Рішення

від 15.09.2020 по справі 640/1401/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2020 року м. Київ № 640/1401/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ОРТ"

до Головного управління Державної податкової служби м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

від 14 листопада 2019 року № 026687405

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія ОРТ" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 листопада 2019 року № 026687405, податкової вимоги від 23 грудня 2019 року № 47341-10.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем неправомірно проведено камеральну перевірку, оскільки її предметом не можуть бути строки реєстрації податкових накладних; також, зазначено, що порушення строків реєстрації податкових накладних допущено з вини податкового органу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2020 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

05 березня 2020 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) надійшов відзив податкового органу, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд зазначає наступне.

Позивачем у позовній заяві зазначено, що висновки податкового органу про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія ОРТ" строків реєстрації податкових накладних є безпідставними, оскільки таке порушення сталося не з вини товариства, а через дії контролюючого органу. Зокрема, позивач зазначає, що товариство намагалось зареєструвати податкові накладні у визначені законодавством строки, однак такі податкові накладні були зареєстровані тільки у зазначені дати, оскільки у товариства була відсутня можливість для реєстрації звітності з причин, які зазначались контролюючим органом в квитанціях, "можливо розірвано договір про визнання електронної звітності".

Проте, вказаних квитанцій позивачем не надано суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2020 року зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія ОРТ" надати суду протягом 5-ти днів з дня отримання даної ухвали належним чином засвідчені копії квитанцій про відмову у реєстрації та прийняття по податковим накладним зазначеним в акті перевірки від 23 жовтня 2019 року №4082/26-15-04-05-16/42189360.

Вказана ухвала отримана позивачем 02 червня 2020 року, проте вимоги ухвали позивачем не виконані.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2020 року зобов`язано Головне управління Державної податкової служби м. Києві надати суду протягом 5-ти днів з дня отримання даної ухвали: належним чином засвідчені копії квитанцій про відмову у реєстрації або у прийняті податкових накладних зазначених в акті перевірки від 23 жовтня 2019 року №4082/26-15-04-05-16/42189360; у разі неможливості подання вказаних документів, у встановлені строки, повідомити про це суд із зазначенням причин.

04 вересня 2020 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) надійшли додаткові пояснення відповідача із витребуваними документами.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.

Судом встановлено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1 статті 75, в порядку пункту 76.3 статті 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному державному реєстрі податкових накладних ТОВ Компанія ОРТ , за результатами якої складено акт від 23 жовтня 2019 року № 4082/26-15-04-05-16/42189360.

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено порушення граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, визначених пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме:

податкова накладна № 7 від 28 грудня 2018 року подана 17 січня 2019 року, строк прострочення - 2 дні;

податкова накладна № 14 від 28 грудня 2018 року подана 21 січня 2019 року, строк прострочення - 6 дні;

податкова накладна № 16 від 28 грудня 2018 року подана 23 січня 2019 року, строк прострочення - 8 дні;

податкова накладна № 48 від 29 березня 2019 року подана 03 травня 2019 року, строк прострочення - 18 днів;

податкова накладна № 102 від 03 липня 2019 року подана 15 серпня 2019 року, строк прострочення - 15 днів;

податкова накладна № 101 від 03 липня 2019 року подана 15 серпня 2019 року, строк прострочення - 15 днів;

податкова накладна № 126 від 20 серпня 2019 року подана 20 вересня 2019 року, строк прострочення - 5 днів;

податкова накладна № 133 від 23 серпня 2019 року подана 20 вересня 2019 року, строк прострочення - 5 днів;

податкова накладна № 134 від 28 серпня 2019 року подана 20 вересня 2019 року, строк прострочення - 5 днів;

податкова накладна № 137 від 30 серпня 2019 року подана 16 вересня 2019 року, строк прострочення - 1 день;

податкова накладна № 127 від 20 серпня 2019 року подана 16 вересня 2019 року, строк прострочення - 1 день;

податкова накладна № 113 від 23 липня 2019 року подана 31 серпня 2019 року, строк прострочення - 16 днів;

податкова накладна № 114 від 23 липня 2019 року подана 31 серпня 2019 року, строк прострочення - 16 днів;

податкова накладна № 121 від 31 липня 2019 року подана 05 вересня 2019 року, строк прострочення - 21 день;

