Постанова

від 16.09.2020 по справі 640/5229/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/5229/20 Суддя (судді) першої інстанції: Клочкова Н.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Коротких А.Ю.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІМА-БУД" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІМА-БУД" до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІМА-БУД" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.10.2019 року №01572615050105 та № 01582615050105.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому рішення є законним та обґрунтованим.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, ГУДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю Ліма-Буд з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні по взаємовідносинам з ТОВ Фаворит-СВ (код ЄДРПОУ 38275537) за серпень, жовтень, листопад 2016 року та з ТОВ Апостеріорі (код ЄДРПОУ 40688935) за грудень 2016 року показників декларацій з податку на додану вартість за 2016 рік - показників фінансової звітності з їх відображення у декларації з податку на прибуток підприємств.

В ході перевірки було встановлено, що позивачем порушено, зокрема:

- п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового Кодексу України, у результаті чого завищено податок на прибуток за 2016 рік, на загальну суму 243 901,00 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, п.198.3 та п.198.6 ст.198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201, п. 200.1 ст.200 ПК України, у результаті чого занижено розмір податку на додану вартість, на загальну суму 271 001,00грн, в тому числі: за серпень 2016 року на суму 47 129,00грн, жовтень 2016 року на суму 45 555,00грн., за листопад 2016 року на суму 170 817,00грн та за грудень 2016 року на суму 7 500,00грн. Результати перевірки оформлені Актом від 04.09.2019 року № 4/26-15-05-01-05/36046144.

На підставі висновків Акту перевірки контролюючим органом було винесено податкові повідомлення-рішення від 22.10.2019 року:

- №01572615050105, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, на загальну суму 365 852,00грн. (з яких 243 901,00 грн. - за основним платежем та 121 951,00грн - за штрафними санкціями);

- №01582615050105, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 335 808,00грн. (з яких 223 872,00 грн. - за основним платежем та 111 936,00 - за штрафними санкціями).

Позивач, не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідача, звернувся з даним позовом до суду.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями п. 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Приписами пункту 135.2 статті 135 та пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що як доходи, так і витрати, визначаються на підставі первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Колегія суддів зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом першої інстанції встановлено, що за перевіряємий період відбулися господарські відносини між позивачем та його контрагентом ТОВ ФАВОРИТ-СВ .

Зокрема за перевіряємий період між сторонами було укладено ряд договорів:

- договір підряду від 04.11.2016 року № 04/11-11, відповідно до умов якого ТОВ ФАВОРИТ-СВ (виконавець) зобов`язувалося виконати ремонт пошкодженої кабельної лінії (додаткові роботи) з встановленням муфт та комплексу робіт з відновлення асфальтобетонного покриття на об`єкті Технічне переоснащення діючих електричних мереж 10 кВ живлення РП-28 , за адресою: м. Київ, Святошинський район, вул. Дружківська, просп. Перемоги, пл. Героїв Бреста, вул. Генерала Вітрука.- договір підряду від 07.11.2016 року № 05/11-16, відповідно до умов якого ТОВ ФАВОРИТ-СВ (виконавець) зобов`язувалося виконати роботи з очищення та вивезення снігу з будівельного майданчика, за адресою: м. Київ, Святошинський район, вул. Дружківська, просп. Перемоги, пл. Героїв Бреста, вул. Генерала Вітрука.

- договір підряду від 24.08.2016 року № 24/08-16, відповідно до умов якого ТОВ ФАВОРИТ-СВ (виконавець) зобов`язувалося виконати власними силами або із залученням третіх юридичних та фізичних осіб (далі - Субпідрядників ) комплекс робіт по відновлення благоустою по вул. Невській на об`єкті: Житлово-офісно-торговельний комплекс з підземним паркінгом за адресою: просп. Перемоги 90/1 в Шевченківському районі м. Києва ;

- договір підряду від 02.08.2016 року № 02/08-16, відповідно до умов якого ТОВ ФАВОРИТ-СВ (виконавець) зобов`язувався виконати технічне переоснащення діючих електричних мереж ЮкВ живлення РП-28, за адресою: м. Київ, Святошинський район, вул. Дружківська, просп. Перемоги, пл. Героїв Бреста, вул. Генерала Вітрука.

На підтвердження фактичного виконання вказаних договорів позивачем надано: договори, податкові накладні, Акти здачі-прийняття робіт, квитанції.

Крім того, за перевіряємий період відбулися господарські відносини між позивачем та його контрагентом ТОВ Апостеріорі .

Зокрема, між сторонами укладено договір надання послуг № 11/11-16 від 11.11.2016 року, згідно умов якого, ТОВ Апостеріорі зобов`язувалось виконати роботи по збору, групування та подання вихідних даних для розроблення проекту.

