акті перевірки, про нереальність здійснення господарських операцій зі спірними контрагентами, наполягав на правильності формування податкового зобов`язання, так як позивач не допускав порушень вимог Податкового кодексу України.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.05.2020 року відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 27.05.2020 року о 10:00 год.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2020 р. закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті на 08.09.2020 р. о 10:45 год.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, пославшись на обставини, викладені в адміністративному позові, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог пославшись на обставини, викладені у відзиві на адміністративний позов, зазначив, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, висновки якого стали підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення, у зв`язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що Приватна виробничо-комерційна фірма "СТРОЙСНАБСЕРВИС" пройшла передбачену законом процедуру державної реєстрації та набуло статусу юридичної особи з ідентифікаційним кодом 31149006.

Фахівцями Головного управління ДПС у Харківській області проведено документальну планову виїзну перевірку Приватної виробничо-комерційної фірми "СТРОЙСНАБСЕРВИС" (податковий номер 31149006) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 р. по 30.09.2019 р. відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

Результати перевірки викладені в акті № 105/20-40-05-18-09/31149006 від 15.01.2020 року.

За наслідками перевірки контролюючим органом встановлено порушення:

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI , зі змінами та доповненнями, внаслідок неправомірного визначення показників Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, в результаті чого підприємством занижено суму об`єкта оподаткування на 3068000,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 552240,00 грн., в тому числі за 2016 рік на суму 182340,00 грн., за 2017 рік на суму 86400,00 грн., за 2018 рік на суму 162000,00 грн., за 3 кв. 2019 року на суму 1215000,00 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки позивач надав до Головного управління ДПС у Харківській області заперечення, проте висновки акту перевірки залишені без змін.

На підставі зазначених висновків контролюючим органом прийнято податкове повідомлення рішення №00000480518 від 07.02.2020 року, яким Приватній виробничо-комерційній фірмі "СТРОЙСНАБСЕРВИС" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств всього в сумі 690300,00 грн.. в т.ч. за податковими зобов`язаннями в сумі 552240,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 138060,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся в порядку адміністративного оскарження зі скаргою до Державної податкової служби України, проте рішенням від 09.04.2020 р. №12786/6/99-00-08-05 скарга була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Не погоджуючись із висновками розгляду скарги та спірними податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду із даним позовом.

Судом встановлено, що підставою для встановлення вказаних висновків та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугував викладений в акті перевірки висновок відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій, їх реальність та повнота відображення в обліку по взаємовідносинах з ТОВ Хелоніда (попередня назва ТОВ Логістична Група ) та з ФОП ОСОБА_1 .

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ Хелоніда (попередня назва ТОВ Логістична Група ) (код 39012579), судом встановлено наступне.

Між ТОВ Хелоніда (попередня назва ТОВ Логістична Група ) (в якості продавця) та Приватною виробничо-комерційною фірмою "СТРОЙСНАБСЕРВИС" (в якості покупця), укладено договір купівлі-продажу №19 від 01.06.2016 р., за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупцеві товар, визначений у п.1.2. цього Договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар. (п.1.1Договору). (т.1 а.с.93-96).

Відповідно до п.1.2 Договору, найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), визначаються специфікацією, що є Додатком №1 до цього Договору.

Згідно з п.1, 2, 3 Специфікації №1 до договору №19 від 01.06.2016 р., продавець поставляє покупцю наступний товар: станок токарний ДИП-300 1988 року виготовлення у кількості 1 шт. за ціною без ПДВ 305000,00 грн.; станок токарний 1 К62 1987 року виготовлення у кількості 1 шт. за ціною без ПДВ 98000,00 грн.; станок для пресування 2016 року виготовлення у кількості 1 шт. за ціною без ПДВ 204000,00 грн., разом 607000,00 грн., ПДВ 121400,00 грн., всього з ПДВ 728400,00 грн.

Умови оплати: відстрочка платежу 40 календарних днів з моменту поставки товару.

Товар поставляється на умовах поставки FCA м. Дніпропетровськ.

Відповідно до п.3.2. Договору, місце здійснення поставки товару продавцем: м. Дніпропетровськ, вул. Білостоцького, буд. 93.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано до матеріалів справи специфікацію №1 від 01.06.2016 р., рахунок-фактуру №СФ-14 від 07.06.2016 р., видаткову накладну №РН-14 від 07.06.2016 р. та податкову накладну №14 від 07.06.2016 р. всього на суму 728400,00 грн., в т.ч. ПДВ 121400,00 грн.(т.1 а.с.97-99, 102).