податкова накладна № 67 від 03 травня 2019 року подана 03 червня 2019 року, строк прострочення - 3 дні;

податкова накладна № 73 від 13 травня 2019 року подана 03 червня 2019 року, строк прострочення - 3 дні;

податкова накладна № 72 від 10 травня 2019 року подана 03 червня 2019 року, строк прострочення - 3 дні;

податкова накладна № 71 від 10 травня 2019 року подана 03 червня 2019 року, строк прострочення - 3 дні;

податкова накладна № 74 від 14 травня 2019 року подана 03 червня 2019 року, строк прострочення - 3 дні;

податкова накладна № 70 від 07 травня 2019 року подана 03 червня 2019 року, строк прострочення - 3 дні;

податкова накладна № 68 від 06 травня 2019 року подана 03 червня 2019 року, строк прострочення - 3 дні;

податкова накладна № 69 від 06 травня 2019 року подана 03 червня 2019 року, строк прострочення - 3 дні;

податкова накладна № 64 від 22 квітня 2019 року подана 03 червня 2019 року, строк прострочення - 19 дні;

податкова накладна № 143 від 04 вересня 2019 року подана 10 жовтня 2019 року, строк прострочення - 10 днів;

податкова накладна № 141 від 04 вересня 2019 року подана 10 жовтня 2019 року, строк прострочення - 10 днів;

податкова накладна № 142 від 04 вересня 2019 року подана 10 жовтня 2019 року, строк прострочення - 10 днів;

податкова накладна № 146 від 09 вересня 2019 року подана 08 жовтня 2019 року, строк прострочення - 8 днів;

податкова накладна № 159 від 30 вересня 2019 року подана 21 жовтня 2019 року, строк прострочення - 6 днів;

податкова накладна № 145 від 09 вересня 2019 року подана 08 жовтня 2019 року, строк прострочення - 8 днів;

податкова накладна № 149 від 13 вересня 2019 року подана 08 жовтня 2019 року, строк прострочення - 8 днів;

податкова накладна № 144 від 04 вересня 2019 року подана 08 жовтня 2019 року, строк прострочення - 8 днів;

податкова накладна № 136 від 29 серпня 2019 року подана 03 жовтня 2019 року, строк прострочення - 18 днів;

податкова накладна № 130 від 22 серпня 2019 року подана 03 жовтня 2019 року, строк прострочення - 18 днів;

податкова накладна № 135 від 28 серпня 2019 року подана 03 жовтня 2019 року, строк прострочення - 18 днів;

податкова накладна № 131 від 22 серпня 2019 року подана 03 жовтня 2019 року, строк прострочення - 18 днів;

податкова накладна № 132 від 22 серпня 2019 року подана 03 жовтня 2019 року, строк прострочення - 18 днів;

податкова накладна № 150 від 13 вересня 2019 року подана 04 жовтня 2019 року, строк прострочення - 4 дні;

податкова накладна № 148 від 10 вересня 2019 року подана 04 жовтня 2019 року, строк прострочення - 4 дні;

податкова накладна № 151 від 13 вересня 2019 року подана 03 жовтня 2019 року, строк прострочення - 3 дні;

податкова накладна № 147 від 09 вересня 2019 року подана 09 жовтня 2019 року, строк прострочення - 9 днів.

Податковим повідомленням - рішенням Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 14 листопада 2019 року № 026687405 згідно пункту 120-1 статті 120 Податкового кодексу України позивачу нараховано штраф у розмірі 81788,14 грн.

23 грудня 2019 року Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві складено податкову вимогу № 47341-10 на суму 66 320,29 грн та відповідне рішення про опис майна № 47341-10.

Вважаючи, оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що порушує законні права та інтереси позивача, останній звернувся за їх захистом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

У свою чергу, підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Статтею 76 Податкового кодексу України встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Таким чином метою камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, зокрема Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН), арифметичних та/або методологічних помилок, або інших відомостей, які призвели до заниження/завищення податкових зобов`язань або свідчать про допущені платником податків порушення термінів, порядку реєстрації податкових накладних, акцизних накладних або про неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності, відповідальність за що передбачена статтями 120, 1201, 1202 Податкового кодексу України.