На підтвердження фактичного виконання вказаного договору позивачем надано: договір, податкову накладну, Акту здачі-прийняття робіт, квитанцію.

Колегія суддів апеляційної інстанції, дослідивши всі матеріали справи, встановила наступне.

Згідно змісту актів виконаних робіт ТОВ Фаворит-СВ для виконання робіт зазначених у вказаних актах залучались спеціальна техніка (будівельні машини і механізми), а саме автомобілі бортові (вантажопідйомність 3т, 5т, 8т), трактори на гусеничному ходу, крани на автомобільному ходу при роботі на монтажі технологічного устаткування (вантажопідйомність 10 т), навантажувачі одноковшові, ескавтори одноковшові дизельні на гусеничному ходу, бульдозери, автогрейдери, котки дорожні причіпні на пневмоколісному ходу, укладальники асфальтобетону тощо.

Водночас, інформація про наявність на балансі ТОВ Фаворит-СВ зазначеної техніки відсутня, а згідно зареєстрованих в ЄРПН накладних не встановлено придбання (послуг оренди) зазначеної спецтехніки.

Також, як свідчить зміст актів виконаних робіт та відомостей ресурсів, для виконання робіт залучались працівники з спеціальними будівельними розрядами для виконання будівельно - монтажних робіт та з управління і обслуговування машин та механізмів.

Водночас, чисельність працюючих ТОВ Фаворит-СВ на момент взаємовідносин становила - 1 особа (директор).

У актах виконаних робіт відсутня інформація про Субпідрядника, який міг би виконувати зазначені роботи. Також, що у Акті перевірки контролюючий орган зазначив про те, що ТОВ ФАВОРИТ-СВ та ТОВ Апостеріорі є учасниками кримінальних проваджень, які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Так, в рамках досудового розслідування кримінального провадження № 32018100010000004 (виділено з КП № 32017100010000020) було допитано свідка ОСОБА_1 (директора ТОВ ФАВОРИТ-СВ ) від 17.01.2018 року. Свідок повідомив, що він не причетний до ведення фінансово - господарської діяльності вказаного Товариства, доступу до відкритих банківських рахунків не мав, грошовими коштами, як службова особа, не розпоряджався, постачання товарів, робіт (послуг) від імені Товариства не здійснював.

Також, згідно протоколу допиту свідка від 11.08.2017 року СУ ФР ОУ ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві, керівник, головний бухгалтер та засновник ТОВ "Апостеріорі" гр. ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), повідомив, що непричетний до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Апостеріорі", що зареєстрував товариство за грошову винагороду. До АІС "СФП" було внесено облікову картку суб`єкта фіктивного підприємництва, вихідний № 2846/8/26-54-21-03 дата 06.06.2018 року.

За позицією, висловленою Верховним Судом України у постановах від 5 березня 2012 року у справі №21-421а11, від 22 вересня 2015 року у справі № 810/5645/14, податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Вказаний висновок неодноразово підтримувався також і Верховним Судом, зокрема у постанові від 02 квітня 2019 року по справі №809/189/16, у якій додатково вказано про те, що позивач взяв на себе ризик негативних наслідків у вигляді неможливості застосування податкової вигоди на підставі документів від спірного контрагента, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Нездійснення заходів з перевірки правоздатності контрагента є ризиком самого платника, а тому саме на нього покладаються негативні наслідки неналежної організації своєї господарської діяльності, зокрема у вигляді непідтвердження права на формування у податковому обліку податкового кредиту.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Великою Палатою Верховного Суду у відповідності до пункту 8 розділу VII Перехідні положення КАС не приймалося рішення про відступлення від наведених вище висновків Верховного Суду та Верховного Суду України.

Свідчення осіб, які підписали первинні документи за результатами спірних у цій справі господарських операцій, про відсутність наміру виконувати обов`язки директорів, здійснювати господарську діяльність, дає підстави для сумніву у належності первинних документів, достовірності здійснених підписів посадових осіб, та, як наслідок, правомірності формування Товариством податкового кредиту за такими господарськими операціями.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про доведеність відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого положеннями ст.77 КАС України покладено обов`язок доказування правомірності прийнятого рішення, обставин, які спростовують факт здійснення господарських операцій, достовірність і повноту відображення податку на додану вартість та податку на прибуток за вказаними спірними господарськими операціями.

Враховуючи наведене колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки правомірність декларування позивачем спірних сум не підтверджена матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІМА-БУД" - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: Є.І. Мєзєнцев

А.Ю. Коротких