Транспортування придбаного товару здійснювалось ФОП ОСОБА_2 за договором - дорученням №240215 від 24.02.2015 р., укладеним між ФОП ОСОБА_2 (експедитор) та ПВКФ "СТРОЙСНАБСЕРВИС" (замовник), що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортною накладною №14 від 07.06.2016 р., згідно якої замовник ПВКФ "СТРОЙСНАБСЕРВИС", автомобільний перевізник ФОП ОСОБА_2 , вантажовідправник ТОВ Хелоніда (попередня назва ТОВ Логістична Група ), пункт навантаження м. Дніпропетровськ, вул. Білостоцького, буд. 93. (т.1 а.с.100-101).

Також транспортування товару підтверджується наявними в матеріалах справи договором- дорученням №240215 від 24.02.2015 р., заявкою-додатком №16/2 від 06.06.2016 р. до договору №16/2 від 06.06.2016 р. та актом приймання-передачі виконаних робіт від 07.06.2016 р. (т.1 а.с.114-120).

Приватна виробничо-комерційна фірма "СТРОЙСНАБСЕРВИС" здійснила частковий розрахунок за вказаним договором купівлі-продажу №19 від 01.06.2016 р., що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями платіжних доручень: №259 від 07.06.2016 р. на суму 100000,00 грн., №320 від 29.06.2016 р. на суму 150000,00 грн., №346 від 11.07.2015 р. на суму 150000,00 грн., №462 від 29.08.2016 р. на суму 100000,00 грн.

Згідно акту звірки взаємних розрахунків ТОВ Хелоніда (попередня назва ТОВ Логістична Група ) та Приватною виробничо-комерційною фірмою "СТРОЙСНАБСЕРВИС" станом на 30.09.2016 р. несплачена сума за договором складає 228400,00 грн.

ТОВ Хелоніда (попередня назва ТОВ Логістична Група ) було укладено з ТОВ МЕТАС-5 договір відступлення права вимоги №2410-01 від 24.10.2016 р., за яким ТОВ МЕТАС-5 (новий кредитор) набув право вимоги від боржника, ПВКФ "СТРОЙСНАБСЕРВИС", грошових коштів в сумі 228400,00 грн. (т.1 а.с.109-111).

Позивачем було сплачено решту суми заборгованості по Договору купівлі-продажу №19 від 01.06.2016 р., що підтверджується копіями платіжних доручень №673 від 01.11.2016 р. на суму 100000,00 грн. та №703 від 08.11.2016 р. на суму 128400,00 грн.

Судом встановлено, що в подальшому придбаний товар (станок токарний ДИП-300 1988 року виготовлення, станок токарний 1 К62 1987 року виготовлення та станок для пресування 2016 року виготовлення) було оприбутковано на складі підприємства позивача, що підтверджується інвентарними картками обліку основних засобів №20, №21 та №22 від 07.06.2016 р. та актами приймання-передачі основних засобів від 15.07.2016 р. (т.2 а.с.33-35, 43-48) та після складання інструкцій по експлуатації станків (т.2 а.с.50-55) здійснюється їх використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, господарські операції Приватної виробничо-комерційної фірми "СТРОЙСНАБСЕРВИС" мали реальний характер, призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Суд зазначає, що про фактичне виконання умов договору свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п. 9.2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" і п. 2.4. ст. 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

По суті позовних вимог суд зазначає, що відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України - для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з ст. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно зі ст. 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму нарахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів та/або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності: на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів та/або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта; на суму залишкової вартості окремого об`єкта невиробничих основних засобів та/або невиробничих нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта; на суму витрат на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів чи невиробничих нематеріальних активів, віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно з пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму розрахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті; на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів та/або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта; на суму дооцінки основних засобів та/або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат уцінки відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму вигід від відновлення корисності основних засобів та/або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму первісної вартості придбання або виготовлення окремого об`єкта невиробничих основних засобів та/або невиробничих нематеріальних активів та витрат на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у тому числі віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі продажу такого об`єкта невиробничих основних засобів або нематеріальних активів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу.

Суд зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В даному випадку позивачем до матеріалів справи надані документи, що підтверджують реальну зміну майнового стану підприємства позивача, а саме, платіжні доручення, що підтверджують оплату за поставлений товар.

Враховуючи, що усі первинні документи бухгалтерського обліку позивача відповідають вимогам чинного законодавства, висновок відповідача щодо встановлення позивачу порушення п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України та відповідно донараховання податку на прибуток є необґрунтованим та неправомірним.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та ТОВ Хелоніда (попередня назва ТОВ Логістична Група ) належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.

Крім того, суд не приймає посилання відповідача на податкову інформацію щодо контрагенту позивача, з огляду на наступне.

Суд зазначає, що в силу закону, отримання контролюючим органом податкової інформації, у зв`язку із неможливістю проведення перевірки, в якій викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов`язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності, при цьому перевірка не проводилась.

