Рішення

від 15.09.2020 по справі 707/1538/20

ЧЕРКАСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

707/1538/20

2/707/823/20

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

15 вересня 2020 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Суходольського О.М.

за участі секретаря Культенко Н.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства спеціалізована ритуальна служба Ритуал-Сервіс про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до комунального підприємства спеціалізована ритуальна служба Ритуал-Сервіс про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу 62212грн та стягнення моральної шкоди у сумі 10000грн, а всього на загальну суму 72212грн. В обґрунтування позовних вимог вказує, що розпорядженням комунального підприємства спеціалізованої ритуальної служби Ритуал-Сервіс від 21.10.2014 різку № 334 ОСОБА_1 було призначено директором КП Спеціалізована ритуальна служба Ритуал-сервіс Червонослобідської сільської ради. За наказом № 4-к позивача було звільнено з указаної посади, у зв`язку зі скороченням штату підприємства в порядку п. 1 ст. 40 КЗпП України. На день звільнення ОСОБА_1 відповідачем була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 123275 грн. 60 коп. Також при звільненні не було виплачено вихідну допомогу у 'розмірі одного середнього заробітку в розмірі 8450 грн. та компенсацію за невикористану відпустку за 16 днів у розмірі 4464 грн.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області №707/2909/19 від 20 лютого 2020 року стягнуто з Комунального підприємства Спеціалізована ритуальна служба Ритуал-Сервіс на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 123275 (сто двадцять три тисячі двісті сімдесят п`ять) грн. 60 коп., вихідну допомогу в розмірі 8450 (вісім тисяч чотириста п`ятдесят) грн., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 4464 (чотири тисячі чотириста шістдесят чотири) грн., що разом становить 136189 (сто тридцять шість тисяч сто вісімдесят дев`ять) грн. 60 коп., з відрахуванням всіх необхідних податків та платежів. Рішення набрало законної 24.03.2020 року.

Позивач вказує, що в судовому засіданні 20.02.2020 року нею з відповідачем було досягнуто домовленість про негайну виплату їй заборгованості по заробітній платі у розмірі 123275 (сто двадцять три тисячі двісті сімдесят п`ять)грн. 60 коп., вихідну допомогу в розмірі 8450 (вісім тисяч чотириста п`ятдесят)грн., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 4464 (чотири тисячі чотириста шістдесят чотири) грн., що разом становить 136189 (сто тридцять шість тисяч сто вісімдесят дев`ять) грн. 60 коп. у разі якщо позивач не буде заявляти вимоги на стягнення середнього заробітку в розмірі 57037 грн. 50 коп. Проте, станом на 20 липня 2020 року заборгованості по заробітній платі у загальному розмірі 136189,60грн позивачу не виплачено.

Враховуючи, що на даний час відповідачем не сплачено позивачу заборгованімть по заробітній платі у розмірі 136189,60грн, ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10.12.2019 року по 20.07.2020 року у розмірі 62212грн. та моральну шкоду у розмірі 10000грн., які позивач просить стягнути на її користь із відповідача.

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, проте в ухвалі про відкриття провадження від 28.07.2020 року відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву.

Ухвала суду, разом із позовною заявою та доданими до неї документами направлялася, як на адресу місцязнаходження відповідача, що підтверджується даними поштового повідолмлення про отримання. Відзиву на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від КП спеціалізованої ритуальної служби Ритуал-Сервіс до суду не надійшло. Відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України

Дослідивши надані позивачем письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд зокрема вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати.

Статтями 12, 13, 77 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів. Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити докази, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення.

Відповідно дост. 76 ЦПК України доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Судом встановлено, що згідно даних трудової книжки ОСОБА_1 , розпорядженням комунального підприємства спеціалізована ритуальна служба Ритуал-Сервіс №334 від 21.10.2014 року ОСОБА_1 було призначено на посаду директора підприємства та відповідно до наказу №4-к від 27.05.2019 року звільнена із займаної посади на підставі п.1 ст.40 КЗпПУ у зв`язку із скороченням штату підприємства.

