Рішення

від 04.09.2020 по справі 640/9809/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2020 року м. Київ № 640/9809/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Святошинської РДА у м. Києві, третя особа Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління соціального захисту населення Святошинської РДА у м. Києві, третя особа Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, безпосереднім учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідом ІІ групи, причина інвалідності та захворювання пов`язані з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про встановлення статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення.

Листом Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації відмовило у наданні такого статусу та видачі відповідного посвідчення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.05.2020 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярія) відповідачем подано письмовий відзив, який залучений до матеріалів справи.

Представником третьої особи подано пояснення по справі.

Відповідно до ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія І), є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується наданою суду копією посвідчення серії НОМЕР_1 .

Згідно Експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії по встановленню причинного зв`язку хвороб, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС №1893 від 19.04.2010 та Довідки до Акту огляду МСЕК Спеціалізованої радіологічної медико-соціальної експертної комісії Центру медико-соціальної експертизи в м.Києві, серії ААА №117780 від 29.04.2010 встановлено, що причиною інвалідності позивача є …захворювання пов`язано з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС… .

Судом встановлено, що 11.03.2020 позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою про встановлення статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення.

Листом від 19.03.2020 №4608/35-01/22 Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації повідомило позивача, що за результатами розгляду поданих останнім документів відсутні підстави для встановлення йому статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , мотивуючи таку відмову відсутністю належних документів, підтверджуючих факт залучення позивача до формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків ЧАЕС.

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Правовідносини, що виникли між сторонами у справі регулюються Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ (далі по тексту - Закон України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ) та Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22 жовтня 1993 року N 3551-XII (далі по тексту - Закон України від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ).

Так, у відповідності до статті 10 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII до інвалідів війни належать особи, залучені до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року № 1111, та Положенням про невоєнізовані формування Цивільної оборони СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06 червня 1975 року № 90, формування Цивільної оборони, в тому числі невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж та їх наслідків, а також при ліквідації аварій, катастроф, стихійних сил, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення. Завдання щодо виконання завдань виробничого характеру на них не покладалися та не покладаються.

У відповідності до чинних на момент аварії на Чорнобильській АЕС нормативно-правових актів з питань Цивільної оборони, в першу чергу, Положення про Цивільну оборону СРСР, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР № 1111 від 18 березня 1976 року, наказу заступника Міністра оборони СРСР - начальника ЦО СРСР № 90 від 06 червня 1975 року (Положення про невоєнізовані формування ЦО і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами) та № 92 від 29 червня 1976 року (Настанова про організацію та ведення Цивільної оборони в районі (сільському на сільськогосподарському об`єкті народного господарства), Розпорядження ЦО СРСР від 26 квітня 1986 року, начальника ЦО УРСР від 28 квітня 1986 року, начальника Цивільної оборони Київської області - голови Київської обласної Ради народних депутатів трудящих за 1986 рік (від 29 квітня 1986 року № 01, від 30 квітня 1986 року № 2, від 04 травня 1986 року № 16, від 19 травня 1986 року № 52 та інші), Цивільна оборона організовувалась за територіально-виробничим принципом в усіх населених пунктах та на всіх об`єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обов`язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі - чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, що мали мобілізаційні приписи та жінки від 16 до 55 років за винятком вагітних жінок та жінок, які мають малолітніх дітей.

Виходячи з аналізу вищевказаних нормативно-правових актів, суд дійшов висновку, що Цивільна оборона та її формування створювались на всіх без виключення підприємствах, установах, організаціях, та до складу формувань Цивільної оборони в обов`язковому порядку залучалось все працездатне населення.

При цьому, жоден нормативний документ з питань Цивільної оборони не містить однозначної вимоги щодо обов`язковості видання розпорядчого документу про залучення кожної конкретної особи до дій у складі її формувань.

З урахуванням викладеного, формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались саме з метою виконання робіт з ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійних лих. Громадяни, які виконували роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС залучались до виконання цих робіт саме у складі формувань Цивільної оборони.

В матеріалах справи наявні наступні докази, надані позивачем:

- довідка за № 120 від 07.12.09 про те, що ОСОБА_1 був безпосередньо зайнятий на роботах передбачених постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29.12.1987 р. № 14970378 і постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986р № 665-195;

- маршрутний лист відповідно до якого позивач з 26.04.1986 по 27.04.1986 року виконував евакуацію населення з м. Прип`ять;

- наказ начальника АТП від 26.04.1986 №195-а та додаток до нього зі списком водіїв, які здійснювали перевезення населення з м. Прип`ять.

Згідно пояснень Департаменту з питань Цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи зазначається, що в архіві Департаменту під грифом обмеження доступу наявні Розпорядження начальника Цивільної оборони Київської області з питань ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, видані починаючи з 26.04.1986. Зазначені розпорядчі документи начальника ЦО Київської області містять прямі вказівки щодо організації заходів Цивільної оборони, завдання з цього приводу всім службам Цивільної оборони Київської області, а також обласним організаціям та установам. При цьому вони не містять відомостей щодо залучення до цих робіт конкретних підприємств та окремих громадян.

Водночас, відповідно до листа Департаменту з питань Цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи від 18.03.2020 01.1-14/452Ю, факт залучення ОСОБА_1 до складу формувань Цивільної оборони підтверджується наказом начальника АТП 09123 від 26.04.1986 №195а.

Отже, вказані висновки суду та наявні в матеріалах справи докази спростовують доводи відповідача, викладені у листі від 19.03.2020 №4608/35-01/22, про неналежність позивача до формувань Цивільної оборони.

Крім того, пунктами 3, 7, 10 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 визначено, що Посвідчення інваліда війни видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Таким чином, особи, які залучались до складу формувань Цивільної оборони, інвалідність яких пов`язана з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, за наявності документів, підтверджуючих право на отримання статусу інваліда війни, мають право отримати такий статус з видачею відповідного посвідчення.

Факт участі позивача у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що документи, які були надані позивачем до Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, а також суду є доказом участі позивача у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони та отримання ним інвалідності ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Наявність відповідних документів безсумнівно підтверджують факт участі позивача у відповідні періоди у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі формування Цивільної оборони.

Виходячи з викладеного, доводи відповідача щодо ненадання документального підтвердження залучення позивача до складу формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які б підтверджували факт виконання позивачем робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС саме у складі невоєнізованого формування Цивільної оборони, суд вважає безпідставними.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на встановлення статусу інваліда війни відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22 жовтня 1993 року N 3551-XII та видачу відповідного посвідчення.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних дій з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 5 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки матеріали справи не містять доказів понесення сторонами судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 257-263, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) задовольнити.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації щодо відмови у встановленні ОСОБА_1 статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни протиправними.

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 14-Б, код ЄДРПОУ 26063966) встановити ОСОБА_1 статус інваліда війни і видати посвідчення інваліда війни.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.В. Смолій