Суд вважає за необхідне вказати, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальному провадженню, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Згідно п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином формування податку на прибуток за спірною господарською операцією здійснено відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Як вбачається з детального розрахунку до податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00000480518 від 07.02.2020 року, Приватній виробничо-комерційній фірмі "СТРОЙСНАБСЕРВИС" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств по взаємовідносинам з ТОВ Хелоніда (попередня назва ТОВ Логістична Група ) всього в сумі 136575,00 грн., в т.ч. за податковими зобов`язаннями в сумі 109260,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 27315,00 грн. (т.2 а.с.212).

Таким чином, враховуючи викладене, суд зазначає, що висновки, викладені в акті перевірки № 105/20-40-05-18-09/31149006 від 15.01.2020 щодо не підтвердження реальності здійснення господарської операції по взаємовідносинах з ТОВ Хелоніда (попередня назва ТОВ Логістична Група ) не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, а отже, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00000480518 від 07.02.2020 року підлягає скасуванню в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток за податковими зобов`язаннями в сумі 109260,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 27315,00 грн.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_1 , судом встановлено наступне.

В перевіряємий період між Приватною виробничо-комерційною фірмою "СТРОЙСНАБСЕРВИС" (в якості замовника) та ФОП ОСОБА_1 (юристом) укладено договори на абонентське обслуговування від 06.01.2016 р., від 03.01.2017 р., від 03.01.2018 р. та від 03.01.2019 р. (т.1 а.с.121-129).

Судом встановлено, що всі договори на абонентське обслуговування від 06.01.2016 р., від 03.01.2017 р., від 03.01.2018 р. та від 03.01.2019 р. є однотипними та ідентичними за змістом.

Згідно умов договорів, зокрема, п.2.1, 3.2 юрист в порядку та на умовах даного договору зобов`язується здійснювати Абонентське юридичне обслуговування Замовника, а Замовник зобов`язується приймати надані в рамках юридичного обслуговування послуги та оплачувати їх.

В рамках Абонентського юридичного обслуговування юрист надає замовнику наступні юридичні послуги:

- надає усні або письмові консультації, довідки по правовим питанням;

- приймає участь в організації договірно-правової роботи, підготовки та укладання різного роду договорів, що укладаються замовником з третіми особами, за необхідності візує їх, надає допомогу з організації контролю за виконанням договорів, тощо;

- за необхідності організовує та веде претензійно-позовну роботу за матеріалами, наданими замовником;

- представляє інтереси замовника в суді, перед державними органами та третіми особами при розгляді та вирішенні спорів, а також інших питань правового характеру;

- надає замовнику довідки та роз`яснення за поточним та перспективним законодавством України;

- приймає участь у податковому плануванні діяльності замовника;

- здійснює правове забезпечення діяльності замовника під час досудових заходів та судового представництва за позовами з холдингом Метинвест (довідкової інформації, нормативних матеріалів, витягів із законів, постанов, інструкцій, тощо);

- здійснювати правове забезпечення діяльності замовника під час досудових заходів та судового представництва за позовами з ПАО ВБР по питанням погашення кредиту.

Судом встановлено, що згідно пунктів 4.1 договору на абонентське обслуговування від 06.01.2016 р. абонентська плата за юридичне обслуговування визначається сторонами в розмірі 400000,00 грн., згідно договору від 03.01.2017 р. в розмірі 480000,00 грн., згідно договору від 03.01.2018 р. з урахуванням Додаткової угоди від 01.07.2018 р. розмірі 900000,00 грн. за рік та згідно договору від 03.01.2019 р. в розмірі 75000,00 грн. та вноситься не пізніше 05 числа місяця, наступного за тим, що оплачується.

Відповідно до п.4.2 Договору, час, протягом якого замовник не звертався до юриста, оплачується в повному розмірі.

В підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надані акти виконаних робіт по договорам та платіжні доручення. (т.1 а.с.130-206).

За 2016 рік надано помісячно акти виконаних робіт однакового змісту, а саме, юристом надано послуги з: консультації з питань застосування цивільного, трудового, податкового, корпоративного, адміністративного права; правової експертизи договорів, супровід при укладанні виконанні та розірванні угод; інших послуг, передбачених п.3.2.Договору.

Згідно вказаних актів виконаних робіт за кожний місяць 2016 року вартість абонентського обслуговування склала 600,00 грн. на місяць.

Також, позивачем надано до матеріалів справи річний акт за період з 06.01.2016 по 31.12.2016 рік, згідно якого юристом надано послуги з: консультації з питань застосування цивільного, трудового, податкового, корпоративного, адміністративного права; правового забезпечення діяльності замовника під час досудових заходів та судового представництва за позовами з ПАО ВБР ; правової експертизи договорів, супровід при укладанні виконанні та розірванні угод; правової експертизи листів, листів-вимог, претензій від підприємств холдингу МЕТИНВЕСТ та ПАО ВБР ; інших послуг, передбачених п.3.2.Договору, вартість абонентського обслуговування склала 400000,00 грн.