Вищенаведене спростовує доводи позивача про те, що в межах камеральної перевірки відповідач не наділений повноваженнями щодо перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних а тому суд вважає, що камеральна перевірка ТОВ Компанія ОРТ призначена та проведена у відповідності до вимог Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктами "а", "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

У свою чергу, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг, згідно положень пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відповідно до пункту 74.3 статті 74 Податкового кодексу України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики

За визначенням пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 (далі по тексту - Порядок №1246) податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з пунктом 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200 -1 .3 і 200 -1 .9 статті 200 -1Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Аналогічні норми містяться у пункті 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, згідно яким реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117 (надалі - Порядок №117), податкова накладна/ розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Відповідно до змісту пункту 10 Порядку №117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Пунктом 13 Порядку №117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, порушення строків реєстрації податкових накладних допущено через відмову податкового органу у прийнятті податкових накладних із зазначенням підстав можливо розірвано договір про визнання електронної звітності .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2020 року зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія ОРТ" надати суду протягом 5-ти днів з дня отримання даної ухвали належним чином засвідчені копії квитанцій про відмову у реєстрації та прийняття по податковим накладним зазначеним в акті перевірки від 23 жовтня 2019 року №4082/26-15-04-05-16/42189360.

Вказана ухвала отримана позивачем 02 червня 2020 року, проте вимоги ухвали позивачем не виконані.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2020 року зобов`язано Головне управління Державної податкової служби м. Києві надати суду протягом 5-ти днів з дня отримання даної ухвали: належним чином засвідчені копії квитанцій про відмову у реєстрації або у прийняті податкових накладних зазначених в акті перевірки від 23 жовтня 2019 року №4082/26-15-04-05-16/42189360; у разі неможливості подання вказаних документів, у встановлені строки, повідомити про це суд із зазначенням причин.

04 вересня 2020 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) надійшли пояснення відповідача, в яких зазначено, що в електронному реєстрі відсутні данні про відмову в реєстрації податкових накладних, зазначених в акті перевірки від 23 жовтня 2019 року № 4082/26-15-04-05-16/42189360, а тому податковим органом подано квитанції про прийняття податкових накладних.

Дослідивши вказані квитанції, судом встановлено наступне: податкова накладна № 7 від 28 грудня 2018 року подана 17 січня 2019 року; податкова накладна № 14 від 28 грудня 2018 року подана 21 січня 2019 року; податкова накладна № 16 від 28 грудня 2018 року подана 23 січня 2019 року; податкова накладна № 48 від 29 березня 2019 року подана 03 травня 2019 року; податкова накладна № 102 від 3 липня 2019 року подана 15 серпня 2019 року; податкова накладна № 101 від 03 липня 2019 року подана 15 серпня 2019 року; податкова накладна № 126 від 20 серпня 2019 року подана 20 вересня 2019 року; податкова накладна № 133 від 23 серпня 2019 року подана 20 вересня 2019 року; податкова накладна № 134 від 28 серпня 2019 року подана 20 вересня 2019 року; податкова накладна № 137 від 30 серпня 2019 року подана 16 вересня 2019 року; податкова накладна № 127 від 20 серпня 2019 року подана 16 вересня 2019 року; податкова накладна № 113 від 23 липня 2019 року подана 31 серпня 2019 року; податкова накладна № 114 від 23 липня 2019 року подана 31 серпня 2019 року; податкова накладна № 121 від 31 липня 2019 року подана 05 вересня 2019 року; податкова накладна № 67 від 03 травня 2019 року подана 03 червня 2019 року; податкова накладна № 73 від 13 травня 2019 року подана 03 червня 2019 року; податкова накладна № 72 від 10 травня 2019 року подана 03 червня 2019 року; податкова накладна № 71 від 10 травня 2019 року подана 03 червня 2019 року; податкова накладна № 74 від 14 травня 2019 року подана 03 червня 2019 року; податкова накладна № 70 від 07 травня 2019 року подана 03 червня 2019 року; податкова накладна № 68 від 06 травня 2019 року подана 03 червня 2019 року; податкова накладна № 69 від 06 травня 2019 року подана 03 червня 2019 року; податкова накладна № 64 від 22 квітня 2019 року подана 03 червня 2019 року; податкова накладна № 143 від 04 вересня 2019 року подана 10 жовтня 2019 року; податкова накладна № 141 від 04 вересня 2019 року подана 10 жовтня 2019 року; податкова накладна № 142 від 04 вересня 2019 року подана 10 жовтня 2019 року; податкова накладна № 146 від 09 вересня 2019 року подана 08 жовтня 2019 року; податкова накладна № 159 від 30 вересня 2019 року подана 21 жовтня 2019 року; податкова накладна № 145 від 09 вересня 2019 року подана 08 жовтня 2019 року; податкова накладна № 149 від 13 вересня 2019 року подана 08 жовтня 2019 року; податкова накладна № 144 від 04 вересня 2019 року подана 08 жовтня 2019 року; податкова накладна № 136 від 29 серпня 2019 року подана 03 жовтня 2019 року; податкова накладна № 130 від 22 серпня 2019 року подана 03 жовтня 2019 року; податкова накладна № 135 від 28 серпня 2019 року подана 03 жовтня 2019 року; податкова накладна № 131 від 22 серпня 2019 року подана 03 жовтня 2019 року; податкова накладна № 132 від 22 серпня 2019 року подана 03 жовтня 2019 року; податкова накладна № 150 від 13 вересня 2019 року подана 04 жовтня 2019 року; податкова накладна № 148 від 10 вересня 2019 року подана 04 жовтня 2019 року; податкова накладна № 151 від 13 вересня 2019 року подана 03 жовтня 2019 року; податкова накладна № 147 від 09 вересня 2019 року подана 09 жовтня 2019 року.