На день звільнення ОСОБА_1 заборгованість по нарахованій та не виплаченій заробітній платі становила становила на загальну суму 136189,60грн., яка складається з 123275,60грн. заробітної плати, 8450грн, вихідної допомоги, 4464грн. компенсації за не використану відпустку. Вказані обставини встановлені рішенням Черкаського районного суду Черкаської області №707/2909/19 від 20 лютого 2020 року, згідно якого з Комунального підприємства Спеціалізована ритуальна служба Ритуал-Сервіс на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 123275 (сто двадцять три тисячі двісті сімдесят п`ять) грн. 60 коп., вихідну допомогу в розмірі 8450 (вісім тисяч чотириста п`ятдесят) грн., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 4464 (чотири тисячі чотириста шістдесят чотири) грн., що разом становить 136189 (сто тридцять шість тисяч сто вісімдесят дев`ять) грн. 60 коп., з відрахуванням всіх необхідних податків та платежів. Рішення набрало законної 24.03.2020 року.

Дані, щодо виконання рішення Черкаського районного суду Черкаської області від №707/2909/19 від 20 лютого 2020 року, щодо виплати заборгованості у розмірі 136189,60грн, у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення є обов`язковими для виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КзПП України в разі невиплати з вини власника уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначене у ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, оранізація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № Порядок).

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) діленням заробітної плати працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку).

Положеннями розділу III Порядку передбачені виплати, які підлягають врахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.

Даний порядок обчислення наведений у правовому висновоку Верховного Суду України у постанові вересня 2016 року у справі № 523/18850/14-ц.

Позивачем визначено строк нарахування середнього заробітку у період з 10.12.2019 року по 20.07.2020 року, і даний факт не оспорюється відповідачем та відповідає вимогам чинного законодавства України.

Згідно довідки про доходи ОСОБА_1 від 24.05.2019 року, розмір нарахованої їй заробітної плати за березень та квітень 2019 року становить 16900грн, загальна кількість відпрацьованих днів складає 41 день.

Наданий позивачем розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.12.2019 року по 20.07.2020 року, у сумі 62212грн., відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому суд прийшов до висновку по задоволення позовних вимог у повному обсязі у частині їх стягнення.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст. 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Зазначена норма закону (стаття 237-1 КЗпП України) містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (із відповідними змінами) судам роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Відповідно до п.3 постанови № 4 від 31 березня 1995 року Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної/немайнової/шкоди/ під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може проявлятися, зокрема: в моральних переживаннях в зв`язку з порушенням права власності.

Пунктом 9 вказаної постанови Пленуму Верховного суду України, роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власного ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З огляду на природу інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд врахував конкретні обставини справи, характер та обсяг страждань, яких зазнала позивач, характер немайнових втрат, зокрема, враховано тяжкість вимушених змін у її життєвих зв`язках та додаткових зусиль для організації свого життя та вважає справедливим та достатнім розмір відшкодування моральної шкоди у розмірі 3000 грн.

Питання щодо судових витрат судом вирішуються відповідно до положень ст.141 ЦПК України, а тому із відповідача на користь держави підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 840,80грн.

Керуючись ст.ст. 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до комунального підприємства спеціалізована ритуальна служба Ритуал-Сервіс про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства спеціалізована ритуальна служба Ритуал-Сервіс (місцезнаходження: с.Червона Слобода Черкаського району Черкаської області, вул.Чигиринський шлях, 135А, код 39542089) на користь ОСОБА_1 (мешканки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 62212 (шістдесят дві тисячі двісті дванадцять) гривень та моральну шкоду у сумі 3000 (три тисячі) гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з з комунального підприємства спеціалізована ритуальна служба Ритуал-Сервіс (місцезнаходження: с.Червона Слобода Черкаського району Черкаської області, вул.Чигиринський шлях, 135А, код 39542089) на користь держави судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

Ознайомитись з повним текстом судового рішення, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його складення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: О. М. Суходольський