Ухвала

від 11.09.2020 по справі 399/678/20

ОНУФРІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 399/678/20

провадження № 2-з/399/172/2020

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2020 року Онуфріївський районний суд Кіровоградської області у складі головуючої судді Шуліка О.О. за участю секретаря судового засідання Бобрик І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника Сільськогосподарського кооперативу Україна - Різника Михайла Юрійовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом СК Україна до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Онуфріївського районного нотаріального округу Кіровоградської області Малолітко Павло Івановича про скасування рішення приватного нотаріуса та визнання договорів оренди діючими,

ВСТАНОВИВ

18 серпня 2020 року позивач СК Україна звернулось до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Онуфріївського районного нотаріального округу Кіровоградської області Малолітко Павло Івановича про скасування рішення приватного нотаріуса та визнання договорів оренди діючими .

7.09.2020 року в порядку забезпечення позову позивач подав до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просить:

Заборонити державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно здійснювати будь які дії пов`язані з державною реєстрацію речових прав на земельну ділянку площею площею 6,1720 га, кадастровий номер 3524684700:02:000:1531 та площею 0,2908 га кадастровий номер 3524684700:02:000:2531 що розташовані на території Млинківської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області;

заборонити ОСОБА_1 чинити сільськогосподарському кооперативу Україна перешкоди у зборі врожаю сільськогосподарських культур 2020 року із використанням сільськогосподарської техніки за участю обслуговуючого персоналу СК Україна на вищевказаних земельних ділянках;

заборонити ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам, ніж СК Україна , вчиняти дії щодо збирання врожаю сільськогосподарських культур 2020 року на вказаних земельних ділянках.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на день звернення до суду з позовом на вищезазначених земельних ділянках ще не зібраний врожай сільськогосподарських культур врожаю 2020 року, що належить позивачу на праві власності. Враховуючи те, що правовстановлюючі документи на вищезазначені земельні ділянки, що знаходяться на території Млинківської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області, оформлені на ім`я ОСОБА_1 та вона фактично володіє цією нерухомістю, вона має можливість вільно та безперешкодно укласти цивільно-правові угоди й передати третім особам спірні земельні ділянки в оренду або користування на праві емфітевзису разом з врожаєм сільськогосподарських культур 2020 року, що належить на праві власності позивачу.

Невжиття заходів забезпечення позову, надасть можливість ОСОБА_1 в будь-який час, без згоди з Позивачем, укласти договори оренди чи емфітевзису на користь третіх осіб стосовно вищезазначених земельних ділянок й фактично відчужити врожай сільськогосподарських культур, що знаходиться на них. Такі дії Відповідач може здійснити в будь-який час, навіть після ухвалення судом першої інстанції рішення на користь

Позивача, і як наслідок призведе до неможливості Позивачем поновити його порушені права та інтереси на отримання врожаю сільськогосподарських культур 2020 року, що знаходиться на вищезазначених земельних ділянках.

Як Позивачу стало відомо, ОСОБА_1 неодноразово зверталася до інших юридичних та фізичних осіб підприємств-орендаторів сільськогосподарської землі та фермерів з пропозицією укласти з ним договори оренди або емфітевзису вищезазначених земельних ділянок, заохочуючи їх наявністю незібраного врожаю на них.

Згідно з ч.1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Відповідно до ч. 3 ст. 153 ЦПК України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням.

У відповідності ч.4 ст. 153 ЦПК України встановлено, у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Представник позивача-заявника СК Україна - Різник М.Ю. в судовому засіданні,яке відбулося 9.09.2020 року прохав суд відкласти розгляд справи для надання доказів у справі, оскільки забезпечення позову направлено до суду до померлої.

Представник позивача в наступне судове засідання не з`явився, докази та змінену заяву суду не надіслав, але надіслав до суду клопотання про перенесення розгляду справи на інший день та час у зв`язку з неможливістю прибути у судове засідання. Про наступне судове засідання представника позивача було повідомлено у відповідності до положень ст. 128 ЦПК Україна на офіційну електронну адресу позивача,яка зазначена ним в заяві про забезпечення позову. Крім того, на офіційному сайті Судової влади https://on.kr.court.gov.ua/sud1119/ в розділі Список судових справ, призначених до розгляду дата та місце розгляду справи були вказані одразу після призначення справи до розгляду в суді.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнов проти України , згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п.1 ст.6 даної Конвенції.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема Юніон Аліментаріа проти Іспанії від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

При цьому, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає що, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суду необхідно виходити з того, що реалізуючи п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах Осман проти Сполученого королівства від 28.10.1998 року та Круз проти Польщі від 19.06.2001 року.

Суд, заслухавши думку та пояснення позивача-заявника ОСОБА_2 , проаналізувавши матеріали заяви про забезпечення позову та дослідивши матеріали цивільної справи, дійшов наступного висновку.

Заяву про забезпечення позову подано до суду з дотриманням порядку, встановленого ч.1ст.152 ЦПК України.

Відповідно до ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобовязані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною 2статті 149 ЦПК Українизабезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 4постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову`розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Таким чином, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом встановлено, що ОСОБА_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину за законом прийняв її син ОСОБА_3 .

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Право на ефективний засіб юридичного захисту закріплено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини вказав, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Салах Шейх проти Нідерландів , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008)

Право кожного на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, при вирішенні спору щодо його прав та обов`язків цивільного характеру передбачено і п. 1ст. 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст.9 Конституції України та ст. ст.2,8 ЦПК України.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено виконання рішення при задоволенні позову.

Отже, суд вважає відсутні підстави для задоволення заяви СК Україна про забезпечення позову, оскільки заявником подано заяву про забезпечення позову до померлої ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 149-153, 157, 158, 353 ЦПК України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви представника Сільськогосподарського кооперативу Україна - Різника Михайла Юрійовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом СК Україна до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Онуфріївського районного нотаріального округу Кіровоградської області Малолітко Павло Івановича про скасування рішення приватного нотаріуса та визнання договорів оренди діючими - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області протягом 15-ти днів з дня винесення ухвали.

У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 15-ти днів з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали виготовлено 16.09.2020 року.

Суддя О.О. Шуліка