Аналогічний за змістом акт виконаних робіт було надано за 2017 рік, відповідно якого вартість абонентського обслуговування склала 480000,00 грн.

За 2018 та 2019 роки помісячно, аналогічні за змістом акти виконаних робіт, де зазначено правове забезпечення діяльності замовника під час досудових заходів та судового представництва за позовами без зазначення надання вказаних послуг до холдинга МЕТИНВЕСТ .

Суд зауважує, що аналізуючи вищевказані приписи норм податкового законодавства, обов`язковою умовою виникнення у платника права на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт/послуг), наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства та зв`язок витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного зменшення оподатковуваного доходу.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Отримання економічної вигоди виключно за рахунок збільшення витрат не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Суд зазначає, що з досліджених в процесі розгляду справи судом первинних документів достовірно встановити факт отримання позивачем спірних послуг від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , неможливо, зокрема, доказів з переліком наданих консультацій, претензій із зазначенням відповідних осіб, яким вони надавались, інформації щодо отримання послуг в усному, письмовому вигляді, або доказів їх отримання у електронному вигляді, звітів щодо наданих послуг, доказів проведення правової експертизи листів, листів-вимог, претензій від підприємств, доказів використання наданих послуг в господарській діяльності та отримання позитивного економічного ефекту від укладення договорів з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , позивачем не надано.

Враховуючи те, що акти виконаних робіт не містять ні детального змісту, ні обсягу наданих послуг, ні витраченого часу на надання вказаних послуг, то такі не дають можливості встановити пов`язаність із господарською діяльністю позивача та доцільність їх отримання.

Посилання позивача, що законодавством не встановлено форми акту та не зобов`язано складати відповідний звіт, суд не приймає до уваги, оскільки зазначені доводи не спростовують висновку, що первинні документи повинні містити конкретний зміст послуги, її обсяг, час витрачений на її виконання, з якого можна встановити та перевірити обсяг послуг та пов`язаність таких послуг з господарською діяльністю платника податку.

При чому, акти виконаних робіт, складені за кожний місяць 2016 року містять вартість абонентського обслуговування у сумі 600,00 грн. на місяць, в той час, як річний акт виконаних робіт за період з 06.01.2016 по 31.12.2016 рік містить вартість абонентського обслуговування в сумі 400000,00 грн. на рік та у річному акті юристом визначено виконання робіт з правового забезпечення діяльності замовника під час досудових заходів та судового представництва за позовами з ПАО ВБР та правової експертизи листів, листів-вимог, претензій від підприємств холдингу МЕТИНВЕСТ та ПАО ВБР , що не було визначено у помісячних актах виконаних робіт, та в свою чергу свідчить про наявність розбіжностей, дефектність та невідповідність первинних документів вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

Будь-яких пояснень щодо встановлених розбіжностей позивачем до суду також не подано.

Представником позивача в судовому засіданні зазначено, що послуги з абонентського обслуговування могли і не надаватись, однак, на виконання умов договорів сплачувалось абонентська плата за абонентське обслуговування.

Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи складені за результатом вказаних господарських операцій не підтверджують фактичне виконання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Приватною виробничо-комерційною фірмою "СТРОЙСНАБСЕРВИС" спірних операцій, а також не підтверджують їх належність до господарської діяльності позивача, доцільність укладання вказаних договорів та зв`язок з господарською діяльністю позивача.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.09.2019 р. по справі №520/11437/18.

Таким чином, контролюючим органом не порушено норми Податкового кодексу України при прийнятті податкового повідомлення-рішення №00000480518 від 07.02.2020 року в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток за податковими зобов`язаннями в сумі 442980,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 110745,00 грн., у зв`язку з чим вказана частина вимог не підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог адміністративного позову.

Відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватної виробничо-комерційної фірми "СТРОЙСНАБСЕРВИС" (пров. Троїцький, буд. 8, м. Харків, 61003, код 31149006) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код 43143704) про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00000480518 від 07.02.2020 року в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток за податковими зобов`язаннями в сумі 109260,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 27315,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь Приватної виробничо-комерційної фірми "СТРОЙСНАБСЕРВИС" (пров. Троїцький, буд. 8, м. Харків, 61003, код 31149006) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код 43143704) суму сплаченого судового збору у розмірі 2048,62 грн. (дві тисячі сорок вісім гривень 62 копійки).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 17 вересня 2020 року.

Суддя Д.А. Волошин