Матеріали справи не містять жодних доказів на спростування вищезазначених дат реєстрації податкових накладних.

Крім цього, позивачем зазначено, що пояснення позивача, що до порушення строків реєстрації податкових накладних допущено через відмову податкового органу у прийнятті податкових накладних із зазначенням підстав можливо розірвано договір про визнання електронної звітності не підтверджені жодними доказами.

З огляду на викладене, суд вважає, що податковим органом правомірно винесено податкове повідомлення - рішення, а тому адміністративний позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо податкової вимоги від 23 грудня 2019 року № 47341-10 суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Пункт 59.3 статті 59 Податкового кодексу України встановлює, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Таким чином, необхідною підставою для надсилання податкової вимоги є наявність у платника податкового боргу.

При цьому за визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд встановив, що оскаржувана податкова вимога прийнята у зв`язку із несплатою позивачем суми грошового зобов`язання, визначеної податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 14 листопада 2019 року № 026687405.

Позивач наголошував на тому, що сума грошового зобов`язання є неузгодженою, оскільки згадуване податкове повідомлення-рішення оскаржене в судовому порядку, а тому відповідач не мав правових підстав для направлення оскаржуваної податкової вимоги та складання рішення про опис майна у податкову заставу.

Відповідач заперечив проти вказаних доводів позивача та вказав, що станом на дату направлення податкової вимоги грошове зобов`язання, визначене податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 14 листопада 2019 року № 026687405 було узгодженим, а провадження у адміністративній справі № 640/1401/20 було відкрито тільки10 лютого 2020 року, тобто після направлення податкової вимоги, посилаючись на пункт 60.1 статті 60 Податкового кодексу України, які встановлюють підстави для відкликання податкової вимоги і вказав на те, що такі підстави не настали.

Відповідно до пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо:

сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення;

контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або податкову вимогу;

контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі;

рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі;

рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Слід зазначити, що спірне податкове повідомлення - рішення від 14 листопада 2019 року № 026687405 отримане позивачем 19 листопада 2019 року.

21 січня 2020 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) позивач звернувся із цим позовом про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 14 листопада 2019 року № 026687405 та податкової вимоги від 23 грудня 2019 року № 47341-10.

Як вище зазначено судом, підстави для скасування податкового повідомлення - рішення від 14 листопада 2019 року № 026687405 в даному провадженні відсутні.

Обставини, передбачені положеннями пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України для відкликання податкової вимоги відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування податкової вимоги від 23 грудня 2019 року № 47341-10.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність своїх рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ Компанія ОРТ задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю Компанія ОРТ - відмовити повністю.

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.В. Аверкова